Книжная графика

10

                                                        ЗМІСТ:

ВСТУП…………………………………………………………………….3-4

РОЗДІЛ 1 КНИЖКОВА ГРАФІКА, ЯК ІНСТРУМЕНТ ВТІЛЕННЯ ХУДОЖНІХ ОБРАЗІВ………………………………………………………….5-7

РОЗДІЛ 2 ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОЇ КНИЖКОВОЇ ГРАФІКИ ДО ХХ СТОЛІТТЯ…………………………………………………………….8-16

РОЗДІЛ 3 ВИДАТНІ КНИЖКОВІ ГРАФІСТИ - ІЛЮСТРАТОРИ ШЕВЧЕНКІВСЬКИХ ОБРАЗІВ

3.1 Іван Сидорович Їжакевич……………………………………............17-21

3.2 Василь Теофанович Седляр…………………………………............22-24

3. 3 Костянтин Олександрович Трутовський…………………………25-27

3. 4 Опанас Георгійович Сластіон………………………………........28-31

ВИСНОВКИ…………………………………………………………….32-33

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………..34-35

ДОДАТКИ………………………………………………………………36-42

                                                     ВСТУП

Рукописна і друкована книга в Україні з давніх часів оздоблювалася різноманітними прикрасами та ілюстраціями, що мають не лише історико-художню, а й пізнавальну, історико-джерельну цінність. Книжкову графіку дослідники умовно поділяють на дві групи: мініатюри рукописних книг і гравюри книг друкованих. Сутнісна відмінність між ними полягає в тому, що мініатюри фактично є безпосередніми малюнками в тексті, а гравюри виконуються спершу на дереві, металі або іншому матеріалі, а потім відтворюються на сторінках книги друкарським способом.

Одним із перших, хто порушив питання про необхідність вивчення та використання книжкової мініатюри як історичного джерела, був відомий учений, фахівець з історії культури Давньої Русі А. Арциховський. Вивчення мініатюр і порівняння їх з іншими джерелами дало змогу йому виділити серед них ті, що відображали політичне і культурно-духовне життя, соціально-економічні процеси, розвиток сільського господарства, ремесла, військову справу, побут, явища природи тощо. Досліджуючи мініатюру, вчений використав значне коло давніх українських рукописних пам'яток, оригінали яких зберігаються переважно в Москві та Петербурзі.

Актуальність обраної теми полягає в тому, що книжкова графіка актуальна по цей день.Доки буде існувати книга, доти і буде жити книжкова графіка.Найголовніше те, що з кожним днем вона удосконалюється  і далека від графіки ХХ століття.

    Об'єкт              роботи   –   історія              книжкової                 української              графіки.
    Предмет              роботи – творчість графістів – ілюстраторів Т. Г. Шевченка.
    Метою роботи є розглянути історію та розвиток книжкової графіки.
    Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити такі завдання:
-виявити витоки книжкової              графіки, як жанру образотворчого мистецтва;
-дати              характеристику              книжковій              графіці  на              Україні;
-Розглянути біографії              видатних              графістів – ілюстраторів Т. Г. Шевченка;
-Визначити перспективи розвитку історії  книжкової графіки.

        Українська книжкова графіка, маючи довгу та складну історію є не лише одним із найдавніших образотворчих мистецтв, вона є своєрідним віддзеркаленням духовного, культурного та історичного життя українців; її естетичні, а рівно ж комунікативні якості виконують роль вагомого мистецького та інформативного містка в часовому та просторовому вимірі, а художня вартість кращих взірців виводить українське мистецтво книжкової графіки в один ряд з найвищими досягненнями світового графічного мистецтва. Минаючи періоди занепаду та розквіту, українська графіка розвивається від примітивних наскельних рисунків й орнаментики трипільської кераміки до блискучих взірців книжкової гравюри та естампу XVI – XVIII століть, виступаючи багатим мистецько-вартісним історичним підґрунтям для активного сплеску естетично-функціональних графічних пошуків XX століття.

                                            РОЗДІЛ 1

КНИЖКОВА ГРАФІКА, ЯК ІНСТРУМЕНТ ВТІЛЕННЯ ХУДОЖНІХ ОБРАЗІВ

Історія книги тісно пов'язана з історією образотворчого мистецтва і графіки, тому що саме художникам належала видатна роль у створенні рукописних книг. Вони були творцями і шрифту, і прикрас, і малюнків.

Художник, засобами образотворчого мистецтва, втілює ідейно-художній задум, створює художньо-декоративний вигляд книги.

Він повинен не тільки знати шрифти і вміти використовувати їх, але також вміти їх видозмінювати, створювати нові - відповідні його задумом, стилю книги, характеру літературного твору. Працюючи над ілюстрацією, художник повинен чітко уявляти собі, як вона буде поєднуватися з смугою набору на сусідній сторінці, яким буде розворот.

