Організація позакласної роботи з теми “ М’яка іграшка” в початкових класах

Не слід нехтувати також виконанням колективних завдань. При їх виконанні, працюючи над окремим виробом чи деталлю, дитина виконує частину великої спільної роботи. Вона повинна усвідомити, що на ній лежить велика відповідальність, що від якості виконання цієї роботи буде залежати результат колективної праці. До того ж, колективна праці – найефективніша форма організації праці, так як при найменших витратах сил і часу вдається виконати досить об’ємну, велику роботу. Така  форма організації праці сприяє зміцненню колективних дружніх стосунків, у дітей виховується почуття взаємодопомоги.

Велике виховне значення ще має підведення підсумків роботи, аналіз та її оцінка. Але слід пам’ятати, що навіть одне негативне висловлення при оцінюванні та аналізу роботи може викликати   у дитини небажання продовжувати відвідування гуртку, тому оцінювання повинно бути об’єктивним, справедливим.

Краща форма оцінки – це колективне обговорення всіх виконаних виробів. Це ніби тим часова маленька виставка. Гуртківець оцінюють свою роботу та роботи інших дітей. Кінцевий підсумок підводить керівник гуртку.

Велике значення при естетичному вихованні учнів, розширення їх кругозору мають екскурсії на виробництво. Гуртківців можна познайомити з обладнанням у цехах, з застосуванням автоматизації та механізації у процесі виготовлення іграшок на заводі. Дітям цікаво було б поспілкуватися з майстрами виробництва, художниками. Ще дітям цікаві екскурсії до музеїв, на виставки інших гуртків декоративно – прикладного мистецтва. Після екскурсії гуртківці можуть скласти загальний фотоальбом, підготовити різноманітні повідомлення з власними висновками, відгуками на побачене.

При умілій та правильній організації роботи гуртка, плануванні роботи, використанні сучасних методів навчання, позакласна робота буде спрямована на розвиток творчості, художнього смаку, самостійності, активності, комунікативності учнів.

4.   Навчально – матеріальне забезпечення.

До навчально – матеріального забезпечення відносяться наявність приміщення та обладнання, наочних посібників, матеріалів, інструментів та приладдя.

Приміщення та обладнання. Заняття шкільних гуртків по виготовленню іграшок – сувенірів можуть проводитися в кабінеті праці, чи іншому приміщенні. Але це приміщення має бути спеціально обладнане, відповідати санітарно – гігієнічним вимогам. Воно повинно бути сухим, з доступом природного світла та свіжого повітря та добрим штучним світлом.

Учбове обладнання кабінету повинно містити комплект меблів, приладдя та інструменти, необхідні для організації заняття, зберігання та показу наочних посібників. Столи та стільці повинні бути зручними для праці та відповідати зросту дітей. Розміщують їх таким чином, щоб природне світло падало з лівого боку, а тінь, яка виникає від рук, не заважала виконанню роботи. Робоче місце керівника повинно бути обладнане столом  та стільцем. В приміщенні повинна бути настінна дошка: на ній крейдою креслять графічні малюнки, розміщують наочність тощо. Обов’язковим є наявність шаф в таких кабінетах. Верхня частина шафи повинна бути прозорою, там розміщують зразки виробів, постійні дитячі виставки. Нижня, закрита частина шафи повинна складатися з багатьох ящиків для зберігання інструментів та приладдя, наочності, незакінчених робіт. Кожний вид інструмента повинен зберігатися в окремому ящичку, щоб не зламалися деталі. Окремий ящичок виділяється для зберігання шаблонів.

Взагалі гарно оформлене учбове приміщення, чистота та охайність в ньому, правильно організовані робочі місця мають велике виховне значення. Все це дисциплінує дітей, сприяє підвищенню культури їх праці та творчої активності.

Наочні посібники. Використання наочних посібників відіграє велику роль у засвоєнні гуртківцями нового матеріалу. Їх демонструють при поясненні завдання чи в процесі бесіди.

До основних видів наочних посібників, що використовують на заняття гуртка, відносять яскраві таблиці графічних зображень іграшок та креслення до них. На заняттях використовують зразки виготовлених іграшок. Вони дають дітям точну уяву про розмір, форму, об’єм виробу; дають змогу роздивитися виконання різних видів швів, оздоблення  виробів. Велика допомога надається в естетичному розвитку дітей з боку виробів народних майстрів. Наочним посібником служить також різноманітний ілюстративний матеріал та фотоматеріал, який повинен постійно супроводжувати розповідь керівника. Якщо є можливість, то необхідно використовувати не лише фотоматеріал, а навіть діафільми чи діапозитиви, кольорові слайди.

