Облік власного капіталу

Кошти резервного капіталу використовуються відповідно до напрямів, передбачених установчими документами: як правило, у випадку недостачі прибутку за рахунок резервного капіталу покриваються непередбачені витрати, погашаються борги перед кредиторами при ліквідації підприємства, виплачуються дивіденди за привілейованими акціями тощо. Резервний капітал формується шляхом щорічних відрахувань від чистого прибутку товариства або за рахунок нерозподіленого прибутку.

Резервний капітал створюється для покриття збитків товариства, а також для збільшення статутного капіталу, виплати дивідендів за привілейованими акціями, погашення заборгованості у разі ліквідації товариства тощо.

Нерозподілені прибутки - це прибутки, одержані в результаті господарсько-фінансової діяльності підприємства, зменшені на суму прибутків, використаних у звітному році. Нерозподілений прибуток є власністю акціонерів (учасників, засновників) і збільшує суму власного капіталу. Якщо фінансовим результатом діяльності є збиток, то сума збитку зменшує суму власного капіталу.

2. Нормативні джерела з обліку власного капіталу

Законодавче регулювання нових напрямків господарської практики супроводжувалось нормативним урегулюванням бухгалтерського обліку власного капіталу підприємств. Отже на цей момент нормативна та законодавча база України містить наступні основні елементів.

Нормативною базою формування власного капіталу є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 5 «Звіт про власний капітал». Цим положенням (стандартом) визначаються зміст та форма звіту про власний капітал і загальні вимоги до розкриття його статей. Норми цього положення (стандарту) стосуються підприємств, організацій та інших юридичних осіб всіх форм власності (за винятком банків та бюджетних закладів) [23].

П(С)БО 5 «Звіт про власний капітал» надає узагальнену за звітний рік інформацію про зміни (збільшення, зменшення) статутного фонду, капіталу, пайового капіталу, додаткового, резервного, несплаченого і вилученого капіталу, а також про нерозподілений прибуток. Додаткова інформація, розкриття якої в поясненнях звіту вимагається П(С)БО 5, висвітить призначення та умови використання всіх елементів власного капіталу підприємства.

Такий нормативний документ - Господарський кодекс України визначає правові основи здійснення підприємницької діяльності в Україні, розкриває сутність підприємництва, його суб'єкти й об'єкти, організаційні форми, обмеження в здійсненні підприємницької діяльності. Окремим поділом виділені умови здійснення підприємницької діяльності і порядок державної реєстрації [3].

Будь-яке підприємство при організації фінансово-господарської діяльності, спирається на Податковий кодекс України. Він містить у собі такі питання, як об'єкт і суб'єкт оподаткування, тобто визначає з чого утворюється прибуток підприємства, хто є платником податку. Так само в кодексі розкриті поняття доходів і витрат підприємства, амортизаційних відрахувань. Податковий кодекс України дуже важливий, тому що визначає сутність доходів і витрат, що дозволяє будь-якому підприємству відповідно до закону визначити суму оподаткованого прибутку [17].

Закон України «Про господарські товариства» визначає організаційні, економічні, правові норми утворення господарських товариств. У законі сказано, що акціонерні товариства утворяться на основі встановленого договору і статуту. Установчі документи повинні містити в собі зведення про вид діяльності, склад засновників, назва, місце знаходження, розмір і порядок утворення статутного фонду, порядок розподілу прибутку і збитків, склад і компетенцію об'єднання [6].

Закон України «Про цінні папери і фондовий ринок» упорядкує види цінних паперів, що можуть бути випущені в Україні. Законом затверджується, що акціонерне товариство, що прийняло вклад засновника повинно розподілити між ними акції відповідно їхнім внескам і виплачувати по акціях відповідні дивіденди [7].

Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначає правові засади регулювання, організації ведення бухгалтерського обліку та подання фінансової звітності в Україні В Балансі Статутний капітал відображається як зафіксована в засновницьких документах загальна вартість активів, яка є внеском власників (учасників) в капітал підприємства [5].

