Конституционное право Украины

Президент України вносить до Верховної Ради подання про оголошення стану війни та приймає рішення про використання Збройних Сил України у разі збройної агресії проти України. Відповідно до закону Президент приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

У разі необхідності Президент України приймає рішення про введення в Україні або в окремих її місцевостях надзвичайного стану, а також оголошує у разі необхідності окремі місцевості України зонами надзвичайної екологічної ситуації — з наступним затвердженням цих рішень парламентом України.

Президент України присвоює вищі військові звання, нагороджує державними нагородами, встановлює президентські відзнаки та нагороджує ними.

Президент має також широкі повноваження у сфері здійснення зовнішньої політики. Як глава держави він представляє її в міжнародних відносинах, здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю України. Президент України веде міжнародні переговори та укладає міжнародні договори, приймає рішення про визнання іноземних держав, призначає та звільняє глав дипломатичних представництв України в інших державах та при міжнародних організаціях, приймає вірчі та відкличні грамоти дипломатичних представників іноземних держав, присвоює вищі дипломатичні ранги та інші вищі спеціальні звання і класні чини.

До важливих повноважень Президента України належать також прийняття до громадянства України та припинення громадянства України, а також здійснення помилувань в

Україні. Згідно з вимогами п. 28 ст. 106 Конституції України Президент створює у межах коштів, передбачених Державним бюджетом України для здійснення своїх повноважень, консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби. Президент України також здійснює інші повноваження, передбачені Конституцією України. Його повноваження не можуть ним передаватися іншим особам або органам.

§ 4. Акти Президента України

Державна активність Президента України реалізується через нормативно-правові акти: укази і розпорядження. Як встановлено частиною третьою ст. 106 Конституції, Президент України на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов'язковими до виконання на всій території України.

Указ Президента України - - це правовий акт, адресований до невизначеного кола юридичних та фізичних осіб, державних органів та організацій.

Укази Президента України можуть бути як нормативними, так і ненормативними. До останніх належать, наприклад, укази про призначення тієї або іншої особи на відповідну посаду. Прикладом нормативного указу Президента України може бути Указ «Про заходи щодо підвищення відповідальності за розрахунки з бюджетами та державними цільовими фондами» від 4 березня 1998 р., Указ «Про захист прав власників земельних часток (паїв)» від 21 квітня 1998 р. та ін.

Розпорядження Президента України — це акт індивідуально-організаційного характеру.

Акти Президента України видаються ним самостійно або на основі згоди парламенту України або Кабінету Міністрів України. Акти Президента України, видані в межах повноважень, передбачених пунктами 3, 4, 5, 8, 10, 14, 15, 17, 18, 21, 22, 23, 24 ст. 106 Конституції України, скріплюються підписами Прем'єр-міністра України і міністра, відповідального за акт та його виконання. Йдеться про визнання Президентом України від імені Української держави іноземних держав, призначення та звільнення глав дипломатичних представництв України в інших державах і при міжнародних організаціях тощо.

Розділ 19 ВИКОНАВЧА ВЛАДА В УКРАЇНІ

§ 1. Система органів державної виконавчої влади

Виконавча влада — це самостійна гілка державної влади, головне функціональне призначення якої полягає у виконанні законів і яка урівноважена з іншими гілками влади засобами парламентського, президентського та судового контролю.

У системі органів державної влади в Україні особлива роль належить органам державної виконавчої влади1, адже вони здійснюють виконавчо-розпорядчу та організаційну діяльність, тобто організовують реальне виконання, втілення в життя законів та інших нормативно-правових актів, які приймаються шляхом всеукраїнського референдуму, Верховною Радою України або Президентом України. Діяльність органів державної виконавчої влади є підзаконною, вона не може виходити за межі, визначені Конституцією України і законами України, та суперечити їм. Для здійснення покладених на них функцій органи державної виконавчої влади наділені значними розпорядчими державно-владними повноваженнями. Вони мають право видавати юридичні акти загальнообов'язкового характеру.

Система і структура виконавчої влади в Україні на сучасному етапі будуються відповідно до завдань державотворення в нашій країні, її основоположні параметри започатковані безпосередньо у Конституції України.

Систему органів державної виконавчої влади в Україні складають органи різних рівнів: 1) Кабінет Міністрів України - вищий орган у системі органів виконавчої влади; 2) центральні органи виконавчої влади -- міністерства, державні комітети, центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом; 3) обласні державні адміністрації; 4) Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; 5) районні державні адміністрації; 6) районні державні адміністрації у містах Києві та Севастополі; 7) територіальні органи міністерств, державних комітетів, центральних органів виконавчої влади зі спеціальним статусом (управління, відділи).

Органи державної виконавчої влади порівняно з іншими гілками влади відрізняються значною різноманітністю. За порядком діяльності вони поділяються на: колегіальні (Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим) та єдиноначальні (міністерства, місцеві державні адміністрації). За характером компетенції — загальної (Кабінет Міністрів України), галузевої (Міністерство внутрішніх справ України, Міністерство освіти і науки України) та міжгалузевої (спеціальної) компетенції (Міністерство фінансів України, Державний департамент України з питань виконання покарань). За назвою — кабінет, рада, міністерство, державний комітет, департамент, служба, комітет, комісія, фонд, адміністрація, агентство, управління, відділ тощо.

§ 2. Правовий статус Кабінету Міністрів України

Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, колегіальним органом державної виконавчої влади загальної компетенції.

