Організація проведення аудиту діяльності комерційних банків

ЗМІСТ

 

ВСТУП…………………………………………………………………………….2

1. Організація проведення аудиту діяльності комерційних банків……..4
2. Аналіз нормативно-правової бази та спеціальної літератури з аудиту діяльності комерційних банків………………………………………….14
3. Методика аудиту діяльності комерційних банків……………………..21
4. Узагальнення результатів аудиторської перевірки…………………...38

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………….42

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………...46

ДОДАТКИ……………………………………………………………………….48

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Україна офіційно оголосила формування соціально орієнтованої ринкової економіки як стратегічного курсу своєї державної економічної і правової політики. Сьогодні завдання полягає в тому, щоб зробити своєчасний вибір оптимального варіанта того чи іншого тактичного руху, виходячи з ситуації, яка реально складається в країні. І, як здається, такими головними пріоритетами економічної політики українського уряду мають ставати відбудова державної керованості економіки, стимулювання виробництва на підвищення ефективності праці, створення сприятливих умов  підприємницької й в цілому трудової активності.

Проведення  в Україні економічної реформи, спрямованої на застосування ринкових принципів регулювання господарської  діяльності, не могло не відновити  в господарській  і цивільно–правовій  практиці  правових інститутів, притаманних ринковій економіці, зокрема  інституту – аудиту. Цей інститут існував ще у дореволюційний час і досяг значної досконалості у багатьох зарубіжних країнах.

На мою думку, сьогоднішній рівень національної економіки України знаходиться в кризовому стані і це супроводжується деформаціями механізмів економічних відносин.

В умовах  ринкового господарювання, виникнення підприємств, установ, організацій  різних форм власності і здійснення підприємствами господарської діяльності як підприємства, так і кредитні установи зобов’язані суворо дотримуватись чинних законодавчих актів, банківських правил, вдосконалювати системи економічних відносин в Україні, і тому питання контролю та аудиту є досить актуальним на цьому етапі становлення національної економіки України.

Успішне здійснення економічних  реформ неможливе поза становленням впорядкованої, ефективної, синхронно  діючої системи контролю та аудиту. Особливо це стосується банківської  сфери, яка володіє найбільш впливовим  важелем дії на економіку та підприємства – грошима.

Якщо говорити про  ступінь дослідженості теми курсової роботи, то слід відмітити, що вона розроблена не досить детально, як в законодавстві України так і в юридичній та економічній літературі, відсутні на сьогодні чіткі механізми визначення ризиків банківської діяльності. Методика аудиторської перевірки банків також висвітлена не досить вдало, оскільки майже всі автори висвітлюють в своїх виданнях теоретичні аспекти аудиторської перевірки, проте майже жоден автор не дає практичного аналізу та практичного застосування методів аудиторських перевірок в банках.

Предметом курсової роботи є поняття внутрішнього банківського аудиту та його місця в системі контролю діяльності банківської установи. Об‘єктом аналізу є служба внутрішнього аудиту ПАТ КБ “ПриватБанк”.

Основними завданнями роботи є:

• визначити поняття та види аудиту;
• визначення принципів внутрішньої аудиторської перевірки в банку, методики її проведення, основних напрямків аудиту;
• аналіз на практичному прикладі ПАТ КБ “ПриватБанк” роботи департаменту внутрішнього аудиту.

Мета роботи – більш поглиблено вивчити економічну і правову природу аудиту в банківській сфері України, а саме з’ясувати поняття, принципи і систему аудиту; види аудиту і їх використання в банківський діяльності; поняття, принципи та особливості банківського аудиту в Україні; здійснити аналіз нормативної бази, яка регламентує питання аудиту.

В роботі використана методична  література на тему банківського аудиту, аналізу банківських ризиків, законодавчі  та нормативні акти Верховної ради України та Національного банку України.

