Методичні аспекти аналізу та аудиту фінансової звітності підприємства

Поточна платоспроможність- це здібність до швидкого погашення своїх короткосрокових зобов’язань, але для цьго необхідно грошові засоби, які підприємство може отримати в результаті обертання в гроші деякі найбільш ліквідні засоби, або для цього необхідно мати достатній запас грошей у банку або у касі.

Цей показник характеризує як відношення мобільних засобів  до короткосторокової заборгованості. Він дає можливість встановити і  якій крайності сума мобільних запасів  покриває суму короткосрокових зобов’язань, і тим самим підтверджує ступінь  стійкості підприємства і здібність його швидко розрахуватися за свої короткострокові зобов’язаня ,тобто в значній мірі визначити платоспроможність підприємства. В деяких випадках він називається коефіцієнт покриття:

 

Кп=(ряд 150+ряд320-ряд120)/ряд750

 

Оптиимальне значення для даного показника прийнято мати в межах від 1 до 1.5

 

Кп(п.р.)=(1322-70)/2760 =1.4

Кп(к.р.)= (2380-86)/3320=1.4

 

для аналізуємого підприємства значення коефіцієнта покриття дуже позитивне, виявлено лише незначне зменшення  на кінець року, тобто це свідчить про високу ступінь стійкості підприємства. Чим більше величина поточних активів по відношенню до поточних пасивів, тим більше впевненість, що існуючі зобов’язання будуть погашені за рахунок існуючих активів. Багаторазове перевищення активів над короткостроковими зобов’язаннями дозволяє зробити висновок про те, що підприємство має значний об’єм вільних ресурсів, які формуються з власних джерел. З позиції кредиторів, такий варіант формування оборотних засобів найбільш вдалий. З точки зору ефективності діяльності підприємства значне накопичення запасів, відволіканні засобів в дебіторську заборгованість може бути пов’язано з не вмілим управлінням активами.

Не менш популярним показником платоспроможності є коефіцієнт абсолютної ліквідності

Ка.л.=          каса+грошові засоби 

                   (1+2)р.пасиву балансу

Оптимальним значення для  даного коефіцієнту знаходиться  в межах від 0.2 до 1.

Ка.л.(п.р)=2+102+200+166/2760=0.2

Ка.л.(к.р)=4+390+200+266/3320=0.27

 

Для нашого підприємства цей коефіцієнт не дуже позитивний , воно може негайно погасити від 20% до 27% короткострокової заборгованості, за рахунок наявних грошових засобів і коштів на рахунку у банках. Але на протязі року ми можемо прослідити підвищення цього показника на 7% , це свідчить про збільшення ліквідних засобів дідприємства.

Загальний коефіцієнт платоспроможності (коефіцієнт загальної ліквідності) дає загальне представлення про  ліквідність балансу підприємства

Кз.л.=            оборотні активи

                         всі позикові капітали

 

У нашому прикладі загальний  коефіцієнт становить:

на початок року     Кз.л.=        1322        =0.48

                                  2760

 

на кінець року    Кз.л.      2380       =0.72

                           3320

Ймовірність погашення  короткострокових зобов’язань тим більша,чим вищий цей коефіцієнт. У світовій практиці вважається, що цей коефіцієнт повинен бути не меншим 1.0. Аналізуючі дане підприємство ми можемо прослідкувати тенденцію до підвищення даного коефіцієнта.

На підставі даних показників неможливо безпомилково оцінити фінансовий стан підприємства, так як даний процес дуже складний, і дати йому повну характеристику 2-3 показниками не можна. Коефіцієнти ліквідності- показники відносні і на протязі певного часу не змінюються, якщо пропорційно збільшуються чисельник і знаменник дробу. Сам же фінансовий стан за цей час може істотно змінитись, наприклад, зменшиться прибуток, рівень рентабельності, коефіцієнт обіговості, тощо. Тому для більш повної і об’єктивної оцінки ліквідності можна використовувати наступну фокторну модель:

К лік.          =   поточні активи           балансовий прибуток  =  Х1*Х2

  балансовий прибуток        короткострокові борги

де, Х1- показник, що характеризує вартість поточних активів, на 1 гривну прибутку; Х2- показник, що свідчить про здатність підприємства погашати свої борги за рахунок результатів своєї діяльності. Він характеризує стійкість фінансів. Чим вище його величина , тим краще фінансове становище підприємства.

Коефіцієнт грошової платоспроможності:

 

Кгп(1997)= 30,85/55,46=0,56;

Кгп(1998)= 32,931/55,582=0,59.

 

Таблиця 6.

 

ОП “Сузір’я” 

за 1997-1998роки

 

Засоби платежу		1997		1998		Платіжні зобов'язання	1997	1998
Каса		0,1		0,4		Короткострокові кредити	—	—
Розрахунковий рахунок		30,75		32,531		Позики, не погашенні в строк	—	—
Валютний рахунок		—		—		Кредитори	55,46	55,582
Інші грошові кошти		—		—		Інші пасиви	—	—
Короткострокові фінансові  вкладення		—		—
ВСЬОГО		30,85		32,931		ВСЬОГО	55,46	55,582
Грошові кошти		30,85		32,931		Короткострокові кредити	—	—
Готова продукція		14,532		10,097		Позики не погашені в  строк	—	—
Дебітори		4,511		19		Кредитори	55,46	55,582
Інші активи				—		Інші пасиви	—	—
ВСЬОГО		48,893		62,028		ВСЬОГО	55,46	55,582
Грошові кошти, розрахунки та інші активи		35,361		51,931		Кредити під запаси і витрати	—	—
Запаси і витрати		41,821		24,977		Позики не погашені в  строк	—	—
						Кредитори	55,46	55,582
						Власні обігові кошти	21,772	21,326
ВСЬОГО		77,182		76,908		ВСЬОГО	77,182	76,908

 

 

Кгп(1997)= 30,85/55,46=0,56;

Кгп(1998)= 32,931/55,582=0,59.

 

За період 1997-1998 років, за який досліджувался коефіцієнт платоспроможності, він знизився на 0,08 пункта, або платоспроможність зменшилась на 13,6% в порівнянні з початком цього періоду. Цей показник свідчить, що на кінець періоду підприємство мало можливість погасити 59% своїх зобов'язаннь.

 

Коефіцієнт розрахункової платоспроможності:

1997 Крп. = 48,893/55,46=0,88

1998 К.р.п.= 63,028/55,582=1,12

 

Цей коефіцієнт не мав  стабільної тенденції, тому, що не мало стабільної тенденції співвідношення засобів платежу та короткострокових зобов'язаннь. В 1997 році цей коефіцієнт знизився на 10,2%, а в 1998 році він підвищився на 27,3% порівняно з 1997роком, тобто розрахункова платоспроможність за період, що досліджується збільшилась на 15%.

З розрахунків, що проведені вище можна зробити висновок, що підприємство має тенденцію до поліпшення показників платоспроможності. В кінці періоду підприємство при застосуванні тільки своїх грошових коштів мало змогу погасити 59% всіх своїх зобов'язань, а при застосуванні, як засіб платежу , своїх виробничих запасів — покрити свої зобов'язання на 112%. Треба також сказати, що за всі два роки дослідження підприємство покривало на 100% не тільки свої зобов'язання, а й власні обігові кошти при застосуванні, як засіб платежу грошові кошти, та виробничі запаси.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.3.Аналіз фінансової  стійкості підприємства.

 

При аналізі фінансового  стану підприємства необхідно знати  про запас його фінансової стійкості (зону безпечності). З цією метою  насамперед всі затрати підприємства необхідно розбити на дві групи в залежності від об’єму виробництва і реалізації продукції: змінні і постійні.

Змінні зтрати збільшуються чи зменшуються пропорційно об’єму виробництва продукції. Це витрати сировини, матеріалів, енергії, палива, заробітної плати робітників на підрядній формі оплаті праці, відрахування і податки від заробітної плати і виручки і т.д.

Постійні затрати не залежать від об’єму виробництва і реалізації продукції. До них відноситься амортизація основних засобів і нематеріальних активів, суми виплачених процентів за кредити банків, орендна плата, витрати на управління і організацію виробництва, заробітна плата персоналу підприємства на почасовій оплаті і ін.

Постійні затрати разом  з прибутком складають маржинальний доход підприємства.

Поділ затрат на постійні і змінні і використання показника  маржинального доходу дозволяє розрахувати  поріг рентабельності, тобто суму виручки , яка необхідна для того, щоб покрити всі постійні витрати  підприємства. Прибутку при цьому  не буде, але не буде і збитків. Рентабельність при такій виручці буде дорівнювати нулю. 

