Монополії і їх місце в ринковій економіц

Процес монополізації має позитивні й негативні наслідки. Позитивним є те, що у гігантських підприємств та їх об'єднань більше можливостей розвивати сучасне виробництво, фінансу­вати крупні науково-дослідні лабораторії, отримувати нові нау­кові результати, впроваджувати новітню техніку і технологію, здій­снювати перекваліфікацію працівників, а отже, пристосовувати­ся до рівня розвитку продуктивних сил, до структурних зрушень в економіці. Тому не дивно, що нині розвиваються такі форми співробітництва гігантських корпорацій, як організація спільних підприємств, фірм, обмін патентами, науково-технічною інфор­мацією тощо. Утворення цих міжфірмових об'єднань, консорці­умів пов'язане насамперед з реалізацією великих науково-тех­нічних програм. Створюються також корпоративні дослідницькі організації.

В останні роки одним із напрямів вертикальної інтеграції та диверсифікації (тобто збільшення кількості галузей, в які здійс­нює експансію певна монополія) стало формування торговель­но-промислових комплексів, інтеграція крупних промислових кор­порацій з торговельними компаніями.

У 90-ті роки така верти­кальна інтеграція охоплює сферу зовнішньої торгівлі.

Виникнення й розвиток крупних господарських одиниць, ко­ординація їх діяльності розширюють масштаби планомірного й організованого розвитку економіки, свідомого регулювання еко­номічної системи. Це дало підставу американському економісту Дж.Гелбрейту виділити в економіці США планову систему, що складається з крупних корпорацій, і ринкову, представлену дріб­ним і середнім бізнесом. У першій із них 100 наймогутніших ком­паній спрямовують до 80% загальних витрат на наукові дослід­ження, а 600 корпорацій — майже 99% всіх витрат на науку[15,c.188].

Гігантські підприємства завдяки масовому виробництву ма­ють змогу економити на витратах виробництва, забезпечувати споживачів дешевими якісними товарами.

Позитивними сторонами монополій, на думку Й Шумпетера та Дж.Гелбрейта, є те, що завдяки привласненню монопольно високих прибутків вони стимулюють конкуренцію, інноваційну діяльність (з кожним зниженням цін після впровадження нової техніки у крупних компаній не було б стимулів до нововведень, що виправдовує встановлення монопольно високих цін), а тои-валий період їх існування й складність проникнення інших фірм у монополізовані галузі переконує монополії у доцільності дов­готермінових інвестицій[15,c.189].

Негативною рисою монополізації економіки є передусім прак­тика встановлення монопольних цін, створення штучного дефі­циту. Покупці змушені купувати товари за вищими цінами, оскіль­ки крупні компанії виробляють переважну масу продукції. За під­рахунками американських економістів, населення США щороку переплачує майже 70 млрд. дол. за завищені груповими монопо­ліями ціни.

Монополія гальмує науково-технічний прогрес. Це відбува­ється тому, що монополія виробництва і збуту дає змогу круп­ним компаніям отримувати певний час високі прибутки, навіть не впроваджуючи нові досягнення науки і техніки у виробничий процес, стримуючи повне використання ресурсів, максимально можливе зниження витрат виробництва й відповідне зростання ефективності виробництва.

У гонитві за прибутками крупні компанії вкладають кошти у проекти, які дають віддачу, вилучаючи або істотно зменшуючи при цьому інвестиції у важливіші з погляду широких верств на­селення виробництва. Американський науковець Ф.Шерер до­вів, що втрати від монополістичного нераціонального розподілу ресурсів приблизно на 2% (кілька десятків млрд. дол.) зменшу­ють валовий національний продукт США[15,c.189]. Майже аналогічного висновку дійшли П.Самуельсон та. В.Нордхауз[15,c.189].

Монополії та олігополії витрачають значні ресурси для збе­реження монополістичних позицій, влади (через використання гіпертрофованої реклами, підкуп державних чиновників для ство­рення вигідної для монополій та олігополіи законодавчої бази, перешкоди для отримання від них малими і середніми фірмами дозволу на певний вид діяльності, різні бар'єри — ліцензійні, патентні тощо).

