Методичні аспекти аналізу та аудиту фінансової звітності підприємства

  Дебіторськая заборгованість  складається з боргів перед  підприємствами покупців - за відгружену  їм,  але не оплачену ними  продукцію,  наприклад,  сировину  і матеріали,   а  також   із  боргів  перед підприємством  замовників - за попередньо сплачені і  не виконані  роботи і не надані послуги.

    Підприємство  може  одночасно мати кредиторську  і  дебіторську заборгованості.  Покривати одну заборгованість  іншою  забороняється.  Дебіторська  заборгованість показується в   активі,   кредиторська - в пасиві бухгалтерского баланса.

    Мета і задачи  аудиту дебіторсько-кредиторської  заборгованості-

це виявлення подібних недоліків,  якщо вони мають місце  в балан-

сі; визначення  достовірної  інформації про  дебіторсько-кредиторську заборгованість і перевірка правильності її віднесення  з метою недопущення безпідставного зменшення оподаткованого  прибутку підприємств, тобто,    перевірка  законності  операцій  з дебіторсько-кредиторською заборгованістю.

    Призначення  аудиту дебіторсько-кредиторської заборгованості - допомогти підприємству сформулювати рекомендації і  визначити  заходи по ліквідації заборгованості не лише як засобів покращення розрахункових операцій,  але і фінансового положення підприємства.  А в державних масштабах з’являється можливість ліквідувати ланцюг неплатежів, тобто  обминути платіжну кризу .

Дебіторська і кредиторська заборгованість може виникати  в  результаті здійснення розрахунків, які  по своїй  економічній суті поділяються:

- розрахунки по товарним  операціям (рахунки 45, 60, 61, 62, 63);

- розрахунки по фінансовим зобов’язанням (рахунки 65, 68, 69);

- розрахунки з працюючими (рахунки  70/2, 71, 72, 73, 76).

Якщо підприємство застосовує касовий метод визначення моменту  реалізації, облік відвантаженої  продукціїї по фактичній собівартості, а також закінчених і прийнятих у встановленому порядку етапів робіт в сумі фактичниїх витрат здійснюється по дебету рахунка 45 «Товари відвантажені, виконані роботи  і послуги» , де і виникає ДЗ по перерахованим фактам.  КЗ  на  рахунку 45 бути не повинно.

Якщо підприємство застосовує метод  визначення моменту реалізації по факту  відвантаження власності, облік  відвантаженої продукції, виконаних  робіт і наданих послуг ведеться на рахунку 62 "Розрахунки з покупцями  і замовниками". ДЗ виникає по відвантаженій , але не оплаченій продукції, по виконаним і наданим , але не сплаченим послугам. КЗ виникає при попередній оплаті , отриманій від покупця і замовника, а також по повернутій покупцями оплаченої ними продукції.

На рахунку 60 "Розрахунки з постачальниками і підрядниками" ДЗ виникає по попередній рпліті постачальнику за непоставлення ТМЦ (матеріали в дорозі). КЗ виникає по отриманим від постачальника, але не оплачених йому ТМЦ, по невідфактурованим поставкам.

На рахунку 62 "Розрахунки по авансам" ДЗ виникає по сумам виданих постачальникам і підрядчикам авансів, КЗ - по сумам отриманих від покупців і замовників авансів. 

На рахунку 63 "Розрахунки по претензіям" ДЗ виникає по виставленним, але  не сплаченим претензіям, по штрафам, пеням, неустійкам, по помилково знятим з розрахункового рахунка сумам. КЗ виникає по отриманим претензіям,  по помилково зарахованим на розрахунковий рахунок сумам.

На рахунку 70 "Розрахунки по оплаті праці" субрахунок 2  "Депонована зарплата" КЗ  (депонентська заборгованість)  виникає по сумам не виданої депонованої заробітної плати. ДЗ на рахунку  70  бути не повинно.

На рахунку 71 "Розрахунки з підзвітними  особами" ДЗ виникає по сумам, виданим  під звіт, по яким не дано звіту. КЗ виникає  по сумам перевитрат підзвітної особи, не відшкодованих йому на дату складання балансу.

На рахунку 72 "Розрахунки по відшкодуванню  матеріальних збитків" ДЗ виникає  по сумам, що підлягають відшкодуванню  з винних осіб за  недостачу грошових коштів і ТМЦ,  а також порчу (брак, лом) і збитки (від простоїв,   неправильних витрат підзвітних сум, штрафи,  пені,  неустійки) і по іншим  сумам збитків, відшкодованим по закону винними особми.  КЗ виникає тоді, коли нестачу віднесли на винну особу, але потім суд відмовив по утриманню з неї. КЗ по рахунку 72 бути не повинно.

