Організація позакласної роботи з теми “ М’яка іграшка” в початкових класах

3.   Позакласна робота – невід’ємна частина виховного процесу.

Школа – це життєвий простір дитини: тут вона не просто готується до життя, а живе. Тому виховна робота планується так, щоб сприяти становленню особистості як творця і проектувальника життя. Творчість виявляється у продуктах праці дитини.

Трудове навчання в початкових класах – органічна складова частина єдиної цілої системи навчання, виховання і загального розвитку школярів.  Програмою передбачено доволі великий обсяг робіт на уроках з праці. Та часу на їх виготовлення відведено доволі мало, тому виготовлення великої кількості переноситься на позаурочні заняття, де є значний простір для розвитку індивідуальних здібностей учнів. Позаурочні заняття повинні бути тісно пов’язані з уроками праці, спиратися на знання, які діти отримали на цих уроках, так як уроки трудового навчання і позаурочні заняття мають одну спільну мету – всебічний та гармонійний розвиток дітей в процесі їх трудової діяльності. Позакласна робота спрямована на закріплення, поглиблення знань, застосування їх на практиці, розширення кругозору учнів. Не менш важливим є вироблення умінь і навичок самоосвіти, розвиток творчих здібностей, організація дозвілля, задоволення інтересів.

Педагогічна практика виробила різноманітні форми позакласної виховної роботи – індивідуальна, групова, масова. Однією з таких форм групової форми є робота у гуртках.

3.1.        Організація гуртка та планування роботи.

Гуртки виготовлення іграшок - сувенірів можуть бути створені в Будинках культури, в літніх таборах, у клубах. А можуть бути організовані у школах.

У гуртках можуть займатися діти як молодшого, так і старшого шкільного віку. У гуртку можуть займатися діти починаючи з 3 класу. При комплектуванні груп слід враховувати вік дітей. У одну групу слід об’єднувати дітей з віковою різницею не більше двох років. Наприклад, 3-4 класи – молодша група, 5-7 класи – середня група та 8-9 класи – старша група

Комплектування по групах дозволяє керівнику побудувати своє заняття відповідно до їх вікових особливостей, визначити методику проведення занять, розподілити завдання, організувати колективну роботу; правильно розпланувати час на теоретичні заняття і практичні роботи.

Програма гуртка розрахована на певну кількість учбових години. Кожна група займається по  чотири години на тиждень, один чи два рази. З молодшою та середньою групами рекомендовано проводити двох разові заняття (по дві години), а з старшою – один раз на тиждень (по чотири години).

Набір учнів до гуртків проводиться наприкінці літніх канікул чи на початку учбового року. До початку набору слід провести попередню роботу до прикликання учнів у гурток. Для цього слід використати яскраву, цікаву, велику, пізнавальну афішу гуртка.

При записі до гуртка керівник проводить з дітьми бесіду для того, щоб познайомити дітей з роботою, яку вони будуть виконувати, змістом занять, з’ясовує, що саме цікавить дітей.

Далі керівник складає список гуртківців, в якому вказує їх основні дані: ім’я та прізвище, клас, домашню адресу і телефон. Учням, які записалися до гуртку, видається пам’ятка, де вказано назву гуртку, розклад занять, місце і час проведення першого заняття.

В одну групу гуртку слід записувати не більше 10-15 осіб. У цій групі обирається староста, який стає помічником керівника; він спостерігає за обладнанням та приладдям праці, назначає чергових. Чергові приходять за 15 хвилин до початку заняття, допомагають керівнику підготувати кабінет до заняття: розкладають приладдя, дидактичний матеріал тощо. По закінченню заняття вони слідкують за тим, щоб гуртківці прибрали свої робочі місця, потім прибирають приладдя, матеріали, незакінчені вироби, прибирають приміщення. Незакінчені роботи треба зберігати у спеціально відведеній шафі, до кожної з них приколюється листочок з прізвищем власника.

