Методи та прийоми аудиту та їх застосування під час отримання аудиторських доказів

Достатність доказів у кожному конкретному випадку визначається на основі оцінки системи внутрішнього контролю і ризику аудиторської перевірки. Зазначені чинники визначають умови вибіркової перевірки. Необхідний обсяг вибірки та її репрезентативність дають змогу екстраполювати результати вибірки на генеральну сукупність і одержати об'єктивну інформацію. У будь-якому разі аудитор має бути впевнений, що зібрав достатню кількість доказів відповідної якості для складання об'єктивного і обґрунтованого висновку.

Своєчасність аудиторських доказів  може розглядатися з двох позицій: за моментом збору доказів і за періодом перевірки в цілому. Одні докази більш переконливі, якщо вони зібрані ближче чи на дату складання балансу. Інші переконливіші, якщо вибірка охоплює весь період, це стосується рахунків покупців і замовників.

Основні цілі аудиту: повнота, точність, існування, обмеження облікового періоду, оцінка, права й обов'язки, представлення і розкриття, необхідність.

Повнота – означає, що усі сальдо по рахунках і всі операції, які повинні включатися у фінансову звітність були включені, тобто наявність повного обсягу інформації по тестуємому об'єкту.

Точність (правильність) – усі враховані операції і сальдо по рахунках вірні в математичному відношенні, зроблено правильне рознесення по рахунках, вірно зроблене угруповання. Усі дані вірно перенесені в Головну книгу, звітність.

Існування. Усі облікові засоби й зобов'язання існували на дату складання балансу; всі облікові операції дійсно мали місце в минулому і не є фікцією.

Обмеження облікового періоду. Всі операції зареєстровані в межах відповідного облікового періоду.

Оцінка. Обрано і застосовано відповідні облікові вимірники.

Права й обов'язки. На всі облікові засоби підприємство має права, а всі облікові зобов'язання відносяться до заборгованості підприємства на дату складання балансу.

Представлення і розкриття. Рахунки й види (типи) операцій правильно класифіковані й описані, розкриті всі необхідні деталі.

Необхідність. Підбір саме тих документів, що необхідні й достатні для конкретного висновку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. ДОСТАТНІСТЬ АУДИТОРСЬКИХ  ДОКАЗІВ

 

Поняття достатності та належного характеру взаємопов'язані і застосовуються до аудиторських доказів, отриманих в результаті тестів засобів внутрішнього контролю та проведення аудиторських процедур.

Достатність являє собою  кількісну міру аудиторських доказів. Належний характер є якісною стороною аудиторських доказів, визначає їх збіг з конкретною передумовою підготовки фінансової (бухгалтерської) звітності  та її достовірність. Зазвичай аудитор  вважає за необхідне покладатися  на аудиторські докази, які лише представляють аргументи на підтримку  певного висновку, а не носять вичерпного характеру, і часто збирає аудиторські  докази з різних джерел або з документів різного змісту, з тим щоб підтвердити  одну й ту саму господарську операцію або групу однотипних господарських операцій.

При формуванні аудиторського  думки аудитор зазвичай не перевіряє  всі господарські операції аудируемого  особи, бо висновки щодо правильності відображення залишку коштів на рахунках бухгалтерського обліку, групи однотипних господарських операцій або коштів внутрішнього контролю можуть грунтуватися на думках або процедурах, проведених вибірковим способом.

На судження аудитора про  те, що є достатнім належним аудиторським доказом, впливають такі фактори: 

аудиторська оцінка характеру  і величини аудиторського ризику як на рівні фінансової (бухгалтерської) звітності, так і на рівні залишку  коштів на рахунках бухгалтерського  обліку або однотипних господарських операцій;

• характер систем обліку та внутрішнього контролю, а також оцінка ризику застосування засобів внутрішнього контролю;
• істотність перевіряється статті фінансової (бухгалтерської) звітності;
• досвід, набутий під час проведення попередніх аудиторських перевірок;
• результати аудиторських процедур, включаючи можливе виявлення шахрайства або помилок;
• джерело і достовірність інформації.

При отриманні аудиторських доказів з використанням тестів засобів внутрішнього контролю аудитор  повинен розглянути достатність  та належний характер цих доказів  з метою підтвердження оцінки рівня ризику застосування засобів внутрішнього контролю.

