Основні підкласи покритонасінних флори Чернігівщини та можливості їх введення в культуру

Підклас Asteridae.

Родина Айстрові (Asteraceae, або Compositae), налічує близько 1 200 родів і понад 20000 видів, поширених по всій земній кулі. Це в основному багаторічні, рідше однорічні трав'янисті рослини. В тропіках зустрічаються ліани, стеблові або листкові сукуленти, кущі й навіть невеликі дерева заввишки 10—15 м. Листки айстрових прості (рідко складні), без прилистків, мають дуже різноманітні за формою і розчленуванням листкові пластинки, іноді редуковані. Спостерігається гетерофілія. Розміщення листків чергове, але може бути супротивне, або вони утворюють прикореневу розетку. Квітки актиноморфні й зигоморфні, двостатеві, одностатеві й стерильні, в суцвіттях кошик, рідше в голівках. Останні можуть бути зібрані в інші види суцвіть (китиця, волоть, щиток тощо). Суцвіття оточене обгорткою, листочки якої можуть бути зеленими листковидними або лусковидними, різної форми, забарвлення й будови. Біля квіток на квітколожі можуть знаходитись лусковидні або щетинисті приквітки. Квітколоже може бути гладеньким, виїмчастим, горбкуватим, плоским, увігнутим, випуклим. Чашечка буває редукована й видозмінена. Вона часто перетворюється на невеликі зубчики або летючку, що сприяє розповсюдженню плодів. Віночок зросло-пелюстковий, трубчастий, язичковий, несправжньоязичковий або воронковидний. В одному суцвітті часто знаходяться квітки різної статі, з неоднаковими формами віночків; розташовані по краю кошика — язичкові, несправжньоязичкові або лійковидні, жіночі або стерильні, всередині кошика — трубчасті, двостатеві. Всі п'ять тичинок приростають тичинковими нитками до трубки віночка, але між собою не зростаються. Пиляки склеюються між собою, утворюючи трубку, через яку проходить стовпчик маточки з двороздільною приймочкою. В двостатевих квітках родини айстрові пилок дозріває раніше, ніж приймочка може його прийняти. Це своєрідне пристосування рослин до перехресного запилення. Біля основи маточки знаходиться нектарниковий диск. Гінецей ценокарпний, складається із двох плодолистків, але розвивається лише одне гніздо з одним насінним зачатком. Зав'язь нижня. Плід несправжньомонокарпний — сім'янка або сім'янка з летючкою (чубчиком). Насіння без ендосперму. Запасними речовинами є жирна олія й білок. У деяких видів на епідермі листків і стебел навколо трихом є клітини, оболонки яких просочені кремнеземом, що надає поверхні органів шорсткості. У багатьох представників родини є молочники, схізогенні смоляні ходи, у деяких запасною речовиною є інулін.

3.2. Підкласи классу Односім’ядольні

Підклас Liliidae.

Родина злакові, або тонконогові (Gramineae, або Роасеае) – це велика космополітна родина , що об'єднує близько 900 родів і 11 000 видів, поширених як в тропічних країнах, так і в країнах помірного й холодного клімату. В основному, це трав'янисті багаторічні кореневищні й однорічні рослини, деякі із здерев'янілими стеблами заввишки 25-30 м і навіть 40 м. Усі вони відзначаються інтеркалярним ростом. Камбій у них відсутній, стебло галузиться лише біля основи, в так званій зоні кущіння, або у вузлі кущіння. Стебло - соломина, порожниста в меживузлях і здута у вузлах. Листки прості, чергові, без прилистків, розділені на дві частини: нижню, що обгортає стебло, утворюючи незамкнену піхву, і верхню лінійну або ланцетну пластинку з паралельним жилкуванням. Біля основи пластинки знаходяться середній виріст - язичок, або лігула, який закриває піхву, і бічні вирости — вушка, що охоплюють стебло. Розвиток язичка й вушок, їх розміри, форма, консистенція, опушення є не лише видовою, а, й сортовою ознакою. На кореневищах листки видозмінені, у вигляді шкірястих лусок. Суцвіття у злаків — китиці, волоті, прості або складні колоски. Основою всіх суцвіть є колосок, що формується з однієї або кількох квіток, кожна з яких оточена двома колосковими лусками (видозміненими листками), верхньою й нижньою. Остання закінчується вузькою (шилоподібною) щетинистою зазубреною остю. Квітки актиноморфні, двостатеві, рідко одностатеві, з редукованою оцвітиною, що складається з двох дуже маленьких плівок — лодікул. Тичинок - 3 (зрідка 1, 2, 6 — до 40), з довгими тонкими тичинковими нитками. Маточка одна, складається з двох-трьох плодолистиків із дволопатевою приймочкою (рідко трилопатевою) і верхньою одногніздою зав'яззю. Плід несправжньомонокарпний — зернівка. Насіння з ендоспермом. Багато видів злакових має важливе господарське значення, їх використовують як харчові рослини (пшениця, жито, овес, кукурудза, рис, ячмінь), як кормові (райграс, тимофіївка, грястиця),у медицині (пирій повзучий, кукурудза, рис, цукрова тростина), у паперовому і текстильному виробництві, хімічній промисловості, будівництві, для закріплення пісків, схилів, ярів як протиерозійний засіб.

