Аудит підприємств оптової торговлі

Так, наказ визначає застосування:

- вартісних ознак предметів, що входять до складу малоцінних необоротних матеріальних активів;

- переоцінки необоротних активів;

- періодичності (періоду) зарахування цін дооцінки необоротних активів до складу нерозподіленого прибутку;

- методів оцінки вибуття запасів;

- періодичності визначення середньозваженої собівартості одиниці запасів;

- порядку обліку (ідентифіковано або загалом) та розподілу транспортно-заготівельних витрат;

- переліку створюваних забезпечень майбутніх витрат та платежів;

- дати визначення придбаних у результат систематичних операцій фінансових активів;

- періодичності відображення відстрочених податкових активів та

- відстрочених податкових зобов’язань;

- сегментів, пріоритетного виду сегмента, а також принципів ціноутворення у внутрішньо - господарських розрахунках.

4.                     План і програма аудиту підприємств оптової торгівлі

Слово "план" означає послідовний перелік дій у процесі виконання певної робо­ти. В аудиті загальний план скоріше нагадує сукупність найважливішої інформації, яку слід брати до уваги при встановленні розвитку та особливостей аудиту.

Загальний план повинен слугувати основою для підготовки програми аудиту. У ньому прогнозують строки проведення аудиту, складають графік проведення ауди­ту, визначають дату надання письмової інформації про результати аудиту і аудитор­ського висновку.

Вимоги та рекомендації щодо планування аудиту визначені МСА 300 «Планування», згідно з яким аудитори ц аудиторські фірми України мають право самостійно визначити форми і методи аудиту на підставі чинного законодавства, наявних форм і стандартів, умов договору із замовником, професійних знань та досвіду.

Під час планування витрат часу аудитору необхідно враховувати:

-         розрахунок витрат часу, витраченого в попередньому періоді (в разі прове­дення наступного аудиту), і його зв'язок із поточним розрахунком;

-         рівень суттєвості перевірок;

-         проведені оцінки ризиків.

При підготовці загального плану і програми перевірки слід установити рівень суттєвості — ступінь точності підготовленої бухгалтерської звітності клієнта, в межах якої її можна вважати достовірною.

План повинен складатися до початку роботи з клієнтом і враховувати:

-         умови договору на виконання аудиту;

-         зміст аудиторського висновку, строки його подання;

-         відповідальність аудитора, передбачену законодавством;

-         відповідальність підприємства за бухгалтерську звітність, яка надається для перевірки;

-         відповідальність підприємства за повноту і достовірність іншої необхідної інформації;

-         систему і форму бухгалтерського обліку;

-         список членів аудиторської робочої групи, тривалість роботи, бюджет часу і витрат;

-         ступінь впливу на аудит нових бухгалтерських або аудиторських законів, нор­мативів, інструкцій;

-         рівень суттєвості завдань аудиту;

-         найважливіші етапи і завдання аудиту;

-         ступінь довіри до надійності системи бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю;

-         порядок узгодження роботи внутрішніх аудиторів і співпрацю з ними;

-         сутність і обсяг аудиторських доказів;

-         умови, які потребують особистої уваги (можливість помилки, шахрайства);

-         ступінь аудиторського ризику;

-         список помічників, які будуть залучатися до аудиту.

При цьому слід урахувати такі фактори, як реальні затрати праці, необхідні для роботи, витрати часу попередньої перевірки, рівень суттєвості й проведення оцінки ризиків. У складі загального плану повинна бути інформація про:

а)              склад аудиторської групи;

б)              її підпорядкованість;

в)              інструктаж;

г)              перевірку якості роботи молодих спеціалістів старшими працівниками.

У процесі роботи аудитори можуть вносити корективи та зміни до плану, причому їх причини повинні докладно документуватися. Якщо перевірка проводиться не впер­ше, доцільно вивчити матеріали попередньої перевірки, обговорити з клієнтом зміни, що відбулися в діяльності підприємства і в системі обліку, його проблеми, оцінити дії клієнта по усуненню недоліків та виконанню рекомендацій попереднього аудитора.

План бажано погодити з керівництвом фірми. Це дасть можливість уточнити аудиторські процедури з діяльністю персоналу підприємства.