До об'єктів оцінки систем бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю, щодо яких аудитор збирає аудиторські докази, відносяться:

• організація – влаштування систем бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю, що забезпечує запобігання і (або) виявлення, а також виправлення суттєвих перекручень;
• функціонування – ефективність дії систем бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю протягом відповідного періоду часу.

Певні види аудиторських доказів, отриманих аудитором, є більш  достовірними в порівнянні з іншими.

Зазвичай при проведенні спостереження аудитор отримує  більш достовірний аудиторський доказ у порівнянні з тим, який може бути отриманий шляхом запитів. Наприклад, аудитор може отримати аудиторський доказ щодо належного поділу обов'язків або спостерігаючи за особами, що застосовують процедуру, або опитуючи відповідних співробітників.

Разом з тим аудиторський доказ, отриманий за допомогою таких тестів засобів контролю, як спостереження, має відношення тільки до того моменту часу, коли була застосована дана процедура. Тому аудитор може вважати за необхідне доповнити ці процедури іншими тестами засобів контролю, які можуть представити аудиторський доказ щодо інших періодів часу.

При визначенні належного  аудиторського доказу в цілях  підтвердження висновків щодо ризику засобів контролю аудитор може брати  до уваги аудиторський доказ, отриманий в ході попередніх аудитів. У разі повторюваного (протягом ряду послідовних звітних періодів) завдання аудитор буде обізнаний про системи бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю, так як буде володіти відомостями, отриманими в ході попередньої роботи.

Проте йому необхідно оновлювати отримані знання та розглянути необхідність отримання додаткових аудиторських доказів стосовно будь-яких змін в  системі контролю. Перш ніж покладатися  на процедури, виконані в ході попередніх аудитів, аудитору необхідно отримати аудиторські докази, що підкріплюють довіру до даних процедур, щодо характеру, тимчасових рамок і обсягу будь-яких змін в системах бухгалтерського  обліку і внутрішнього контролю суб'єкта, що відбулися з моменту виконання  цих процедур, і оцінити їх вплив  з точки зору можливості і раніше покладатися на такі процедури. Чим  більше часу проходить з моменту  виконання таких процедур, тим  меншою буде впевненість в них.

При отриманні аудиторських доказів з використанням аудиторських процедур аудитор повинен розглянути достатність та належний характер цих  доказів поряд з доказами, отриманими в результаті тестів засобів внутрішнього контролю, з метою підтвердження  передумов підготовки фінансової (бухгалтерської) звітності.

Передумови підготовки фінансової (бухгалтерської) звітності, зроблені управлінським персоналом в явній чи неявній формі затверджені та відображені у фінансовій (бухгалтерської) звітності, включають в себе наступні елементи:

• існування – наявність за станом на певну дату активу або зобов'язання, відображеного у фінансовій (бухгалтерській) звітності;

• права та обов'язки – приналежність аудируємого особі за станом на певну дату активу або зобов'язання, відображеного у фінансовій (бухгалтерській) звітності;
• виникнення – відносяться до діяльності аудируємого особи господарська операція або подія, що мали місце протягом відповідного періоду;
• повнота – відсутність не відображених у бухгалтерському обліку активів, зобов'язань, господарських операцій або подій або нерозкритих статей обліку;
• вартісна оцінка – відображення у фінансовій (бухгалтерській) звітності належної балансової вартості активу або зобов'язання;
• точне вимірювання – точність відображення суми господарської операції або події з віднесенням доходів або витрат до відповідного періоду часу;
• представлення і розкриття – пояснення, класифікація та опис активу або зобов'язання відповідно до правил його відображення у фінансовій (бухгалтерській) звітності.

Аудиторські докази, як правило, збирають, беручи до уваги кожну  передумову підготовки фінансової (бухгалтерської) звітності. Аудиторські докази, що відносяться  до однієї передумови, наприклад у відношенні існування товарно-матеріальних запасів, не можуть компенсувати відсутність аудиторських доказів щодо іншої передумови, наприклад вартісної оцінки. У ході тестів аудитор може отримати докази, що відносяться до більш ніж однієї передумови, наприклад при перевірці погашення дебіторської заборгованості він може виявити аудиторські докази як щодо її існування, так і щодо її величини (вартісної оцінки).

