Облік грошових коштів у касі підприємства

Крім того, для виплат, пов'язаних з оплатою праці й виплатою дивідендів, підприємства можуть використовувати й готівку, отриману з кас банків. Водночас підприємства повинні забезпечувати систематичну і повну сплату податків, зборів і обов'язкових платежів у бюджет та державні цільові фонди згідно з чинним законодавством.

Отже, грошові кошти  є найбільш ліквідними активами вони присутні на початковому та кінцевому  етапах облікового циклу, який включає  придбання товарів, виробництво  продукції, виконання робіт, надання  послуг, а також їх продаж і отримання виручки.

1.2 Огляд літератури з трактування  поняття касових операцій

Розкриваючи тему курсової роботи «Облік грошових коштів у касі підприємства  » був вивчений великий обсяг навчальної літератури, з яких можна звернути увагу на наступні.

Ще в ХІХ ст. чимало економістів звертали увагу на відсутність  у вчених навіть відносної згоди  з питання про сутність грошей. Не зважаючи на велику кількість досліджень з грошової теорії, таке положення  спостерігається й нині.

У сучасній світовій економічній теорії існує кілька принципово різних підходів до визначення суті грошей. Прихильники першого підходу (М. Фрідман, А. Шварц та ін.) фактично розглядають гроші лише як зручний спосіб організації статистичних спостережень і визначають їх як «тимчасове вмістилище купівельної сили». При цьому увага концентрується на конструюванні різних грошових агрегатів, виявленні елементного складу пропозиції грошей тощо.

В основу другого підходу  – найбільш поширеного серед західних економістів – покладено попередній теоретичний аналіз функцій грошей, на підставі якого визначаються суті і форми грошей. Так, автори популярного підручника «Економікс» американські професори К.Р. Макконнелл та С.Л Брю вважають, що гроші – це те, що гроші роблять. Все, що виконують функції грошей, і є гроші. Л. Харріс також визначає суть грошей через їх функції, стверджуючи, що гроші – це будь-який товар, який функціонує як засіб обігу, розрахункова одиниця і засіб збереження вартості.

У підручнику «Історія бухгалтерського  обліку», чітко викладена функція грошей. Автор пише : «Гроші виконують функції міри вартості, засобу платежу, засобу обігу і засобу нагромадження.»

А О.А. Кириченко у підручнику «Менеджмент» каже: «В умовах ринку  значення грошей непомірно зростає  і тому перетворює їх у єдине джерело  прискорення виробництва. Банки  стають основною ланкою, яка постачає народне господарство додатковими  грошовими ресурсами. Сучасні банки не тільки торгують грошима, вони водночас є аналітиками ринку.» [25, с.205]

Тоді коли Василик  О.С. «Теорія фінансів» каже що: «Гроші – це товар, який виконує роль загального еквіваленту, тобто має властивість обмінюватися на будь-який інший товар. Гроші мають своє чітке призначення в економічному житті, що виражено в їхніх функціях. Водночас гроші та грошовий обіг суттєво впливають на фінансове становище як фізичних і юридичних осіб зокрема, так і держави в цілому. Якщо грошей в обігу більше, ніж товарів та послуг, що надаються, то гроші знецінюються.»[22 , с. 158]

«З погляду маркетингу ціна – це гроші. Політика цін традиційно є одним із головних елементів  маркетингу з кількох причин. По-перше, ціна – один із головних інструментів у конкурентній боротьбі. По-друге, відповідний рівень цін дає можливість виробникові продати товар, отримати відповідні доходи і прибутки, а споживачеві цей товар придбати і використати для власної потреби. По-третє, ціна – це просто і точно вимірювана змінна, яка традиційно використовується в усіх економічних розрахунках» А.Ф. Павленко, А.В. Войчак «Маркетинг».

