Основні підкласи покритонасінних флори Чернігівщини та можливості їх введення в культуру

Материнка звичайна (Origanum vulgare L.). З лікувальною метою у науковій медицині використовують квітучі пагони, які рекомендують для збудження апетиту, проти атонії кишечника, як відхаркувальний засіб при кашлі і хворобах дихальних шляхів, при безсонні та ревматизмі. Розмножують материнку поділом куща і насінням. Стратифіковане насіння висівають в підготовлений грунт навесні, поділені кущі висаджують восени, вони швидко вкорінюються і добре розростаються. Суцвіття та листя материнки заготовлюють, починаючи з другої половини червня і в липні.

Наперстянка великоквіткова (Digitalis grandiflora Mill.). Росте у мішаних та листяних лісах, на галявинах, узліссях, серед чагарників. Препарати з листків призначають при лікуванні складних порушень кровообміну (серцевій декомпенсації), гострій та хронічній недостатності, порушенні ритму серцевих скорочень та інших хворобах серця. Рослини розмножують як розсадою, вирощеною у парниках, так і насінням, яле висівають під зиму або рано навесні з міжряддями 60 см. Листки збирають два рази: першого року - в кінці літа і восени, другого - на початку цвітіння та після досягнення стандартних розмірів.

Первоцвіт весняний (Primula veris L.). Зростає на луках, серед чагарників, на лісових галявинах і в розріджених лісах. У народній медицині використовується для лікувань гіпо- і авітамінозів, як відхаркувальний засіб при хворобах легень та дихальних шляхів. Розмножується насінням, яке висівають восени у відкритий грунт.

Пижмо звичайне (Tanacetum vulgare L.). Ця багаторічна трав`яниста ролина з коротким здерев`янілим кореневищем росте серед чагарників, на сухих луках, галявинах, поблизу доріг. Встановлена жовчогінна і фітоцидна дія пижма, завдяки чому воно ефективне при лікуванні лямбліозу, холециститу та гепатиту. Розмножується вегетативно (поділом кореневища і куща) та насінням. Насіння без стратифікації висівають на глибину 1-1,5 см. Дає багатий самосів. Суцвіття заготовляють під час цвітіння (червень-серпень).

Синюха голуба (Polemonium coeruleum L.) використовується при бронхітах і як знеболювальний засіб. За силою заспокійливої дії переважає валеріану у 8-10 разів. Вирощують синюху на низиних ділянках з неглибоким заляганням грунтових вод. Висівають під зиму або рано навесні на гибину 1-2 см. Заготовлюють сировину (корені) в кінці першого або другого року вегетації.

Собача кропива п`ятилопатева (Leonurus quinquelobatus Gilib.). Настій цієї рослини використовують при серцево-судинних неврозах, кардіосклерозі, стенокардії, міокардії, склерозі мозкових судин, початкових стадіях гіпертонії. Собачу кропиву як багаторічну рослину можна культивувати на одному місці 3-4 роки. Основний спосіб розмноження - насінням (на невеликих ділянках можна і поділом куща). Сіють під зиму або рано навесні. Для весняної сівби насіння стратифікують. Збирають верхівки стебел з листками і квітами в період цвітіння (червень-вересень).

Цмін пісковий (Helichrysum arenarium (L.) Moench.) - багаторічна трав`яна рослина - псамофіт. Препарати з нього призначають при захворюваннях печінки, жовчного міхура і жовчних шляхів. Розмножується  поділом і насінням. Висаджують та висівають рослини навесні. Суцвіття заготовлюють у червні-липні, коли кошики ще не розкрилися.

Чебрець повзучий (Thymus serpyllum L.) поширений в північних районах області, та чебрець Маршаллів (T. marschallianus Willd.), який трапляється у лісостеповій зоні Чернігівщини, зростають на схилах, узліссях, борових та річкових пісках. Чебрець - відхаркувальний протимікробний засіб, широко застосовують при  бронхітах, запаленнях ротової порожнини та захворюваннях шлунко-кишкового тракту. Розмножується насінням, яке для проростання потребує підвищеної вологості грунту, але пізніше вологі грунти переносить погано. Сходи ростуть повільно, особливо при нестачі тепла. Траву заготовлюють під час цвітіння (травень-червень).

Шипшина (Rosa L.). Види цього роду зростають на схилах, узліссях, пасовищах. Плоди шипшини входять до складу чаїв та сборів, а також для профілактики і лікування гіпо- та авітамінозах, як загальнозміцнюючий засіб при інфекційних хворобах, захворюваннях печінки і жовчних шляхів. Легко культивується. Розмножується як насінням, так і вегетативно (зеленими стебловими і кореневищними живцями, відсадками, паростками та поділом куща). Другий спосіб значно простіший, дешевший і швидкий. Заготовлюють плоди усіх видів шипшини.

              Вирощування лікарських рослин з метою примноження їх запасів - нині є дуже важливим, оскільки потреба в медичних лікарських препаратах повністю не забезпечується. Запаси лікарських рослин Чернігівщини слід використовувати раціонально, не допускаючи їх виснаження, допомагаючи рослинам відновитись.

