Облік амортизації (зносу) основних засобів

міністерство  освіти, науки, молоді та спорту україни

донецький національний університет

Кафедра обліку та аудиту

 

 

 

 

Курсова робота

на тему: «Облік амортизації (зносу) основних засобів»

 

 

 

Виконала:

студентка 3-го курсу

денного відділення

група 0509- А

Мещаніна Катерина

09-097

 

Керівник:

доц. Бєшуля І. В.

 

 

 

 

 

Донецьк 2012 р

Зміст

Вступ

Розділ I Поняття та сутність зносу і амортизації основних засобів………….

Розділ II Основні облікові концепції амортизації основних засобів………..

Розділ III Характеристика методів амортизації згідно з П(С)БО 7…………..

Розділ IV Організація синтетичного та аналітичного обліку амортизації основних засобів……………………………………………………………

Розділ V

Висновок

Список використаної літератури

 

ВСТУП

В умовах гострої фінансово-платіжної  кризи, в якій опинилася вся економіка України, незалежно від сфери власності, важливе значення мають такі процеси, як збільшення надходжень до державного бюджету та збільшення внутрішніх джерел коштів підприємств, необхідних для інвестування виробничо-господарської діяльності та оновлення матеріально-технічної бази.

Значний вплив на зазначені  процеси здійснює амортизаційна  політка, яка проводиться як на рівні  держави (як складова економічної політики), так і на рівні окремих підприємств (як складова облікової політики підприємства). Але амортизаційна політика, що проводиться сьогодні в Україні, є не досконалою. Це суттєво впливає на бухгалтерський облік, зокрема на облік основних засобів.

Сьогодні в Україні  нарахування амортизації основних засобів є предметом особливої уваги економічної науки, оскільки амортизація як економічна категорія одночасно виступає як витрати виробництва та як джерело відтворення і, як наслідок, впливає на широке коло економічних показників - собівартість, ціну, прибуток, податки, кількісні та якісні оцінки виробничого потенціалу тощо.

Зміни податкового механізму, введення в дію Положень (стандартів) бухгалтерського обліку призвели до виникнення нових проблем, які потребують постійного вдосконалення методики та організації обліку і нарахування амортизації основних засобів. Ці нововведення, що відбулися за останні роки, пов’язані з обліком основних засобів, недостатньо законодавчо врегульовані, у зв’язку з чим у бухгалтерів-практиків виникає багато питань. Відображення в обліку операцій з основними засобами викликало значні труднощі у багатьох бухгалтерів. З 1 липня 2000 р. з введенням у дію П(С)БО № 7 “Основні засоби” підприємства України отримали право самостійно обирати методи нарахування амортизації. Починаючи з цієї дати на підприємстві повинно вестися два обліки основних засобів: податковий та бухгалтерський. При цьому два цих обліки існують зовсім самостійно, та не слід шукати між ними жодних взаємин.

Дослідженню проблем  обліку, оцінки основних засобів і  аналізу нарахованої амортизації  значну увагу в своїх працях приділяли багато провідних вітчизняних та зарубіжних вчених: Гринько А.П., Додов А.А., Буніч П.П., Чумаченко М.Г., Вигорська Н., Бондар О.В., Нечай Н.М., Бутинець Ф.Ф., Голов С.Ф., Кірейцева Г.Г., Коблянська О.І., Мельник Т.Г., Сопко В.В., Ткаченко Н.М., Швець В.Г. та інші. Проте на сьогодні залишається не вирішеним ряд проблем пов’язаних з обліком амортизації. Вищенаведене і зумовило вибір теми курсової роботи та її основні напрямки.

Запропонована курсова  робота присвячена дослідженню теоретичних питань методології обліку амортизації основних засобів. В рамках даної теми буде розглянуто:

 

 

Метою курсової роботи є розробка методологічних і практичних питань теорії і практики обліку амортизації основних засобів, ефективності діючої системи обліку і звітності, розробка напрямів і заходів щодо удосконалення методологічних і прикладних аспектів обліку амортизації основних засобів.

Для досягнення зазначеної мети було визначено наступні завдання:

- розкрити  сутність амортизації основних  засобів та її економічну природу;

- проаналізувати  та оцінити методику обліку  амортизації основних засобів  у господарській практиці на  основі національних стандартів  бухгалтерського обліку;

- розробити  пропозиції щодо подальшого вдосконалення  і підвищення ефективності організації обліку амортизації основних засобів.

