Заработная плата

    По-друге, такими показниками можуть стати  планові норми або завдання по випуску продукції бригадою ( ланкою, дільницею, цехом) . Такі показники доцільні для робочих, що обслуговують конвейєрні лінії, системи машин, агрегати, де показники роботи кожного робочого не враховуються і індивідуальна норма вироботки ( нормовані завдання ) не встановлюються.

    По-третє, норми праці робочим-почасовикам  можуть бути обліковані у вигляді  ступені виконання технологічних  параметрів і режимів, норм рос ходу сировини, матеріалів і інших виробничих ресурсів, графіків виконання окремих видів робот. Такі показники доцільно застосовувати у строго регламентованих безперервних виробництвах, а також на багатьох роботах, що виконуються допоміжними робочими.[7]

          Важливою умовою ефективного застосування почасової  форми оплати праці для всіх категорій робітників є розробка на підприємствах нормативів можливих досягнень. Ці нормативи можуть встановлюватись практично на всі показники виробничої і економічної діяльності ланок, ділянок, цехів, агрегатів, виробництв. Пропорційно ступені виконання цих завдань і повинна виплачуватись тарифна заробітна платня.

          Необхідно також  мати на увазі, що широке застосування почасової оплати потребує і високого організаційного забезпечення виробництва  сировиною, матеріалами, напівфабрикатами, інструментами, енергією, транспортом, ремонтом і таке інше з боку технологічних і виробничих служб підприємства.

      В умовах переходу на ринкові відносини  необхідно дуже відповідально віднестись до організації колективних систем оплати праці, особливо підрядних і  орендних колективів. Повинні враховуватись умови, визначаючи доцільність і необхідність колективних форм організації і оплати праці. Найбільше вони доцільні там, де об‘єднання робітників у трудовий колектив визначаються технологічних, тобто для виконання одного технологічного циклу необхідні сумісні зусилля робітників а кінцеві результати виробництва є безпосереднім результатом колективної праці. Можливо відрізнити три основні групи робіт, що відповідять цім вимогам. По-перше, це роботи по сумісному обслуговуванню апаратів, агрегатів, великого обладнання, збору і монтажу великих об‘єктів ( виробів ), а також багато видів тяжких робіт, що не можуть виконуватись окремими робітниками. Такі роботи характеризуються такою технологічною послідовністю окремих операцій загального технологічного комплексу, при якій нема можливості рівномірної завантаженості робітників протягом зміни тільки по їх спеціальності по причині різної трудомісткості окремих видів робіт.

            Можливість комплексної  взаємозаміняємості дозволяє зробити  працю робочих не такою монотонною, що гарно відображається на підвищенні продуктивності праці. Тому, по-друге, це роботи конвеєрного типу, де досягнення кінцевого результату потребує для кожного робітника чіткого, синхронізованого по часу виконання своєї операції, а заміна  на місцях ( зверх нормативно необхідних ) не дозволяються. В таких умовах кожний робітник безперебійно забезпечує фронт роботи іншим робітникам, об‘єм роботи кожного послідуючого робітника повністю залежить від роботи попереднього. Затрати праці жодного робітника відображається безпосередньо у кінцевих результатах виробництва і можуть бути виміряними кількість виготовлених готових виробів.  

2. Облік праці та її оплата

2.1. Облік особистого  складу та використання  робочого часу

    Для контролю за використанням трудових ресурсів ведеться поточний облік чисельності персоналу та затрат робочого часу. Ці показники є об’єктами оперативного обліку та статистичного узагальнення, в той же час вони органічно пов’язані з обліком заробітної плати і тому обробляються та контролюються бухгалтерією.