Підклас Liliidae.

Родина лілійні (Liliaceae) об'єднує 10 родів і близько 470 видів, поширених головним чином у помірних областях Західної і Східної Азії та в Гімалаях. Це багаторічні трав'янисті рослини-геофіти з підземним органом цибулиною. Серед них багато ефемероїдів. Будова цибулин різноманітна, але всі вони мають втягуючі (контрактильні) корені. Стебло формується у вигляді квіткової стрілки з листками або без них. Листки прості, цільні, чергові або лише прикореневі. Квітки поодинокі або зібрані в суцвіття китиця, актиноморфні, двостатеві, з простою віночковидною оцвітиною. Квітколистків оцвітини шість, вони розміщені в два кола, можуть бути зрослими або вільними. Тичинок також шість, розміщених у два кола, маточка одна. Гінецей ценокарпний, складається з трьох плодолистиків, зав'язь верхня з великою кількістю насінних зачатків, приймочка трилопатева. Плід ценокарпний — коробочка. Насіння з ендоспермом. До родини належать такі рослини, як лілії (80—100 видів), рябчики (100 видів), тюльпани (100 видів, 3000 сортів декоративних тюльпанів), зірочки.

Родина цибулеві (Аllіасеае) налічує 32 роди і близько 750 видів, поширених у північній півкулі, головним чином у країнах Середземномор'я, Передній і Середній Азії. Це трав'янисті рослини з підземним органом — цибулиною або кореневищем, іноді ефемероїди. Стебло таких рослин безлисте, часто порожнисте і здуте (квіткова стрілка), закінчується суцвіттям. Листки прикореневі, прості, часто дудчасті або трубчасті внаслідок того, що їх внутрішня паренхіма руйнується. Суцвіття зонтиковидні, до цвітіння вкриті плівчастими покривальцями із одного-двох приквітників. Оцвітина проста віночковидна (рідше плівчаста, чашечковидна), шестичленна, з вільними або лише при основі зрослими частками, розміщеними в два кола. Всі шість тичинок зростаються з оцвітиною. Гінецей ценокарпний, складається з трьох плодолистиків. У стінках плодолистків знаходяться нектарники. Зав'язь верхня, одно- або тригнізда, стовчик один, приймочка також одна. Плід ценокарпний — коробочка. Насіння дрібне, з ендоспермом і маленьким зародком. Для видів родини цибулеві характерно, що в їх суцвіттях біля квітконіжок утворюються маленькі повітряні цибулинки, за допомогою яких рослини розмножуються вегетативно. Найхарактернішим родом цієї родини є рід цибуля (Allium), який налічує близько 400 видів.

Родина конвалієві (Convallariaceae) об'єднує 123 роди й 230 видів, поширених головним чином у північній півкулі. Це багаторічні кореневищні трав'янисті рослини. В надземній частині рослин немає розвинених судин. Листки відзначаються дуговим жилкуванням, вони відходять від кореневища або розміщені г на стеблові. Квітки невеликі, зібрані в китицевидному суцвітті, актиноморфні, з простою зрослою (рідко незрослою), віночковидною шестичленною (рідко чотиричленною) оцвітиною. Тичинок шість  (рідко чотири); вони розташовані в два кола. Гінецей ценокарпний, складається з трьох (рідко двох) плодолистиків. Зав'язь верхня. Плід ценокарпний — соковита ягода з невеликою кількістю насіння. Характерними представниками родини конвалієві є конвалія звичайна та купина запашна, або лікарська.

