Організація проведення аудиту діяльності комерційних банків

• власник суб'єкта господарювання або керівництво управлінського апарату цього суб'єкта;
• інші юридичні та фізичні особи, які мають матеріальну заінтересованість у результатах господарсько-фінансової діяльності цього суб'єкта.

Користувачам аудиторських висновків  необхідна впевненість у достовірності  й повноті наданої їм інформації про фінансовий стан суб'єкта. Навіщо необхідні аудиторські перевірки? Як вказувалося раніше, користувачами аудиторських звітів є як правило, або власники підприємства, або користувачі, які не завжди є компетентними у питаннях бухгалтерського, фінансового обліку або у фінансовому менеджменті підприємств, при цьому ці користувачі, як правило, не мають доступу до джерел інформації. Саме це зумовлює їх потребу у висновку спеціаліста.

Потребами користувачів диктується, що висновок повинен бути об'єктивним. Це передбачає незалежність аудиту як обов'язкову умову й одну з основних специфічних рис. Надана аудитом користувачам впевненість в достовірності й повноті інформації не є абсолютною. Аудит дає лише деякий, хоч і достатньо високий, ступінь цієї впевненості.

Проведення аудиту вимагає дотримання певних правил та вимог.

Основні вимоги, які регулюють  аудиторську діяльність, поділяються  на дві основні групи: етичні та методологічні.

Дотримання етичних  вимог, що визначаються як в Міжнародному Кодексі професійної аудиторської етики, так і в Кодексі професійної  етики аудиторів України, обов'язкове в усіх обставинах аудиту.

До етичних вимог відносяться: незалежність, об'єктивність, компетентність, конфіденційність, доброзичливість.

До методологічних вимог відносяться: обґрунтованість оцінки значущості аудиторських доказів, а також систем внутрішнього контролю; доцільність вибору методики і техніки аудиту, визначення критеріїв суттєвості й достовірності; дотримування методики оцінки ризику та вибіркової перевірки даних; аналіз інформації та формування висновків; відповідальність за зроблений висновок; дотримання порядку документального оформлення; взаємодія аудиторів; обґрунтування використання результатів роботи іншого аудитора або спеціаліста іншої галузі; повне інформування клієнта; контроль якості роботи аудитора.

Під час проведення аудиту повинно зберігатися безстороннє і неупереджене ставлення до підприємства, яке перевіряється, а також до окремих підприємств і осіб, котрі зацікавлені в його роботі. Одним з факторів забезпечення умов об'єктивності є незалежність аудиту. Цей фактор є основною відмінністю аудиту від будь-якого іншого виду контролю. Під незалежністю аудиторської перевірки мається на увазі неупередженість аудитора, відсутність у нього фінансової, майнової, родинної чи іншої зацікавленості у справах суб‘єкта, що ним перевіряється, а також будь-якої залежності від третіх осіб.

При проведенні аудиту слід дотримуватися обміркованого підходу  до методики й техніки виконання  як аудиту в цілому, так і окремих  аудиторських процедур. Компетентність аудиту є основним фактором, який забезпечує обґрунтованість та доцільність вибору методики й техніки аудиту в кожному конкретному випадку. Вимагається документальне оформлення всіх питань, що вважаються важливими з точки зору доказовості факту виконання процедур аудиту, обґрунтованості прийнятих рішень та оцінок, а також того, що аудит проводився у відповідності з вимогами національних нормативів аудиту або інших стандартів та правил.

Різноманітність форм власності  і відродження ринкових відносин створюють передумови реформування методів фінансового контролю за господарської і комерційною діяльністю акціонерних, кооперативних, спільних і інших фірм, а також банків.

Засновники й акціонери  кровно зацікавлені в незалежній оцінці стану справ, і поряд із традиційними формами контролю ступінь якості діяльності їхніх фірм установлюється спеціальною службою – службою аудиту як внутрішнього, так і зовнішнього. Особлива увага, як зазначалося раніше, зосереджується в сфері обертання великих грошових сум – в банківській сфері.