Для виконання плану аудитор повинен підготувати в письмовій формі програму аудиторської перевірки з визначенням у ній конкретних завдань і процедур для кож­ного об'єкта аудиту (див. дод. А).

Програма аудиту — це детальний перелік змісту аудиторських процедур. Цей пе­релік є детальною інструкцією для асистентів аудитора та пересічних учасників пе­ревірки, який також є засобом контролю за якістю їхньої роботи.

Програма повинна бути настільки деталізованою, щоб можна було використову­вати її як інструкцію для виконавців аудиту, які беруть участь у перевірці. Програма має також служити засобом контролю за роботою виконавців аудиту.

У програмі аудиту види, зміст і час проведення запланованих аудиторських про­цедур повинні збігатися з прийнятими до роботи показниками загального плану аудиту. Аудиторська програма допомагає керувати виконавцями аудиту і контролю­вати їхню роботу. Аудиторська програма містить перелік об'єктів аудиту за його на­прямами, а також час, який необхідно витратити на кожен напрям аудиту або ауди­торську процедуру.

Аудитор затверджує програму, визначаючи суттєвість за процедурами аудиту, об'єкт аудиту за кожним питанням окремо та масштаб перевірки.

Програма оформлюється у вигляді таблиці — кожний об'єкт перевірки окремо. На початку програми вказується:

-         назва підприємства;

-         період перевірки;

-         дата перевірки;

-         об'єкт перевірки.

У програмі, крім прізвища, вказують також ініціали аудитора, який здійснює пе­ревірку конкретного об'єкта аудиту, час, який необхідно витратити на перевірку кон­кретного об'єкта перевірки, та передбачають місце для відміток про фактичне вико­нання плану аудиту з кожного питання.

Програма з кожного об'єкта аудиту підписується керівником групи аудиторів або керівником аудиторської фірми (див. дод. Б).

Є два типи підготовки програми: максимально жорсткий і максимально гнучкий.

За першим аудиторська фірма розробляє основну програму, до якої вносить мак­симально важливий обсяг інформації. Маючи таку програму, аудитор може скласти план своїх дій, викресливши з програми пункти, які не підходять для даного клієнта.

За іншим аудитор, маючи відповідні завдання, самостійно готує програму їх ви­конання.

Найкращим є змішаний варіант. Аудитор, маючи основну програму, складає свою з урахуванням індивідуальних особливостей клієнта.

Аудит усіх операцій підприємства здійснюється шляхом використання необхід­них аудиторських тестів, вибіркової перевірки бухгалтерських регістрів, рахунків, первинної документації з урахуванням визначеного аудитором рівня суттєвості по­милки за кожним об'єктом перевірки. Навіть якщо аудитор буде перевіряти всі опе­рації всуціль, це не дасть гарантії виявлення абсолютно всіх суттєвих помилок, тому що значною мірою виявлення суттєвих помилок залежить від рівня професійної під­готовки аудитора та його обізнаності про діяльність підприємства.

5.     Методика аудиту підприємств оптової торгівлі

Аудит оптового товарообігу будується на загальних принципах і регламентується вимогами, що висуваються до аудиторських перевірок.

Аудитор повинен приділити особливу увагу операціям, здійснення та відо­браження яких може містити значну вірогідність порушень. До таких операцій відносяться, зокрема: врегулювання результатів інвентаризації товарів, операції з повернення товарів, переоцінка товарів, відшкодування завданих збитків, oпeрації зі зворотною тарою тощо.

На початковій стадії аудиту оптового товарообігу визначається напрям збору аудиторських свідоцтв: від первинних документів до фінансової звітності або від фінансової звітності до первинних документів, відповідного до якою плануються строки, виконавці, методичні прийоми тощо. Вибір напряму пере­вірки залежить від певних факторів: мети і завдання аудиту, сфери та масштабів діяльності торгового підприємства, способу організації матеріальної відповіда­льності, розташування місць зберігання товарів, періодичності та дотримання вимог до проведення інвентаризації, ступеня довіри аудитора до систем бухгал­терського обліку та внутрішнього контролю на підприємстві тощо.

Від вибору напряму залежить черговість застосування методичних прийомів аудиторської перевірки.

Зокрема, якщо обрано перший напрям, то органолептичні методичні прийоми (інвентаризація, контрольні заміри) обов'язково проводяться в першу чергу. Якщо обрано другий варіант — аудитор спочатку повинен застосувати до­кументальні, розрахунково-аналітичні методичні прийоми і потім в разі необ­хідності провести вибіркову інвентаризацію, експертизу якості, контрольні за­міри тощо.

Незалежно від обраного аудитором напряму перевірки, інвентаризація товарів проводиться інвентаризаційною комісією підприємства в присутності матеріально відповідальної особи, з якою повинна бути обов'язково укладена угода про повну матеріальну відповідальність. Перед початком інвентаризації матеріально відповідальна особа складає звіт (матеріальний, товарний, товарно-грошовий) і дає відповідну розписку. Інвентаризаційна комісія методом перера­хунку, огляду, зважування здійснює фактичну перевірку, результати якої зано­сяться в інвентаризаційні описи. Кожний лист інвентаризаційного опису підпи­сують голова та члени комісії та матеріально відповідальна особа, далі склада­ються порівнювальні відомості, на підставі яких результати проведеної інвента­ризації відображаються в бухгалтерському обліку.

Аудитор повинен перевірити своєчасність, повноту проведення та правиль­ність відображення результатів в відповідних регістрах обліку (пояснювальні за­писки матеріально відповідальних осіб, у яких виявлено нестачу товарів, наказ про результати проведеної інвентаризації, журнали-ордери № 3, 5, 5А, фінансо­ва звітність, тощо).

Якщо при проведенні інвентаризації виявлені товари, що не відповідають встановленим ознакам активів (протягом трьох місяців товар не знаходять спо­живача та невідповідність визначеним критеріям якості), торгівельне підприєм­ство повинно їх уцінити. Аудитор перевіряє склад комісії, що здійснювала уцін­ку, її правомочність, правильність розрахунку чистої вартості реалізації та пра­вильність відображення результатів уцінки в бухгалтерському обліку.

Якщо при документальній перевірці результатів проведеної клієнтом інвен­таризації у аудитора не виникло сумнівів, він аналізує виявлені порушення, з'я­совує причини їх виникнення та розробляє рекомендації і заходи по їх усунен­ню. В іншому випадку аудитор може запропонувати керівництву торгівельного підприємства провести вибіркову інвентаризацію в його присутності.

Операції з надходження товарів на підприємство аудитор перевіряє в послі­довності аналогічній аудиту надходження запасів, звертаючи особливу увагу на правильність визначення первинної вартості при надходженні товарів в залеж­ності від джерел надходження, на наявність спірних відносин між торговельним підприємством та постачальниками або покупцями товарів, на своєчасність та дотримання послідовності процедур виставлення претензій та правильність ві­дображення в бухгалтерському обліку операцій за претензіями.

При перевірці надходження товарів аудитор може провести взаємну звірку прибуткових документів торгового підприємства з рахунками та інформацією постачальників. При взаємній звірці аудитор з'ясовує відповідність назви, сор­ту, кількості, якості, ціни оприбуткованих товарів з аналогічними показниками, вказаними в документах постачальника.

Ретельної увага аудитора заслуговує особливість реалізації товарів на відмі­ну від списання запасів на промисловому підприємстві.

Аудитору слід перевірити повноту відображення виручки, одержаної від реалізації товарів. Для цього дані синтетичного обліку (К 702) зіставля­ються з даними первинних документів, що засвідчують реалізацію товарів.

Аудитор ретельно перевіряє облік накладних на відпуск товарів, порядок їх ви­дачі, проводить взаємну звірку з даними оплати по прибуткових частинах ка­сових звітів касира.

На наступному етапі аудитор повинен перевірити правильність нарахуван­ня торгової націнки, пам'ятаючи, що відповідно до чинного законодавства на всі види товарів на внутрішньому ринку України встановлюються вільні ціни, за винятком тих, за якими здійснюється державне регулювання цін (тарифів). Дер­жавне регулювання цін і тарифів проводиться шляхом встановлення фіксованих цін, мінімальних цін, граничних рівнів цін, граничного проценту рентабельнос­ті, граничної торгової націнки.