Управіння туристчними організаціями

 

 

Вступ

1. Аналіз та дослідження стану туристичного бізнесу за кордоном та в Україні
1. Менеджмент у сфері туризму
2. Маркетинг туристичної діяльності

2.  Організація та управління туристичним бізнесом за кордоном

3. Стан туристичного бізнесу в Україні

Висновок 

Перелік літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Реформування економіки  України стосується всіх без винятку  галузей національної економічної  системи. У ринковій системі господарювання виникають і отримують розвиток принципово нові форми функціонування підприємств, змінюються економічні відносини  з державою власниками, господарськими партнерами, працівниками. Розбудова  України вимагає активного включення  у міжнародний поділ праці, світогосподарські зв'язки. Здійснення реформ відкрило нові можливості для розвитку такої галузі, як туризм. З прийняттям у вересні 1995 року Закону "Про туризм" держава взяла на себе зобов'язання створити сприятливі умови для туристичної діяльності і таким чином подолати кризову ситуацію, в якій опинився туризм нашої країни на початку 90-х років.

Сьогодні туризм є найбільш розвинутою та однією з найдинамічніших галузей світової економіки. У ній зайнято близько 10% світових трудових ресурсів, виробляється близько 10% світового валового продукту. За прогнозами експертів, протягом наступних п'яти років рівень щорічного зростання цієї галузі становитиме 5%, що дасть можливість створити два мільйони нових робочих місць.

Річні надходження від  світової туристичної галузі становлять 500 мільярдів доларів США і  очікують, що цей показник до 2010 року зросте до одного трильйону доларів. У цих умовах Україна теж повинна  використати ці можливості для свого  зростання.

Туризм - це саме та галузь економіки, яка заслуговує в Україні більшої  уваги для розвитку. Ця галузь може забезпечити значний внесок в  економіку держави у вигляді  нових робочих місць, збільшення надходжень від зовнішньоекономічної діяльності та повноваження державного бюджету через сплату податків.

Швидкий і ефективний розвиток туристичної індустрії неможливий без залучення до неї висококваліфікованих фахівців, які володіють всім необхідним інструментарієм для цього.

1. Аналіз та дослідження стану туристичного бізнесу за кордоном та в Україні

1.1. Менеджмент у сфері туризму

Структура організації і  управління туристичної фірми визначається задачами і стратегіями компанії, що встановлені керівництвом. Як і будь-яка організація туристична фірма має внутрішнє середовище і підлягає впливу факторів зовнішнього середовища. Внутрішні чинники, що вимагають уваги керівництва,— це цілі, структура, задачі, технологія і люди. Структура організації є логічним співвідношенням функціональних зон і рівнів управління, що використовується для досягнення цілей організації. Керівник повинен враховувати зовнішнє середовище в цілому, так як організація є відкритою системою, що залежить від взаємообміну ресурсами і результатами діяльності з навколишнім світом. В основі системи туризму лежать дві субсистеми: суб'єкт туризму та об'єкт туризму. Оточуючий систему туризму світ представлено економікою, екологією, технологіями, політикою та соціальною системою. Залежність туризму від зовнішнього середовища одна із самих значних його характеристик та особливостей. Між субсистемами, між зовнішніми системами та системою туризму існують визначені взаємозв'язки. У зв'язку з цим можна стверджувати, що туризм — це відкрита система, котрою можна та потрібно управляти, використовуючи методи та принципи сучасного менеджменту. Управляти туристичною системою — отже оптимально розподіляти цілі та задачі між структурними підрозділами та працівниками організації. Складовими структури управління є склад, співвідношення, розташування та взаємозв'язок окремих підсистем організації. Створення такої структури спрямовано насамперед на розподіл між окремими підрозділами організації прав та відповідальності. У структурі управління організацією виділяються: ланки (відділи); рівні (щабель) керування; зв'язки (горизонтальні та вертикальні). В основі утворення ланки управління лежить виконання відділом визначеної функції управління, а зв'язки, що встановлюються між відділами, мають горизонтальний характер. Рівні управління знаходяться у вертикальній залежності та підпорядковуються один одному за ієрархією. Основне завдання економічного управління туризмом полягає у зведенні витрат від туристичної діяльності до мінімуму. Визначення витрат тісно пов'язано з визначенням споживання в туризмі, що визначається як вартість товарів та послуг, необхідних для задоволення попиту туристів. Розмір витрат туристів у першу чергу визначається частотою поїздок, інтенсивністю їх подорожей та середньою тривалістю поїздок. За допомогою ефективного управління можна збільшити чисті економічні вигоди, тобто забезпечити перевищення економічних результатів над витратами. Для формування ефективної структури управління необхідно, з одного боку визначити параметри ефективності структури управління туризмом у цілому, з іншого — ефективність прийнятих управлінських рішень. Для визначення ефективності структури управління використовуються коефіцієнти: ланковості, територіальної концентрації, ефективності організаційної структури управління. Управлінські рішення, прийняті керівниками туристичних підприємств, можна розділити на сильно - та слабоструктуровані. При прийнятті сильноструктурованих рішень можна користуватися методами кількісного аналізу та електронного опрацювання даних. Застосування економіко-математичних методів у розв'язанні управлінських проблем як критерію вибору дозволяє використовувати цільову функцію, що, звичайно, треба максимізувати або мінімізувати. Максимізувати можна прибуток, доходи, продуктивність праці, а мінімізувати — витрати, час перерв, непродуктивні втрати тощо. Для оцінки варіантів слабоструктурованих рішень застосовують систему зважених критеріїв. Для цього проводиться порівняльний аналіз усіх запропонованих варіантів на орієнтацію на більш значимі критерії. Це можуть бути вартість, імідж фірми-посередника, умови знижок і пільг, якісні параметри, географічне положення тощо.