Цивільний кодекс України регулює особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників [26].

Інструкція щодо застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань та господарських операцій підприємств та організацій, встановлює значення та порядок ведення рахунків бухгалтерського обліку. Інструкція направлена на забезпечення однаковості відображення однорідних за змістом господарських операцій на відповідних синтетичних рахунках та субрахунках [8].

3. Організація облікової політики підприємства

Об’єктом дослідження даної курсової роботи було обрано Товариство з обмеженою відповідальністю «Ранок», юридична адреса: 37207, Полтавська область, Лохвицький район с. Харківці.

Товариство засноване з метою виробництва продукції, у тому числі сільськогосподарської продукції, товарів, виконання робіт, надання послуг, здійснення інших законних видів діяльності, одержання на цій основі законного прибутку та його розподілу між учасниками на умовах, обумовлених в Установчому договорі, Статуті та діючому законодавстві України.

Товариство має право здійснювати будь-яку наукову, виробничу, господарську та комерційну діяльність, за винятком тієї, яка заборонена законодавством України.

Для здійснення тих видів діяльності, які потребують спеціального дозволу (ліцензій), Товариство має право одержати його у порядку, встановленому законодавством України.

Предметом діяльності Товариства є:

- ведення сільськогосподарського виробництва;

- переробка сільськогосподарської продукції як власного виробництва, так і придбаного у інших виробників;

- оптова і роздрібна торгівля продукцією власного виробництва;

- надання агротехнічних та інших послуг жителям сільських населених пунктів, селянським (фермерським) господарствам, сільськогосподарським та іншим підприємствам та організаціям;

- виготовлення та реалізація малогабаритної сільськогосподарської техніки і інструментів, дрібного інвентарю тощо;

- надання транспортних та комунально-побутових послуг учасникам Товариства та іншим категоріям громадян;

Майно товариства складається з основних фондів та оборотних засобів, а також цінностей. вартість яких відображена в балансі товариства.

Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться згідно Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та плану рахунків, діючих методичних рекомендацій Мінагрополітики. Товариство здійснює оперативний та бухгалтерський облік результатів своєї роботи, веде статистичний облік. Порядок ведення бухгалтерського обліку та статистичної звітності визначається чинним законодавством.             

Облікова політика товариства розроблена головним бухгалтером і викладена у наказі «Про організацію бухгалтерського обліку і облікову політику». В цьому наказі розкрито методичні принципи побудови бухгалтерського обліку, техніка його ведення та складання фінансової та статистичної звітності, а також організація роботи бухгалтерської служби. При формуванні даного наказу були враховані принципи бухгалтерського обліку та фінансової звітності, а саме: безперервності, нарахування і відповідності доходів і витрат, повного висвітлення.

Облікова політика – сукупність принципів, ме­тодів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності – таке визначення облікової політики наведене в Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» [5] та П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» [21]. Тому, формуючи облікову політику, і підприємства мають обирати найвигідніші для них принципи, методи і процедури обліку так, щоб достовірно відобразити фінансовий стан і результати своєї діяльності та забезпечити зіставність фінансових звітів. Оскільки ведення бухгалтерських операцій та складання фінансової звітності підприємства по­винні базуватись на єдиних та незмінних мето­дичних засадах, господарюючі суб’єкти на початку фінансово-господарського року повинні визначити облікову політику, яку і затвердити наказом керівника.

Основне призначення облікової політики полягає в:

- упорядкуванні облікового процесу на підприємстві;

- методологічному та методичному забезпеченні відображення майна підприємства, господарських операцій та результатів його діяльності;

-  наданні бухгалтерському обліку планомірності та цілеспрямованості;

- забезпеченні ефективності обліку [25. c. 215]

Облікова політика ТОВ «Ранок» забезпечує дотримання принципів організації обліку та складання фінансової звітності.

