Цілі та завдання внутрішнього контролю

     Для оцінки ефективності системи внутрішнього контролю може використовуватися так  званий кумулятивний ефект його позитивних та негативних сторін. Проте навіть при оцінці системи внутрішнього контролю в цілому як ефективної, аудитори встановлюють можливості ризику зловживань на конкретній ділянці: перевірка за допомогою процедур контролю.

     У міжнародній практиці аудиту використовуються два рівні оцінки системи внутрішнього контролю:

     - узагальнюючий рівень, де оцінка  ключових моментів внутрішнього  контролю проводиться без обстеження (оцінка файлового, операційного  контролю, використання опитувань  і діагностики);

     - рівень розширеної оцінки, що  досягається на основі детального  вивчення доказовості системи  внутрішнього аудиту.[12, 45]

     У першому випадку ставиться завдання вивчення внутрішнього аудиту за допомогою  тестів, підтвердження через недовіру до системи внутрішнього контролю, в другому – проводиться тестування ефективності процедур внутрішнього контролю і обмежується обсяг тестів підтвердження.

     Під час вивчення систем обліку і внутрішнього контролю та планування аудиту аудитор повинен отримати знання і уявлення про структуру обліку і внутрішнього контролю, а також порядок їх функціонування. Наприклад, аудитор може виконати наскрізний тест, шляхом якого він відстежить декілька операцій системи обліку. Якщо відібрані операції характерні для системи бухгалтерського обліку, то ця процедура може вважатися аудитором частиною тестів внутрішнього контролю. Характер і обсяг наскрізних тестів, що їх виконує аудитор, такі, що лише вони не можуть забезпечити достатню доказовість для того, щоб зробити оцінку ризику внутрішнього контролю.

     Характер, термін і обсяг процедур, що їх виконує  аудитор з метою досягнення розуміння систем бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю, разом з іншими факторами залежать від:

1. розмірів і складності структури підприємства і комп'ютерної

     системи:

2. узгодженого масштабу перевірки;
3. виду процедур
4. внутрішнього контролю;
5. характеру документації підприємства з особливих процедур внутрішнього контролю;
6. оцінки властивогоризику.

       Розуміння аудитором систем обліку  і внутрішнього контролю звичайним шляхом досягається завдяки використанню результатів попередньої аудиторської перевірки чи наданих аудиторських послуг і може доповнюватися: опитуванням відповідних членів керівництва, контролюючого та іншого персоналу різноманітного організаційного рівня підприємства разом з посиланням на документацію клієнта, таку як службові інструкції або положення, перевіркою документів і записів, виконаних стосовно систем обліку і внутрішнього контролю; спостереженням за діяльністю і операціями підприємства, включно з наглядом за організацією комп'ютерних операцій, керівним складом і характером виконання бухгалтерських операцій.[12,69] 
 
 
 

3. СИСТЕМА ОБ'ЄКТІВ ВНУТРІШНЬОГО КОНТРОЛЮ

     Обґрунтовано  підхід до вибору об'єктів внутрішнього контролю в концепції розвитку системи  управління підприємством. В основу формування об'єктів внутрішнього контролю покладено сферу його застосування, яка торкається формування цілей  і завдань на всіх ієрархічних  рівнях системи управління.

     Проблема  обґрунтованого вибору об'єктів внутрішнього контролю є дуже важливою в концепції  розвитку системи управління підприємства.

     Під час розробки об'єктів внутрішнього контролю необхідно обґрунтовувати сферу його застосування, яка торкається формування цілей і завдань на всіх ієрархічних рівнях системи  управління. Внутрішній контроль виділено у відносно відособлену, самостійну підсистему і функцію системи  управління підприємством.

     Загальна  проблема полягає у відсутності  чіткої концепції внутрішнього контролю, зокрема чіткого формування об'єктів  внутрішнього контролю.

     Ієрархічний підхід до формування мети системи  управління виключає можливість виникнення помилки в її постановці, пов'язаної з ототожненням мети управління і  мети діяльності підприємства в цілому. Безумовно, управління спрямовано на користь  досягнення кінцевої мети, але із цього  ніяк не витікає, що цілі повинні співпадати. Така точка зору є досить поширеною.[13,586]

     Розглянемо  сфери діяльності підприємства і  їхній вплив на формування мети внутрішнього контролю.

