Бюджетний дефіцит: суть, управління, наслідки

     Отже, Державний бюджет України 2006-2008 років  був дефіцитним. Загалом, сучасні українські економісти виділяють наступні фактори, які зумовили перевищення видаткової над доходною частиною Державного бюджету України і тим самим зумовили виникнення бюджетного дефіциту протягом останніх років:

     1) збільшення грошової маси за  рахунок автоматичного збільшення  зарплати, незалежно від результатів  праці;

     2) збільшення безготівкових розрахунків за рахунок кредитування низькорентабельних підприємств;

     3)   збільшення цін на енергоносії, основні види сировини та матеріалів;

     4) монопольне ціноутворення в умовах  монополізації більшості видів  промислового виробництва, що призводить до збільшення цін виробника;

     5)   витрати на конверсію підприємств;

     6) законодавчі акти, чинність яких  призводить до збільшення державних  витрат (наприклад, про підвищення  заробітної плати державних службовців, про збільшення пенсій або  про додаткові соціальні гарантії)

     7) зростання державних затрат за  рахунок невизначеності часу  дії держаних програм.

     Отже, Державний бюджет України протягом 2006-2008 років є дефіцитним із циклічною тенденцією оскільки він зростав протягом 2006-2007 років та зменшився у 2008 році, проте Україна має дефіцит державного бюджету у межах 3 %, що повинно стимулювати економіку країни. 

     2.3. Характеристика політики уряду у сфері покриття державного дефіциту за роки незалежності України 

     Деякі економісти вважають, що дефіцит Державного бюджету – це зло, з яким потрібно боротися; інші вважають, що бюджетний дефіцит не є проблемою і є нормальним явищем для країн із розвиненою економікою. Проте в будь-якому разі таке явище потрібно покривати, шукаючи додаткові джерела коштів.

     Кожного року уряд держави, розробляючи Державний  бюджет, визначає планові показники  основних статей бюджету, а на початку  наступного року визначає фактично виконані завдання (див табл. 2.3):

Таблиця 2.3

Рівень  виконання державного бюджету України  в 2008 році, %

     Джерело: Міністерство фінансів України

     Згідно  з даними табл. 2.1 рівень виконання  плану дохідної частини Державного бюджету України на 1.01.2009 року за 2008 рік становив 101,5 % , тобто дохідна  частина була перевиконана на 1,5 %. Що стосується рівня виконання видаткової частини, то вона була недовиконана і становила 98,7 %. Як результат, збільшення запланованих доходів та зменшення запланованих витрат зумовило зменшення фактично запланованого дефіциту Державного бюджету України за 2008 рік  і рівень його виконання за минулий рік становило 59,4 %.

     Проте наявність бюджетного дефіциту є  визначеною і потребує пошуку шляхів вирішення даного явища.

     Боргове покриття дефіциту Державного бюджету має переваги над інфляційним податком, оскільки не спричинює прямих інфляційних процесів у економіці. Саме йому віддав перевагу український уряд.

     В загальному, політика уряду у сфері  покриття дефіциту спричинила та спричиняє  досить значні наслідки. Уряд покриває дефіцитність бюджету за допомогою  позик, але ж збільшення загальної  суми державного боргу є перекладанням поточних витрат на майбутні періоди. У такому разі відбувається наступне:

     - по-перше, борги і дефіцитність не зникають, вони перекладаються на плечі майбутніх поколінь;

     - по-друге, позичені кошти мають свою ціну і цим знову ж таки збільшують навантаження як на поточний, так і на наступні бюджети; 

     - по-третє, позики на внутрішніх фінансових ринках відволікають наявні кредитні ресурси з реального сектора економіки, що негативно позначається на фінансовому стані підприємств та інвестиційному кліматі в країні.

     Окрім цього, така політика запозичень в Україні  має власні особливості.

     Політика  запозичень в Україні характеризується:

     - абсолютним переважанням у структурі зовнішніх позик кредитів, у процесі використання яких не створюється джерело для їх повернення та сплати процентів, так що для їх обслуговування держава має залучати нові кредити, потрапляючи тим самим у замкнене коло;

     - неефективним використанням інвестиційних кредитів, про що свідчить зростання заборгованості юридичних осіб - резидентів України по кредитах, наданих під гарантії уряду;

     - відсутністю належного контролю за витрачанням даних коштів, внаслідок чого вони можуть використовуватися з своїм цільовим призначенням щодо конкретних проектів [21].

     Вищезазначене зумовлює необхідність розв’язання ряду боргових проблем. Першочергове завдання - їх законодавче та інституційне врегулювання.

     Саме  ці питання й намагається вирішувати Державне казначейство. В останньому випадку це відбувається при тісній взаємодії й співпраці різних міністерств і відомств, які несуть відповідальність за розробку та реалізацію ефективної боргової стратегії держави.

     Отже, Україна, як і кожна держава має  власну стратегію щодо покриття дефіциту Державного бюджету, яка має бути максимально ефективною, щоб не стати тягарем у майбутньому. 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ  3

     ШЛЯХИ ВРЕГУЛЮВАННЯ ДЕФІЦИТУ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ  

     3.1. Основні наслідки існування бюджетного дефіциту 

     Сьогодні дефіцитність державних бюджетів не є феноменом суспільного розвитку, а є регулярним, стабільним економічним явищем в країнах із розвиненою ринковою економікою. Так, у США, Німеччині, Великобританії і Франції, починаючи з 1974 року та до початку третього тисячоліття, не було жодного державного бюджету, що не мав дефіциту [19].

     Бюджетний дефіцит може бути пов’язаний із свідомо проведеною в країні політикою «дефіцитного фінансування», відповідно до якої дефіцити можуть виступати потужним стимулом, «регулятором» економіки, оскільки залучення великих грошових сум на позичковому ринку для фінансування державних видатків «збуджує» ділову активність приватного капіталу [16].

     Ефект «витіснення» виникає через підвищення ринкових процентних ставок, яке трапляється у випадку фінансування бюджетного дефіциту за допомогою випуску державних цінних паперів на відкритому ринку країни. При борговому фінансуванні бюджетного дефіциту ставки процента зростають найбільше в тому випадку, коли поєднуються стимулювальна фіскальна й антиінфляційна грошово-кредитна політики. Боргове фінансування бюджетного дефіциту збільшує попит на гроші, в той час як центральний банк обмежує їхню пропозицію. Таке поєднання заходів економічної політики й стимулює швидке зростання процентних ставок.

     Зростання процентних ставок призводить до зменшення  інвестицій у приватному секторі і частково – до скорочення споживчих витрат. У підсумку в економіці відбувається падіння доходу. Отже, боргове фінансування бюджетного дефіциту значно послаблює ефективність стимулювальної фіскальної політики. Але якщо економіка перебуває в стані спаду, то зростання державних витрат буде справляти на неї стимулюючий вплив завдяки ефекту мультиплікатора. Це може покращити очікування щодо прибутків у приватному бізнесу і викликати збільшення інвестиційного попиту. Приріст інвестиційного попиту може частково елімінувати ефект «витіснення».

     Початковий  сприятливий вплив бюджетного дефіциту на економіку послаблюється не лише за рахунок ефекту «витіснення», але й за рахунок негативного ефекту чистого експорту. При зростанні внутрішніх процентних ставок відбувається збільшення зовнішнього попиту на вітчизняні цінні папери, що супроводжується підвищенням загальносвітового попиту на національну валюту, необхідну для їх придбання. В результаті обмінний курс національної валюти підвищується і спричиняє зниження експорту та збільшення імпорту. Скорочення чистого експорту стримує економічний розвиток: в експортних і в конкуруючих з імпортом галузях, знижується зайнятість і випуск, зростає рівень безробіття.