Банківський аудит, як і аудит узагалі, підрозділяється на зовнішній і внутрішній.

Зовнішній аудит здійснюється незалежними аудиторськими фірмами. Його основною метою є підтвердження правильності та достовірності фінансової звітності.

Внутрішній аудит можна розглядати як систему внутрішнього контролю і систему заходів безпеки банку з метою забезпечення захисту інтересів вкладників, збереження і досягнення конкретних результатів у діяльності банку. Він включає сукупність планів банку, методів і процедур, застосовуваних усередині нього для захисту активів, збільшення прибутку, забезпечення чіткого виконання вказівок керівництва банку.[18,c.32]

Розглянемо більш докладно особливості внутрішнього та зовнішнього  аудиту у вигляді таблиці (табл.1)

 

 

Таблиця 1

Порівняльна характеристика зовнішнього та внутрішнього аудиту банківської установи

Показник	Внутрішній  аудит	Зовнішній аудит
Учасники  аудиту	Працівники служби внутрішнього аудиту банку	Незалежні аудиторські  фірми, ліцензовані для надання  послуг на ринку банківського аудиту
Об‘єкт аудиту	Банківські операції, системи внутрішнього контролю, функціональні  та виробничі структурні підрозділи банку	Бухгалтерська звітність  банківських установ, стан внутрішнього контролю в банку, дотримання банком нормативно-правових актів, нормативів НБУ
Методи аудиту	Методологія аудиторських перевірок  може бути однакова при аудиті окремих  видів діяльності банку
Ступінь незалежності	Залежить від ступеню  незалежності в структурі управління банку	Повністю незалежний
Звітність	Перед керівництвом банку	Перед керівництвом банку, третіми особами, звітність публічна (публікації в пресі)

 

І хоча ці два види аудиту значно доповнюють один одного, відмінності  між ними все ж таки суттєві. Було б помилково вважати, що зовнішній  аудит виконують винятково сторонні фірми, а внутрішній – провадять свої, штатні працівники. Конкретні завдання і функції зовнішніх та внутрішніх аудиторів можуть перетинатися, навіть бути тотожними.

Стосовно ж відмінностей, то вони передусім такі.

Зовнішній аудит –  це елемент інфраструктури ринку, який поєднує користувачів інформації та її емітентів, встановлює довіру між ними, сприяє прозорості ринку і розширенню ділових контактів. Тобто, зовнішній аудит працює на “зовнішньому полі” підприємства, організації, установи.

Головною ж метою внутрішнього аудиту є контроль за оптимальним функціонуванням усіх видів структурних підрозділів установи, за їх адекватною поведінкою в конкретних умовах макросередовища важливий для банку з точки зору підтвердження достовірності звітності, тоді як внутрішній аудит займає більш вагоме місце в діяльності банку, оскільки допомагає керівництву у контролі поточної діяльності банківської установи та прийнятті управлінських рішень.

Крім зовнішнього аудита, для котрого запрошуються сторонні аудитори, у банку здійснюється і внутрішній аудит – ревізії і перевірки службами самого банку. Як видно з рисунку 1, внутрішня система аудиту посідає особливе місце  при виконані функцій контролю – вона займається аналізом поточної інформації та сприяє прийняттю правильних управлінських рішень керівництвом банку. Бажано сполучити зусилля внутрішнього і зовнішнього аудиту для того, щоб забезпечити правильну оцінку стану роботи.

Оскільки діяльність банків специфічна (вони працюють насамперед із залученими коштами, включаючи кошти населення), то ця обставина викликає необхідність особливого контролю за діяльністю банків з боку держави в особі Національного банку України за їх фінансовим положенням і законністю проводжуваних ними операцій. Система контролю банківської діяльності досить розгалужена (рис. 1).[14, с. 5] Проте, правові норми, що регламентують діяльність НБУ і комерційних банків, визначають органи нагляду в банківській сфері, надаючи особливої уваги обов'язковому незалежному контролю діяльності банків - аудиту.