     Підприємство (промислове підприємство) є комплексним  господарством, яке здійснює різноманітну діяльність з основним призначенням виробляти продукцію і надавати послуги з подальшою їх реалізацією  відповідно до потреб ринку. Виробничо-технічні, організаційні, економічні цілі діяльності підприємства характеризуються єдністю  за наявності певної структури управління, відповідного організаційно-технічного рівня, єдиного керівництва і управління, а також оперативно-господарської незалежності. Сама структура підприємства являє собою окремі ланки (цехи, ділянки, бригади) з конкретною формою ведення виробничого процесу залежно від типу і розміру підприємства. Вона повинна відповідати вимогам організації виробництва в кожній ланці і вимогам забезпечення оперативного керівництва процесів, які в ньому протікають, що і визначає її мету.

     Організаційно-технічна діяльність характеризує рівень розвитку підприємства в напрямку спеціалізації, кооперації і комбінування виробництва, впровадження нової техніки, поліпшення технології і організації виробництва, комплексного вдосконалення економічної роботи.

     Функціонування  підприємства вимагає технічної  підготовки виробництва, яка полягає, головним чином, в проектуванні технологічних  процесів. До того ж розробляються  норми і складаються специфікації на матеріальні ресурси, яких необхідно  дотримуватися, а звідси виникає  необхідність у контролі за правильністю розрахунків потреби в матеріальних ресурсах і за їхнім раціональним використанням. Повсякденна інформація про забезпечення виробництва матеріальними  ресурсами, їхнє використання, про вихід  продукції свідчить як про зв'язок внутрішнього контролю з технічною  діяльністю, так і про необхідність використання результатів внутрішнього контролю в удосконаленні управління.[14, 132]

     Під час проектування технологічних  процесів розробляються норми витрат праці і часу роботи машин та обладнання за окремими операціями на кожну деталь, складаються технологічні карти  й інші документи, в яких вказується послідовність проходження технологічних  операцій по цехах, норми витрат за операціями, розряд робіт і розцінки. Контроль за правильністю розрахунку потреби в робочій силі і обладнанні, за їхнім використанням у процесі  виробництва, а також за обсягами вироблення здійснюється на основі цих  норм і вимагає відображення їх в  первинній документації.

     З метою контролю за повним і своєчасним здійсненням заходів щодо освоєння нової продукції, впровадження нової  техніки і різних організаційно-технічних  робіт необхідний облік їх виконання  та отримання економічної вигоди в міру їхнього впровадження, а  також облік зміни норм. І в  цьому випадку очевидним є  зв'язок внутрішнього контролю з технічною  діяльністю і використанням його даних для управління підприємством.

     Таким чином, з одного боку - не можна уявити технічну діяльність підприємства без  включення до неї внутрішнього контролю, з іншого боку - дані внутрішнього контролю використовуються як повсякденна і  періодична інформація, що надається  керівництву для управління технічною  діяльністю. Необхідно мати відомості  про правильність розрахунків щодо забезпечення виробництва всіма  ресурсами, про їхнє використання і  про підвищення ефективності виробництва.[14,140]

     Виробничо-організаційна  діяльність підприємства складається  з організаційної підготовки (разом  з технічною), зі здійснення самого виробництва і випуску продукції. Так, виробництво можна охарактеризувати як процес використання трудових і  матеріально-технічних ресурсів, і  зрештою − випуску продукції. Слід мати на увазі, що процеси виробництва  після закінчення звітного періоду  не завжди завершуються. Наявність  незавершеного виробництва обґрунтовується  необхідністю мати виробничий запас  в чітко розрахованому обсязі.