    Основою обліку чисельності робітників є  кваліфікація персоналу : по сфері застосування праці - промислово-виробничого персонал, персонал непромислового господарства, по категоріях персоналу - робочий (основного  та додаткового виробництва), інженерно-технічні робітники, службовці, молодший обслуговуючий персонал, робітники охорони. Робочий персонал враховується по професіях та кваліфікації. Оперативний облік чисельності персоналу ведеться у відділі кадрів та допомагає контролювати склад та рух чисельності робітників по підприємству та його структурних підрозділах, як для цього використовується єдина документація по прийому, звільнення та переміщенню робітників та уніфіцировані регістри обліку особистого складу. Регістри обліку особистого складу є особиста картка робочого та службовця. Повідомлення про прийом та звільнення, чи переводі на іншу роботу реєструється у особистій карточки на основі приказу. По даних картотеки особистого складу ведеться облік зміни чисельності та складу робочих та службовців підприємства. Облік робочого часу та контроль за станом трудової дисципліни на підприємстві здійснюється табельним методом.

    Кожному робітнику на підприємстві, якого  беруть на роботу присвоюється табельний  номер і у його трудовій книжці робиться відмітка про зарахування на роботу. На знов прийнятого робітника відкривається особиста картка, в якій вказуються необхідні анкетні дані, і всі зміни, які відбуваються по службі. Бухгалтерія на кожного робітника відкриває лицевий рахунок. Табельний облік може вестись наступними способами : жетоном - з застосуванням табельних марок; карточним - при використанні контрольних годинників; пропуску - шляхом здачі та видачі пропусків; за допомогою контрольно-пропускних засобів. На багатьох підприємствах безпосередньо передається введення виробничих підрозділів, що сприяє укріпленню дисципліни. Табельні номери встановлюються на підприємстві в цілому, при чому кожному виробничому підрозділу відводиться своя серія номерів. Оперативний облік явок робітників та облік їх перебування на роботі ведеться в цілому по підприємству або по кожному виробничому підрозділу в спеціальній книзі обліку використання робочого часу (форма № Т-12 або форма № Т-13). По формі № Т-12 крім обліку використання робочого часу проводиться розрахунок заробітної плати, а форма № Т-13 - тільки для обліку робочого часу. В табель вносять прізвища всіх робітників, незалежно від форм оплати праці. Відображаються в ньому тільки відхилення від нормального використання робочого часу (хвороба, прогул тощо). У верхній частині строки відповідний робітник, у якого є відхилення від нормального використання робочого часу, записують кількість годин відхилення, а в кожній частині строки - повне зазначення відхилення. У кінці місяця у табелі по кожному робітнику підраховується та зазначається загальний календарний фонд робочого часу, кількість неявок по різних причинах, інші втрати, а також фактично відпрацьований час. Все це робиться за допомогою комп’ютера. Пізніше повністю оформлений табель передається в бухгалтерію, де використовується для розрахунку заробітної плати робітникам підприємства.[6] 

      2.2 Синтетичний та аналітичний облік розрахунків з оплати праці

      Бухгалтерія підприємства не тільки нараховує заробітну  плату, премії, допомогу працівникам, а  й організовує облік цих сум на рахунках бухгалтерського обліку.

      Заробітна плата є одним з елементів  собівартості продукції (витрат підприємства). Нарахування заробітної плати —  це водночас і її розподіл на відповідні рахунки витрат по статтях залежно  від характеру й призначення використаної на підприємстві праці.

      Основним  реєстром, використовуваним для оформлення розрахунків з робітниками, є  розрахункова відомість або розрахунково-платіжна відомість. Це реєстр аналітичного обліку, тому що складається в розрізі  кожного табельного номера, за цехами, категоріями працівників і видами оплат й утримань.

      Синтетичний облік основної та додаткової оплати праці і її використання ведеться на рахунку 66 «Розрахунку за виплатами  працівникам», який має три субрахунку:

      661 «Розрахунки за заробітною платою»

      662 «Розрахунки з депонентами»

      663 «Розрахунки за іншими виплатами»

      Рахунок – пасивний, сальдо кредитове означає  заборгованість підприємства робітникам по нарахованій, але не виданій їм заробітної плати; оборот за дебетом  – сума, виплачена готівкою або через перерахування, суми, утриманої у вигляді податків до бюджету, за виконавчими документами та інші утримання з виплат працівникам; оборот за кредитом – суми, нараховані у звітному місяці у вигляді заробітної плати, премії та інших нарахувань.

