Методи та прийоми аудиту та їх застосування під час отримання аудиторських доказів

 

ЗМІСТ

 

Вступ                3

1. Методи і прийоми аудиту            4
1. Метод аудиту             4
2. Конкретні методи перевірки операцій, рахунків, документів     5
2. Аудиторські докази             9
1. Аудиторські докази та їх класифікація         9
2. Джерела аудиторських доказів, процедури їх отримання    13
3. Застосування методів і прийомів аудиту під час отримання аудиторських доказів          16
4. Структура аудиторських доказів та основні вимоги до них    22
3. Достатність аудиторських доказів         26

Висновки             31

Список використаних джерел           33

Додатки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Результат роботи аудитора – це аудиторський висновок. Аудиторський висновок складається згідно правил аудиторської діяльності з трьох частин: вступної, аналітичної та підсумкової. Найбільш об'ємною з яких є частина друга – аналітична.

Аналітична частина аудиторського висновку являє собою звіт аудиторської фірми про загальні результати перевірки:

• внутрішнього контролю у економічного суб'єкта;
• дотримання встановленого порядку ведення бухгалтерського обліку та складання бухгалтерської звітності;
• дотримання законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій.

За результатами перевірки  внутрішнього контролю аудитору слід зробити висновок, чи відповідає система  внутрішнього контролю масштабами та характером діяльності економічного суб’єкта, а також дати опис виявлених в  ході аудиту невідповідностей системи  внутрішнього контролю масштабами та характером діяльності економічного суб’єкта.

За результатами перевірки стану бухгалтерського обліку та звітності аудитору слід дати опис виявлених в ході аудиту істотних порушень встановленого порядку ведення бухгалтерського обліку та підготовки бухгалтерської звітності.

За результатом перевірки  дотримання економічним суб’єктом  законодавства при здійсненні фінансово-господарських  операцій аудитору слід зробити висновок, чи відповідають зроблені економічним  суб’єктом фінансово-господарські операції застосовуваному до них законодавству, а також дати опис виявлених в ході аудиту істотних невідповідностей у здійснених фінансово-господарських операціях застосовуваному до них законодавству.

Для того щоб мати підстави для висновків за основними напрями  аудиторської перевірки, аудитор повинен  зібрати відповідні докази. На цьому  етапі виникає необхідність використовувати певний набір методів для отримання того чи іншого виду інформації залежно від кількості господарських операцій, які піддаються перевірці. У своїй роботі я розглядаю основні з цих методів і прийомів, регламентовані законодавством.

Основна мета даної курсової роботи полягає в тому, щоб висвітлити основні принципи, методи та прийоми аудиту. Розглянути їх застосування під час отримання аудиторських доказів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. МЕТОДИ І ПРИЙОМИ  АУДИТУ

 

1. Метод аудиту

 

Метод аудиту – це сукупність прийомів, за допомогою яких оцінюється стан досліджуваних об'єктів. Різноманітні прийоми можна об'єднати в три групи: визначення реального стану об'єктів, аналіз, оцінка.

Прийоми першої групи –  це огляд, перерахунок, вимірювання, що дозволяють визначати кількісний стан об'єкта; лабораторний аналіз, мета якого – визначення якісного стану об'єкта; запит ; документальна перевірка.

Для порівняння окремих показників звітності використовуються аналітичні процедури (прийоми другої групи).

На стадії планування аналіз допомагає аудиторові планувати  характер, час і обсяг інших  аудиторських процедур; на стадії проведення істотних перевірок - обробляти значну деталізовану інформацію (наприклад, якщо план рахунків компанії включає 20 рахунків витрат, то аудитору простіше вивести  тенденції зміни цих витрат по місяцях, ніж вибірково перевіряти деякі суми, щоб виявити нетипові витрати або проводки), на фінальній стадії робити – загальний огляд фінансової інформації.

Прийоми третьої групи – це оцінка минулого, теперішнього і майбутнього стану об'єктів аудиту, логічне завершення процесу зіставлення. Оцінюються стан ресурсів, доцільність і законність господарських операцій, достовірність економічної інформації, що стосуються подій і, відповідно, не відображені в бухгалтерському обліку. Методом облікової оцінки зазвичай визначаються розміри резервів за гарантійними зобов'язаннями, резервів за сумнівними боргами, вартість цінних паперів і т.д.