1. Організація діяльності комерційних банків

 

Діяльність підприємств  та організацій направлена на досягнення певних цілей та завдань. Одним з  методів досягнення цілей – є  доцільне використання та правильний облік матеріальних, фінансових та інших ресурсів, які надаються в розпорядження підприємства для нормального функціонування. З метою контролю та аналізу використання наданих підприємству ресурсів залучаються зовнішні  та внутрішні контролери – аудитори. Що ж мають на увазі під словом „аудит”?

Слово „Аудит” – в  перекладі з латинського „audit”, що буквально має значення „він чує”. Якщо проаналізувати економічну літературу, то загальне визначення аудиту – це незалежна перевірка. Проте, на сьогоднішній день є декілька більш розширених визначень даних різними економістами щодо поняття аудит.    

Так,  Роберт Х. Монтгомері вважає, що аудит – це систематичний  процес об’єктивного збору та оцінки інформації відносно економічних дій  та подій з метою з’ясування ступеню відповідності цих тверджень встановленими критеріями та надання результатів перевірки зацікавленим користувачам. [30, c.10]

Не менш відомий професор ДЖ. Робертсон підкреслює, що аудит  – це процес зменшення рівня інформаційного ризику для користувачів фінансових звітів. Під інформаційним ризиком розуміється вірогідність того, що в фінансових звітах, які публікуються компанією, утримуються не правдиві чи не точні дані. За допомогою аудиту ці помилки зменшуються до прийнятого рівня інформаційного ризику для користувачів фінансового звіту. [24, c. 5] Саме таке формування залишається найбільш популярним в останні роки. І слід зауважити, що у своєму визначенні він робить акцент не лише на економічному, а й соціальному аспекті аудиторського контролю.

Український науковець-економіст, Петрик О.А. дає наступну характеристику  цього поняття. Аудит – це перевірка  фінансової звітності підприємства (установи, організації) виконана незалежним професіоналом з метою висловлення об’єктивної думки про її точність, повноту та достовірність, а також про відповідність загальноприйнятим принципам бухгалтерського обліку та чинному законодавству.[29, c.17]

За Законом України, прийнятого 22 квітня 1993 року „Про аудиторську  діяльність” [1, c. 3]: „Аудит – це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово – господарської діяльності суб’єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам.” Але з розвитком аудиту в Україні, в Законі були прийняті зміни і доповнення, внесеними Законами України від 14 березня 1995 року N 81/95-ВР, від 20 лютого 1996 року N 54/96-ВР, від 15 травня 2003 року N 762-IV , що дає більш точне визначення цього поняття.

Формування системи  аудиту відбувалося протягом досить довгого періоду часу. Аудит в  сучасному вигляді в нашій  країні з’явився порівняно недавно  – з часу Прийнятого Закону України  „Про аудиторську діяльність” від 22 квітня 1993 року. Але як вид діяльності людей він має велику історію.

Суб’єктами аудиту є  незалежні особи (аудитори) та аудиторські  фірми, які уповноважені суб’єктами господарювання на проведення аудиту. Основні завдання і функції аудиторських перевірок визначаються метою їх проведення. Функції аудиту – це постійний моніторинг системи внутрішнього контролю і внутрішніх процедур оцінки підприємства. Аудит забезпечує незалежну оцінку адекватності запровадженої політики та методики діяльності підприємства, а також їх виконання.

Основні функції аудиторських перевірок можна розподілити  на дві категорії:

• уточнюючі
• передбачуючи

Перші функції аудиторської перевірки полягають у перевірці  інформації, первинних документів на їх правдивості та відповідність  вимогам чинного законодавства. Друга функція аудиту полягає у передбаченні наслідків політики підприємства для  власників підприємства, а саме запобігання банкрутству підприємства, тобто  виявлення порушень визначеної політики, виявлення неадекватних рішень керівництва, що можуть призвести до тяжких економічних негараздів.