Монополії придушують конкуренцію — важливу рушійну си­лу економічного прогресу. Тому Самуельсон називає монополію економічним злом.

ВИСНОВКИ ДО ПЕРШОГО РОЗДІЛУ

В сучасних умовах інтенсивного розвитку економіки значного поширення набувають різноманітні правопорушення на ринку товарів і послуг, які можуть спостерігатись у різних проявах, з метою усунення останніх і був створений спеціально-уповноважений з цих питань орган – Антимонопольний комітет України. Підсумком більше ніж десятиріччя реформ стало те, що все більше і більше наших громадян пов’язують своє життя з підприємницькою діяльністю. Підприємці чекають від держави чітких, прозорих і стабільних "правил гри", рівних умов конкуренції, захисту з боку держави від свавілля окремих урядовців, створення ефективних механізмів державного регулювання, побудованих на принципах рівноправних стосунків між виробником послуг та їх споживачем саме це і є одним з найважливіших завдань діяльності Антимонопольного комітету України. З моменту прийняття перших актів антимонопольного законодавства в нашій державі відбулися помітні зміни. Сьогодні у роботі Антимонопольного комітету наголос переноситься з подолання та обмеження монополізму на захист добросовісної конкуренції. Економічна конкуренція в Україні стала реальністю. І тепер головне завдання Антимонопольного комітету - не формальне усунення монополізму, а створення ефективного конкурентного середовища. Середовища, здатного забезпечити стабільне економічне зростання і підвищення життєвого рівня наших людей. 6 січня 2004 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України з питань захисту економічної конкуренції», який було прийнято Верховною Радою України 20 листопада 2003 року. Закон визначив Антимонопольний комітет України як «орган державної влади зі спеціальним статусом» та розкрив особливості цього статусу. Відповідно до законодавчих змін, тепер Антимонопольний комітет бере участь не тільки в реалізації, але і в формуванні конкурентної політики держави. Серед інших важливих новацій - функція контролю за регулюванням цін на товари і послуги природних монополій. Чітко конкретизовано і повноваження Комітету при отриманні від підприємців необхідної конфіденційної інформації. Цей Закон відкриває перед Комітетом ширші горизонти в сфері захисту економічної конкуренції і дає більші можливості для контролю за ціновою стабільністю на соціально важливих ринках. Дії Антимонопольного комітету за суттю своєї діяльності спрямовані на підтримку підприємництва. Але підприємництва чесного. Неправильним було б ідеалізувати всіх наших бізнесменів. Півтора десятиріччя легальної підприємницької діяльності після понад як сімдесяти років заборон - строк недостатній для формування стійких традицій добросовісного підприємництва. Та й у країнах, де ринкова економіка безперервно функціонує століттями, випадки недобросовісної конкуренції трапляються досить часто. Громадяни, підприємці і споживачі мають право вимагати від держави захисту від недобросовісної конкуренції. Антимонопольний комітет - не лише правозастосовний орган. Вiн бере активну участь у формуванні конкурентної політики в державі. При цьому Комітет має унiкальну можливість розробляти свої пропозиції на основі інформації, отриманої в процесі розгляду справ та аналізу ринків. Антимонопольний комітет України, який у 2007 році відзначив чотирнадцяту річницю, протягом всього часу своєї діяльності стояв на захисті цінностей демократичного суспільства, інтересів самих широких кіл українського суспільства. На цьому він стоятиме і надалі.

РОЗДІЛ 2. Монополістичні тенденції в Україні

Параграф 2.1. Оцінка впливу монополії в Україні на соціально-економічний розвиток.

За своїм соціально-економічним змістом і формами прояву природна мо­нополія відрізняється від інших видів монополій. її існування переважно пов'я­зують з природою походження благ, які відносять до благ суспільного спожи­вання. Останніми володіють ті, хто має у своєму розпорядженні рідкісні та вільно невідтворювані елементи виробництва (рідкісні метали, особливі ділянки землі, а також електро- і телекомунікації, транспортні та інші мережі, тошф.