Розділ 4.

Покритонасінні як об’єкти науково-дослідної діяльності при введенні в культуру (на прикладі агробіостанції та пришкільної ділянки)

              Всі рідкісні та корисні покритонасінні рекомендуємо вирощувати у колекційному відділі. Форма цієї ділянки може бути різноманітною, але найкращою є прямокутник з центральною доріжкою завширшки 1 м. По обидва боки доріжки розташовують ділянки площею 2-5 кв. м, на кожній з яких висівають або висаджують певний вид рослин. Ділянки відокремлюють одну від одної бічними доріжками завширшки 30 см. Всі рослини, які вирощують на колекційній земельній ділянці, розміщують в певні відділи (рідкісні, лікарські, медоноси, декоративні, корисні дикоростучі рослини данної флори, які ввводяться в культуру. У зв`язку з тим, що рослини на колекційній земельній ділянці мають неоднакову висоту, їх розміщують так, щоб вони  не закривали одна одну, а саме в два ряди: на першому від дороги - нижчі рослини, на другому - вищі. Такий розподіл окремих видів рослин зручний для проведення екскурсій, організації фенологічних спостережень та проведення практичних робіт.

              Для ефективного вивчення студентами І-ІІ курсів різних груп покритонасінних в умовах міста нами запропоновано створення колекційного відділу природної флори Чернігівщини та України на території агробіостанції в урочищі «Ялівщина». Вона включає представників 29 порядків. Схематичний її опис наведено нижче. Засаджено було представників підкласу Ранункуліди (порядки 1-3, Хвилівникові, Жовтецеві та Макові).

              Рідкісні рослини розміщують у колекційному відділі, виділяючи рідкісні на загальнодержавному та регіональному рівнях види. Посадковий матеріал цих рослин для шкільної навчально-дослідної ділянки найкраще взяти в науково-дослідницьких установах або виростити із зібраного в природі у невеликій кількості насіння. Іноді велика кількість посадкового матеріалу

рідкісних рослин вилучається під час рейдів у бракон`єрів природи. З деякими рослинами можна проводити досліди з розмноження різними способами (наприклад, ялівець звичайний, оман високий, лілія лісова, проліска сибірська). Вирощені рослини висаджують у відповідні екологічні умови природних місцезростань. Це сприяє вихованню у дітей почуття відповідальності за збереження природи і виробленню практичних навичок у справі її охорони.

              Вирощування лікарських рослин на навчально-дослідній земельній ділянці дає можливість ознайомити учнів з рослинами - представниками різних родин та екологічних груп, умовами розведення лікарських трав, цінністю лікарської сировини, а також відпрацювати вміння та навички правильного збору та збереження лікарської сировини. Спостерігаючи за особливостями росту та розвитку лікарських рослин, учні довідуються, що серед них є однорічні та багаторічні. Порівнюючи зростання рослин в природних та штучних умовах, учні роблять висновок про деякі відмінності у появі тієї чи іншої фенологічної фази, намагаються з`ясувати, з якими факторами природи вони пов`язані. Знання школярами часу збору найбільш цінної лікарської сировини дозволить своєчасно збирати її та здавати в заготівельні організації.

              На ділянці медоносних рослин повинні бути представленні як види природної флори, так і культурні (фацелія пижмолиста, бораго - огіркова трава, соняшник, гречка, гисоп лікарський тощо). Ці рослини - цікаві об`єкти для проведення дослідів при вивченні різних розділів шкільного курсу біології. Серед тем досліджень: "Вивчення ентомофільних рослин", "Пристосування рослин до запилення комахами", "Комахи - запилювачі рослин пришкільної ділянки", "Вивчення особливостей будови бджолиних", "Вивчення міжорганізмової взаємодії на прикладі медоносів та комах-запилювачів". На розташованих поблизу пришкільної ділянки природних територіях можна створити, якщо є така можливість, ентомологічний заказник. Ділянка медоносних рослин стане цінною кормовою базою для багатьох видів комах.

              Досить важливим об`єктом для вивчення біологічних ритмів живих організмів на пришкільній ділянці є квітковий годинник. Більшість рослин, які використовуються при його створенні, мають корисні властивості. Серед таких петрові батоги (цикорій дикий), кульбаба лікарська, нечуйвітер волохатий, нечуйвітер зонтичний, енотера дворічна, куколиця біла та інші. Тематику дослідних та дослідницьких завдань, пов`язаних з квітковим годинником, слід сформулювати таким чином, щоб вони мали різноплановий характер. Наприклад, вивчення пігментів квіток рослин, складання календаря цвітіння рослин, розмноження рослин різними способами, встановлення видового складу комах-запилювачів.

              Всі плодово-ягідні культурі на шкільній земельній ділянці є також медоносами. Медоносні дерева та кущі розміщуються в дендрарії (липа серцелиста, верби, клен гостролистий і польовий, в`яз гладенький, крушина ламка, карагана дерев`яниста).