Родина холодкові (Asparagaceae) об'єднує 2 роди і близько 300 видів, поширених в Європі, Азії й Африці, головним чином у країнах із посушливим кліматом. Це багаторічні, кореневищні, звичайно дводомні трав'янисті рослини, рідко кущі або ліани з листками, редукованими до дрібних плівчастих лусок. Функцію листків виконують тоненькі зелені шилоподібні гілочки — кладодії, або філокладії, зовні схожі на листки. Квітки з приквітками одностатеві, рідше двостатеві, з простою віночковидною, зрослою шестичленною оцвітиною, розміщені по одній — декілька в пазухах кладодіїв або на їх верхньому боці. Тичинок шість, маточка одна, складається з трьох плодолистиків. Зав'язь нижня й напівнижня. Плід ценокарпний — ягода. Типовим представником є холодок лікарський, або спаржа.

3.3. Рідкісні види та можливості їх введення в культуру

              Охорона рідкісних видів рослин може бути здійсненна при створенні заповідних територій різних категорій, де рослини розвиваються в найкращих для них природних умовах, а також при розмноженні рідкісних та зникаючих видів в штучних умовах з метою підсилення ослабленних природних популяцій або введення їх в культуру. Однією з ефективних форм збереження рідкісних рослин та середовища їх існування є організація природно-заповідних територій, зокрема заказників різного рангу.

Сосинський заказник (406га) створений у 1980 році на межі Чернігівського та Козелецького районів, біля с.т.м. Олишівка, на одному з відрогів болотного масиву "Смолянка". Тут охороняються типові осокові (серед яких рідкісні угруповання осоки дворядної) та очеретяно-осокові ділянки боліт Лівобережного Полісся, які збереглись на даній території.

Болото "Мох" (98га), як гідрологіний заказник охороняється з 1974 р. Воно розташоване в пониженні лівобережної борової тераси р. Снов, біля с. Єліно Щорського району. Основні площі болота займають мезотрофні та мезоевтрофні угрупування пухівки піхвової та сфагнуму обманливого з розрідженою березою пухнастою та незначними куртинами багна звичайного, андромеди багатолистої, журавлини болотної. Це - рідкісний для Лівобережного Полісся болотний ландшафт.

Болото "Гальський Мох" (28га) розташоване біля с. Загребельна Слобода Щорського району та охороняється як пам`ятка природи загальнодержавного значення. Тут збереглися сфагнові мезотрофні угрупування з пухівки піхвової та видів роду сфагнум (Sphagnum palustre L, S. fallax Klingrr, S. magellanicum Brid) із пригніченою сосною.

Заказник "Каморетський" (515га) розташований на правому березі Десни, біля с. Блистова Менського району. З 1974 року він має статус заказника загальнодержавного значення. Він створений для збереження залишків заплавних лісів р. Десна. Тут представлені справжні діброви (ліщиново-конвалієві, крушиново-конвалієві, ліщиново-різнотравні), осичники (на місці вирубанних дібров), чорновільшняки та вербняки з густим підліском з верби тритичинкової, зарості якої підходять до урізу озер.

              Велике значення у збереженні, введенні в культуру та інтродукції рідкісних та зникаючих видів належить паркам, дендропарку "Тростянець", ботанічним, ландшафтним та гідрологічним заказникам місцевого значення. Статус заповідних територій дозволяє не тільки охороняти рідкісні види, але й вивчати можливості їх культури з подальшою репатріацією в природні популяції. Це має кілька переваг тому, що поодинокі рослини або їх невеликі групи для витримування негативних впливів зовнішнього середовища потребують ретельного догляду. У фітоценозах (насамперед, парків природного типу) створюються своєрідні мікроумови у розподілі світла, вологи, нагромадженні органічних решток, які сприяють утворенню оптимальних для існування рослин умов. Завдяки цьому окремі види можуть утримуватись без догляду.