А економічна теорія каже, що: «Гроші – це передусім товар. Сутність грошей розкривається через  розвиток обміну товарів, розгортання  суперечності між суспільною та приватною працею, що призводить до виділення із загального товарного обороту одного з товарів, який виконує функції грошей. Гроші можуть виконувати функцію загального еквівалента тому, що самі за своєю природою є товаром, втілюють у собі абстрактну людську працю, є вартістю. Проте це не просто товар, а товар, який виконує функцію загального еквівалента.» А.А. Чухно, П.С. Єщенко, Г.Н. Климко «Основи економічної теорії».[28. с.189]

Дуже доступно розкрита досліджувана тема в книзі Грабової Н.Н., Добровського В.Н.: «Бухгалтерський облік у виробничих і торговельних підприємствах», Київ «А.С.К.»2003 . Книга складається з двох розділів: «Теоретичні основи бухгалтерського обліку» і «Бухгалтерський облік у виробничих і торговельних підприємствах». У першому розділі книги розкривається теоретичний зміст основних категорій і принципів організації бухгалтерського обліку. Другий розділ містить питання методики і техніки бухгалтерського і податкового обліку стосовно до діючих законодавчих і нормативних актів в області обліку, звітності й оподатковування.

Ціль книги «Бухгалтерський  облік у торгівлі», Н.Н. Грабової – розкрити особливості організації  бухгалтерського обліку торгово-комерційної  діяльності; на підставі діючих нормативних  документів викласти порядок обліку товарних операцій на підприємствах; включаючи зовнішньоекономічну діяльність, основних засобів і нематеріальних активів, праці і заробітної плати, витрат звертання і фінансових результатів діяльності.

У підручнику «Бухгалтерський  фінансовий облік на підприємствах України» описані основи теорії бухгалтерського фінансового обліку, його організація на підприємствах України. Велика увага приділяється вивченню економічного змісту рахунків бухгалтерського обліку і методології його ведення з урахуванням вимог пропонованих Національними стандартами, з використанням останніх нормативних документів, введених в Україні з 1 червня 2000 року.

Автор підручника – професор кафедри обліку й аудиту Українського державного університету харчових технологій Н.М. Ткаченко.

Підручник складається з двох розділів. У першому описуються основи бухгалтерського обліку. В другому – бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України.

У підручнику чітка будівля  бухгалтерського обліку коштів зі змінами, що відбувалися в його організації і техніку ведення. Це підвищує роль обліку як основного засобу одержання достовірної інформації для прийняття економічно обміркованих рішень і передбачення ризику у виробничо-господарській фінансовій діяльності підприємства, у системі оподатковування, у складанні балансу, фінансової звітності й ін.

1.3 Нормативно-правове забезпечення  обліку касових операцій

Бухгалтерія у своїй роботі постійно працює з різними нормативно-правовими документами. Сукупність нормативних актів складає нормативну базу. Нормативна база представлена у вигляді відповідних законів, постанов, наказів, інструкцій, положень, методичних матеріалів з обліку і звітності, матеріалів з оподаткування, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку та національних нормативів аудиту. Вони потрібні, щоб виявити законність та достовірне відображення господарських операцій, відповідність ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності та проведення аналізу.

З метою правильного  використання нормативно-правових актів бухгалтери повинні чітко розуміти компетенцію та положення органу, який видав відповідний нормативно-правовий документ, що стосується операцій з грошовими коштами та основним нормативним документом, що регулює касові операції є Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затверджений Постановою Правління Національного Банку України від 15 грудня 2004 року № 637 [9] . Основний Закон, що регулює організацію бухгалтерського обліку - це Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 p. № 996-XIV[1] та Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»[4].

Згідно з Методичними  рекомендаціями  щодо заповнення форм фінансової звітності (наказ Мінфіну  від 28.03.2013 р. №433) у статті «Гроші та їх еквіваленти» відображаються готівка в касі підприємства, гроші на поточних та інших рахунках у банках, які можуть бути вільно використані для поточних операцій, а також грошові кошти в дорозі, електронні гроші, еквіваленти грошей. У цій статті наводяться кошти в національній або іноземній валютах. Кошти, які не можна використати для операцій протягом одного року, починаючи з дати балансу або протягом операційного циклу внаслідок обмежень, виключаються зі складу оборотних активів та відображаються як необоротні активи[5].