 На рахунку 73 "Розрахунки  з робітниками і службовцями  по інших операціях" ДЗ виникає  по сумам, наданим для розрахунків  за товари, які придбані в кредит, по ссудам на індивідуальне  житлове будівництво, по ссудам  на будівництво садових будинків,  по ссудам молодим сім’ям. Сальдо  по рохунку 73 повинно бути дебетовим. КЗ означає надлишкові внески на погашення боргів, ці суми потрібно повернути особам, які помилково сплатили їх підприємству.

На рахунку 76 "Розрахунки з дебіторами и кредиторами"  ДЗ виникає по сумам належащих підприємству платежів від кооперативних і суспільних підприємств по проданим основним засобам, по нарахованій квартплаті і внескам батьків в дитячих дошкільних установах, по орендній плате за надані в оренду нежтлові приміщення. КЗ виникаэ  по сумам, утриманим із зарплати  робітніків, по виконавчим листам, транспортним і профсоюзним організаціям.

    На рахунках 65,  68,  69 ДЗ виникає по переплаті,  КЗ -  по  заборгованості відповідно  позабюджетним організаціям,  бюджету  і органам соцстраху.

Всю ДКЗ можна згрупувати за видами:

1.  Виправлена або   нормальна, обумовлена порядком  розрахунку.

2. Невиправдана або  просрочена, яку можна поділити на:

- реальну до отримання; 

- безнадійну до отримання.

3.  Спірна.

Мета аудита ДКЗ –  це підтвердження достовірності, повноти, реальності і законності обліку ДКЗ  у звітності, тобто у балансі  підприємства.

 Задачи, що стоять  перед аудитором наступні:

• оцінити систему внутрішнього контроля за ДКЗ,  для чого необхідно визначити сильні і слабкі  сторони контролю, що впливають на проведення щорічних аудиторських роцедур;
• виявити данні , які можна використовувати при щорічних аудиторських процедурах;

знайти слабкі сторони  контролю і вказати їх  у листі  керівництву підприємства-клієнта;

• скласти  програму і методику проведення аудиту ДКЗ;

-    здійснити  аудит ДКЗ;

• видати кваліфікований аудиторський висновок, якщо це можливо;

Джерелами інформації для проведення аудиту ДКЗ являються:

1.Нормативні документи  по аудиту,  перераховані у розділі 1.

2.Річна і квартальна  звітність:

- баланс Ф N1;

- зведена ДКЗ Ф N1-Б;

- аналітична відомість-розшифровка  ДКЗ к Ф N1-Б;

- розрахунки і декларації.

3.  Головна книга. 

4.  Касова книга. 

5.  Регістри синтетичного  і  аналітичного обліку:

- ЖО N6, 7,  8,  10,  11;

- відомості N 7,  8,  16;

- розроблена таблица  N5 "Підсумок по нарахованій,  виданій і утриманій зарплаті";

- розроблена таблица  N1 "Розрахунок розподілу зарплаты  і відрахувань по шифрам виробничих  затрат".

6.Первинні документи за період.

Об’єктами аудиту ДКЗ являються сама заборгованість по  товарним операціям, по фінансовим зобов’язанням і по розрахунках з працюючими; стан розрахунково-платіжної  дисципліни  на підприємстві; стан організації обліку ДКЗ при журнально-ордерній формі бухобліку.

Методи контролю, що застосовуються при аудиті ДКЗ,  наступні:

1.  Нормативно-правове  регулювання, тобто визначення  законності заборгованості,   правомірності  господарських   операцій,  в результаті яких  вона виникла. 

2.  Документальний, тобто перевірка документального підтвердження сум заборгованості, перевірка регістрів синтетичного і аналітичного обліку у співставленні з даними первинних документів, контрольні співставлення, розрахункові перевірки, тощо.

3.  Фактичний, тобто  інвентаризація ДКЗ.

При аудиті ДКЗ ОП «Сузір’я» на підставі балансу (форма №1) необхідно співставити статті балансу з відповідними оборотними відомостями по кожному рахунку:

-рядок 170 і 630 з оборотною  відомістю по рахунках 62, 76;

-рядок 195 і 665 з оборотною  відомістю по рахунку 67;

-рядок 200 з оборотною  відомістю по рахунку 68;

-рядок 210 з оборотною  відомістю по рахунку 73;

-рядок 680 з оборотною  відомістю по рахунку 65;

-рядок 700 з оборотною  відомістю по рахунку 70;

-рядок 720 з оборотною  відомістю по рахунку 71, 76.

