Облік амортизації (зносу) основних засобів

^* За останній рік експлуатації сума амортизації коригується.

Метод прискореного зменшення  залишкової вартості базується на тому, що корисність і продуктивність основних засобів у перші періоди використання є значно вищими, ніж у наступні. Норма амортизації застосовується не до вартості, що амортизується, а до балансової (залишкової) вартості об’єкта на кінець попереднього періоду. Фіксована норма амортизації вважається рівною річній нормі амортизації за прямолінійним методом, помноженій на коефіцієнт прискорення, який, як правило, дорівнює двом.

Приклад 3

За рівномірним методом норма  амортизації вантажного автомобіля на рік становила 20 %. Обчислимо суму амортизаційних відрахувань за методом прискореного зменшення залишкової вартості при подвійній нормі амортизації — 40 %. Фіксована ставка в 40 % відноситься до залишкової вартості в кінці кожного року (табл. 3).

Таблиця 3

Роки	Первісна   вартість	Річна сума амортизації	Накопичений знос	Залишкова вартість
1	2	3	4	5
1	2	3 = 5 × На	4	5 = 2 – 4
2	10 000	40% × 10 000 грн = 4000	4000	6000
3	10 000	40% × 6000 грн = 2400	6400	3600
4	10 000	40% × 3600 грн =1440	7840	2160
5	10 000	40% × 2160 грн = 864	8704	1296
6	10 000	296*	9000	1000

^* Сума амортизації за останній рік експлуатації обмежується величиною, що необхідна для зменшення залишкової вартості.

Кумулятивний метод визначається сумою років строку служби відповідного об’єкта за допомогою коефіцієнтів, у чисельнику яких зазначаються роки, що залишаються до кінця строку служби об’єкта (у зворотному порядку), а в знаменнику — загальна сума років експлуатації. Перемноживши кожний дріб на вартість об’єкта, що амортизується, визначають суму амортизації.

Приклад 4

Обчислимо суму амортизації для  вантажного автомобіля, строк корисної служби якого 5 років.

Сума чисел — років експлуатації автомобіля становитиме 15:

1 + 2 + 3 + 4 + 5 = 15.

Сума амортизаційних відрахувань  за кумулятивним методом у цьому  випадку виглядатиме так, як показано і табл. 5.

Роки	Первісна вартість	Вартість , яка амортизується	Коефіцієнт	Річна сума амортизації	Накопичений знос	Залишкова вартість
1	2	3	4	5	6	7
1	2	3	4	5 = 3 × 4	6	7 = 2 – 6
1	10 000	9000	5 : 15 = 0,33	2970	2970	7030
2	10 000	9000	4 : 15 = 0,27	2430	5400	4600
3	10 000	9000	3 : 15 = 0,20	1800	7200	2800
4	10 000	9000	2 : 15 = 0,13	1170	8370	1630
5	10 000	9000	1 : 15 = 0,07	630	9000	1000

Виробничий  метод заснований на передбаченні, що функціональна корисність об’єкта залежить не від часу, а від результатів його використання. При цьому строк корисної служби визначається кількістю продукції та обсягом послуг, які підприємство планує виготовити або надати з використанням об’єкта. При застосуванні цього методу амортизація розраховується способом розподілу вартості об’єкта, що амортизується, прямо пропорційно кількості продукції (обсягу послуг), яку підприємство очікує виготовити за відповідні періоди протягом строку його корисної служби.

Приклад 5

Плановий випуск продукції — 50 000 одиниць. Виробнича ставка амортизації  вантажного автомобіля (див. попередній приклад) визначається так:

Якщо передбачити, що за перший рік  випуск продукції становитиме 10 000, за другий — 11 000, за третій — 10 100, за четвертий — 9000 і за п’ятий — 9900 од., то нарахування амортизації за виробничим методом протягом п’яти років можна відобразити оформленням (табл. 6).

Таблиця 6

Роки	Первісна  вартість	Випуск  продукції,	Річна сума  амортизації	Накопичений знос	Залишкова вартість
1	2	3	4	5	6
1	2	3	4 = 3 × Коеф.	5	6 = 2 – 5
1	10 000	10 000	1800	1800	8200
2	10 000	11 000	1980	3780	6220
3	10 000	10 100	1818	5598	4402
4	10 000	9000	1620	7218	2782
5	10 000	9900	1782	9000	1000

Нормами П (с) БО7 передбачена  можливість використання на підприємстві “податкового” методу нарахування  амортизації основних засобів, згідно якого суб’єкт господарювання може застосувати методи і норми нарахування амортизації, які передбачені податковим законодавством. Амортизація, згідно з Податковим Кодексом[ ], – систематичний розподіл вартості основних засобів, що амортизується, інших необоротних і нематеріальних активів протягом терміну їх корисного використання (експлуатації). При цьому якщо конкретизувати кожне з понять цього формулювання, то слід зазначити, що поняття «Інші необоротні активи» Кодексом не визначене. До амортизаційних витрат, згідно зПодатковим Кодексом слід відносити: витрати на придбання основних засобів нематеріальних активів і довгострокових біологічних активів для використання їх в господарській діяльності; витрати на самостійне виготовлення основних засобів, вирощування довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності; витрати на проведення ремонту, реконструкції, модернізації і інших видів поліпшення ОЗ, що перевищують 10% сукупній балансовій вартості всіх груп ОЗ, що підлягають амортизації на початок звітного року; витрати на капітальне поліпшенняземлі, не пов'язане з будівництвом, а саме - іригацію, осушення і інше подібне капітальне поліпшення землі; капітальні інвестиції, отримані платником податків із бюджету, у вигляді цільового фінансування на придбанняоб'єкту інвестування (ОЗ, НА), за умови, визнання доходів, пропорційно сумі нарахованої амортизації по такому об'єкту; сума переоцінки вартості основних засобів, проведених по стану до 1 01 2010 р; вартість безоплатно отриманих стратегічних об'єктів, побудованих споживачами, по вимогах спеціалізованих експлуатаційних підприємств;