В даний час існують різні види літератури і різні типи книг, призначення і коло читачів яких визначає наклад, формат, ступінь і характер оформлення. Художня література - найбільший розділ у книговидавництві, вона тісно пов'язана з образотворчим мистецтвом, тому добре оформляється і ілюструється. Книжки для дітей славляться багатством оформлення, великими форматами, чітким, легким для читання шрифтом. Політична література, як правило, оформлюється у простих і суворих тонах, де в якості ілюстративного матеріалу не рідко виступають фотографії. Науково-технічна література (підручники і словники) оформлена скромно, якщо не сказати скупо. Спеціальні видання становлять особливу групу, яка називається - бібліофільской. Оформлення та ілюстрування таких видань доручається кращим майстрам. Використовуються рідкісні і дорогі матеріали, які не застосовуються для масових видань.

Книга складається з таких елементів як:

-         обкладинка – це художнє рішення покриття книги, в якій укладено книжковий блок. Рішення обкладинки повинно бути умовно-декоративним, ясним, надавати книзі гарний зовнішній вигляд, але в той же час давати точну характеристику книги, розкривати її основний зміст, стиль і образний лад. На обкладинці повинні бути шрифтові елементи, що відображають основні заголовкові дані;

-         титульний лист – це права половина першого розвороту книги. Титул містить більш складні шрифтові елементи, що пояснюють заголовні та видавничі дані. Якщо на лівій сторінці першого розвороту поміщається ілюстрація, або друкується портрет автора, така сторінка називається фронтиспис. Малюнок на титулі застосовується порівняно рідко і має більше декоративне значення;

-         шмуцтитул - окремий лист, яким відкриваються частини, розділи книги. На шмуцтитул міститься заголовок і нескладний орнаментальний мотив або малюнок;

-         суперобкладинка - художньо вирішене паперове покриття книги поверх обкладинки. Головне завдання - привернути увагу до книги і на деякий час оберегти обкладинку від пошкодження;

-         ілюстрації - це малюнки, образно розкривають літературний текст, підлеглі змісту і стилю літературного твору;

-         заставка - невелика композиція орнаментального характеру або у вигляді малюнка, відкриває який-небудь розділ тексту;

-         кінцівка - невеликий малюнок або орнаментальний мотив, що завершує останню сторінку будь-якого розділу або всієї книги;

-         ініціал - початкова буква в тексті книги, створені художником;

-         спуском або спусковою смугою - називають перший сторінку тексту книги, звичайно прикрашену заставкою або літери.

В Росії перші рукописні книги із зображеннями з'явилися в 10в. Широкому розповсюдженню книги сприяв винахід в середині 15 століття книгодрукування.

Особливістю сучасної книжкової графіки є її зв'язок з поліграфією, її залежність від рівня та культури праці поліграфічного виробництва. Завдання книжкової графіки поділяються:

- оформлення книги - зовнішній вигляд, мальовані шрифтові елементи, композиційна побудова текстового набору і т.д.

- ілюстрування книги - образне розкриття літературного тексту за допомогою малюнків.

В графіку поширені штрихові і тонові ілюстрації. Зустрічаються ілюстрації, виконані в об'ємно-просторовому плані і умовно-площинний трактуванні. Так само існують свої принципи розробки світлотіні, обсягів і перспективи, свої масштаби і прийоми композиції. Ось чому звичайні графічні станкові твори, якщо їх навіть зменшити до книжкових форматів не можуть служити ілюстраціями і будуть лише репродукціями, вклеєними в книгу.

Необхідно підкреслити особливо видатну роль торцевої гравюри на дереві в мистецтві книги.

Книга є однією з найважливіших духовних потреб сучасної людини, в ній органічно поєднується праця як художника, так і видавничих працівників і поліграфістів. Тільки гармонійний праця цих людей створює повноцінну книгу.

                                              РОЗДІЛ 2

             УКРАЇНСЬКА КНИЖКОВА ГРАФІКА

Українська графіка бере свій початок з глибини віків. Поява рукописної книги в Київській Русі в XI—ХІІ ст. дала плідний грунт для розвитку книжкової графіки. Художники оздоблювали книгу орнаментальними заставками, вигадливими заголовними літерами (ініціалами), сторінковими

ілюстраціями (мініатюрами), а також численними дрібними малюнками на берегах сторінок.

Найдавнішими витворами книжкової графіки, що збереглися до нашого часу, з книги XI—ХІІст.: «Остромирове Євангеліє» (1056—1057), «Ізборник Святослава» (1073), «Трірський псалтир» або «Кодекс Гертруди», (1078— 1087), «Юрівське Євангеліє» (1120—1128) та «Добршюве Євангеліє» (1164).