Згідно Положення НБУ “Про організацію внутрішнього аудиту в комерційних банках України” аудит банку - це визначення стану банку на основі перевірки правильності складання та підтвердження достовірності балансу, обліку прибутків та збитків, аналізу стану обліку, відповідність обліку та дій банку вимогам чинного законодавства, дотримання рівності прав акціонерів (учасників) при розподілу дивідендів, голосуванні, наданні прав на придбання нових акцій тощо та підготовка висновків для надання інформації керівництву, акціонерам (учасникам) банку та іншим користувачам. [8, с. 7] Аудит банківської діяльності має ряд особливостей, котрі вимагають створення спеціалізованих аудиторських організацій, які проводять зовнішню незалежну аудиторську перевірку банку. Справа в тому, що при аудиторських перевірках банків і інших фінансово-кредитних установ розглядаються різні сторони економічної діяльності як самої кредитної системи, так і клієнтів, що обслуговується. Це накладає на аудит особливу відповідальність за кваліфікованість обстежень, об'єктивність і вірогідність висновків, оскільки результати аудита служать підставою для підтвердження річного звіту, публікації балансу і загальної оцінки підсумків роботи кредитної установи. Як видно з рисунку 1, основними напрямками контролю в банках України є внутрішній та зовнішній контроль. Розглянемо ці напрямки з точки зору аудиту.

 

2. Аналіз нормативно-правової бази та спеціальної літератури з аудиту діяльності комерційних банків

 

          Правовою базою для створення і функціонування комерційних банків різних типів і форм власності є Закони України «Про банки і банківську діяльність», «Про підприємництво», «Про господарські товариства», «Про цінні папери і фондову біржу», а також нормативні акти НБУ.

За основними напрямами регулювання  аудиторської діяльності нормативні акти НБУ умовно можна було б поділити так:

1. Аудит засновників комерційного банку.
2. Обов’язковий аудит річної фінансової звітності.
3. Внутрішній аудит у банках.

Стосовно першого, то до 15.03.1999р. він  нормувався Положенням НБУ ”Про порядок проведення зовнішнього аудиту юридичних осіб – акціонерів (учасників) комерційних банків у процесі перевірки правильності формування статутних фондів комерційних банків”. Після внесення відповідних змін і доповнень цей документ трансформувався у Положення “Про порядок створення і реєстрації комерційних банків”, затверджене постановою Правління НБУ від 21.07.1998р. №251. На сьогоднішній день вимоги до аудиту засновників такі:

- перевіряються засновники із  часткою 5% і більше в заявленому  статутному фонді банку;

- аудиторський висновок повинен  містити висновки про фінансовий  стан, платоспроможність засновників,  про достовірність їх бухгалтерської  і фінансової звітності, наявність  у них власних коштів, достатніх  для формування статутного фонду.

У разі змін у складі двадцяти найбільших акціонерів банку необхідно подавати аудиторський висновок щодо нових акціонерів.

Вимоги щодо обов’язкового аудиту річної фінансової звітності найповніше викладено у статті 69 Закону “Про банки і банківську діяльність”, у Постанові Правління НБУ від 09.02.1999р. №53 “Про заходи щодо подальшого розвитку банківського аудиту” та зміни і доповнення до неї, затверджені Постановою Правління НБУ від 14.06.1999р. №288, а також в Національних нормативах аудиту та Кодексі професійної етики аудиторів України, який затверджений Рішенням Аудиторської палати України №73 від 18.12.1998р.

В Україні юридичне унормування  внутрішнього контролю першим розпочав НБУ, прийнявши 20 березня 1998 року постанову  №114(зміни внесено 15.03.1999р.), якою затвердив Положення “Про організацію внутрішнього аудиту в комерційних банках України”.

