Облік власного капіталу

    Статутний капітал — це сума грошових вкладів (саме вкладів!), що їх власник надає  в повне господарське відання (володіння, користування, розпорядження) підприємству, яке він створює, або вартість відповідного майна.

    Статутний капітал підприємства (господарського товариства) створюється за рахунок  вкладів (внесків) засновника або учасників  та засновників. Вкладами можуть бути гроші, будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні  папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а  також інші майнові права (зокрема  на інтелектуальну власність). Вклад, оцінений у гривнях, становить частку засновника у статутному капіталі.

    Бухгалтерський  облік статутного капіталу починається  з дня реєстрації підприємства (тобто  статуту) в державному реєстрі та припиняється (закінчується) днем вибуття  підприємства з державного реєстру  внаслідок припинення діяльності, банкрутства, припинення строку дії тощо.

    Бухгалтерський  облік статутного капіталу здійснюється на рахунку 40 «Статутний капітал», який призначений для обліку даних  та узагальнення інформації про стан і рух статутного капіталу підприємства. Сальдо цього рахунка має відповідати  розміру статутного капіталу, який зафіксований в установчих документах підприємства та зареєстрований у державному реєстрі. Записи за згаданим рахунком виконуються лише в разі збільшення або зменшення статутного капіталу, що відбувається в установленому чинним законодавством порядку, але тільки після внесення відповідних змін до установчих документів, тобто перереєстрації статутного капіталу.

    Аналітичний облік за рахунком «Статутний капітал» проводиться по засновниках підприємства. На підприємствах, створених у формі  акціонерних товариств, до рахунка  «Статутний капітал» можуть бути відкриті субрахунки:

    1) за видами акцій — прості, привілейовані;

    2) за ознаками внесків — оголошений  капітал, підписаний капітал,  оплачений капітал, вилучений  капітал.

    Облік пайового капіталу.

    Пайовий капітал утворюється за рахунок  пайових внесків спілок, кооперативних  підприємств і організацій. Члени  кооперативу чи спілки - це фізичні  та юридичні особи, котрі формують юридичну особу - підприємство. Пайовий капітал  формується у споживчій кооперації, колективних сільськогосподарських  підприємствах, житлово-будівельних кооперативах, кредитних спілках, виробничих кооперативах промисловості, будівництва та інших сферах господарської діяльності.

    Розмір  пайового капіталу визначається загальними зборами пайовиків. Пайовий капітал, на відміну від статутного, може утворюватися безпосередньо за рахунок  майна членів кооперативу, а також використовуватися на передбачувані статутом цілі.

    Синтетичний облік ведеться у журналі 7 (за кредитом рахунка 41 «Пайовий капітал»), аналітичний - у відомості за видами капіталу (види майна, надходження внесків  членів кооперативу) та у розрізі  колективних та індивідуальних членів. Оборотна відомість повинна відображати  дані розрахунків кожного члена  кооперативу за пайовими внесками, дивідендами та їх отриманням сальдо заборгованості на початок та кінець періоду.

    Облік додаткового капіталу.

    Додатковий  капітал обліковується на рахунку 42 «Додатковий капітал», утворення якого спеціально не регламентується. Він є абстрактним поняттям, яке виражає відхилення від статутного капіталу з різних причин:

    - емісійний доход;

    - додатково вкладений засновниками капітал;

    - дооцінка активів;

    - безплатно отримані основні засоби, необоротні й нематеріальні

    Оскільки  статутний капітал є величиною  фіксованою у статуті а окремі господарські операції вимагають зміни  статутного капіталу, то такі зміни  обліковуються на регулюючому рахунку 42 «Додатковий капітал». На цьому  рахунку відображається різниця  між номінальною вартістю випущених  акцій, що відповідай розміру статутного капіталу, та їх ринковою вартістю (може бути нижчою або вищою від номінальної); суми дооцінки або уцінки активів  і вартості необоротних активів, безоплатного отримання активів  від юридичних чи фізичних осіб та інші операції.

    Облік резервного капіталу.

    Резервний капітал не реєструється підприємством  і може утворюватися за рахунок фінансового  результату підприємства і додаткового  капіталу. Призначення резервного капіталу полягає в тому, щоби створити певний фінансовий резерв для погашення  можливих збитків у майбутньому  або використання на покриття непередбачених витрат та сплати боргів при ліквідації підприємства.

    Для обліку резервного капіталу призначений  рахунок 43 «Резервний капітал», у дебет  якого записується використання, а в кредит - створення резерву.

    Розмір  резервного капіталу визначається установчими  документами, але в акціонерних товариствах він не повинен бути меншим 25% від статутного капіталу, а щорічні відрахування мають становити не менше 5% річного прибутку.

    Політика  щодо створення резервного капіталу розробляється з урахуванням  ризику роботи на конкретному ринку, рівня конкуренції, перспектив подальшого росту, характеру продукції, можливостей  її збуту та інших факторів. Якщо резервний капітал дорівнює статутному, або навіть перевищує його, то підприємство зможе маневрувати ним, а саме - покривати збитки, сплачувати борги  при оголошенні його банкрутом. При  недостатньому резервному капіталі справи підприємства можуть бути безнадійними. З іншого боку, створення резервного капіталу вимагає вилучення частини  прибутку чи додаткового капіталу з  обороту на тривалий період, а це означає з точки зору колективу  підприємства недоотримання доходів  через зменшення оплати праці, дивідендів на акції та інших виплат за рахунок  прибутку. Отже, необхідно вибрати  оптимальний варіант для створення  резервного капіталу.

