Облік власного капіталу

39

ЗМІСТ

ВСТУП

1. Поняття власного капіталу та його функції

2. Нормативні джерела з обліку власного капіталу

3. Організація облікової політики підприємства

4. Організація документування операцій з обліку власного капіталу

5. Бухгалтерський облік власного капіталу та розрахунків з учасниками

6. Облік власного капіталу в умовах застосування інформаційних технологій

Висновки та пропозиції

Список використаних джерел

Додатки

ВСТУП

Основою ринкової економіки є відносини власності, які в системі бухгалтерського обліку виражені категорією «власний капітал». Підприємство, що відокремлено від інших здійснює господарську діяльність, повинно володіти капіталом. Структура і динаміка власного капіталу є найсуттєвішим показником, що визначає фінансовий стан підприємства. В той же час основним джерелом, де акумулюється та систематизується необхідна інформація, є бухгалтерський облік. Він відображає процес формування власності, обсяг прав власників, розподіл результатів їх діяльності, тобто інформацію про формування та використання власного капіталу як фінансової основи діяльності підприємств.

Великий спектр організаційно-правових форм підприємств, де спостерігаються відмінності у відносинах власності, регулюванні майнових питань, зумовлює особливості обліку власного капіталу та відображення цієї інформації у фінансовій звітності. Розкриття цих особливостей та методичне забезпечення обліку власного капіталу в підприємствах сприятиме підвищенню повноти та достовірності інформації про їх фінансово-майновий стан у фінансовій звітності, що дозволить користувачам звітності приймати обґрунтовані та виважені управлінські рішення. Тому на сучасному етапі діяльності підприємств виняткове значення мають вдосконалення методики обліку формування відносин власності та власного капіталу.

Мета даної роботи полягає в дослідженні теоретичних та прикладних аспектів організації бухгалтерського обліку власного капіталу на підприємстві.

Для досягнення поставленої мети поставлено такі завдання:

- розкрити поняття власний капітал та визначити його функції;

- провести ознайомлення з нормативними джерелами щодо обліку власного капіталу;

- дослідити організацію облікової політики на підприємстві;

- провести ознайомлення з організацією документування операцій з обліку власного капіталу;.

- дослідити організацію бухгалтерського обліку власного капіталу та розрахунків з учасниками;

ознайомитися з організацією бухгалтерського обліку запасів в умовах застосування інформаційних технологій.

Об’єктом дослідження є комплекс теоретичних і практичних питань організації бухгалтерського обліку власного капіталу в ТОВ «Ранок»

   Предметом дослідження є теоретичні і практичні аспекти організації бухгалтерського обліку власного капіталу на підприємстві.

Питання організації бухгалтерського обліку власного капіталу на підприємстві висвітлені в наступних джерелах інформації: нормативно-правова база, спеціальна та періодична література з питань бухгалтерського та податкового обліку

Для дослідження вищезазначених питань були використані такі джерела інформації: дані первинного, аналітичного та синтетичного обліку ТОВ «Ранок»; законодавчі та нормативно-правові документи України, що регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку в сільськогосподарських формуваннях України; економічна фахова література з питань обліку та аудиту.

1.    Поняття   власного    капіталу    та    його     функції

Термін «капітал» походить від лат. capitalis – «головний». У повсякденному житті під капіталом розуміють: у вузькому розумінні - суму заощаджень, достатню для ведення підприємницької діяльності, а в широкому розумінні - все те, що має певну цінність.

З точки зору економічної теорії капітал є вартістю, яка має властивість самозростати, приносячи так звану додану вартість.

Можна дати узагальнене визначення капіталу. Капітал - це вартість, яка в своєму русі зростає, приносячи дохід, тобто це - самозростаюча вартість [2. c. 327].

Капітал, який приносить відсоток, - це капітал-власність, тобто гроші, які продаються на особливому ринку, - ринку капіталів. Позичені гроші, тобто гроші, надані в кредит функціонуючим підприємцям, - це капітал-функція. Якщо капітал-власність приносить дохід в формі відсотка, то капітал-функція - у формі підприємницького доходу, тобто частини прибутку на позичений капітал, яка залишається після сплати відсотків.

Отже, підприємство для забезпечення господарської діяльності повинно володіти капіталом в певному розмірі.

Капіталу притаманні наступні характеристики:

- він є основним фактором виробництва;

- характеризує фінансові ресурси підприємства, що приносять прибуток;

- є головним джерелом формування добробуту власників;

- є головним показником ринкової вартості підприємства;

- його динаміка є важливим «барометром» рівня ефективності господарської діяльності підприємства.

Власний капітал - це загальна вартість засобів підприємства, які належать йому на правах власності та використовуються ним для формування його активів.

За П(С)БО 2 «Баланс» власний капітал включає такі елементи (рис. 1.1.) [11, c. 152]:

Рис. 1.1. Структура та взаємозв’язок окремих елементів власного капіталу

Враховуючи принцип єдиного грошового вимірника, капітал у бухгалтерському обліку є сукупністю майнових засобів, призначених для господарських цілей, виражених в грошовій одиниці, тобто підсумок по активу балансу або тотожний йому підсумок по пасиву балансу.

Кожне підприємство для здійснення господарської діяльності повинно мати економічні ресурси, які називають активами підприємства. Якщо активи підприємства формуються тільки за рахунок власних коштів (власного капіталу), то має місце наступне балансове рівняння:

Активи = Власний капітал                                                                       (1.1)

Активи підприємства можуть поповнюватись за рахунок коштів інших юридичних і фізичних осіб. В цьому випадку підприємство матиме заборгованість (зобов'язання). З урахуванням заборгованості наведене вище рівняння набуває вигляду:

Активи = Власний капітал + Зобов'язання                                           (1.2)

У західній економічній літературі зобов'язання називають пасивами. В Україні поняття «пасиви» охоплює власний капітал і зобов'язання. В усіх випадках власний капітал є складовою частиною загальних джерел підприємства або частиною його активів.