Співставляється кінцевий залишок дебетовий або кредитовий на початок року і на кінець грудня минулого року.

 

 

 

 

3.4.АУДИТ ФІНАНСОВИХ  РЕЗУЛЬТАТІВ 

ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА.

 

Кінцевий фінансовий результат діяльності підприємства- це балансовий прибуток або збиток, які є алгебраїчною сумою результатів від реалізації продукції, робіт, послуг, іншої реалізацій, жоходів і витрат від позареалізаційних операцій.

Фінансовий результат  діяльності підприємства характеризують також показники виручки (валового доходу) від реалізації продукції, ПДВ.

Виручка від реалізації продукції характеризує завершення виробничого циклу на підприємстві, повернення авансованих на виробництво  коштів підприємства у грошову готівку  і початок нового витка у обігу  коштів. Після вирахування із виручки від реалізації продукції суми податку на добавлену вартість і витрат на виробництво реалізованої продукції будемо мати чистий результат (прибуток або збиток) віл реалізації.

Показники фінансових результатів  характеризують абсолютну ефективність господарювання на підприємстві. Разом з абсолютною оцінкою розраховують також відносні показники ефективності господарювання- показники рентабельності. Відношення балансового прибутку до середньої вартості основних засобів і обігових коштів визначає загальну рентабельність.

В умовах ринкової економіки  основу економічного розвитку підприємства становить прибуток. Показник прибутку став важливим для оцінки виробничої і фінсової діяльності підприємства як самостійного товаровиробника. Прибуток є основним показником ефективності роботи підприємства, джерелом його діяльності.

Зростання прибутку створює  фінансову основу для самофінансування діяльності підприємства, здійснення розширеного відтворення і задоволення  соціальних і матеріальних потреб трудових колективів. За рахунок прибутку виконуються також зобов’язання підприємства перед бюджетом, банками та іншими контрагентами. Тому при аудиті прибутку вивчаються як фактори формування, так розподілу прибутку.

Аудит фінансових результатів  включає кілька етапів.

1. Визначення прибутку  від реалізації товарної продукції.  Прибуток від реалізації продукції  та іншої реалізації визначається  як різниця між виручкою від  реалізаціх у діючих цінах  без ПДВ і затратами на виробництво  і реалізацію продукції і матеріальних цінностей. У собівартість продукції привизначенні прибутку включають: матеріальні витрати, амортизаційні відрахування на повне відновлення основних засобів, виплати на оплату праці, відрахування на державне соціальне страхування, відрахування по обов’язковому медичному страхуванню, платежі по обов’язковому страхуванню майна, плата по процентах за короткострокові кредити банку, крім процентів за просрочені позики, витрита по всім видах ремонтів та інші затрати на виробництво і реалізацію продукції.

У собівартість продукції не включаються такі виплати у грошовій і натуральних формах: матеріальна допомога, виплата за підсумками роботи за рік, оплата додаткових відпусток, що надаються за рішенням трудового колективу, розмір яких не передбачено законодавством, одноразові допомоги працівникам, які виходять на пенсію, доходи (дивіденди), що сплачуються по акціях трудового колективу і внесках членів трудового колективу у майно підприємства, а також інші виплати, котрі проводяться за рахунок прибутку, що залишився у розпорядженні підприємства.

2. Визначення суми  балансового прибутку. Балансовий  прибуток –це сума прибутку  від реалізації продукції та  іншої реалізації й доходів  від позареалізаційних операцій, зменшена на суму витрат по  цих операціях. До складу доходів  (витрат) від позареалізаційних операцій включаються: доходи, отриманні від участі у спільних підприємствах, від здавання майна в оренду, дивіденди по акціях та інших цінних паперах, що належать підприємству, суми одержані у вигляді економічних санкцій і відшкодуванню збитків, інші витрати і доходи від операцій, що безпосередньо не пов’язані з виробництвом і реалізацією продукції.

При цьому суми, що внесені  до бюджету у вигляді санкцій  відповідно до законодавства,відносяться  за рахунок прибутку, що залишився  у розпорядження підприємства. До зазначених санкцій належать внески до бюджету прибутку, одержаного в результаті порушення державної дисципліни цін, недотримання стандартів і технічних умов, штрафів у розмірі незаконно отриманого прибутку, а також суми фінансових санкцій, утриманих податковими службами, суми пені за несвоєчасну сплату платежів до бюджету та інші види санкцій.