Не підлягають амортизації, а повністю відносяться до складу витрат за звітний період платника податку наступнівитрати: вміст основних засобів, що знаходяться на консервації; ліквідацію основних засобів; придбання (виготовлення) сценічний – постановочних предметів, вартістю до 5 тыс.грн. підприємствами, платниками податку на прибуток; витрати на виробництво і придбання майнових прав інтелектуальної власності на національний фільм. Не підлягають амортизації і здійснюються за рахунок відповідних джерел фінансування наступні витрати: витрати бюджетів на будівництво і вміст доріг загального користування; витрати на придбання і зберігання Національного архівного фонду України, бібліотечного фонду, який формується і за рахунок бюджетів; вартість гудвілу; витрати на придбання, виготовлення, ремонт, реконструкцію невиробничих основних засобів. Для нарахування амортизації в податковому обліку, необхідно : визначити об'єкти, що підлягають амортизації; уточнити перелік об'єктів, що підлягають податковій амортизації; визначити вартість кожного об'єкту, що амортизується, на 1 квітня 2011 р визначити приналежність кожного об'єкту до однієї, з 16 груп основних засобів і інших необоротних активів або до однії, з 6 груп нематеріальних активів визначених Податковим Кодексом; встановити терміни корисного використання для кожної групи і для окремих об'єктів; вибрати метод нарахування амортизації; класифікувати «амортизаційні» витрати, тобто визначити до якого виду податкових витрат – собівартість або інші витрати – відноситимуться суми амортизації, нарахованої на кожен конкретний об'єкт необоротних активів; Вартість, що амортизується, по кожному об'єкту основних засобів, інших необоротних і нематеріальних активів, визначається як первинна (переоцінена) з врахуванням капіталізованих витрат на модернізацію, модифікацію, добудову, дообладнання, реконструкцію і інші витрати, а також суми накопиченої амортизації за даними бухгалтерського обіку, а саме:

АС = ПС – ЛС – СП

де АС - вартість об'єкту, що амортизується, для податкового  обліку

ПС - (переоцінена) вартість за даними бухгалтерського обліку, що включає вартість капіталізованих витрат на поліпшення;

ЛС – ліквідаційна вартість, якщо така встановлена в  бух. обліку;

СП – вартість переоцінки, проведеної після 01.01.2010 р.

Таким чином, вартість, що амортизується, в податковому обліку може відрізнятися від даних бухгалтерського обліку лише у випадку, якщопідприємство проводило дооцінку основних засобів після 1 01 2010 р. Згідно з Податковим Кодексом, амортизацію в податковому обліку, можна нараховувати одним з методів: 1) прямолінійним методом; 2) методом зменшення залишкової вартості; 3) методом прискореного зменшення залишкової вартості; 4) кумулятивним методом; 5) виробничим методом, досить даний метод визначити.

Висновок: Різні методи нарахування амортизації повинні переслідувати одну велику мету: забезпечення систематичного і раціонального розподілу купівельної вартості довгострокового активу, шляхом нарахування зносу на протязі всіх наступних періодів його корисного використання. Але кожний метод передбачає визнання витрат відповідного поточного періоду різних частин загальної суми, яка підлягає розподілу. Нарахування зносу виробничих основних засобів оформляється відповідним записами на рахунках бухгалтерського обліку.

 

РОЗДІЛ IV Організація синтетичного та аналітичного обліку амортизації основних засобів

В бухгалтерському обліку до складу витрат підприємства входять амортизаційні відрахування, що розглядаються як витрати, котрі нічим не відрізняються від інших видів витрат. Пов’язаний такий підхід з принципом доходів та витрат, завдяки чому можна визначити фінансовий результат діяльності підприємства за відповідний звітний період. Отже, амортизації дає змогу визначити справедливу вартість активів, рівномірно переносити її на вартість виготовленої продукції та відшкодовувати первісну вартість активів, в результаті такого перенесення. На відміну від бухгалтерського обліку у податковому сума амортизаційних відрахувань є складовою капітальних витрат, на величину яких зменшується скоригований валовий дохід для розрахунку об’єкта оподаткування.

Процес організації  обліку та нарахування амортизації основних фондів починається з розробки та затвердження підприємством облікових регістрів та документів для нарахування податкової та бухгалтерської амортизації, а також з визначення порядку їх заповнення.

Міністерством фінансів встановлені типові форми первинних документів, однак первинні документи щодо обліку основних засобів та нарахування амортизації відрізняються від них.

Первинний облік основних засобів та нарахованої амортизації  на підприємстві ведеться за допомогою наступних форм :

− акт № 1 про введення в експлуатацію основних засобів - використовується для зарахування до складу основних засобів окремих об’єктів, обліку введення об’єктів основних засобів в експлуатацію;

− акт на списання основних засобів – застосовується для  оформлення вибуття окремих інвентарних об’єктів основних засобів. (крім автотранспорту) у випадку повної чи часткової їхньої ліквідації (розбирання, знищення);

− інвентарна картка обліку основних засобів – застосовується для індивідуального обліку кожного  об’єкта основних засобів та групового обліку однотипних об’єктів основних засобів, що надійшли на підприємство в одному звітному періоді і мають однакове виробничо-господарське призначення, технічну характеристику та однакову вартість.