Крім зазначених прийомів аудитор може залучати зовнішні по відношенню до перевірки методичні  положення, запозичені з інших наук:

• математичні теорії (формальні вибірки, регресійний та кластерний аналіз);
• економічні теорії (цінність грошей в часі, теорія оцінки капіталу);
• теорії бухгалтерського обліку та фінансів (теорія відсотків, фінансовий аналіз і прогнозування банкрутств);
• теорії інформації та комунікації (здатність аудитора вступати в контакт з третіми особами, складання висновку );
• інформаційні технології (експертні системи, комп'ютерні системи, технологія баз даних);
• управління (планування та контроль, організаційні теорії та теорії мотивації);
• питання права та оподаткування.

Аудитори самостійно визначають прийоми та методи своєї роботи. Всі методи аудиту умовно можна розбити  на дві групи: методи організації  аудиту в цілому і конкретні методи перевірки операцій, сальдо рахунків і т.п.

 

1.2. Конкретні методи перевірки операцій, рахунків, документів

 

Розрізняють такі методи перевірки:

• перевірка арифметичних розрахунків клієнта ( перерахунок);
• інвентаризація;
• перевірка дотримання правил обліку окремих господарських операцій;
• підтвердження;
• усне опитування персоналу, керівництва економічного суб'єкта і незалежної (третьої) сторони;
• перевірка документів;
• простежування;
• аналітичні процедури;
• підготовка альтернативного балансу.

Перерахунок – це перевірка арифметичної точності джерел документів і бухгалтерських записів і виконання незалежних підрахунків, як правило, здійснюється вибірково.

Якщо економічний суб'єкт  веде бухгалтерський облік із застосуванням  комп'ютерних засобів, аудиторська  організація може здійснювати перевірку  розрахунків , застосовуючи ЕОМ.

Інвентаризація дозволяє отримати точну інформацію про наявність  майна економічного суб'єкта та орієнтовну інформацію про стан і вартості такого майна. Інвентаризації підлягають майно  клієнта і його фінансові зобов'язання.

Перевірка дотримання правил обліку окремих господарських операцій дозволяє аудиторської організації здійснити контроль за обліковими роботами, виконуваними бухгалтерією.

Для отримання інформації про реальність залишків на рахунках обліку грошових коштів, рахунків розрахунків, рахунків дебіторської і кредиторської  заборгованості аудиторська організація  повинна одержати підтвердження  в письмовій формі від незалежної (третьої) сторони.

Запити на підтвердження  рекомендується готувати у вигляді  документа від імені керівництва  економічного суб'єкта на адресу незалежної (третьої) сторони. У них повинно  міститися вимога надати необхідну  інформацію безпосередньо аудиторської організації.

При необхідності аудиторська  організація може самостійно встановити безпосередній контакт з незалежною (третьою) стороною, якій було направлено запит на підтвердження.

Якщо отримана аудиторською організацією від незалежної (третьої) сторони інформація розходиться з обліковими даними економічного суб'єкта, необхідно застосувати додаткові аудиторські процедури для з'ясування причин розбіжності.

Усне опитування персоналу, керівництва економічного суб'єкта і незалежної (третьої) сторони може проводитися на всіх етапах аудиторської перевірки.

Результати усних опитувань  повинні бути записані у вигляді  протоколу або стислого конспекту, в якому обов'язково повинні бути вказані прізвище того аудитора, який проводив опитування, а також прізвище, ім'я, по батькові особи, яку було опитано.

Для проведення типових опитувань  аудиторська організація може готувати бланки з переліками питань. У цих  бланках можуть відзначатися відповіді  опитаних осіб.

Документальна інформація може бути внутрішньою, зовнішньою, або внутрішньою і зовнішньою одночасно. Документи, підготовлені та опрацьовані всередині економічного суб'єкта, є внутрішніми.

Перевірка документів полягає  в тому, що аудитор повинен переконатися в реальності певного документа. Для цього рекомендується вибрати  певні записи в бухгалтерському  обліку і простежити відображення операції в обліку аж до того первинного документа, який повинен підтверджувати реальність і доцільність виконання цієї операції.