Що стосується обов'язків  аудиторів, то вони обумовлюються на основі завдань, поставлених при  перевірці банківської діяльності. Основний обов'язок полягає в тому, щоб при виявленні фактів неправильного  здійснення банківських операцій, порушень установленого порядку бухгалтерського обліку, зловживань і т.д. точно визначити розмір заподіяного збитку банку чи державі (бюджету), причини розкритих порушень посадових осіб, винних у порушеннях. У зв'язку з цим аудитор несе відповідальність за неправильне висвітлення дійсного стану справ в обстежуваному банку, навмисне викривлення фактів чи приховання виявлених порушень чи помилок, що допускаються працівниками.

Хоча аудитор відповідає перед замовником аудиту за свій аудиторський висновок про фінансову звітність підприємства, відповідальність за правильність підготовки і представлення фінансової звітності користувачам у відповідності з вимогами українського законодавства покладається на керівництво підприємства. Проведення аудиторської перевірки фінансової звітності підприємства не звільняє його керівництво від відповідальності за достовірність і повноту звітності.

Процедури засвідчення  бухгалтерської звітності підписом і печаткою аудитора (аудиторської фірми), які вимагаються Державною комісією з цінних паперів і фондового ринку та іншими державними установами, не означають солідарну відповідальність аудитора за достовірність і повноту фінансової звітності підприємства з керівництвом підприємства, що перевіряється. Процедури засвідчення фінансової звітності означають підтвердження аудитором відповідності показників фінансової звітності даним головної книги (оборотного балансу) та журналам, ордерам, без здійснення ним процедур перевірки достовірності первинної бухгалтерської документації.

Аудит може проводитись  з ініціативи господарюючих суб'єктів, а також у випадках, передбачених чинним законодавством (обов'язковий  аудит).

Проведення аудиту є  обов'язковим для:

підтвердження достовірності  та повноти річного балансу і  звітності комерційних банків, фондів, бірж, компаній, підприємств, кооперативів, товариств та інших господарюючих суб'єктів незалежно від форми власності та виду діяльності, звітність яких офіційно оприлюднюється, за винятком установ та організацій, що повністю утримуються за рахунок державного бюджету і не займаються підприємницькою діяльністю.

Обов'язкова аудиторська  перевірка річного балансу і  звітності господарюючих суб'єктів  з річним господарським оборотом менш як двісті п'ятдесят неоподатковуваних  мінімумів проводиться один раз на три роки.

2. перевірки фінансового стану засновників комерційних банків, підприємств з іноземними інвестиціями, акціонерних товариств, холдінгових компаній, інвестиційних фондів, довірчих товариств та інших фінансових посередників;
3. емітентів цінних паперів;
4. державних підприємств при здачі в оренду цілісних майнових комплексів, приватизації, корпоратизації та інших змінах форми власності;

5) порушення питання про визнання неплатоспроможним або банкрутом. Проведення аудиту є обов'язковим також в інших випадках, передбачених законами України.

Основними задачами аудиту є збір достовірної вихідної інформації про господарсько-фінансову діяльність підприємства, що проходить аудиторську  перевірку та формування на цій основі висновків про його реальний фінансовий стан.

Необхідність проведення аудиту обумовлюється потребою користувачів інформації про фінансовий стан суб'єкта господарювання. Користувачами інформації про фінансовий стан суб'єкта господарювання можуть бути:

власник суб'єкта господарювання або керівництво управлінського апарату цього суб'єкта;

інші юридичні та фізичні  особи, які мають матеріальну  заінтересованість у результатах  господарсько-фінансової діяльності цього  суб'єкта.

Основними задачами аудиту є збір достовірної вихідної інформації про господарсько-фінансову діяльність підприємства, що проходить аудиторську перевірку та формування на цій основі висновків про його реальний фінансовий стан.

Необхідність проведення аудиту обумовлюється потребою користувачів інформації про фінансовий стан суб'єкта господарювання. Користувачами інформації про фінансовий стан суб'єкта господарювання можуть бути: