Бюджетний дефіцит: суть, управління, наслідки

     Державний борг складається із внутрішнього та зовнішнього боргу держави. Внутрішній державний борг (D) - заборгованість держави домогосподарствам і фірмам даної країни, які володіють цінними паперами, випущеними її урядом. Зовнішній державний борг (D*) - це заборгованість держави перед іноземними громадянами, фірмами, урядами та міжнародними фінансовими організаціями.

     Основними причинами створення і збільшення державного боргу є [16]:

     - збільшення державних видатків без відповідного зростання державних доходів, а отже виникнення бюджетного дефіциту;

     - циклічні спади й автоматичні стабілізатори економіки;

     - скорочення податків з метою стимулювання економіки без відповідного коригування (зменшення) державних витрат;

     - вплив політичних бізнес-циклів - надмірне збільшення державних видатків напередодні виборів з метою завоювання популярності виборців та збереження влади.

     Названі причини є та були основними причинами  виникнення і збільшення державного боргу в умовах саме українського ринку.

     Існує прямий взаємозв'язок між розмірами бюджетного дефіциту і державного боргу. Бюджетний дефіцит збільшує державний борг, а зростання боргу, в свою чергу, потребує додаткових витрат бюджету на його обслуговування і тим самим збільшує бюджетний дефіцит.

     На обсязі бюджетного дефіциту відбиваються всі зміни у величині державного боргу, в тому числі обумовлені впливом інфляції. Саме тому важливо, щоб державна заборгованість вимірювалася також в реальних, а не лише в номінальних величинах [1]. Згадаємо, що бюджетний дефіцит є різницею між державними витратами і доходами.

     Частина витрат - це відсоток, який сплачується по державному боргу і дорівнює i*DG,

     де DG - обсяг державного боргу,

     і - номінальна процентна ставка.

     Реальні видатки містять лише реальний процент по державному боргу r. Згідно з рівнянням Фішера, реальний відсоток є номінальним за винятком процента інфляції. Отже, реальна величина бюджетних видатків менша від номінальної на величину DG*% інф. Фактичний бюджетний дефіцит за винятком інфляційної частки процентних платежів (операційний дефіцит) можна підрахувати за допомогою такої формули:

     OBD = ВD - DG*Тпр                                                                                            (1.2)

     де: OBD - операційний бюджетний дефіцит;

     BD- фактичний бюджетний дефіцит;

     DG - розмір державного боргу на початок року;

     Тпр-темп приросту інфляції за рік, %.

     В умовах інфляції, оголошуваний у звітах бюджетний дефіцит завищується на величину DG*Тпр. При високих темпах інфляції ця величина може бути досить значною. Як наслідок, можливі ситуації, коли спостерігається зростання номінального державного боргу при одночасному зниженні реальної заборгованості. Це утруднює оцінку бюджетно-податкової політики [10].

     Бюджетний дефіцит ускладнюється явищем фіскальних витрат і фіскального дефіциту. У загальному вигляді можна вирізнити два типи фіскальних витрат держави: зобов'язання держави по видатках та субсидії центрального банку. Зобов'язання держави по видатках - це відкладені у часі бюджетні зобов'язання, тобто перенесені на майбутнє витрати бюджету, які не враховуються в поточній бюджетній звітності. Такого роду зобов'язання виникають внаслідок прихованого державного субсидування імпорту або надання державних гарантій з високою вірогідністю платежів по них [9].

     Субсидії центрального банку - це діяльність центрального банку, яка стосується бюджетних операцій уряду і фінансується за рахунок його власних доходів. Вона охоплює окремі операції, пов'язані з державним боргом, фінансування збитків, що виникли внаслідок стабілізації валютного курсу, централізовані кредити економіці, рефінансування пільгових кредитних програм і преференцій.

     Внаслідок таких операцій держави за межами бюджету справжні масштаби державних видатків і, відповідно, величини бюджетного дефіциту та державного боргу занижуються.

     Абсолютний  розмір державного боргу є не дуже показовим макроекономічним індикатором, оскільки борг зростає зі збільшенням  ВВП, і на його величину впливає інфляція. Більш змістовними є відносні показники заборгованості, а саме [10]:

     * відношення боргу до ВВП;

     * відношення суми обслуговування боргу до ВВП.

     Тому відносна величина державного боргу залежить від таких факторів, як рівень реальної процентної ставки, якою визначається розмір виплат по боргу, темп зростання реального ВВП та обсяг первинного бюджетного дефіциту. Зменшення відносної заборгованості в економіці можливе за умови, якщо темпи зростання реальної процентної ставки будуть нижчими за темпи зростання реального ВВП, а частка первинного бюджетного надлишку відносно ВВП збільшуватиметься.

        Отже, наявність дефіциту Державного бюджету у країні змушує державу шукати джерел фінансування для його покриття. Сьогодні найбільш використовуваним таким джерелом є  зовнішні та внутрішні позики; проте проводячи політику такого фінансування, держава повинна враховувати, що позики рано чи пізно потрібно віддавати, що в свою чергу збільшуватиме державні видатки, що зможе привести до зростання бюджетного дефіциту. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ 2

     ОЦІНКА  ДЕФІЦИТУ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ ЗА 2006-2008

РОКИ 

     2.1. Динаміка виконання Державного бюджету України за 2006-2008 роки 

     Державний бюджет – це основний фінансовий план країни, результат її діяльності. Економіка країни діє настільки ефективно, наскільки реалізуються її плани, тобто як виконується бюджет.