Надійність аудиторських доказів залежить від їх джерела (внутрішнього або зовнішнього), а  також від форми їх подання (візуальної, документальної або усній). При оцінці надійності аудиторських доказів, яка  залежить від конкретної ситуації, виходять з наступного:

• аудиторські докази, отримані із зовнішніх джерел (від третіх осіб), більш надійні, ніж докази, отримані з внутрішніх джерел;
• аудиторські докази, отримані з внутрішніх джерел, більш надійні, якщо існуючі системи бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю є ефективними;
• аудиторські докази, зібрані безпосередньо аудитором, більш надійні, ніж докази, отримані від аудируемого особи;
• аудиторські докази у формі документів і письмових заяв більш надійні, ніж заяви, представлені в усній формі.

Аудиторські докази більш  переконливі, якщо вони отримані з різних джерел, володіють різним вмістом  і при цьому не суперечать один одному. У подібних випадках аудитор  може забезпечити більш високу ступінь  впевненості в порівнянні з тією, яка була б отримана в результаті розгляду аудиторських доказів окремо. І навпаки, якщо аудиторські докази, отримані з одного джерела, не відповідають доказам, отриманим з іншого, аудитор  повинен визначити, які додаткові  процедури необхідно провести для  з'ясування причин такої невідповідності.

Аудитор повинен зіставляти витрати, пов'язані з отриманням аудиторських доказів, і корисність одержуваної при цьому інформації. Однак складність роботи і витрати  не є достатньою підставою для  відмови від виконання необхідної процедури.

За наявності серйозних  сумнівів щодо достовірності відображення господарських операцій у фінансовій (бухгалтерській) звітності аудитор повинен спробувати отримати достатні належні аудиторські докази для усунення такого сумніву. У разі неможливості одержання достатніх належних аудиторських доказів аудитор має висловити свою думку з відповідним застереженням або відмовитися від висловлення думки.

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

1. Одним із ключових питань, які регулюють міжнародні стандарти аудиту, є питання обґрунтованості аудиторської думки. Законом України "Про аудиторську діяльність" встановлено, що аудитор має право самостійно визначати форми і методи проведення аудиту та надання інших аудиторських послуг. Проте забезпечити високий рівень якості таких послуг (і як наслідок, зменшити професійний (аудиторський) ризик) можливо лише за умови дотримання процедур і правил, які розглядаються міжнародними стандартами аудиту.
2. У загальному розумінні метод — це спосіб дослідження явищ, процесів і сукупність прийомів, за допомогою яких оцінюється стан об’єкта, що вивчається. Під методом аудиту розуміють сукупність прийомів і способів, які використовуються для дослідження стану об’єктів, що вивчаються. Всі прийоми і способи, які використовуються в аудиті, можна об’єднати у дві великі групи: загальнонаукові та спеціальні. Із загальнонаукових прийомів в аудиті широко використовуються такі, як аналіз, синтез, індукція, дедукція та інші. Але особливе місце в методі аудиту займають його спеціальні прийоми. Передусім, це прийоми фактичного контролю, які використовуються під час вивчення фактичного стану об’єктів обліку.
3. Для досягнення мети аудиту – формування висновку про достовірність фінансової звітності – необхідно зібрати інформацію, на підставі якої аудитор зможе зробити відповідне обґрунтування такого висновку. Сукупність отриманої інформації формує аудиторські докази. "Аудиторські докази" – це вся інформація, яку використовує аудитор для формування висновків, на яких ґрунтується аудиторська думка; вони охоплюють всю інформацію, яка міститься в облікових записах, що є основою фінансових звітів та іншої інформації. Така інформація необхідна, головним чином, для обґрунтування висновків щодо повноти розкриття та достовірності оцінки приміток до фінансових звітів, а також отримання впевненості щодо тези про безперервність діяльності підприємства.
4. Достатність аудиторських доказів – це критерій оцінки кількості аудиторських доказів. Необхідна кількість аудиторських доказів, у першу чергу, залежить від значення оціненого ризику суттєвих викривлень у фінансових звітах з<span class="List_0020Paragraph__Char" style=" font-family: 'Times New Roman', 'Ar