Плануючи річну роботу гуртка, керівнику необхідно враховувати місцеві умови і можливості, національні традиції при оздобленні іграшок – сувенірів. Підбір та тематика виробів, передбачених програмою, можуть змінюватися в залежності від наявності матеріалів, його кольору і складу, та від навичок та вмінь гуртківців.

Нижче я пропоную приблизний річний план роботи. він побудований на закономірності - від простішого до складного.

Табл.1. Приблизний тематичний план занять гуртка .

В процесі занять діти накопичують досвід по виготовленню іграшок. Учні від простих виробів поступово переходять до засвоєння більш складних зразків. При роботі над простими моделями об’ємних та плоских іграшок – сувенірів з бавовняних несипучих тканин діти знайомляться з різноманітними видами тканини, її властивостями, засвоюють способи поєднання тканин і декоративного оздоблення виробів. Гуртківці вчаться виконувати шви “вперед голку”, “петельний”, “шов через край”, за допомогою яких  чітко та акуратно з’єднують деталі іграшок.

Далі учні засвоюють навички роботи з синтетичним та натуральним хутром. Виконання об’ємних іграшок дає уявлення про форму моделі, її конструкцію, умовний образ тварин.

Програма гуртка включає теоретичну частину і практичну роботу. Вся робота в гуртку по виготовленню іграшок повинна бути пов’язаною з  народним мистецтвом, тому дітей треба знайомити з народними іграшками, з історією виникнення іграшок, з найбільш відомими національними традиціями.

Велика увага на заняттях надається естетичному вихованню гуртківців, розвитку їх фантазії, художнього смаку. Бо це є основними задачами роботи гуртка.

3.2.        Методи навчання роботи з тканинами у гуртках.

Під методами навчання розуміють способи, шляхи керівництва викладачем пізнавальної діяльності учнів. Це двобічний процес, який відбувається між викладачем та учнями. Існує декілька класифікацій методів. Найбільш ефективним буде використання методів за джерелом отримання знань: словесні, наочні та практичні. У зв’язку зі специфічним змістом трудового навчання методи навчання праці мають свої особливості. Більш важливими тут є методи практичні та наглядні і їх різноманітні поєднання.

Методи навчання праці в початкових класах ґрунтуються на єдиних задачах, визначеній меті виховання, і мають загальну дидактичну основу.

Табл. 2. Класифікація методів за джерелом отримання знань.

Словесні методи.

Розповідь - коротке послідовне викладання фактичного матеріалу. Розповідь використовують на початку вивчення нової теми. За допомогою розповіді керівник допомагає учням зрозуміти мету та значення виконання роботи, властивості матеріалів, властивості приладдя.

Бесіда  застосовується коли є можливість спиратися на досвід дітей, на їх знання. Бесіду використовують в процесі пояснення нового матеріалу, при поглибленні і систематизації знань. Бесіда активізує розумову діяльність учнів.

Інструктаж. Мета – пояснити і показати, як виконується будь - який трудовий процес, яку він має послідовність виконання роботи, як правильно користуватися приладдям. Викладач при інструктажі розповідає процес виконання роботи з показом. Він буває вступним, поточним та заключним.

Наглядні методи.

Демонстрація. Передбачає ознайомлення з приладдям і обладнанням, матеріалами, зразками виробів, прийомами виконання роботи. Вчитель насамперед демонструє учням дії, за допомогою яких виконується робота.

Самостійні спостереження.  Через досліди діти  можуть самостійно порівняти різноманітні матеріали, вони тим самим збагачують свій досвід, далі діти самостійно вже зможуть вибирати необхідні їм матеріали чи приладдя.

Екскурсії. На екскурсіях поєднуються сприйняття образів зі словом керівника. Діти дізнаються багато нового, знайомляться з працями дорослих, доповнюють досвід та розширюють кругозір.

Практичні методи.