Об’єктом дослідження є організація обліку амортизації основних засобів на підприємстві.

Предметом дослідження є комплекс теоретичних, методологічних і практичних аспектів бухгалтерського обліку амортизації основних засобів на підприємстві.

Теоретичною і методологічною основою дослідження, поряд з  розробками українських економістів, положеннями і стандартами, чинним законодавством стали монографії і  праці зарубіжних вчених, періодичні видання і спеціальна література з бухгалтерського обліку, економіки, планування, економічного аналізу, публікації Комітету міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (КМСБО), видання міжнародної федерації бухгалтерів і ряд інших матеріалів.

Для досягнення поставленої мети в роботі було використано сукупність наукових методів, які застосовуються у вивченні соціально-економічних процесів і явищ, а саме: методи наукового узагальнення, порівняння, системного і комплексного аналізу, економіко-математичні методи, статистичного моделювання, дедукції і індукції. Дослідження також базується на використанні наукових методів функціонального і порівняльного аналізу.

Курсова робота складається  з п’яти розділів, вступу, висновків, , переліку використаних джерел та літератури. Загальний обсяг складає   сторінок.

 

РОЗДІЛ I ПОНЯТТЯ ТА СУТНІСТЬ ЗНОСУ І АМОРТИЗАЦІЇ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ

У процесі виробництва  основні засоби втрачають свою споживну вартість і переносять її на створюваний  з їх участю продукт. Внаслідок цього  основні засоби втрачають виробничі якості, і якщо вони не можуть бути відновлені шляхом ремонту або модернізації чи відновлення стає економічно не вигідним, їх ліквідують.

Таким чином, у процесі  виробництва відбувається кругообіг  вартості основних засобів. Так, їх вартість у вигляді амортизаційних відрахувань включається в собівартість виготовленої продукції. У процесі її реалізації надходить виручка. Частина цієї виручки є відшкодуванням зношених основних засобів, і спрямовується на капітальні вкладення для оновлення основних засобів.

Необхідно розрізняти терміни  «знос» і «амортизація» Їх використовують для пояснення одного і того ж  явища, проте вони відображають різні  процеси. [ Сук Л К]

Під впливом часу, сил  природи та в процесі експлуатації основні засоби поступово зношуються. Вони втрачають свої первинні фізичні якості, знижуються їх техніко-експлуатаційні можливості, в результаті зменшується реальна балансова вартість основних засобів. Виділяють моральний і фізичний знос основних засобів, а також знос під дією сил природи (рис.1).[Бутинець]

Рис 1. Види зносу основних засобів.

У сучасних умовах все  більше значення приймає облік морального зносу. Поява нових, більш сучасних видів обладнання з підвищеною виробністю, покращеними умовами обслуговування  та експлуатації часто робить економічно доцільно заміну старих основних засобів ще до їх фізичного зносу. Несвоєчасна заміна морально застарілих основних засобів призводить до того, що на них виробляється більш дорога та гіршої якості продукція у зрівнянні з виготовляємою на більш удосконалених машинах та обладнанні. А це зовсім недопустимо в умовах ринкової конкуренції.

Бухгалтера звичайно не роблять різниці між фізичним та моральним зносом, так як їх цікавить строк експлуатації основних засобів, не дивлячись на можливий строк їх служби.

Під час використання засобів праці, відбувається їх поступовий знос, тож до складу витрат треба  відносити суми, що відшкодовують значну частину вартості використаних засобів праці, згідно зі ступенем зносу за звітний період. Вартісне вираження зношуваної частини засобів праці періодично вноситься до витрат діяльності у вигляді амортизаційних відрахувань.

У багатьох джерелах української економічної літератури звичайним є наступне визначення амортизації. Амортизація – процес поступового зносу основних засобів та перенесення їх вартості на новостворену продукцію або послуги. У цьому визначенні відсутні поняття корисного використання та ліквідаційної вартості. В обліковій практиці ліквідаційна вартість не розглядається і фактично прирівнюється до нуля, а термін корисної експлуатації  було замінено нормативним терміном використання основних засобів, що використовувались раніше в бухгалтерському обліку.

Зараз, згідно з П ( с ) БО 7 “ Основні засоби ” амортизація  – це систематичний розподіл вартості, яка амортизується на протязі  строку їх корисного використання ( експлуатації ).

