Отчет по практике в Ніжинському міськрайонному суді

Передбачене ч. 1 ст. 111 СК вжиття судом  заходів щодо примирення подружжя застосовується у випадку відсутності згоди  одного з них на розірвання шлюбу  за ініціативою однієї зі сторін або  суду у формі відкладення розгляду справи слуханням та надання сторонам строку на примирення (ч. 5 ст. 191 ЦПК). Судам слід використовувати надану законом можливість відкласти розгляд справи для примирення подружжя, особливо за наявності неповнолітніх дітей.

При визначенні строку на примирення суд заслуховує думку сторін та враховує конкретні обставини справи.

Ухвала суду про відкладення  розгляду справи слуханням та надання  сторонам строку на примирення не підлягає оскарженню в апеляційному та касаційному  порядку (статті 293, 324 ЦПК).

Якщо після закінчення призначеного судом строку примирення подружжя не відбулося і хоча б один з них наполягає на припиненні шлюбу, суд вирішує справу по суті.

3. Із житлових правовідносин

Судовому розгляду відповідно до ст.24 ЦПК підлягають спори, пов'язані  з договором найму жилого приміщення, і, зокрема: про надання наймачеві звільненого жилого приміщення в квартирі, в якій він проживає, якщо йому відмовлено в наданні цього приміщення або на нього видано ордер іншій особі чи воно передано іншому наймачеві, який проживає в цій же квартирі; про відмову у видачі охоронного свідоцтва; про примусовий обмін займаного жилого приміщення; відмову підприємства, установи і організації (крім колгоспів) у згоді на обмін або виконкому - у видачі обмінного ордера; про переселення на час капітального ремонту жилого будинку; про відмову в наданні жилого приміщення, що збереглося після капітального ремонту; про визнання і втрату права на жиле приміщення; про видачу ордера на жиле приміщення, що надається згідно зі статтями 52, 53 ЖК України у будинку відомчого житлового фонду за спільним рішенням адміністрації і профспілкового комітету або в будинку громадського житлового фонду за спільним рішенням органу громадської організації і профспілкового комітету з наступним повідомленням виконкому місцевої Ради про надання жилого приміщення для заселення у випадку відмови виконкому у видачі ордера; про надання жилого приміщення за вимогами громадян, які мають право на позачергове надання жилих приміщень, у тому числі у випадках порушення встановленого законодавством строку надання житла, та ін. 

Судам не підвідомчі спори: з питань обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих  приміщень; про відмову наймача  чи членів його сім'ї в згоді на вселення в жиле приміщення інших осіб або в здачі його у піднайом; вимоги наймача до наймача іншого жилого приміщення в тій же квартирі про примусовий обмін жилого приміщення на підставі ст.80 ЖК або визнання його таким, що втратив право користування приміщенням на підставі статей 71 і 107 ЖК; про переселення в межах одного і того ж гуртожитку й інші спори, для вирішення яких встановлений несудовий порядок.

Не підвідомчі судам також спори  про виселення з самоправно зайнятих та із загрожуючих обвалом жилих  приміщень у будинках державного або громадського житлового фонду. 

В силу ст.61 ЖК житлово-експлуатаційна організація, а при її відсутності - підприємство, установа, організація  як наймодавець можуть бути стороною в спорах, що виникають з договорів  найму жилого приміщення.

Вони вправі, зокрема, пред'являти позови про визнання наймача таким, що втратив право користування жилим приміщенням, розірвання договору найму жилого приміщення і виселення в зв'язку з систематичним порушенням правил співжиття, псуванням і руйнуванням жилих приміщень. Однак у справах із питань, віднесених до компетенції органів місцевого самоврядування чи місцевої державної адміністрації, або з питань управління житловим фондом, віднесених його власником або уповноваженим ним органом до свого відання згідно зі ст. 18 ЖК (наприклад, про визнання ордера недійсним, надання, бронювання або обмін жилого приміщення, визнання права на жиле приміщення крім випадків, коли в ньому проживають інші члени сім'ї наймача), належною стороною повинен бути відповідний орган чи власник житлового фонду.