Галузі природних монополій є великомасштабними і капіталомісткими, що вимагає значного первісного капіталу для вступу до них нових конкурентів.

Природна монополія - це ринкова ситуація, яка в умовах певного рівня технологічного розвитку характеризується повним пануванням єдиного гос­подарюючого суб'єкта, що володіє безальтернативною владою в результаті потужного ефекту масштабу, унікальності вироблюваної ним продукції, низь­кої еластичності попиту на неї та високими бар'єрами входу на ринок.

Подібний підхід дає можливість визначити природну монополію як спе­цифічний тип ринкової структури, характерними факторами якої є:

-сітьовий характер організації ринку, тобто наявність цілої системи про­
стягнутих у просторі мереж, за допомогою яких надається певна послуга, в тому числі наявність цілісного комплексу, для якого необхідним є управління з єди­ ного центру в реальному масштабі часу;              

-високий бар'єр входу на відповідний товарний ринок і виходу з нього
(а саме - обсяг інвестицій, необхідних для створення альтернативного об'єкта; тривалий період їх окупності; надто висока міра технічного, економічного та політичного ризиків; тривалий період амортизації основного капіталу; нега­тивний вплив на навколишнє природне середовище);

-кореляція між обсягом попиту та ефективним розміром підприємства, яка проявляється у зростаючому ефекті масштабу;

-специфічність матеріальних активів та їх вузька спеціалізація, які спри­чиняють незворотні втрати і значне зниження їх альтернативної вартості;

-вкрай низький еластичний попит на продукцію, оскільки вона задоволь­няє першочергові потреби людей та галузей промисловості, а тому не може бути обмеженою для споживання.

Цей перелік можна доповнити перевагами в отриманні системних ефектів на рівні національної економіки за рахунок інфраструктурних сітьових ефектів, скорочення тривалості будівництва, зниження капіталомісткості загальнона­ціональних мереж, які формуються, та якнайефективнішого розміщення об'єктів за основними проектами їх будівництва.

У країнах з розвинутою ринковою економікою галузі включають до при­родних монополій за трьома базовими елементами - ефективністю задоволен­ня попиту, економією на масштабах виробництва, низькою еластичністю по­питу на продукцію. Ефективність задоволення попиту оцінюється із загальнонаціональних позицій (наприклад, транснаціональну монополію у передачі газу трубопроводами природною не вважають). Низька еластичність попиту на про­дукцію значно впливає на вирішення завдань забезпечення загальної ефектив­ності національної економіки. Нарешті, економія на масштабах виробництва має місце в багатьох галузях, які, однак, не відносять до природних монополій. В даному випадку сутність і значущість цієї економії полягають у тому, що її ефект поширюється на всі сектори національної економіки, усуваючи фактори, які стримують розвиток виробництва і якими можуть стати високі витрати, а також ціни сировини, палива, енергії, транспортних послуг тощо.

Економія на масштабах виробництва та економія на різноманітті, що за­безпечують фірмі становище природного монополіста в рамках галузі, є вирі­шальними показниками тільки в ситуації економічної статики. Разом з тим еко­номія на масштабах виробництва та економія на різноманітті захищають при­родні монополії доти, доки нова технологія не посприяє веденню ефективного виробництва у менших масштабах.

В умовах динамічного розвитку НТП ситуація змінюється, наприклад, у результаті появи нових прогресивних технологій виробництва продукції (това­ру, послуги) - замінників, оскільки це сприяє, з одного боку, виникненню фірм-конкурентів, а з іншого - створенню нових підприємств, адже потужності дію­чих підприємств не достатні. Ілюстрацією такої зміни ситуації на ринку є зв'я­зок загального користування. Поява технології мобільного доступу зумовила протягом останніх років фактичну альтернативу для ВАТ "Укртелеком" (яке, станом на середину 2005 р., обслуговувало 10 млн. абонентів) з боку опера­торів мобільного зв'язку (відповідно, 20 млн. абонентів) [10,c.13]. Це свідчить, що у виз­наченні природної монополії неодмінно треба робити поправку на фактор часу, що дозволить уникнути юридичних неточностей в умовах появи будь-яких аль­тернативних технологій.