Вартістю, яка амортизується, є первинна вартість  або переоцінена вартість за мінусом ліквідаційної вартості.

Первинна вартість визначається П ( с ) БО 7 як історична або фактична собівартість об’єкту основних засобів, а переоцінена вартість – як його вартість після переоцінки.

Ліквідаційна вартість – це сума грошових коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від вибуття (реалізації, ліквідації) основних засобів, по закінченню строку їх корисного використання, виключивши з них витрати, які пов’язані з вибуттям. [ псбу]

Для нарахування амортизації об’єкту основних засобів необхідно, крім вартості, яка амортизується, знати ( визначити, встановити ) строк його корисного використання.

За економічною природою і призначенням амортизація являє  собою дохід, джерело коштів для  відтворення основних засобів, придбання нових об’єктів засобів праці для заміни тих, що вибули. Норми амортизаційних відрахувань встановлюються в залежності від експлуатаційних умов.

Порядок бухгалтерського обліку нарахування  амортизації регламентується “Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку ” 7 П(С)БО 7, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 р. № 92 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 р. за № 288/4509.

Об’єктами для нарахування  амортизації є основні засоби підприємств і організацій, що перебувають на їхньому балансі: виробничі, невиробничі, безкоштовно отримані. Амортизація нараховується також щодо незакінчених або неоформлених актами приймання об’єктів будівництва, які перебувають в експлуатації в тих організаціях, котрим ці об’єкти будуть передані, а також з витрат на корінне поліпшення земель, не пов’язаних зі створенням споруд.

Нарахування амортизації здійснюється щомісячно за кожним об’єктом окремо протягом строку корисного використання (експлуатації) об’єкта, встановленого самостійно підприємством у разі визнання цього об’єкта активом (під час зарахування на баланс) і припиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації.

Не призупиняється нарахування  амортизації під час ремонтів і простоїв, а також щодо тих засобів, що перебувають в резерві на складі.

Строк корисного використання (експлуатації) об’єкта основних засобів  переглядається в разі зміни очікуваних економічних вигод від його використання. Амортизується первісна вартість кожного об’єкта основних засобів з урахуванням поліпшень, які привели до зростання економічних вигод від використання об’єкта. Нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, у якому цей об’єкт став придатним для користування, і припиняється, починаючи з місяця, наступного за місяцем його вибуття.

Щодо незакінчених або не оформлених актами приймання об’єктів капітального будівництва або їхніх частин, що експлуатуються тими підприємствами, котрим вони будуть передані в основні засоби, амортизація нараховується в загальному порядку — з 1-го числа місяця, наступного за місяцем введення в експлуатацію. Підставою для нарахування є довідка про вартість цих об’єктів або їхніх частин за даними обліку капітальних інвестицій.

Після оформлення актами введення в дію цих об’єктів і зарахування їх до складу основних засобів здійснюється уточнення раніше нарахованих сум амортизації з відповідним відображенням в обліку.

Основні засоби, передані в оперативну оренду, продовжують  обліковуватися в орендодавця з нарахуванням останнім амортизації.

За основними засобами, переданими у фінансову оренду, амортизацію нараховує орендатор за узгодженим з орендодавцем методом.

Підприємство самостійно визначає строк корисного використання об’єкта основних засобів, ураховуючи такі фактори:

• передбачуване використання об’єкта з урахуванням очікуваної потужності або продуктивності;
• очікуваний фізичний або моральний знос;
• правові або подібні обмеження на використання активу, наприклад, закінчення оренди цього активу.

Знос і амортизація  є взаємообумовленими категоріями  обліку. Якщо знос показує на скільки  змінилась вартість основних засобів  у результаті їх участі у виробничому  процесі, то амортизація – яка  вартість включається у витрати  за певний період. Сума зносу визначається в сумі амортизаційних відрахувань.

Висновок: Однією з найважливіших складових процесу загального відтворення є відтворення основних засобів, без яких процес виробництва неможливий. Важливе місце у забезпеченні цих процесів належить амортизації. Проте чинна нині законодавча та нормативно-методична база більше пристосована до потреб оподаткування, ніж до процесу відтворення, і не дозволяє чітко визначити концептуальність амортизації. За таких умов актуальною є проблема визначення дійсної сутності амортизації у господарській діяльності підприємств.