        У разі відповідності ознакам  суттєвості, окремо може бути  наведена у додаткових статтях  інформація про готівку та  гроші на рахунках в банку.  До підсумку балансу включається  загальна сума грошей та їх  еквівалентів, інформація про готівку і гроші на рахунках в банку наводиться у додаткових статтях в межах загальної суми.

Положення (стандарт) бухгалтерського  обліку 4 «Звіт про рух грошових коштів» [6] є нормативною основою для складання найважливішої форми фінансової звітності яка має назву Звіт про рух грошових коштів. Цим Положенням (стандартом) визначаються зміст і форма звіту про рух грошових коштів та загальні вимоги до розкриття його статей. Така інформація дає користувачам фінансової звітності можливість зіставляти, оцінювати і прогнозувати грошові потоки підприємства; досліджувати спроможність підприємства погасити зобов’язання та сплатити дивіденди; виявляти причини різниці між прибутком і грошовими надходженнями та видатками; аналізувати грошові та негрошові аспекти операцій підприємства.

З метою контролю за наявним  зверненням був прийнятий цілий  ряд нормативних документів, що регулюють  порядок ведення касових операцій на підприємствах, вимоги яких необхідно  дотримуватись при проведенні операцій з готівкою, порядок їхньої організації і документального оформлення.

Положення про форму  та зміст розрахункових документів, затверджене Постановою Правління Національного Банку України від 15 грудня 2004 року № 637 , що контролює наявність та використання книг обліку розрахункових операцій, розрахункових книжок, дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій. При цьому необхідно враховувати наявність у мережі розповсюдження достатньої кількості екземплярів книг ОРО, централізовано виготовлених розрахункових книжок. Особливо це стосується суб'єктів підприємницької діяльності, що мають розгалужену структуру об'єктів господарювання та повинні зареєструвати значну кількість книг ОРО, розрахункових книжок, а також поставити їх на облік за місцем здійснення підприємницької діяльності.

Касові операції оформлюються документами, типові форми яких затверджені наказом Міністерства статистики України «Про затвердження типових форм первинного обліку»[15], і мають застосовуватись без змін на підприємстві, незалежно від їх відомчої підпорядкованості і форми власності.

Даним наказом затверджено  до використання по обліку касових  операцій наступні форми документів:

КО – 1 «Прибутковий касовий  ордер»;

КО – 2 «Видатковий  касовий ордер»;

КО – 3 «Журнал реєстрації прибуткових і видаткових касових документів»;

КО – 4 «Касова книга»;

КО – 5 «Книга обліку прийнятих  і виданих касиром грошей».

В Законі України «Про застосування реєстраторів розрахункових  операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07 1995 року [2] говориться, що підприємства, установи та організації всіх форм власності, а також фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахунки (розрахункові операції) зі споживачами в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг за готівку, зобов'язані здійснювати такі розрахунки через належним чином зареєстровані реєстратори розрахункових операцій.

У Переліку № 1336 наводиться перелік окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операцій без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, який затверджений постановою КМУ від 23.08.2000 р. № 1336[8].

Указ Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 06.11.2008 року [ 3 ] вказує порушення норм з регулювання обігу готівки та фінансові санкції, які застосовуються до порушників.

Права, обов’язки і  завдання, які покладаються на членів інвентаризаційної комісії та загальні принципи інвентаризації визначені в Інструкції з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних активів, грошових коштів, документів та розрахунків.

При прийманні готівки в касу підприємства касири керуються Правилами визначення плaтоспроможності банкнот і монет [10].

Постановою Правління Національного Банку України від 15 грудня 2004 року № 637 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні». Відповідно до визначення, зазначеного у цьому Положенні , готівка (готівкові кошти) — це грошові знаки національної валюти України — банкноти і монети, у тому числі обігові, пам’ятні та ювілейні монети, які є дійсними платіжними засобами. При цьому ліміт каси — граничний розмір суми готівки, що може залишатися в касі в позаробочий час.

Підприємства можуть тримати в позаробочий час  у своїх касах готівку в  межах, що не перевищує установлений ліміт каси. Сума готівки, яка перевищує  встановлений ліміт каси, обов’язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки[7].

Ліміт каси підприємство встановлює самостійно на підставі розрахунку встановлення ліміту залишку готівки  в касі.