В Україні - з метою встановлення меж природномонопольних галузевих структур, обгрунтування включення господарюючих суб'єктів до сфери при­родних монополій - органами АМК України, відповідно до наданих йому пов­новажень, складається і ведеться перелік суб'єктів природних монополій. З точки зору нормативної бази для регулювання, вказаний перелік є вичерпним, однак, з економічної точки зору, до нього можуть потрапляти і підприємства, що пра­цюють в інших галузях. Водночас надання послуг у перелічених галузях може здійснюватись і на конкурентній основі, якщо дозволяють технологія і певні організаційні альтернативи. При формуванні переліку суб'єктів природних монополій не виключено подвійне введення до цього переліку материнської ком­панії та її структурних підрозділів. Для уникнення подібного дублювання доціль­но розподіляти природні монополії на два рівні:

- загальнодержавні природні монополії, до яких належать ринки з товарни­ми межами (транспортування нафти і нафтопродуктів трубопроводами; транс­портування природного і нафтового газу трубопроводами та його розподіл; транспортування інших речовин трубопровідним транспортом; передача та розподіл електроенергії; користування залізничними коліями, диспетчерськи­ми службами, вокзалами та іншими об'єктами інфраструктури, що забезпечу­ють рух залізничного транспорту загального користування; управління повітря­ним рухом; зв'язок загального користування; спеціалізовані послуги транспорт­них терміналів) [10,c.13];

-локальні природні монополії, до яких належать ринки з іншими товарни­ми межами (централізоване водопостачання і водовідведення; централізоване постачання теплової енергії; централізоване постачання електричної енергії місцевими (локальними) мережами; спеціалізовані послуги аеропортів; спеці­алізовані послуги портів; послуги під'їзних залізничних колій) [10,c.13].

У випадку природної монополії галузевий критерій набирає особливого значення, оскільки основною причиною економії на масштабах виробництва є технічна економія (зниження питомої вартості машин і обладнання із збільшен­ням їх потужності), тісно взаємозв'язана з технологією виробництва та галузе­вою належністю ринку.

Вагому роль для природної монополії відіграє фактор часу. Під пропоно­ваним часовим критерієм маються на увазі міра впливу НТП, а також зміни попиту, вплив субститутів на стан конкурентного середовища на досліджува­ному ринку.

Як правило, до найбільш "закріплених" природних монополій відносять централізоване водопостачання, оскільки в цій галузі застосовувані технології передачі води не підпадають під вагомі зміни, і навряд чи такі зміни коли-не­будь взагалі будуть можливими. До "незакріплених" природних монополій сьо­годні можна віднести телефонний зв'язок і централізоване постачання тепло­вої енергії.

Зазначимо також, що виробництва, які традиційно розглядаються як при­родні монополії, є неоднорідними і включають інші види діяльності, що не ма­ють ознак природних монополій. У даному випадку причина існування при­родної монополії полягає уже не тільки в економії на масштабах виреібництва, але й в інших факторах (наприклад, ліцензуванні). Чистими природними моно­поліями можна назвати водопровідно-каналізаційне господарство, тощо. При­кладами змішаних природно-організаційних природних монополій є "Укрза­лізниця", НАК "Нафтогаз України"[10,c.14].

Вагоме значення для вибору організаційної форми державного регулювання природних монополій (створення спеціальних органів регулювання, регулю­вання через відносини власності) має форма власності суб'єкта природної мо­нополії. Загальні підходи до класифікації природних монополій в Україні за їх найпоширенішими видами викладено у таблиці 2.1[10,c.13].