Взагалі, наочність дозволяє надати учням різнобічне поняття про будь – який зразок чи виконання певного завдання, сприяє більш кращому засвоєнню матеріалу.

Матеріали, інструменти, приладдя. Для виконання робот на заняттях гуртка з м’якої іграшки необхідні певні матеріали, інструменти та приладдя.

Тканинні текстильні матеріали. Всі текстильні вироби виготовлені з різних волокон. Діти повинні добре засвоїти процес отримання тканини, вміти вільно визначати вид різноманітних тканин. Для кращого засвоєння можна використовувати ось таку схему, краще, якщо вона буде постійно перед очима дітей – її можна повісити у кабінеті

Табл. №3. Різновиди волокна.

З цих волокон утворюють нитки, а згодом – тканини, також різні за  походженням (рослинні, тваринні, хімічні чи мішані).  Тканини для виробів треба брати різними за походженням, кольором, текстурою. Гладенький чи набивний ситець, байка трикотаж, фланель, сатин та інші матеріали підходять для виготовлення сувенірів, різноманітного одягу для іграшок, для оздоблення взагалі. Драп, сукнина та інші щільні тканини підходять для виготовлення декоративних настінних іграшок та для об’ємних комбінованих.  З такими тканинами дітям набагато легше працювати: вони краще ріжуться та зшиваються. Також вони більш доступні, в магазинах їх широкий асортимент з багатою кольоровою гамою. Та зовсім необов’язково всю тканину купувати, можна користуватися тканиною зі старого одягу, але спершу її добре випрати та відутюжити. Що стосується хутра, то його використовують при виготовленні об’ємних набивних іграшок, він повинен бути синтетичним та з короткою ворсою. З таким хутром легко працювати, воно гарно передає та зберігає форму іграшки. Натуральне хутро та синтетичне хутро з довгою ворсою використовують для оздоблення виробів.

Керівник може замінити один вид тканини іншим, якщо дитина вибрала невдало. Вибір повинен бути залежним від того, який саме  виріб виконується. Задачею вчителя є навчити дітей самостійно правильно підбирати тканини під вироби.

Нитки. Діти повинні знати, що промисловість виготовляє бавовняні, льняні, шовкові та синтетичні нитки. Вони бувають різних видів: швацькі, муліне, ірис, креше, льняні тощо. Також, нитки мають різну товщину. Товщині ниток відповідає певний номер – самі товсті під №10, а найтонші під №80. Нитки продають у різних пакунках: котушках, патронах, мотках, клубках, бобинах.

Для виготовлення іграшок краще користуватися нитками в котушках з №30-40, різних кольорів. Вид ниток має бути швацьким, муліне, ірис чи бавовняна пряжа. Колір ниток повинен відповідати кольору тканини. Це є обов’язковою умовою. Довжину  нитки дитина повинна виміряти по своєму ліктю, але це не більш 60 см.

Шворка, кольорові стрічки, ґудзики.  Ці матеріали використовують для оздоблення виробів. Вони виконують роль допоміжних матеріалів. Треба навчити дітей доцільно користуватися цими матеріалами.

Всі ці вище зазначені матеріали поєднують однією спільною рисою  - вони можуть мати різноманітні кольори. Керівник повинен привчати дітей до гармонійного поєднання кольорів. Іноді буває так, що одна й та ж річ, оздоблена матеріалами різного кольору, в одному випадку стає гарною, в іншому – не зовсім, а в третьому – може взагалі “дратувати”. Тому дуже важливо спочатку правильно підібрати кольори для роботи.

На перших заняттях дітям можна дозволяти користуватися ось такою таблицею, але згодом, треба розвивати в них почуття гарного смаку.

Табл. 4. Поєднання кольорів.

Після виконання декількох робіт діти вже зможуть самостійно з легкістю гармонійно поєднувати різноманітні кольори.

Картон, проволока, поролон, вата. Картон використовують при виготовленні шаблонів деталей чи, навіть, каркасів для деяких іграшок. Картон повинен бути дуже цупким, щоб шаблон можна було використовувати багато разів. Для плоских іграшок каркаси роблять з поролону. Поролон повинен бути середньої товщини та неушкодженим. А для каркасів об’ємних іграшок використовують м’яку проволоку (товщиною 1-3 мм). Ватою заповнюють зшиті деталі іграшки. Замінити вату можна на непотрібні шматочки тканини, для цього треба нарізати тканину дуже дрібно. Задачею керівника є навчити дітей раціонально використовувати ці матеріали.