4. Із вирішенням земельних спорів

Відповідно до  ч.1 ст.  14 Конституції  України ( 254к/96-ВР ) земля  є  основним  національним  багатством,  що  перебуває   під особливою   охороною   держави,   яка   полягає   в   забезпеченні раціонального  використання  земельних  ресурсів,   збереженні   й відтворенні   родючості   грунтів,   захисті  їх  від  псування  і забруднення,  реалізації  громадянами,   юридичними   особами   та державою  їхніх  прав власності та землекористування відповідно до закону. Важлива роль у захисті прав і законних інтересів громадян, юридичних  осіб  та  держави  в  земельних  і  пов'язаних  із ними 

Виходячи з положень статей 8, 124 Конституції ( 254к/96-ВР ), статей 26,  30,  87-90, 97, 100, 102, 118, 123, 128, 143-146, 149, 151, 153-158, 161, 210, 212 Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (далі - ЗК),  ст.  24 Цивільного  процесуального  кодексу  України ( 1501-06  )  (далі - ЦПК),  ст.  12 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (далі - ГПК) судам  підвідомчі  справи за заявами, зокрема:

- з приводу володіння, користування, розпорядження земельними ділянками,  що перебувають у власності громадян чи юридичних осіб, і визнання недійсними державних актів про право власності та право постійного користування земельними ділянками;

- про  право  громадян   на   земельну   частку   (пай)   при приватизації  земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств,  установ  та  організацій,  використання  при   цьому земельних ділянок із меліоративними системами;

- про розподіл несільськогосподарських  угідь  при  ліквідації сільськогосподарських підприємств, установ, організацій;

- про визнання недійсною відмови  у розгляді заяв громадян про безоплатну  передачу  у власність (приватизацію) земельних ділянок із  земель  державної  або  комунальної  власності   для   ведення фермерського  й особистого селянського господарства,  садівництва, будівництва  та  обслуговування  жилого   будинку,   господарських будівель і споруд, дачного будинку та індивідуального гаража;

- про  визнання  недійсною  відмови  в  наданні  у   постійне користування земельних ділянок юридичним особам;

- про визнання незаконною відмови  у продажу земельних ділянок із   земель  державної  або  комунальної  власності  громадянам  і юридичним особам,  які  мають  право  на  набуття  цих  ділянок  у власність, а також іноземним державам;

- про вирішення спорів, пов'язаних  з орендою землі;

- про встановлення та припинення  дії земельних сервітутів;

- про  примусове  припинення  права  на  земельну  ділянку  з передбачених ЗК ( 2768-14 ) підстав;

- про недійсність відмови у  розгляді  заяви  про  погодження місця  розташування  об'єкта,  щодо  якого порушується питання про вилучення (викуп) земельної ділянки;

- про  вирішення  спорів щодо проведення розвідувальних робіт на землях, що перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб;

- про вирішення майнових  спорів,  пов'язаних  із  земельними відносинами,   в   тому   числі   про  відшкодування  власникам  і землекористувачам   збитків,   заподіяних   вилученням   (викупом) визначених угідь,  обмеженням їхніх прав або порушенням земельного

- про  відшкодування  витрат  сільсько- та лісогосподарського виробництва;

- про  визнання  недійсними угод купівлі-продажу,  дарування, застави,  обміну  земельних  ділянок,  укладених   із   порушенням встановленого законом порядку;

- про повернення самовільно  зайнятої земельної ділянки чи  про звільнення земельної ділянки особою,  що займає її без належних на те підстав;

- про  вирішення  спорів стосовно розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей;

- про вирішення земельного спору,  що відповідно до визначеної ЗК  (  2768-14  )  компетенції   розглядався   органом   місцевого самоврядування  чи  органом  виконавчої  влади  з питань земельних ресурсів,  з рішенням якого одна зі сторін у земельному  спорі  не погоджується.