      Нараховані  суми заробітної плати основним виробничим працівникам, зайнятим безпосередньо  виробництвом продукції, відображається по дебету рахунку 23 «Виробництво», або  рахунку 81 «Витрати на оплату праці» (при  використанні рахунків 8 класу) і кредиту  рахунку 66 «Розрахунки за виплатами працівникам».

      За  кредитом рахунку 66 «Розрахунки за виплатами працівникам», субрахунок 1 «Розрахунки за заробітною платою», враховується нарахування заробітної плати, нарахування заробітної плати  за час чергових відпусток, виплати за тимчасової втрати працездатності, премії з фонду матеріального заохочення та інші виплати.

      За  дебетом рахунку 66 «Розрахунки за виплатами працівникам», субрахунок 1 «Розрахунки за заробітною платою», відображаються виплачені суми заробітної плати, премій , виплат по тимчасовій втраті працездатності, а також сум утриманих податків, платежі за товари, придбані у кредит, за виконавчими документами та інші утримання, встановлені законодавством України.

      Видання заробітної плати здійснюється за платіжними відомостями у встановлені на підприємстві дні місяця. Підставою для видання є наявність наказу в касі для виплати зазначеної суми.

      Невидану  заробітну плату касир здає в  банк на поточний рахунок підприємства із вказівкою «Депоновані суми».

      Вчасно  не отриману робітниками заробітну плату підприємство зберігає протягом 3 років і обліковує її на рахунку 66 «Розрахунки за виплатами працівникам», субрахунок 2 «Розрахунки з депонентами».

      Типова  кореспонденція

      Таблиця2.1. Платіжна відомість № 10 за листопад 2010 р.

      Облік депонованої суми заробітної плати  ведуться в бухгалтерській книзі  обліку депонованої заробітної плати, заповнюємо по даним реєстру не виданої заробітної плати. Для кожного депонента в книзі відкрита окрема строчка. Книга ведеться на протязі року і має наступні данні: дату, табельний номер, прізвище, ім’я, по батькові депонента, депоновану суму та відмітках о виплаті депонованої заробітної плати відображається в бухгалтерському обліку записом:

      Типова  кореспонденція

      Таблиця 2.2

        Відомість 663 «Розрахунки за іншими виплатами» ведеться облік розрахунків за виплатами, що не належать до фонду оплати праці, зокрема допомога по частковому безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності.

      Аналітичний облік розрахунків ведеться за кожним працівником, видами виплат та утримань.

      Відображення  заробітної плати на відповідних  рахунках підприємницьких затрат згідно з зведеною відомістю розподілення її по кодам підприємницьких затрат, складеною бухгалтерією, на підставі первинних документів по труду та заробітній платі.

      У відомості вказуються призначення  затрат, дебет рахунків, на котрі  слід віднести начисленні суми заробітної плати, види заробітної плати.

      При журнально-ордерній формі обліку нарахування  заробітної плати відображається у журнал-ордерах № 10 та 10-1, виплати заробітної плати аналогів в бюджет, по виконавчих листах на користь третіх осіб, нарахування в депоновану своєчасно не виплаченої заробітної плати в журнал-ордері №8.

      При скороченій журнально-ордерній формі  обліку ведеться в журнал-ордері №5. При поліпшеній формі облік ведеться у відомостях №В-8,В-3,В-5.

      Основним  аналітичним реєстром при поліпшеній формі ведення бухгалтерського  обліку є відомість обліку заробітної плати № В-8. Відомість складається  з двох розділів – кредит рахунка 66 і дебет рахунка 66.

      По  кредиту рахунка 66 у відомості  відображаються нарахування робітникам підприємства с відображенням відповідних  рахунків, а по дебету рахунка 66 –  утримання згідно законодавства  України.

      У кінці відомості визначається сума, підлягаючої видачі на руки робітнику. Відомість може бути використана як платіжна відомість, а також для визначення сум відрахувань на державне страхування і в Пенсійний фонд.

      На  основі даних відомості № В-8 проводяться  записи у відомостях № В-5 і В-3.