«Остромирове Євангеліє»  було виконане київським дяком Григорієм на замовлення новгородського посадника Остромира — родича князя Ізяслава Ярославича. Написане воно на пергаменті вишуканим урочистим письмом, так званим «уставом». Оздоблене видання орнаментальними заставками, великими ініціалами і трьома сторінковими ілюстраціями із зображенням євангелістів, орнаментальне обрамлення яких близьке технікою до творів київської перегород частої емалі. «Ізборник Святослава» містить статті повчального характеру різних церковних і світських авторів. Виконав його у Києві дяк Іван. Рукопис ілюстровано чотирма мініатюрами, серед яких є цікавий груповий портрет родини князя Святослава Ярославича. На сторінках вміщено також мистецтво Київської Русі,  оскільки книжкова мініатюра й орнаментика наслідують прийоми тогочасного іконопису, фрески, мозаїки, декоративно-ужиткового мистецтва.

В  ілюстраціях «Ординського Євангелія» другої половини XIII ст.

намічається більша увага до. образу людини. Художник зосередився на виявленні психологічних рис євангеліста і меншої ролі надав орнаментальним мотивам.

Блискучому розвиткові книжкового мистецтва Київської Русі було нанесено тяжкого удару монголо-татарською навалою в середині XIII ст., коли було знищено багато рукописних книг. З іншого боку, українські землі були загарбані в XIV ст. сусідніми феодальними державами. У тяжких умовах боротьби проти загарбників українському народові доводилось відстоювати, зберігати і хоч повільно, та все ж розвивати свою культуру. Мистецтво прагнуло виховувати у людей велич духу, патріотизм і мужність. У книжкових мініатюрах спостерігається близькість до композиційних прийомів фрескового малярства, в якому посилювалася увага до людської особи.

Свідками високохудожнього, професійного книжкового мистецтва тих часів є «Бесіди Григорія Богослова» (ХШ ст.), «Хроніка Георгія Амартола» (поч. XIV ст.), «Галицьке Євангеліє» (ХШ—XIV ст.) та «Київський псалтир».

Невеликого   формату  «Галицьке   Євангеліє»   ілюстроване   чотирма традиційними   за   схемою   сторінковими   мініатюрами,   виконаними   в  монументальному стилі, з розкішним орнаментованим архітектурним обрамленням. Увага художника зосереджена на пластичному виконанні, відтворенні психологічної характеристики персонажів, матеріальності  предметів. Приваблює краса малюнків, їх колористики, побудованої на делікатних сполученнях коричнево-фіолетових, світло-зелених відтінків,   оживлених плямами кіноварі й золота.

«Київський псалтир», переписаний київським протодияконом Спиридоном на замовлення єпископа Михаїла, виконаний красивим уставним письмом і оздоблений численними сторінковими (близько 300) малюнками на берегах. Серед них поряд з канонічними зображеннями з іконописними сюжетами є й побутові композиції, зображення свійських тварин, птахів, пейзажні та алегоричні композиції. Весь цикл малюнків, тісно пов'язаний з мистецькими традиціями Києва, з графікою «Остромирового Євангелія» та «Ізборника Святослава», а також з мистецтвом перегородчастої емалі. Досить помітно й те, що автор малюнків був добре ознайомлений з візантійськими творами, тому у нього трапляється багато алегоричних  композицій, отім, можливо, взірцем йому служив візантійський оригінал. Він вдається до соковитих, яскравих барв, прорисовує зображення витонченими штрихами золота, що характерно для київського іконопису. Зберігаючи традиції XI—ХІІІ ст., художник водночас вносить у канонічні релігійні сюжети світські елементи.

Незважаючи на тяжкі часи боротьби українського народу з іноземними загарбниками у XIV—XV ст., мистецтво рукописної книги все-таки не припиняло розвитку. Особливо багатою і різноманітною стає орнаментика заставок та ініціалів. Вони компонуються на основі рослинних, тератологічних (звіриних) та вигадливо сплетених геометричних елементів — плетінки.

Наприкінці XV — у першій половині XVI ст., у добу великих соціальних і національних визвольних рухів українського народу, зростання національної свідомості, розвитку культури, тяжіння до освіти, збільшується й попит на книгу.

Для виготовлення великої кількості рукописів, крім коштовного пергаменту, тепер застосовується папір як значно дешевший матеріал. В художньому оздобленні поряд з темперою використовують акварель, що добре сприймається папером. Внаслідок прискорення процесу писання книг письмо набуває невеликого нахилу, стає менш урочистим, ніж «устав», але по-своєму також красивим. Так з'явилося «півуставне» письмо.