5. Практика розгляду судом справ у порядку окремого провадження

Окреме провадження - це вид непозовного  цивільного судочинства, в порядку  якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про:

1) обмеження цивільної дієздатності  фізичної особи, визнання фізичної  особи недієздатною та поновлення  цивільної дієздатності фізичної  особи;

2) надання неповнолітній особі  повної цивільної дієздатності;

3) визнання фізичної особи безвісно  відсутньою чи оголошення її  померлою;

4) усиновлення;

5) встановлення фактів, що мають  юридичне значення;

6) відновлення прав на втрачені  цінні папери на пред'явника  та векселі;

7) передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність;

8) визнання спадщини відумерлою;

9) надання особі психіатричної  допомоги в примусовому порядку;

10) обов'язкову госпіталізацію до  протитуберкульозного закладу;

11) розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб.

У порядку окремого провадження  розглядаються також справи про  надання права на шлюб, про розірвання шлюбу за заявою подружжя, яке має  дітей, про поновлення шлюбу після  його розірвання, про встановлення режиму окремого проживання за заявою подружжя та інші справи у випадках, встановлених законом.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 256 ЦПК суд  розглядає справи про встановлення: родинних відносин громадян. Цей факт встановлюється в судовому порядку, якщо його підтвердження необхідно заявнику, наприклад, для одержання в нотаріальних органах свідоцтва про право на спадщину, а також для оформлення права на пенсію у разі втрати годувальника.

Перебування громадянина на утриманні (п.2). Цей факт може бути встановлено  судом за відсутності документа про його підтвердження, виданого житлово-комунальними органами, виконкомами сільських селищних рад, іншими організаціями, чи в разі відмови у його видачі при одержанні документа, яким не підтверджується факт перебування громадянина на утриманні. Встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання свідоцтва про право на спадщину, призначення чи відшкодування шкоди за умови, що утримання було повним або допомога, яка надавалась утриманцю, була постійним й основним джерелом засобів до існування, навіть якщо утриманець (заявник) мав заробіток, одержував пенсію, стипендію тощо.

Факт каліцтва на виробництві або  у зв 'язку з виконанням державних  чи громадських обоє якщо це потрібно для призначення або одержання допомоги по соціальному страхуванню (п. 3). Відповідно до Закону України 24 листопада 1992 р. «Про охорону праці» справи про встановлення зазначених фактів не розглядаються порядком окремого провадження. Питання, пов'язані встановленням факту каліцтва на виробництві, у разі виникнення з даного приводу спору, а також якщо при каліцтві у зв'язку з виконанням державних чи громадських обов'язків пенсія призначається особам, внаслідок цього стали інвалідами, вирішуються в порядку, встановленому для розгляду трудових спорів. Факт каліцтва та іншого ушкодження здоров"я на виробництві підтверджується актом про нещасний випадок, а в разі відмови власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу скласти останній акт чи незгоди потерпілого або заінтересованої особи змістом акта, питання вирішується в порядку, передбаченому законодавством про розгляд трудових спорів.

Також суд при розгляді справ  окремого провадження може встановити такі факти:

- факт реєстрації шлюбу, розірвання  шлюбу, усиновлення;

- факт проживання однією сім'єю  чоловіка та жінки без шлюбу;

- факт належності правовстановлюючих  документів особі, прізвище, ім'я,  по батькові, місце і час народження  якої, що зазначені в документі,  не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті;

- факт народження особи в  певний час у разі неможливості  реєстрації органом державної  реєстрації актів цивільного  стану факту народження;

- факт смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

У судовому порядку можуть бути встановлені  також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Справи про встановлення факту  належності особі паспорта, військового  квитка, квитка про членство в об'єднанні  громадян, а також свідоцтв, що їх видають органи державної реєстрації актів цивільного стану, судовому розгляду в окремому провадженні не підлягають.

Розділ ІV ЦПК врегульовує процесуальний  порядок розгляду справ окремого провадження.

6. Практика розгляду судом заяв про забезпечення доказів

Заява про забезпечення позову розглядається  судом, у провадженні якого перебуває  справа, в день її надходження без  повідомлення відповідача та інших  осіб, які беруть участь у справі.