Його правовий статус визначається Конституцією України, іншими законодавчими актами1. Він відповідальний перед

Президентом України, до повноважень якого належить припинення повноважень Прем'єр-міністра України та прийняття рішення про його відставку (п. 9 ст. 106 Конституції), припинення повноважень членів Кабінету Міністрів України (п. 10 ст. 106 Конституції), реорганізація та ліквідація міністерств за поданням Прем'єр-міністра (п. 15 ст. 106 Конституції), скасування актів Кабінету Міністрів України (п. 16 ст. 106 Конституції). Водночас Кабінет Міністрів України підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених статтями 85, 87 Конституції України. Парламент України розглядає і приймає рішення щодо схвалення Програми діяльності Кабінету Міністрів України, надає згоду на призначення Президентом України Прем'єр-міністра України, здійснює контроль за діяльністю Кабінету Міністрів України (пункти 11—ІЗ ст. 85 Конституції). Верховна Рада України за пропозицією не менш як однієї третини народних депутатів України від її конституційного складу може розглянути питання про відповідальність Кабінету Міністрів та прийняти резолюцію недовіри до нього більшістю від конституційного складу Верховної Ради (ст. 87 Конституції). Прийняття цієї резолюції має наслідком відставку Кабінету Міністрів України. Питання про відповідальність Уряду України не може розглядатися Верховною Радою України більше одного разу протягом однієї чергової сесії, а також протягом року після схвалення Програми діяльності Кабінету Міністрів України (ст. 87 Конституції). У свою чергу Прем'єр-міністр України, інші члени Кабінету Міністрів мають право заявити Президентові України про свою відставку. Відставка Прем'єр-міністра має наслідком відставку всього складу Кабінету Міністрів.

Кабінет Міністрів України, відставку якого прийнято Президентом України, за його дорученням продовжує виконувати свої повноваження до початку роботи новосформованого Уряду України, але не довше ніж 60 днів. Прем'єр-міністр зобов'язаний подати Президентові України заяву про відставку Кабінету Міністрів за рішенням Президента чи у зв'язку з прийняттям Верховною Радою України резолюції недовіри.

Структура Кабінету Міністрів визначається ст. 114 Конституції України. До його складу входять Прем'єр-міністр України, перший віце-прем єр-міністр, три віце-прем єр-міністри, міністри. Отже, зі змісту ст. 114 Конституції України випливає, що до складу уряду не входять керівники державних комітетів та центральних органів виконавчої влади зі спеціальним статусом. Прем'єр-міністр України призначається Президентом України за згодою більше ніж половини від конституційного складу Верховної Ради України. Персональний склад Кабінету Міністрів призначається Президентом України за поданням Прем'єр-міністра України. Прем'єр-міністр керує роботою Кабінету Міністрів, спрямовує її на виконання Програми діяльності Уряду України, схваленої Верховною Радою.

Прем'єр-міністр України входить із поданням до Президента України про утворення, реорганізацію та ліквідацію міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, в межах коштів, передбачених Державним бюджетом України на утримання цих органів.

Кабінет Міністрів України згідно з Конституцією має значні повноваження: 1) забезпечує державний суверенітет і економічну самостійність України, здійснює внутрішню і зовнішню політику держави, виконання Конституції і законів України, актів Президента України; 2) вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина; 3) забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування; 4) розробляє і здійснює загальнодержавні програми економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку України; 5) забезпечує рівні умови розвитку всіх форм власності; відповідно до закону здійснює управління об'єктами державної власності; 6) розробляє проект закону про Державний бюджет України і забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, подає парламенту України звіт про його виконання; 7) здійснює заходи щодо забезпечення обороноздатності і національної безпеки України, громадського порядку, боротьби зі злочинністю; 8) організовує і забезпечує здійснення зовнішньоекономічної діяльності України, митної справи; 9) спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади; 10) виконує інші функції, визначені Конституцією та законами України, актами Президента України.

Кабінет Міністрів України у межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання. Його акти приймаються колегіально після обговорення і підписуються Прем'єр-міністром України.

Кабінет Міністрів України має право скасувати акти міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, якщо вони суперечать законодавству.

Діяльність Кабінету Міністрів України забезпечує Секретаріат Кабінету Міністрів України, який діє на підставі Тимчасового положення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Тимчасового положення про Секретаріат Кабінету Міністрів України та Тимчасового положення про Службу Прем'єр-міністра України» від 6 травня 2000 р. До його складу входять: департаменти (юридичний, економічної політики, внутрішньої політики, кадрового забезпечення та інші), управління (адміністративної реформи, діловодства, підготовки і організаційного забезпечення проведення засідань Кабінету Міністрів України і урядових комітетів та інші) відділи (протокольного забезпечення та прийому офіційних делегацій, технічного супроводження обчислювальної техніки та комп'ютерних мереж та інші); служби (державного секретаря, прес-служба).

§ 3. Центральні органи виконавчої влади

У зв'язку з відсутністю законодавчого регулювання системи, статусу та повноважень центральних органів державної виконавчої влади, а також з метою поетапного здійснення адміністративної реформи в Україні Президент України видав Указ «Про систему центральних органів виконавчої влади» від 15 грудня 1999 р. Відповідно до цього Указу систему центральних органів виконавчої влади України утворюють міністерства, державні комітети (державні служби) та центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом.

Правовий статус міністерств та інших центральних органів виконавчої влади визначено указами Президента України «Про систему центральних органів виконавчої влади» від 15 грудня 1999 р., «Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади» від 15 грудня 1999 р., «Про Загальне положення про міністерство, інший центральний орган державної виконавчої влади» від 12 березня 1996 р., «Про чергові заходи щодо подальшого здійснення адміністративної реформи в Україні» від 29 травня 2001 р.

Правовий статус кожного міністерства, державного комітету та центрального органу виконавчої влади зі спеціальним статусом визначається спеціальним законом України або (а на сьогодні — в переважній більшості випадків) положеннями, які затверджені указами Президента України.

Міністерство є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади в забезпеченні впровадження державної політики у визначеній сфері діяльності.