     Організаційна підготовка виробництва полягає  в забезпеченні робочих місць  необхідною кількістю робітників певних спеціальностей і кваліфікацій в  розрізі підрозділів; діючим обладнанням  за видами, потужностями і режимами роботи, необхідним інструментом, комплектуючими матеріалами. Будь-яке порушення  щодо забезпечення виробництва ресурсами  гальмує процес виробництва, порушує  виконання наміченої мети. Звідси виникає необхідність в організації  належного контролю за правильним використанням  трудових і матеріально-технічних  ресурсів, обсягом незавершеного  виробництва і виходом продукції, а також за порушеннями, які виникають в ході виробництва з метою отримання інформації, необхідної для прийняття управлінських рішень.

     Одним з найважливіших завдань досягнення економічної ефективності виробництва  є встановлення періодичного та щоденного  контролю за рівнем витрат щодо окремих  елементів, місць виникнення, центрів  відповідальності і т. ін. При цьому  необов'язково визначати всю суму витрат, можна обмежитися встановленням  відхилень, пов'язаних з реалізацією організаційно-технічних дій. Ведення такого контролю свідчить про зв'язок його з виробничо-організаційною і технічною діяльністю, використанням його даних для управління виробництвом шляхом формування інформації про витрати на виробництво продукції в різних центрах відповідальності, місцях виникнення і в цілому щодо всього підприємства.

     Маркетингова  діяльність підприємства витікає з  необхідності повноцінного забезпечення різними видами ресурсів. Вона містить  у собі: пошук постачальників та складання з ними угод (договорів); організацію контролю щодо відповідності  потреби в ресурсах і наявності  потужностей; отримання, зберігання і  використання ресурсів; вивчення ринку  споживання, складання угод (договорів) зі споживачами; забезпечення зберігання виготовленої продукції на складах  і відвантаження споживачу; організацію  контролю за цими операціями.

     Для забезпечення ефективного управління підприємством інформацію про відхилення в питаннях виконання умов договорів  щодо відвантаження й зберігання продукції, а також стану її залишків повинен забезпечити внутрішній контроль. Одним з найважливіших елементів економічної діяльності підприємства є контроль за бюджетуванням у розрізі центрів відповідальності, за своєчасним погашенням різних зобов'язань, рухом грошових коштів тощо.

     Забезпечення  якнайкращого співвідношення попиту і  пропозиції продукції, послуг відповідного функціонального призначення і  якості в зазначені терміни досягається  за рахунок здійснення взаємопов'язаних видів діяльності, які також є об'єктом внутрішнього контролю. Слід зазначити, що забезпечувальні (обслуговуючі) види діяльності, а також виробництво і збут є базовими об'єктами організації і управління підприємством [2, с. 11]. Виходячи із того, що кожний із цих видів діяльності підприємства має свою конкретну контрольну мету, базовими об'єктами внутрішнього контролю є забезпечувальні (обслуговуючі) види діяльності, виробництво і збут з подальшою їхньою деталізацією.

     Вищевикладене свідчить про наявність об'єктивно  обумовленої системи ієрархічних  цілей підприємства, які впливають  на формування об'єктів внутрішнього контролю.

     Очевидним є те, що всі зазначені сфери  діяльності підприємства не можуть функціонувати  і розвиватися без урахування людського чинника, як у виробничих процесах, так і в процесах обігу  і розподілу продукції. Це обумовлює  необхідність виділення людського  чинника в самостійну специфічну область вивчення.[15,54]

     Здійснення  управління процесом виробництва, ресурсами  і результатами вимагає також  контролю за рівнем організації праці  працівників і менеджерів у розрізі  всіх ланок підприємства, а також  контролю за умовами, що забезпечують їх високий рівень. Невід'ємною умовою є також забезпечення взаємопов'язаної роботи відділів і служб. Для забезпечення такого контролю необхідний облік результатів  роботи кожної ланки (структурного підрозділу) і їхня оцінка.

     Таким чином, усі розглянуті сторони діяльності підприємства потребують контролю, і  жодна з них не здійснюється без  ведення внутрішнього контролю. При  цьому наукова організація управління не може бути без всебічного, системного, повсякденного контролю. Отже, одним  з важливих елементів діяльності підприємства є внутрішній контроль, призначений для детального і  чіткого відображення відхилень  щодо різних сторін його функціонування.