     Методика  складання Державного бюджету в  Україні має свої особливості, проте  результат реалізації Держбюджету кожної країни оприлюднюється на весь світ і використовуються для аналізу та прогнозування соціально-економічного розвитку (див. рис. 2.1.):

     Рис. 2.1. Динаміка доходів та видатків Державного бюджету України за 2006-2008 роки, млрд. грн.

     З рис. 2.1. видно, що як дохідна, так і  видаткова части Державного бюджету  України протягом 2006-2008 років має  тенденцію до зростання, причому  видаткова частина постійно перевищувала дохідну. Порівняно із 2007 роком, у 2008 році видатки Держбюджету зросли в 1,39 рази, а доходи відповідно у 1,40 рази. Якщо порівняти основні частини Державного бюджету України за 2006-2008 роки, то у 2008 році порівняно із 2006 роком як видаткова так і доходна частини зросли в 1,74 рази.

     Згідно  даних табл. 2.1, динаміка доходів Державного бюджету України протягом 2006-2008 років зростала, оскільки темп приросту загальної кількості доходів за 2007-2006 роки становив 124,3 %, а у 2008-2007 році – 139,6 %. Така тенденція була забезпечена загальним зростанням усіх надходжень до Державного бюджету протягом 2006 -2008 років.

     Таблиця 2.1

      Динаміка  доходів Державного бюджету України  за 2006-2008 роки, млрд. грн.

      Джерело: Міністерство фінансів України

      Аналогічна  тенденція спостерігалася і у  видатковій частині Державного бюджету  України за 2006-2008 роки (див. табл. 2.2)

      Таблиця 2.2

    Структура видатків державного бюджету України  за 2006-2008 роки, млрд. грн.

       Джерело: Міністерство фінансів України

       Згідно  даних табл. 2.2 спостерігається постійне зростання видатків протягом 2006-2008 років. Про це свідчить темп  росту загальних витрат, який у 2007-2006 роках склав 127,1 %, а у 2008-2007 – 138,6 %. Така тенденція, так само як і у доходній частині, забезпечувалася поступового зростання усіх елементів державних витрат протягом 2006-2008 років, зокрема найбільше у 2008-2007 роках зросли такі показники як поточні видатки з темпом росту 145,4 %, обслуговування внутрішнього та зовнішнього боргів – 115,3 % та 111,9 % відповідно. Найкардинальніші зміни відбулися з таким структурним показником державних витрат, як офіційні трансферти, оскільки темп росту даного показника у 2007-2006 роках становив 130,8 %, а у 2008-2007 роках – лише 13,2 %.

     Отже, ті явища, які відбуваються в економіці  країни кожного дня безпосередньо  впливають на її основний фінансовий план – державний бюджет. Тому кожна  країна своїми діями повинна намагатися підвищувати доходну частину держбюджету і знижувати видаткову, як це було у 2008 році. 

     2.2. Динаміка бюджетного дефіциту України за 2006-2008 роки 

     Частинні  показники бюджету України дають  змогу проаналізувати динаміку дефіциту держбюджету України за 2006-2008 роки (рис. 2.2.):

     Рис. 2.2. Динаміка доходів, видатків та дефіциту Державного бюджету України за 2006-2008 роки, млрд. грн.

     Згідно  з даними рис. 2.2. наявність державних  витрат у складі Держаного бюджету 2006 року у розмірі 137,1081 млрд. грн. та доходів у розмірі 133,4636 млрд. грн. зумовило виникнення дефіциту Державного бюджету України за 2006 рік зальною сумою 3,6445 млрд. грн., проте зростання державних витрат у 2007 році на 37,1278 млрд. грн. та доходів на 32,4785 млрд. грн. викликало зростання дефіциту Держбюджету на 4,6493 млрд. грн. і склало 8,2938 млрд. грн.. Аналогічна тенденція спостерігалася і у 2008 році, коли бюджетний дефіцит відповідно до попереднього періоду зріз на 1,4744 млрд. грн. і склав 9,7682 млрд. грн..

     Проаналізувавши динаміку доходів та видатків державного бюджету, можна стверджувати, що зі зростанням частинних обсягів фінансового плану, зростав і бюджетний дефіцит (рис. 2.3)

     Рис. 2.3. Динаміка бюджетного дефіциту України  у відношенні до ВВП за 2006-2008 роки, % до ВВП

     Оцінка рис. 2.3. дозволяє стверджувати, що дефіцит державного бюджету України по відношенню до ВВП за 2006-2008 роки носить циклічний характер. Найгірша ситуація склалася у 2007 році, адже тоді бюджетний дефіцит зріс майже на 0,5 % відповідно до попереднього періоду. Дана ситуація порівняно покращилася у 2008 році, коли дефіцит держбюджету зменшився на 0,1 %.