Перетворюючи рівняння можна визначити власний капітал наступним чином:

Власний капітал = Активи - Зобов'язання                                           (1.3)

У формулі величина власного капіталу визначається як різниця між вартістю активів і зобов'язаннями до сплати.

Власний капітал відображає величину вартості засобів, які належать власникам підприємства. Капітал власника відображає розмір участі власників (засновників, учасників, акціонерів) підприємства у фінансуванні його активів. На величину власного капіталу впливають:

- інвестиції, які збільшують активи за рахунок додаткових коштів власника підприємства;

- вилучення коштів власниками підприємства, що зменшує активи підприємства;

- доходи, які призводять до зростання власного капіталу;

- витрати, які зменшують величину власного капіталу.

Якщо за звітний період доходи перевищують витрати, то підприємство отримує прибуток, і навпаки, у випадку перевищення витрат над доходами -збиток. Отже, доходи та інвестиції збільшують власний капітал, витрати і вилучення - зменшують.

Характеристика складових власного капіталу. Основним елементом власного капіталу є статутний капітал - один із основних показників, що характеризує розміри та фінансовий стан підприємства. Статутний капітал - це організаційно-правова форма капіталу, величина якого визначається установчими документами суб'єкта господарювання згідно з чинним законодавством. Це сукупність внесків (часток, акцій за номінальною вартістю) засновників (учасників) в майно, виражених у грошовому вимірнику, при створенні підприємства для забезпечення його статутної діяльності. Основними нормативними документами з формування статутного капіталу виступають Господарський кодекс України, Цивільний кодекс України та Закон України «Про господарські товариства».

Господарським кодексом України передбачено особливості формування статутного капіталу на підприємствах різних форм власності. Класифікацію підприємств відповідно до способу формування статутного капіталу наведено на рис. 1.2 [2. c. 330].

Рис.1.2. Види підприємств залежно від способу формування статутного капіталу згідно з Господарським кодексом України

Статутний капітал як найважливіша складова власного капіталу підприємства виконує наступні функції (рис.1.3) [2. c. 331..

Сума, яка на дату реєстрації підприємства оголошена, але фактично не внесена засновниками, представляє собою неоплачений капітал підприємства. Невкладені кошти засновників (учасників) зменшують реальний розмір статутного капіталу та в пасиві балансу відображаються в дужках, що означає необхідність віднімання від підсумку за розділом.

Учаснику товариства, який повністю вніс свою частку до статутного капіталу, а, отже, погасив свою заборгованість перед товариством, видається свідоцтво товариства.

Рис. 1.3. Функції статутного капіталу в господарських товариствах

Статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю, командитного товариства, повного товариства, товариства з додатковою відповідальністю формується за рахунок внесків його учасників та засновників. Для формування статутного капіталу можуть бути внесками:

- будинки, споруди, обладнання;

- цінні папери;

- інші матеріальні права, в тому числі на інтелектуальну власність;

- права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, авторські права тощо;

- грошові кошти, в тому числі в іноземній валюті.

Не можуть бути внесками для формування статутного капіталу:

- засоби, отримані під заставу;

- векселі;

- кошти, отримані в кредит;

- бюджетні кошти.

Приватні акціонерні товариства мають право випускати тільки іменні акції. Обіг іменних акцій фіксується товариством, яке зобов'язане вести Книгу реєстрації акцій. Реєстраційною інформацією в даному випадку є дані про власників акцій, час їх придбання, пакет акцій кожного акціонера.

Акціонерне товариство має право за рішенням загальних зборів акціонерів збільшити статутний капітал шляхом збільшення номінальної вартості акцій або додаткового випуску акцій.

Збільшення статутного капіталу акціонерного товариства допускається після його повної сплати. Збільшення статутного капіталу товариства для покриття збитків не допускається.

Акціонерне товариство має право за рішенням загальних зборів акціонерів зменшити статутний капітал шляхом зменшення номінальної вартості акцій або шляхом купівлі товариством частини випущених акцій з метою зменшення їх загальної кількості.

Зменшення статутного капіталу акціонерного товариства допускається після повідомлення про це всіх його кредиторів у порядку, встановленому законом. При цьому кредитори товариства мають право вимагати дострокового припинення або виконання товариством відповідних зобов'язань та відшкодування збитків.

Пайовий капітал - це сукупність добровільно розміщених у товаристві для здійснення його господарсько-фінансової діяльності коштів фізичних і юридичних осіб. Він формується за рахунок сум пайових внесків членів споживчих товариств, житлово-будівельних кооперативів, кредитних спілок та інших підприємств, а також паїв членів сільськогосподарських виробничих кооперативів (СВК) у сільському господарстві, одержаних у результаті розподілу на паї колективної власності.

Додатковий капітал складається з емісійного доходу, тобто доходу, одержаного від розміщення акцій власної емісії за цінами, які перевищують номінальну вартість; дооцінки активів; безоплатного одержання необоротних активів; іншого додаткового капіталу, фондів спеціального призначення.

Суми вилученого капіталу відображають вартість акцій власної емісії, які на даний момент не розміщені серед акціонерів. Вилучений капітал не впливає на суму власного капіталу. Він показує, що капітал належить підприємству, але не закріплений за конкретною фізичною особою (акціонером). Вилучений капітал повинен бути перепроданий або анульований.