Згідно з ним під внутрішнім аудитом розуміється “незалежна експертна діяльність аудиторської служби банку для перевірки й  оцінки адекватності та ефективності системи внутрішнього контролю і якості виконання призначених обов’язків співробітниками банку”. Визначення по суті правильне. Проте внутрішній аудит – значно ширша сфера діяльності. Крім завдань суто контрольного характеру, він охоплює також питання економічної діагностики, розробки фінансової стратегії, маркетингових досліджень, управлінського консультування та ін..

Крім того, 7 грудня 2000р. прийнято нову редакцію Закону “Про банки і банківську діяльність”, у якому також знайшли  відображення норми внутрішнього аудиту в банківських установах. Так, згідно зі статтею 45 “банки створюють службу внутрішнього аудиту, яка є органом оперативного контролю правління (ради директорів) банку”.

Організаційно внутрішній аудит проводиться  із створенням в банку спеціалізованої служби – служби внутрішнього аудиту, яка посідає важливе місце в його структурі, контролюючи та регулюючи діяльність банку за допомогою розроблених НБУ та самими банками, та встановлених законодавчо нормативів.

Аудит в банківській  системі, і зокрема внутрішній аудит, регулюється законодавчими актами України, міжнародними та національними стандартами аудиторської діяльності, нормативними актами НБУ. Вплив основних нормативних актів на регулювання аудиту розглянуто в таблиці 2, наведеній нижче. Так поняття та місце аудиту та служби внутрішнього аудиту в банківській системі України визначається Законом України “Про банки та банківську діяльність”. Служба внутрішнього аудиту банку – це самостійний структурний підрозділ комерційного банку, який створюється за рішенням вищого органу банку і, як правило, підпорядковується безпосередньо Раді банку. Внутрішній аудит в комерційному банку здійснюється на підставі Положення, яке розробляється кожним банком самостійно з урахуванням вимог Національного банку України та специфіки діяльності самого банку. Положення про службу внутрішнього аудиту затверджується Правлінням банку та погоджується з Радою банку.

 

Таблиця 2

Напрямки  регулювання внутрішнього аудиту нормативними актами

Законодавчий, нормативний  документ	Сфера та об’єкти регулювання	Який вид аудиту регулює
1	2
Закон України “Про аудит та аудиторську  діяльність”	Аудиторська діяльність в Україні  у всіх галузях економіки, визначення стандартів аудиту, місце аудиту в  системі управління підприємством, статус аудиторів та аудиторських звітів	Зовнішній і внутрішній аудит
Національні стандарти  аудиту	Визначення поняття аудиту, місце  Аудиторської палати України у системі  аудиту, організація проведення аудиту на підприємствах України, опис процедур перевірки та організація роботи аудитора в процесі проведення аудиту. Визначення та загальні риси внутрішнього аудиту та правила для зовнішніх аудиторів з процедур дослідження роботи внутрішнього аудитора	Зовнішній і внутрішній аудит
Закон України “Про Національний банк України”	Визначення відповідальності за нормативно-правове  забезпечення зовнішнього банківського аудиту	Зовнішній аудит
Закон України “Про банки та банківську діяльність”	Визначення положення банківського аудиту у системі банківського нагляду. Розподіл аудиту на зовнішній та внутрішній	Зовнішній і внутрішній аудит
Положення НБУ “Про внутрішній аудит  комерційних банків”	Визначення внутрішнього банківського аудиту та його принципів. Визначення місця служби внутрішнього аудиту. Визначення підпорядкованості служби внутрішнього аудиту, методологія оформлення аудиторської перевірки.	Внутрішній аудит
Кодекс професійної етики внутрішніх аудиторів банківських установ	Встановлює правила поведінки  та принципи етики, яких має дотримуватися  внутрішній аудитор банківської  установи	Зовнішній і внутрішній аудит
Методичні вказівки щодо застосування стандартів внутрішнього аудиту в банках України	Перелік, зміст та застосування стандартів внутрішнього банківського аудиту, якими  необхідно керуватися службі внутрішнього аудиту банку при проведенні систематичних аудиторських перевірок. Зміст принципів внутрішнього банківського аудиту.	Внутрішній аудит