     Водночас  бюджетні дефіцити значно посилюють напругу на ринку позичкових капіталів, викликають зростання позичкового відсотка, перешкоджають зниженню високих процентних ставок.  Резонанс від подібних дій урядів ряду країн виходить за межі національної політики.  Так, високий позичковий відсоток, встановлений у США в середині 80-х років, викликав значний відтік капіталів із Західної Європи.  За оцінками західних економістів, у даний час США поглинає до 25 % усіх накопичень капіталістичного світу.

     Прагнучи  перешкодити відтокові капіталу, західноєвропейські країни також змушені підвищувати процентні ставки, що призводить до зменшення фінансових можливостей національної промисловості у відношенні розширення виробництва.  Так, за даними Конференції Британської промисловості, збільшення процентних ставок на 1 % обходиться промисловості в 450 млн. фунтів стерлінгів у рік [20].

     Високі  процентні ставки викликають негативний ефект у валютній області, призводять до подорожчання товарів за кордоном, а отже, ведуть до скорочення виробництва на експорт, збільшують пасивність торгового балансу, викликають негативні наслідки на ринку праці.  За даними американських економістів, кожний мільярд доларів дефіциту зовнішньої торгівлі веде до втрати 52 тис. робочих місць.  Економічна шкода в експортних галузях тяжко відбивається на банківській системі, приводячи до банкрутства деяких банків [11].

     Таким чином, бюджетний дефіцит ускладнює  рішення економічних і соціальних проблем не тільки у конкретній країні, але і впливає на економічну ситуацію в інших країнах.

     Внаслідок цього однією із найважливіших фінансових проблем сучасності є проблема раціонального фінансування бюджетних дефіцитів.

     Отже, сьогодні бюджетний дефіцит не є  надзвичайною подією, а є регулярним явищем у країнах із розвиненою ринковою економікою, проте наслідки такого явища можуть бути як позитивними, зокрема переважно у короткостроковій перспективі, так і негативними – у довгостроковій. 

     3.2. Методи погашення дефіциту Держбюджету 

     Відомо, що в країнах з розвинутою ринковою економікою планування є невід’ємною частиною життєдіяльності як господарюючих суб’єктів, так і держави в цілому. План і ринок мають на меті досягнути збалансованості між споживачем і ресурсами, попитом і пропозицією, а тим більше при плануванні бюджету і його дефіциту, яке повинно обгрунтовуватись показниками виконання планів надходження доходів, їх поелементним аналізом і, на цій основі, прогнозуванням зміни їх надходжень у поточному та найближчому періоді. Цієї мети, на думку економістів, можна досягти за умов застосування сучасних методів аналізу і синтезу, розробки обгрунтованих моделей взаємозв’язку найважливіших показників.

     В умовах нестабільної економіки (кризи  платежів, зменшення надходжень доходів, зростання видатків) провокується збільшення дефіциту бюджету, посилюється нерівномірність  виконання видатків бюджету за рахунок зниження доходів.

     Прийняття законодавчими та виконавчими органами заходів впливу, спрямованих на стабілізацію і розвиток економіки, не дали істотних результатів. Для вирішення питання  необхідно встановити взаємозв’язок та взаємозалежність між обсягом доходів та видатків державного бюджетного дефіциту.

     Обгрунтування взаємозв’язку вищезазначених показників дозволить поліпшити якість фінансового прогнозування, без чого неможливо здійснювати обгрунтовану економічну політику.

     Моделювання бюджетного дефіциту повинно відбуватися  і відбувається у процесі формування та виконання бюджету у динаміці, виходячи з системи показників оцінки рівня як державного, так і місцевих бюджетів.

     Дефіцит бюджету повинен розглядатись як перманентна циклічно-динамічна система, а будування моделі прогнозування і регулювання вищезазначеного параметру повинно проводитись з урахуванням системних взаємозв’язків.

     Основу  системи показників оцінки бюджету  становлять надходження доходів, видатки, та дефіцит як перевищення видатків над доходами [2]. На наступному етапі побудови моделі простежується динаміка темпів приросту складових системи. На підставі відповідних розрахунків абсолютних і відносних показників пропонується провести порівняльну характеристику наявної динаміки доходів і видатків кожної складової бюджетної системи держави.