Графічні роботи. Включають в себе виконання технічних малюнків та ескізів, виготовлення шаблонів. Вони вдосконалюють навички технічного креслення.

Практичні вправи. Необхідні  для формування практичних вмінь. При постійному виконанні таких вправ поступово вміння переходять в навички, досвід.

Ось такими методами користують керівники гуртків у своїй роботі. Майже всі ці методи використовуються на кожному занятті. Вони є основою навчання трудової діяльності дитини. А ось ефективність їх використання буде залежати від того, наскільки раціонально поєднав їх між собою викладач.

3.3.           Методичні рекомендації до проведення гурткових занять.

Основною задачею цього гуртка є формування у школярів практичних трудових  навичок, творчої активності, у вихованні художньо – естетичних смаків. Заняття гуртка не тільки поєднують різноманітні види практичної роботи по виготовленню іграшок – сувенірів, але й відкривають дітям чудовий світ народного мистецтва, який несе в собі багатовікові уявлення про красу та гармонію.

Кожне заняття, як правило, містить в собі теоретичну частину та практичне виконання роботи. Теоретична частина – це пояснення нового матеріалу, інформація пізнавального характеру про види декоративно - прикладного мистецтва, про народні іграшки, виробництво іграшок в країні.

Основний час заняття відводиться на практичну роботу, яка передбачає виготовлення (викроювання, пошив та оздоблення) іграшок – сувенірів. Керівнику необхідно продумати зміст і перебіг кожного заняття таким чином, щоб практична частина була продовженням і закріпленням теоретичних відомостей, які отримали учні.

Для постійної підтримки інтересу учнів до занять керівнику слід використовувати найрізноманітніші методи роботи. При складанні плану занять треба враховувати вікові особливості дітей, ступінь їх підготовленості, наявність бази знань та певних навичок.

Школярі молодшого віку з великим задоволенням займаються практичною роботою, тому, чим менший вік дітей, тим більше часу відводиться а виконання практичних завдань. Щільність заняття повинна відповідати силам та можливостям гуртківців, забезпечувати їх зайнятість на протязі всього заняття.

Молодші школярі швидко втомлюються при виконанні простої, одноманітної роботи, тому керівник повинен заздалегідь продумати, як зробити заняття цікавішим. Тут теоретичний матеріал треба пояснити просто, але ні в якому разі не в монологічній формі. Можна використати діалогічну бесіду з дітьми, можна влаштувати невелику виставу із виготовлених зразків тощо.

Обов’язково треба надавати дітям можливість до самостійної творчості при перетворенні моделі, чи навіть у створенні нової власної моделі. Надаючи дітям таким чином самостійність, керівник разом з тим повинен направляти творчу діяльність гуртківців, розвивати їх здібність самостійно вибирати тему, вибирати колір чи вид матеріалу, допомагати  дітям досягати поставленої ними мети.

Плануючи виконання завдань на протязі учбового року, керівник гуртка може змінювати теми в залежності від умов праці, можливостей гуртка, наявності матеріалу та інтересів самих гуртківців.

Готовлячись до заняття, керівник повинен ретельно продумати методику показу і пояснення зразків. Основна ціль показу готових виробів – навчити гуртківців правильно використовувати ці зразки у роботі. Керівник не ставить  задачею точне повторення зразка, а з його допомогою намагається викликати у дітей бажання творити самостійно, змінювати, вдосконалювати чи придумувати свою іграшку.

Виконання роботи у гуртку відбувається звичайно ж нерівномірно: одні вже виконали роботу, а інші ще тільки починають її виконувати. Тому слід проводити індивідуальну роботу з дітьми, дуже часто слід індивідуально пояснити дитині процес виготовлення іграшки.  Спостерігаючи за групою в цілому, керівник бачить хто краще виконує якусь роботу, не треба залишати це просто так, треба обов’язково показати усім як правильно виконується робота.