              Рослини в дендрарії найкраще розміщувати групами, що надає насадженням природності. Кількість рослин в групі визначається розмірами земельної ділянки. Такі лікарські чагарники як калина, шипшина, глід, обліпиха використовуються як живопліт, тому їх кількість може ьути великою. Мінімальна відстань між деревами при створенні груп приймаєтся рівною діаметром крони (3-5м), а максимальна - не повина перевищувати двократного діаметра крони. Інакше група не буде сприйматися як єдине ціле. Вілстань між кущами в групі становить для великих чагарників 2-2,5 м, середніх - 1,5-2 м, дрібних - 1 м. Посадку рослин починають з центру групи, де висаджують вищі екземпляри. При створені груп з малормірного посадкового матеріалу садженців висаджують більше, ніж треба, а відстань між ними зменшується. Згодом гірші рослини видаляють, залишаючи потрібну кількість кращих екземплярів. Відстань між групами повинна бути не менше 10-15 м. Від доріжок групи розміщують не ближче, ніж на 5-6 м.

              При розміщені рослин в дендрарії необхідно враховувати не тільки їх висоту та розмір крони, але і їх відношення до світла, забарвлення лістків та квіток. Світлолюбні рослини і гарноквітучі чагарники висаджують на добре освітленних ділянках. Рослини з світлим забарвленням листків, з білими, жовтими квітками добре сприймаються на відстані. При підборі рослин необхідно враховувати строки і тривалість цвітіння кожного виду, щоб створити композиції з довготривалим періодом цвітіння.

              Дендрарій відіграє велику роль в науковій діяльності та навчально-виховному процесі. Він допомагає успішно проводити навчальну, позаурочну та позакласну роботу з ботаніки, знайомить учнів з різноманітністю рослиного світу, є доброю базою заготівлі наочного матеріалу (гербарій, колекції плодів та насіння та ін.). Так наприклад, при вивчені теми "Насінневі рослини" учні знайомляться з різними видами голонасінних та покритонасінних рослин, з органами квіткових рослин та різноманітністю їх будови, вивчають плоди та насіння, їх пристосування для поширення в природі. В дендрарії можна знайти роздатковий метеріал для проведення таких лабораторних робіт цієї теми: "Будова хвої і шишок хвойних", "Прості і складні листки", "Будова пагона та його видозміни", "Будова квітки", "Сухі і соковиті плоди".

              При вивченні питання про вегетативне розмноження рослин на прикладі дерев і кущів дендрарію можна ознайомити учнів з різними способами вегетативного розмноження: пагонами, відводками, поділом кущів, живцями та ін., показати господарське та біологічне значення вегетативного розмноження рослин, на належному рівні провести практичну роботу "Розмноження рослин живцями".

              В залежності від віку учнів можна рекомендувати таку тематику дослідної роботи в дендрарії: "Визначити за морфологічними ознаками види дерев та кущів", "Встановити послідовність настання початкових фаз розвитку різних видів дерев", "Визначити вплив погодних умов на сезонний розвиток рослин", "Встановити особивості сезонного розвитку дерев в залежності від їх географічного походження", "Встановити послідовність і тривалість квітування дерев", "Скласти календар квітування декоративних кущів", "Визначити послідовність дозрівання плодів і насіння та скласти календар їх збору", "Визначити якість насіння, їх лабораторну та грунтову схожість".

              Догляд за рослинами, проведення фенологічних спостережень, збір сировини, насіння для подальшого розведення - все це складає зміст літніх завдань. Необхідно при їх розподілі чітко сформулювати мету, ознайомити учнів з методикою спостережень, нагадати про необхідність ведення щоденника. В ньому повинні бути відображені морфологічний опис рослини, за якою проводиться спостереження (в умовах природного росту і штучному розведенні), аналіз проведенних спостережень, висновки. На основі вивчення додаткової літератури учні заносять до щоденника відомості про використання рослин людиною, готують реферативні повідомлення про ці рослини. До виконання літніх завдань можна залучити і учнів старших класів, а тоді при вивченні відповідних розділів шкільного курсу біології результати кращих спостережень можуть бути використані в органічному зв`язку зі змістом тієї чи іншої теми.

              Зміст роботи з рідкісними та корисними рослинами на пришкільній ділянці має за мету не лише зміцнення знань учнів, прищеплення навичок роботи з рослинами. Тут реалізується також краєзнавчий принцип навчання. Краєзнавчий матеріал може використовуваться на різних етапах уроку. На нього можна спиратись при вивченні нової теми - для актуалізації опорних знань учнів, формування відповідних екологічних понять, при закріпленні вивченого.

              Велику зацікавленність в учнів викликає використання краєзнавчого матеріалу при проведенні гурткової роботи, біологічних вечорів, свят, вікторин. Це сприяє кращому розумінню учнями навчального матеріалу, наближує навчання до життя, виховує в учнів любов і бережливе ставлення до природи рідного краю.