Види перевірки документів:

• формальна перевірка (правильність заповнення всіх реквізитів; наявність необумовлених виправлень, підчисток, дописок у тексті та в цифрах; справжність підписів посадових і матеріально відповідальних осіб);
• арифметична перевірка (правильність підрахунків в документах, тобто правильність показаних підсумків у первинних документах, облікових регістрах і звітних формах);
• перевірка документів по суті (законність і доцільність операції; правильність віднесення на рахунки і статті).

Під дослідженням розуміється  процедура, в ході якої аудитор перевіряє  деякі первинні документи, перевіряє  відображення даних первинних документів у регістрах синтетичного та аналітичного обліку, знаходить заключну кореспонденцію рахунків і переконується в тому, що відповідні господарські операції правильно (або неправильно) відображені в бухгалтерському обліку.

Простежування дозволяє вивчити  нетипові статті і події, відбиті  в документах клієнта.

При визначенні категорії  операцій, щодо яких слід застосувати  процедуру простежування, аудитору рекомендується вивчити кредитові  обороти по аналітичних рахунках, відомостями, звітів, синтетичними рахунками, відображених у Головній книзі, звертаючи  увагу на нетипові кореспонденції рахунків.

Під аналітичними процедурами  маються на увазі аналіз і оцінка отриманої інформації, дослідження  найважливіших фінансових і економічних  показників, що перевіряється економічного суб'єкта з метою виявлення незвичайних  і невірно відбитих у бухгалтерський облік фактів господарської діяльності, а також з'ясування причин таких  помилок і перекручувань.

Для отримання доказів  про реальність і повноту відображення в обліку готової продукції виконаних  робіт, наданих послуг аудиторська  організація може скласти баланс витраченого сировини і матеріалу  за нормами на одиницю продукції  і фактичного виходу продукції (виконання  робіт, надання послуг).

Баланс сировини, матеріалів і виходу продукції дозволяє аудиторській організації виявити відхилення від нормативної витрати сировини і матеріалів і виходу продукції (виконання робіт, надання послуг) і тим самим переконатися у достовірності обчислення фінансового результату.

 

 

 

 

 

 

2. АУДИТОРСЬКІ ДОКАЗИ

 

2.1. Аудиторські докази та їх класифікація

 

Законом України "Про аудиторську  діяльність", міжнародним стандартом аудиту (МСА) 500 "Аудиторські докази" та МСА 720 "Інша інформація в документах, що містять перевірені фінансові звіти" передбачено здійснювати аудитором аналіз та оцінювати інформацію, яка отримана на підставі аудиторських доказів з метою формування висновку.

У процесі аудиту нагромаджуються  докази достовірності фінансової звітності, які оформлюються документально  і називаються робочими документами  аудитора. Але традиційно до аудиторських свідчень відносять інформацію щодо достовірності фінансової звітності. Загалом процес аудиту розглядається як пізнання істини, одержання доказів, донесення одержаної інформації аудитором до користувачів шляхом видачі об'єктивних висновків аудитора. Процес здійснення операцій — це дослідження фактів минулого. Кожна господарська операція відображається в певних документах, де чітко проявляється дія закону всебічного взаємозв'язку явищ і загального відображення матеріального світу, що дозволяє аудитору встановити законність, достовірність і реальність їх відображення.

Об'єктивне відображення господарських операцій повинне  підтверджуватися доказами.

У літературних джерелах поняття  доказів трактується як фактичні свідчення про обставини, що мають важливе значення для прийняття управлінських рішень.

Докази – це свідчення, які відображають будь-який факт і є незаперечними.

Згідно з міжнародним  стандартом аудиту 500 "Аудиторські  докази" термін "Аудиторські докази" означає інформацію, яку аудитор  використовує для формування висновків, на яких ґрунтується аудиторська  думка; вони охоплюють інформацію, що міститься в облікових записах. На думку економістів Я.П. Кулаковської і Ю.В. Піча, аудиторські докази — це документально підтверджена інформація, зібрана аудитором під час перевірки, яка підтверджує висновки аудитора щодо будь-якої дії господарюючого суб'єкта [7; с. 221], окрім того, доказ може стати підтвердженням або спростуванням існування тієї або іншої події чи дії. Аудиторські докази залежать від джерел їх отримання. Основними джерелами їх отримання є: