Цілі та завдання внутрішнього контролю

ВСТУП

     Актуальність  теми. Ринкові відносини, що розвиваються в Україні, передбачають якісно нові зміни в реалізації контрольної  функції як з боку зовнішніх контролюючих органів, так і всередині підприємств  різних організаційно-правових форм. Внутрішній контроль присутній на всіх стадіях і протягом усього часу реалізації управлінських рішень.

     Система внутрішнього контролю є важливим елементом  загальної структури управління акціонерним товариством. Вона дозволяє керівництву шляхом здійснення нагляду, перевірок і стеження за його фінансово-господарською  діяльністю переконатись, що остання  проходить у відповідності до розробленої стратегії розвитку, прийнятої керівництвом маркетингової  політики, інструкцій, інших нормативних  документів та вимог діючого законодавства. Для акціонерів та потенційних інвесторів внутрішній контроль виступає гарантією  збереження та ефективного використання інвестованих коштів.

     Мета  внутрішнього контролю полягає у  своєчасному виявленні та запобіганні  невиправданим відхиленням, які  перешкоджають раціональному використанню майна та коштів товариства, ідентифікації  і усуненні „слабких місць” в системі  управління, пошуку шляхів оптимізації  господарських рішень структурними підрозділами та на рівні товариства в цілому, оцінці виконання управлінських  рішень тощо.

     Аналіз  роботи діючих служб внутрішнього контролю окремих товариств показує, що використовувані  ними методи і процедури не забезпечують належний контроль за діяльністю осіб, які розпоряджаються отриманими товариством інвестиціями, та надійний захист майнових інтересів інвесторів. Отже, на даному етапі розвитку економіки  потребують перегляду і уточнення  питання теоретичного, методичного  та організаційного характеру внутрішнього контролю. Зокрема, потребують уточнення  поняття сутності й завдань, місця  і його ролі в управлінській інформаційній  системі; основних його форм і видів, принципів та умов, що визначають ефективність функціонування системи контролю в підприємстві. Потребують уточнення також організаційна структура служб внутрішнього контролю, методи оптимізації їх діяльності, порядок проведення контролю підприємства, організація інформаційного забезпечення, автоматизація контрольних процедур тощо.

     Значний внесок у наукове та практичне дослідження проблем внутрішнього контролю зробили вітчизняні вчені та практики, зокрема: М.Т.Білуха, О.С.Бородкін, Ф.Ф.Бутинець, П.І.Гайдуцький, В.А.Дерій, Н.І.Дорош, Л.С.Шатковська, А.М.Герасимович, З.В.Гуцайлюк, В.П.Завгородній, С.Я.Зубілевич, А.М.Кузьмінсь-кий, Л.О.Сухарєва, Є.В.Мних, Л.В.Нападовська, В.С.Рудницький, В.О.Шевчук. Дослідження різноманітних аспектів теорії і практики внутрішнього контролю провели зарубіжні вчені: В.Д.Андрєєв, Е.А.Аренс, Ю.О.Данилевський, Л.М.Крамаровський, Дж.К.Робертсон, Я.В.Соколов, В.П.Суйц, А.Д.Шеремет та інші вчені. В той же час багато питань залишаються недостатньо розкритими, зокрема, питання методології, методики і організації внутрішнього контролю як підсистеми в системі управління підприємством.

     Аналіз  праць вчених-економістів показує, що раціональна організація внутрішнього контролю потребує системного підходу  з урахуванням особливостей впровадження ринкових механізмів в управління підприємницькою  діяльністю.

     Таким чином, практична значимість вказаних проблем і необхідність їх теоретичного дослідження та практичного вирішення  визначили вибір теми роботи, мету і завдання науково-досліднлї роботи.

     Мета  і задачі дослідження. Метою цієї роботи є обґрунтування теоретичних аспектів і розробка практичних рекомендацій щодо удосконалення системи внутрішнього контролю в товариствах для підвищення ефективності управління їхньою діяльністю.

     Реалізація  поставленої мети визначає зміст  досліджень, які зводяться до вирішення  завдань теоретико-методологічного  та практичного характеру, зокрема:

• узагальнити методологічні основи, з’ясувати суть та визначити місце і роль внутрішнього контролю в системі управління підприємством;
• визначити концептуальні засади створення системи внутрішнього контролю в підприємстві та розробити практичні рекомендації щодо оцінки якості і ефективності впровадження системи контролю на підприємстві;
• дослідити стан бухгалтерського контролю в акціонерних товариствах, виявити недоліки його організації і методики здійснення, встановити причини їх виникнення;
• проаналізувати формування інформаційного забезпечення внутрішнього контролю та внести пропозиції по його покращенню;
• виділити особливості організації внутрішнього контролю із застосуванням комп’ютерних технологій, дати сучасну оцінку щодо їх використання в середовищі, що контролюється;

     Об’єктом  дослідження є система внутрішнього контролю господарської діяльності в товариствах України.

     Предметом дослідження є теоретичні, методологічні, методичні і організаційні аспекти  вдосконалення внутрішнього контролю господарської діяльності товариств.

     Методи  дослідження. Індивідуальне дослідження  базується на використанні комплексного і системного підходів, за допомогою  яких здійснювалось поєднання складних економічних явищ в єдиному процесі. 
 
 
 

1. СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ ПОБУДОВИ ТА РОЗВИТКУ СИСТЕМИ  ВНУТРІШНЬОГО КОНТРОЛЮ ПІДПРИЄМСТВ В  УКРАЇНІ

     Реалізація  стратегічного курсу України  на побудову соціально орієнтованої економіки європейського типу і  забезпечення її сталого розвитку потребує суттєвого підвищення ефективності системи управління промислового підприємства і однієї з її основних ланок - системи  внутрішнього контролю (СВК). Вітчизняні підприємства, як правило, не мають  достатнього досвіду розробки і  реалізації систем, які дозволяють своєчасно сигналізувати про  відповідність прийнятих управлінських  рішень місії та стратегічним цілям  розвитку. Внаслідок цього зменшуються  можливості розвитку як внутрішнього так зовнішнього ринків промислової  продукції, ускладнюється процес прогресивної структурної перебудови економіки.[5, 256]

     Під СВК зазвичай розуміють всі внутрішні  правила та процедури контролю, запроваджувані керівництвом підприємства для досягнення поставленої мети - забезпечення (в  межах можливого) стабільного і  ефективного функціонування підприємства, дотримання внутрішньої господарської  політики, збереження та раціонального  використання активів підприємства, запобігання та викриття фальсифікацій, помилок, точність і повноту бухгалтерських записів, своєчасну підготовку фінансової інформації.

     Загальна  теорія контролю, починаючи з часу свого відокремлення в окрему галузь економічного знання, висунула багато різних концепцій внутрішнього контролю. Однак традиційні дослідження  страждають на істотний недолік, пов'язаний з тим, що в процесі обґрунтування  концепцій внутрішнього контролю, як правило, не вказують чітко всі ті вихідні посилки й обмеження, у межах яких вони зберігають свою справедливість.

     Як  свідчать результати аналізу зарубіжних джерел, основоположні концепції  аудиту передбачають, що саме керівництво, а не аудитор, повинно встановити належну систему контролю і забезпечити  її функціонування. Тому не має і не може бути ідеальної СВК, бо створення її має певні обмеження. Так, керівництво підприємством часто не хоче вдаватися до ідеальної системи контролю, оскільки її вартість може перевищити її зиск. У цьому зв'язку підкреслюється, що СВК не може розглядатись як повністю ефективна, якщо при її створенні не були враховані умови її розробки і особливості майбутнього функціонування.

     Таке  становище пояснюється також  тим, що в теорії економічного контролю чітко не визначені принципи, на яких повинна будуватися СВК вітчизняних  підприємств при їх реорганізації  та спрямованості України на європейську  інтеґрацію. У зв'язку з цим автором запропоновані принципи та вимоги щодо організації ефективної СВК на підприємстві [9]. А саме: надійність (керівництво підприємства повинно встановити належну СВК і забезпечити її функціонування); динамічність (динамічне приведення у відповідність мети та спонукальних мотивів контрольної діяльності); адаптивність (прагнення до підтримки певного балансу внутрішніх можливостей розвитку СВК та зовнішніх, котрі генеруються зовнішнім середовищем); саморегуляція (корегування СВК та підтримання її оптимальних параметрів, відповідно до змін функціонування на мікро - і макрорівнях); постійність (постійне та ефективне функціонування СВК дозволяє своєчасно виявляти випадки шахрайства, господарських порушень та інших відхилень від норм, регулюючих фінансово-господарську підприємства); безперервність розвитку та удосконалення СВК (СВК на підприємстві повинна функціонувати безперервно і при її створенні слід ураховувати умови її розробки і особливості майбутнього функціонування, розвитку і удосконалення, оскільки її відповідність реальності і ефективності залежать від рівня компетентності та відповідальності виконавців).[4, 456]

     Застосування  комплексного підходу дозволило  обґрунтувати основні вимоги, які  висуваються до організації ефективної СВК підприємства: адекватність організаційної структури СВК (організаційна структура СВК повинна відповідати розмірам та ступеню складності підприємства); реґламентація внутрішнього контролю (ефективність функціонування СВК знаходиться у прямій залежності від дотримання регламенту внутрішнього контролю); інформаційна безпека та захист інформації (особиста відповідальність суб'єктів внутрішнього контролю щодо забезпечення збереженості носія та конфіденційності інформації).

     Отже, побудова належної СВК підприємства повинна ґрунтуватися на певних методологічних конструкціях - принципах та вимогах.

     Потрібно  розуміти, що мета впровадження і підтримки  на належному рівні ефективної СВК  підприємства повинна: відповідати "концепції  діючого підприємства", конкретним питанням стратегічного управління, які змінюються під впливом факторів зовнішнього середовища. В процесі  подальшого дослідження системи  контролю слід враховувати склад  і структуру зовнішнього середовища, яка впливає на формування СВК  підприємства. У зв'язку з цим  виникає необхідність у формуванні концептуальної моделі СВК підприємства та постійної її адаптації до мінливих умов її зовнішнього оточення, що є  важливим стратегічним завданням сьогодення.[8, 125]

     На  наш погляд, в умовах транзитивної економіки в Україні необхідність посилення внутрішнього контролю за діяльністю промислових підприємств  обумовлена наступними причинами: посиленням загальної макроекономічної нестабільності; формування ризикованої господарської  політики; посиленням конкурентної боротьби між підприємствами; ускладненням організаційної структури підприємств; ускладненням характеру активних операцій підприємств; бажанням підприємства зберегти комерційну таємницю; необхідністю реагування на ризики, притаманні господарській діяльності підприємств; зростанням кількості  порушень, шахрайств у фінансово-господарській  діяльності підприємств; потребою підвищення ступеня довіри до підприємства з  боку ділових партнерів; частою відсутністю  у різних категорій користувачів доступу до інформації для оцінки її якості.

     Безперечно, внутрішній контроль забезпечує впевненість  керівництва промислових підприємств  в тому, що всі керуючі впливи досягли своєї мети і всі вказівки виконуються. Виходячи з цих міркувань, внутрішній контроль має певні особливості: здійснення функцій контролю особами, які представляють інтереси підприємств  і є членами цього колективу; охоплення всіх видів контролю, який здійснюють суб'єкти внутрішнього контролю підприємства; забезпечення не лише зворотного, а й прямого зв'язку між структурними підрозділами підприємства, між керованою  і керуючою системами.[2, 127]

     У зв'язку з цим виникає нагальна потреба у побудові та розвитку належної СВК. Вирішення протиріч, які виникають  під час виконання управлінських  рішень в промислових підприємствах, здійснюється шляхом реалізації функцій  контролю (інформаційна, функція планування, діагностична, координаційна, організаційно-розподільча, нагляд). На думку автора мета внутрішнього контролю визначає його основні функції: інформаційну (забезпечення власника, керівництва підприємства достовірною інформацією для прийняття управлінських рішень); функцію планування (дозволяє отримати достатню кількість доказів; сприяє раціоналізації витрат на проведення перевірки; забезпечує добрі взаємовідносини з керівництвом, робітниками у процесі перевірки та сприяє якісному виконанню робіт), діагностичну (дозволяє виявляти та систематизувати (за рівнями впливу на розвиток підприємства) основні причини негативних явищ: кризи, банкротства); координаційну (забезпечення безперервності процесу внутрішнього контролю шляхом досягнення погодження в роботі всіх суб'єктів внутрішнього контролю і персоналу підприємства через механізм налагодження раціональних зв'язків (комунікацій) між ними); організаційно-розподільчу (полягає у організації взаємодії та розподілу обов'язків або повноважень між суб'єктами внутрішнього контролю; нагляд (забезпечує визначення головних моментів при перевірці якості проведення внутрішнього контролю). Крім того, особливості СВК, застосовуваних у тих чи інших умовах, визначаються функціональним аспектом внутрішнього контролю.

     Відповідно  до наших переконань та на основі тих  функцій, що властиві внутрішньому контролю, доцільно утворити окрему функціональну  службу-відділ внутрішнього контролю на основі Положення. Головним аргументом такого висновку слід вважати те, що внутрішній контроль є важливою складовою частиною господарського механізму і використовує найновіші знання з теорії і практики планування, обліку, контролю, інформаційних систем з метою прийняття виважених управлінських рішень. Здійснити таку координацію різних систем, що забезпечують виконання вищенаведених різновидів господарювання спроможний лише структурно відокремлений підрозділ підприємства - відділ внутрішнього контролю. До сьогодні немає єдиного рецепту організації відділу внутрішнього контролю.[8, 45]

     Важливого значення безперечно набувають вимоги, що висуваються до працівника відділу  внутрішнього контролю (контролера), серед  яких слід відокремити найважливіші: кваліфікацію, знання та особистісні  риси. Надзвичайно важливо усвідомити вислів Ельмара Майєра щодо контролера: "Контролером є або стає той, хто більше, ніж інші, вчиться, бачить і в усіх ситуаціях думає та діє цілеспрямовано, з думками про майбутнє, з бажанням краще управляти підприємством". Виходячи з цих міркувань, найкраще вести пошук кандидатури особи, відповідальної за внутрішній контроль, на самому підприємстві, оскільки це зменшує ризик.