Крейда, клей, фарби та пензлики. Крейдою діти повинні користуватися, коли обводять шаблон на тканину. Для склеювання деяких дрібних деталей іграшки краще використовувати клей ПВА. Також, деякі деталі при оздобленні краще можна намалювати фарбами. З часом діти зможуть самостійно оздоблювати вироби дрібними деталями, а на початку керівник повинен допомагати дітям з цією роботою.

Ножиці, голки, наперсток. Ножиці є основним інструментом у процесі шиття. Вони поділяться на такі види: швацькі, канцелярські, господарські, манікюрні, перукарські. Для шиття іграшок в початкових класах підходять господарські ножиці, довжиною 110-170 мм. Леза їх повинні бути прямими та добре заточеними. Керівник повинен слідкувати за станом ножиць, бо м’язи рук у дітей недостатньо розвинуті, тому треба підібрати ножиці з плавною ходою лез та їх міцним з’єднанням.

Для шиття в роботі  використовуються голки. Діти повинні знати, що промисловість випускає голки під номерами 1-12. Найменша голка №1, має довжину 35 мм., найбільша - №12 – 70 мм. Голки з додатними номерами – короткі та товсті, а з від’ємними – тонкі та довгі. Краще за все дітям використовувати спочатку товсті голки, бо ними легше користуватися. А згодом, голки вибираються в залежності від виду тканини. Наперсток потрібен для проколювання товстих тканих та проштовхування голки. Він запобігає проколюванню пальців голкою. Вони бувають металеві та пластмасові. Підбирають наперсток в залежності від товщини пальця, він не повинен вільно рухатися та занадто стискати палець.  Керівнику слід пояснити дітям правила техніки безпеки при використанні цих інструментів, треба нагадувати їх дітям на кожному уроці. Також слід навчити дітей самостійно правильно вибирати собі інструменти для праці.

Плоскогубці, кусачки. Ці інструменти потрібні при виготовленні каркасу для іграшок з проволоки. Спочатку дітям допомагає виготовляти каркаси керівник, а згодом вони і самостійно зможуть це виконувати.   

Спецодяг. Перед початком виконання роботи гуртківці повинні надягати спецодяг – фартух чи робочий халат для зберігання одягу від забруднення клеєм, фарбами, ворсою хутра тощо.

При навчанні дітей праці з всіма цими інструментами керівнику важливо враховувати не тільки практичний бік цього питання, але і виховний. Звісно, навчаючись правильно користуватися голкою, ножицями та іншими інструментами при роботі з тканинами, учні вдосконалюють свою трудову підготовку. Та при правильному використання цих інструментів в учнів формується охайність, акуратність, привчає до підтримання порядку на своєму робочому місці. Ці якості потрібні не лише для уроків праці. Вони важливі в повсякденному житті, в майбутній трудовій діяльності підростаючого покоління, якому  треба буде працювати в різних галузях народного господарства.

4.2 Правила розкрою, поєднання та оздоблення деталей іграшок.

Всім відомо, що праця з тканиною набагато складніша, ніж праця з іншими матеріалами. Вона вимагає від дитини більш кропіткої та наполегливої праці. Проте, після роботи з тканиною набагато легше стає працювати з папером та іншими матеріалами.

Виготовлення кожної моделі іграшки пов’язане з процесом розкрою тканини.  Тому гуртківців треба з першого заняття познайомити з основними властивостями тканини та хутра, навчити визначати лицьову та зворотню сторони, напрям ниток, дотримуватися встановлених правил розкрою тканин.

При розкроюванні викрійки розміщують на зворотному боці, враховуючи напрям ниток чи ворсу, та акуратно  обводять олівцем чи крейдою. Спочатку треба обводити найбільші деталі, а вже між ними розміщувати дрібні. При розкроюванні парних деталей їх викрійки розміщують симетрично. При розкроюванні не варто залишати місце припуску на шви, бо при виготовленні викрійок керівник повинен врахувати цей момент. Важливо щоб діти засвоїли, що хутро розкроюють гострими кінцями ножиць, не торкаючись при цьому ворси хутра.

Перед тим, як  приступити до виконання роботи, необхідно познайомити дітей з основними видами швів. Спочатку виконуються найпростіші види шви, потім більш складні. На уроках праці діти вивчають ці види, а у гуртку отриманні знання закріпляють. В процесі виготовлення різних іграшок у дітей формуються навички та вміння виконувати різні види швів. Іграшки на заняттях шиють руками, без машинки. І це дуже корисно, бо така праця розвиває м’язи рук та окомір, виховує у дитини  почуття поваги до ручної праці.