Розраховується поріг  рентабельності відношенням суми постійних  затрат у складі собівартості реалізованої продукції до долі маржинального  доходу у виручці.

Поріг рентабельноті=постійні затрати в соб-ті реаліз-ї  прод-ї

                                 доля маржинального доходу у  виручці

Якщо відомий поріг рентабельності, то неважко підрахувати запас  фінансової стійкості (ЗФС):

ЗФС =  виручка – поріг рентабельності   *100

виручка

Таблиця 7.

Розрахунок порогу рентабельності і запасу

фінансової стійкості  підприємства.

 

Показник (тис.грн.)	Минулий рік	Звітний рік
Виручка від реалізації за мінусом ПДВ, акцизів і іншого.	17967	34220
Прибуток	3290	6720
Повна собівартість реалізованої прод-ї	14677	27500
Сума змінних витрат	13132	25000
Сума постійних витрат	1545	2500
Сума маржинального  доходу	4835	9220
Доля маржинального  доходу у виручці (%)	26.90	26.94
Поріг рентабельності	5743	9230
Запас фінансової стійкості: тис.грн. (%)	12224 68.0	24940 72.9

 

Як показує розрахунок на початок  року необхідно було реалізувати  продукції на суму 5743 тис.грн., щоб  покрити всі затрати. При такій  вируці рентабельність рівна нулю. Фактично виручка склала 17967 тис.грн., що вище порога на 12224 тис.грн., або на 68 %. Це і являється запасом фінансової стійкості. На кінець року запас фінансової стійкості значно збільшився, так як зменшилась доля постійних витрат в собівартості реалізованої продукції і підвищився рівень рентабельності продаж від 16.45 до 17.68 %. Запас фінансової стійкості досить високий. Виручка ще може зменшитись на 72.9 % і лише тоді рентабельність буде дорівнювати нулю. Якщо ж виручка стане ще меншою, то підприємство стане збитковим, буде “поглинати” власний і залучений капітал і збанкрутіє. Тому необхідно постійно слідкувати за ЗФС, вияснити, наскільки близький чи далекий поріг рентабельності, нижче якого не повинна опуститись виручка підприємства.

Залежність цих показників проілюстровано на малюнку 1.

 

Y,тис.грн.

40

35         запас фінансової

30           стійкості                                           прибуток

25                   

20                                                                   змінні затрати

15

10                                поріг рентабельності

5

0                                                                    постійні затрити

                                  27            50                     100                      Х, %

Малюнок 1.

Визначення запасу фінансової стійкості.

По осі абцис відкладається  об’єм реалізації продукції, по осі ординат- постійні затрати, змінні і прибуток. Перетин лінії виручки і затрат- і є поріг рентабельності. В цій точці виручка дорівнює затратам. Вище за неї зона прибутку, внизу- зона збитків. Відрізок лінії виручки від цієї точки до верхньої і є запас фінансової стійкості. Для характеристики джерел формування запасів і витрат використовують декілька видів показників, що відбивають різноманітний ступінь охоплення різних видів джерел:

наявність власних засобів, рівна різниці розміру джерел власних засобів і розміри основних засобів і вкладень: ЕС= ИС-F;

На підприємстві “Сузір’я”  цей показник дорівнював:

1997рік— ЕС= 60,299-38,577=21,722 (тис.грн)

1998рік— ЕС= 70,05-48,724=21,326 (тис.грн)

 

наявність власних і довгострокових позикових джерел формування запасів і витрат, одержувана з попереднього показника збільшенням на суму довгострокових кредитів і позикових засобів: Е^Т=(И^С+К^Т)-F;

Так, як на підприємстві за весь час дослідження не було зовнішніх позикових коштів, то цей показник в своєму чисельному вираженні дорівнював попередньому.

За всі два роки дослідження  фінансова стійкість  охарактеризована мною, як передкризова, але вона мала тенденцію до поліпшення. В 1998 році підприємству “не вистачило” 3 тисячи 651 гривню швидколіквідних активів, щоб можна було охарактеризувати його стійкість, як нормальну. Іншими словами в 1998 році підприємству необхідно було або збільшити вартість швидколіквідних активів або зменшити вартість зобов”язаннь підприємства на 3,651 тис.грн.

Узагальнені показники  фінансової стійкості показно у  таблиці 8.

Таблиця 8.

 

Аналіз фінансової стійкості  підприємства

“Сузір’я” за 1998рік