Качанівський парк (572 га) уІчнянському районі був закладений С. І. Качановським у 1742 році на основі природних ділянок дубового, дубово-соснового лісу, на підвищенні над невеликою, зарегульованою ставками, річечкою. Серед рослинних угруповань переважаючими є старі ділянки дубового (ас. дубово-липово-ліщиново-яглицева, дубово-ліщиново-різнотравна), дубово-соснового, липового (ас. липово-ліщиново-волосистоосокова) лісу, місцями ясенових та кленових лісових ценозів. Серед рідкісних видів слід відмітити популяції любки дволистої, коручки морозниковидної, які трапляються розсіяно в угрупованях ясеново-липово-ліщиново-волосистоосокового, дубово-липово-ліщиново-волосистоосокового та дубово-ліщиново-різнотравного лісу. На колекційні ділянки рідкісних рослин можна рекомендувати любку дволисту. Рослина невимоглива до грунтів та освітлення, мезофіт, за способом зимівлі - бульбокореневий геофіт. Насіння в природі проростає погано, прогресивне вегетативне розмноження відсутнє, тому популяції цього виду кількісно зменшуються. Введення в культуру має кілька складностей: по-перше, насіння дрібне, без ендосперму, швидко втрачає схожість і проростає при наявності несправжніх грибів (ендомікоріза), по-друге, сходи любки в перший рік життя ведуть підземний спосіб життя, а перша бульбочка розвивається на другий рік вегетації, по-третє, в культурі вона цвіте на 5-6 рік життя. (Собко, 1982). Ці складності частково вирішуються при  культивуванні на природних або малопорушенних ділянках листяного лісу.

              При створенні Качанівскього парку високохудожньо були поєднанні вікові природні ділянки листяного лісу та ландшафтнгі насадженя. Мальовничі алеї з дуба звичайного, гіркого каштану звичайного, сосни Веймутова, грабу, клену гостролистого, берези бородавчастої прорізують парк у всіх напрямках (загальна довжина паркових алей близько 60 км).

Сокиринський парк - це парк - пам`ятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення (з 1972 р.) у Срібнянському районі. Парк створений на основі природного лісу (ділянки ас. дубово-ліщиново-яглицевого, дубово-липово-ліщиново-яглицевого, дубово-липово-ліщиново-волосистоосокового лісу) та складається з двох частин: основної (40 га) та заозерної (тепер ботанічний заказник "Галаганове" площею 350 га). Основою парку був давній праліс з віковими деревами. Дендрофлора парку нараховує близько 40 видів. Серед основного складу дерев слід зазначити дуб звичайний, берест звичайний, клен гостролистий, липу серцелисту, ясен звичайний, які створюють старі ділянки різної площі. Вони цінні у флористичному та ценотичном у аспектах (класичний неморальний ліс).

              Серед рідкісних рослин на території парку зустрічаються любка дволиста, коручка чемерниковидна, коручка темно-червона, пальчатокорінник м`ясо-червоний (болотисті ділянки, прилеглі до парку).

Тростянецький дендропарк розташований в південо-східній частині Чернігівської області, на території Їчнянського району. Історія "Тростянця" пов`язана з ім`ям І. М. Скоропадского -засновника парку. В широкій балці "Богівщина" з групою вікових дубів, 1834 р. були закладені перші посадки. З часом територія майбутнього парку розширювалась, а колекція поповнювалась новими видами рідкісних та екзотичних рослин з парків та садів Петербурга, Риги, Києва, Криму.

              Зараз загальна площа дендропарку становить 204 га, з них природних ділянок та насаджень - 114 га, ставків - 10 га, галявин - 42 га, паркових доріжок - 9 га, експерементальна ділянка - 20 га. Тут нині зростає 1700 видів, підвидів та форм дерев та чагарників, з них близько 1000 плодоносить, що дає можливість одержувати насіння цінних видів та форм, а також вирощувати садженці. Деякі види, підвиди та форми декоративних рослин з колекцій Тростянецького дендропарку були висаджені в дендрарії агробіостанції Чернігівського педінституту. Наукові дослідження дендропарку спрямовані на вивчення видів дерев та чагарників, виявлення найбільш ціних видів, вивчення можливостей введення їх в культуру та інтродукції.

На агробіостанцію Чернігівсього педуніверситету були завезені материнські екземпляри лілії лісової, рідкісного та декоративного виду, що має широкі можливості для введення в культуру. Природні умови цього виду відповідають типу свіжих і вологих суборів та сугрудків. Для зростання лілії потрібен зріджений полог, наявність різнотрав`я, відносно зволожений грунт. Розмножується добре вегетативно (лусками) та насінням. З однієї материнської цибулини модна одержати до 40 лусок-"цибулинок". Для утворення цибулинок луски можна висаджувати в ящик. При розмноженні лусками цвіте на 3-й рік. При насінневому розмноженні висівають насіння під зиму, цвітіння спостерігається на 5-й рік. Обидва методи можна застосувати при введені в широку культуру цієї рослини. Її також можна вирощувати на колекційних дослідницьких ділянках під пологом дубово-соснових, дубових та інших ділянок листяного лісу або культур без застосування агротехніних заходів, оскільки вид стійко входить до складу навіть штучного фітозенозу.