На вибір облікової політики підприємства чинить вплив значна кількість різноманітних факторів, основними з яких є:

- специфіка та обсяги діяльності;

- організаційно-правова побудова;

- стратегія і тактика фінансово-господарського розвитку;

- аспекти системи оподаткування;

- свобода в прийнятті рішень з питань ціноутворення та вибору партнерів;

- забезпеченість технічними засобами функцій менеджменту;

- рівень інформаційного забезпечення підприємства;

- рівень кваліфікації бухгалтерських працівників;

- чисельність працюючих на підприємстві та кількість матеріально відповідальних осіб;

- віддаленість структурних одиниць тощо.

Зміст облікової політики оформляється спеціальним наказом або розпорядженням про облікову політику, що затверджується керівником підприємства. Він несе відповідальність за його зміст, оскільки саме його підпис робить наказ про облікову політику чинним.

Облікова політика ТОВ «Ранок»  розроблялась та формувалась головним бухгалтером та була затверджена наказом директора товариства.

В ТОВ «Ранок» директор та головний бухгалтер організовують обліковий процес, працю виконавців, надають інформаційно-технологічне забезпечення обліку.

Товариство, спираючись на вищевказаний Закон України та національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, самостійно визначає свою облікову політику (додаток A), яку воно повинно застосовувати постійно, тобто із року в рік. Відповідно до П(С)БО 1, облікова політика розкривається у примітках до фінансових звітів, де підприємство повинно висвітлювати обрану облікову політику шляхом опису принципів оцінки статей звітності та методів обліку за окремими статтями звітності.

Якщо в товаристві відбудуться зміни облікової політики, то у примітках до фінансової звітності розкривається причини і сутність змін. Крім того, вони повинні бути обґрунтовані і оформлені наказом керівника.

Принцип послідовності вимагає щоб прийнята товариством облікова політика застосовувалася послідовно із року в рік, а її перегляд допускається лише у випадках, прямо передбачених П(С)БО. Такі випадки змін в обліковій політиці підприємства обумовлено в пункті 9 П(С)БО 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах» [24].

Так облікова політика може змінюватися тільки, якщо:

- змінюються статутні вимоги, наприклад, необхідність унесення змін до облікової політики може бути викликано реорганізацією, зміною власників, зміною видів діяльності підприємства тощо, що зафіксовано внесеними змінами до статуту (установчого договору) підприємства;

- змінюються вимоги органу, який здійснює функції з державного регулювання методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності;

- зміни облікової політики забезпечать більш достовірне відображення подій або господарських операцій в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності підприємства.

Перегляд облікової політики з ініціативи товариства можливе за умови обґрунтування, що такі зміни забезпечать більш достовірне відображення подій (господарських операцій) у бухгалтерському обліку та фінансовій звітності.

Якщо ТОВ «Ранок» змінить метод оцінки вибуття запасів із середньозваженої собівартості на метод ФІФО, обґрунтувавши таке рішення достовірнішим відображенням операцій із запасами в бухгалтерському обліку, це і є прикладом зміни облікової політики.

Разом з тим п. 10 П(С)БО 6 визначено, що не вважається зміною облікової політики встановлення облікової політики для подій або операцій, які:

- відрізняються за змістом від попередніх подій або операцій;

- не відбувалися раніше.

Як правило, облікова політика застосовується підприємством до подій та операцій з моменту їх виникнення (п. 11 П(С)БО 6). Виняток становлять лише випадки, коли при внесенні змін до облікової політики неможливо визначити достовірно суму коригування нерозподіленого прибутку на початок звітного року. У такій ситуації облікова політика поширюється тільки на події та операції, які відбуваються після дати зміни облікової політики (п. 13 П(С)БО 6). Теоретично такою датою може бути будь-яка, вибрана підприємством. Проте з практичної точки зору найприйнятнішим моментом є 1 січня, оскільки коригування облікової політики з початку нового звітного року забезпечить послідовність облікового процесу протягом цього періоду та більшу зіставленість показників фінансової звітності.

Зміни облікової політики оформлюються в тому самому порядку, що і вже прийнята товариством  облікова політика - відповідним розпорядчим документом - наказом.