    Синтетичний облік резервного капіталу (кредит рахунка 43) ведеться в журналі 7, аналітичний  облік - в оборотній відомості  довільної форми за видами та напрямами  його використання.

    Облік вилученого та неоплаченого капіталу

    Не  зважаючи на те, що статутний капітал  є величиною, яка повинна бути незмінною і дорівнювати сумі, зафіксованій у статуті, на практиці досить часто бувають випадки, коли частина капіталу вилучається (викуповуються  в акціонерів раніше реалізовані  акції з метою їх перепродажу  або анулювання, повертаються вклади засновникам, які вибувають з  акціонерного товариства, повертаються паї тощо).

    У зв'язку з тим, що безпосередньо не можна зменшувати розміру статутного капіталу, у цих випадках використовується регулюючий рахунок 45 «Вилучений капітал» із субрахунками:

    451 «Вилучені акції»;

    452 «Вилучені вклади і паї»;

    453 «Інший вилучений капітал».

    Викуп акцій та повернення вкладів, паїв чи інших внесків засновникам, які  вибули, погашається за рахунок раніше внесеного ними статутного капіталу. Погашення здійснюється грошима, цінними  паперами, майном на суму, що зафіксована  у боргових зобов'язаннях.

    Повернення  паїв і вкладів може здійснюватися  у грошовій формі, погашенням векселями, облігаціями чи поверненням часток капіталу, які були внесені у вигляді  позик.

    Неоплачений капітал характеризує заборгованість акціонерів за їх вкладами і паями  у статутному капіталі. Для обліку такої заборгованості використовується рахунок 46 «Неоплачений капітал».

    У дебеті рахунка 46 відображається заборгованість засновників господарського товариства та акціонерів за внесками і вкладами, а в кредиті - погашення заборгованості у статутному капіталі.

    Синтетичний облік вилученого і неоплаченого капіталу ведеться в журналі 7 (за кредитом рахунків 45 і 46), аналітичний облік  — у відомості чи книгах обліку довільної форми з відображенням  сальдо на початок місяця, дебетового і кредитового обороту і сальдо на кінець місяця.

    Облік вилученого капіталу ведеться за видами акцій, вкладів і паїв та особами (юридичними і фізичними).

    Неоплачений капітал обліковується за видами розміщених акцій, за кожним акціонером і засновником.

    Облік нерозподілених прибутків(непокритих збитків).

    Метою всієї господарської діяльності господарюючих суб'єктів є одержання  прибутків, суми яких, після погашення  всіх зобов'язань, є власністю підприємства. Тобто, саме це і є власним капіталом, хоча він не зареєстрований в установчих документах.

    В бухгалтерському обліку прибуток (збиток) формується поступово протягом фінансово-господарського року від усіх видів діяльності шляхом визначення фінансового результату від: реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), тобто діяльності, яка є  метою створення даного підприємства; інших операційних доходів (витрат); інших фінансових доходів (витрат); інших доходів (витрат); надзвичайних доходів (витрат).

    Фінансовий  результат визначають за допомогою  рахунку 79 "Фінансові результати", після чого чистий прибуток списують за кредитом рахунку 441 "Прибуток нерозподілений", а збиток - за дебетом рахунку 442 "Непокриті збитки".

    Розділ II

    2.1. Документування господарських  операцій з обліку  власного капіталу

    Суцільна  та безперервна реєстрація в документах даних про всі господарські операції, що здійснюються, є важливим засобом  контролю за правильним формуванням  та використанням власного капіталу підприємства. Це відбувається завдяки  принципу превалювання сутності над  формою, який передбачає, що всі господарські операції, пов'язані з формуванням, змінами та використанням власного капіталу, обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з  юридичної форми.

    Майно підприємства становлять необоротні й  оборотні засоби. При формуванні статутного капіталу в обліку слід дотримуватися  принципу автономності, згідно з яким кожне підприємство розглядається  як юридична особа, відокремлена від  власників. Тому особисте майно власників, засновників, акціонерів не повинно  відображатися в обліку та звітності.

    Грошові кошти засновники вносять на тимчасовий рахунок у банку. Для надання  документів до органів реєстрації засновницький  опис майна нотаріально засвідчується.

    Враховуючи  те, що внески до статутного капіталу можуть здійснюватися не лише грошовими  коштами в національній (іноземній) валютах, але й основними засобами, нематеріальними активами, виробничими  запасами, використовують натуральні та грошові вимірники. Однак загальна вартість майна на початку діяльності підприємства визначається в грошовому  вимірнику відповідно до принципу єдиного грошового вимірника.

    При реєстрації змін статутного капіталу акціонерного товариства та товариства з обмеженою відповідальністю потрібно керуватися чинним законодавством. При  зменшенні статутного капіталу потрібно дотримуватися мінімальних вимог  до розміру статутного капіталу на момент реєстрації змін та документально  правильно їх оформлювати.

    2.2. Синтетичний та  аналітичний облік  власного капіталу.

    Для відображення формування, змін і використання власного капіталу та забезпечень зобов'язань  призначені наступні балансові та позабалансові  рахунки.

    Позабалансові рахунки:

    · 05 «Гарантії та забезпечення надані»;

    · 06 «Гарантії та забезпечення отримані».

    Балансові рахунки:

    · 40 «Статутний капітал»

    · 41 «Пайовий капітал»

    · 42 «Додатковий капітал»

    - 421 «Емісійний дохід»

    - 422 «Інший вкладений капітал»

    - 423 «Дооцінка активів»

    - 424 «Безоплатно одержані необоротні  активи»

    - 425 «Інший додатковий капітал»

    · 43 «Резервний капітал»