Управління системою туризму  повинно базуватися, у першу чергу, на стратегічному плануванні, у процесі  якого розробляється політика туристичної  фірми, що подає собою загальні цілі та норми відношень, що забезпечують життєздатність та розвиток цієї структури. В основу політики туристичної фірми  закладаються довготермінові цілі, філософія, політика, культура підприємства та його законодавчі правила. Доцільно процес планування здійснювати на вищому, середньому та нижньому рівнях управління. На вищому рівня управління оцінюються тенденції, що спостерігаються в оточенні організації, визначається ймовірне поводження конкурентів. Головна задача планування на цьому рівні полягає в розробці тактики та стратегії поводження організації у своїй ринковій ніші. На середньому рівні керування визначаються проміжні цілі на шляхи досягнення стратегічних цілей та завдань. На нижньому рівні здійснюється оперативне планування, мета якого досягнення загальних та головних цілей організації. Найважливішим соціально-економічним результатом управління персоналом необхідно розглядати планування кар'єри робітників як найзначущого структурного елемента в системі управління персоналом.

В організації управління важливе місце займає врахування особливостей процесу трудової адаптації  працівника. Це складний, двосторонній процес між особистістю та виробничо-трудовим середовищем, до якого вона входить. При трудовій адаптації розрізняють  первинну та вторинну адаптації. Для  первинної адаптації (початок трудової діяльності) характерним є емоційно-психічний  дискомфорт починаючого працівника. Вторинна адаптація здійснюється або при переході працівника на нове робоче місце зі зміною або без зміни професії, або при суттєвих змінах виробничого середовища.

Новий підхід до професійних  якостей менеджерів показує необхідність посилення їх позицій у вищих  та середніх ланках управління туризмом, адже керівництво крупних секторів туризму, туроператорів і турагентств добре розуміє існуючі проблеми управління великими туристичними потоками. Необхідно застосовувати навчальні програми, впроваджувати спеціальні короткотермінові курси та семінари, що розвивають навички керівника, розкривають його здібності та можливості. Наприклад, російська міжнародна академія туризму пропонує різні сертифікаційні семінари, такі як «Діяльність туристичних агентств та агентів», «Менеджмент туроперейтинга» та ін. РМАТ також пропонує всілякі короткострокові бізнес-семінари з видачею кваліфікаційного сертифікату Академії по програмі навчання.

1.2. Маркетинг туристичної діяльності

У туристичному бізнесі як і в будь-якому іншому виді діяльності необхідне вивчення проблем попиту та пропозицій на ринках, тобто проведення маркетингових досліджень. При виконанні послуг фірма повинна орієнтуватися на потреби туристів, що визначають за допомогою опитування потенційних клієнтів. Не менш важливим джерелом інформації є й аналіз рекламних проспектів і листівок, що доставляються російськими та зарубіжними фірмами-партнерами та конкурентами.

Слід враховувати, що за метою  поїздки туризм класифікується так:

1. Курортний туризм з  метою відпочинку і лікування.

2. Екскурсійний туризм  — знайомство з природними, історичними  і культурними пам'ятками.

3. Діловий туризм —  для проведення ділових переговорів.

4. Науковий туризм —  знайомство з досягненнями науки  і техніки, участь в конгресах,  конференціях і т. д.

За чисельністю учасників  розділяють груповий та індивідуальний туризм.

На схемі відображена  структура потреб туристів, що лежить в основі туристичної програми і  показує, що організація турів на відпочинок повинна враховувати  такі фактори як місце відпочинку, престиж або навпаки економію коштів, а також вік туристів; при організації ділових поїздок  і шоп-турів особливе значення має  місцезнаходження країни туризму, а  для турпоїздок з метою навчання до останнього додається аналіз вікової  структури туристів, (див. мал. 1).

 

Фактори сегментації

Вік

Географія

Відпочинок

Цілі

Престиж

Економія

Шопінг

Навчання

Ділові поїздки

Мал. 1. Сегментація ринку міжнародного туризму.

 

Процес створення будь-якої туристичної програми починається  з розробки загальних цілей, попередніх прогнозів, що базуються насамперед на вивченні попиту споживачів та пропозиції конкурентів. В діяльності туристичних  фірм, особливо на етапі їх виходу на ринок, велике значення має правильно  розроблена рекламна кампанія. Туристична кампанія може бути націлена на турагентів або на потенційних клієнтів. Інформація, що відноситься до першого виду розповсюджується насамперед на туристичних виставках, де представляють свій продукт всі найкрупніші компанії різних країн. Дуже важливе значення в туристичній рекламі мають спеціалізовані документи — листівки, брошури і т. д. Звичайно двозірковий і більш високого класу готель випускає свої власні брошури, наявність яких необхідна насамперед в курортних зонах, центрах спортивних заходів, архітектурних і культурних центрах. Всі вищезгадані засоби представляються турагентам туроператорами, які використовують також проспекти курортних зон і відеореклами, де відображаються насамперед своєрідність даної місцевості, культурні традиції та історичні пам'ятки. В цьому випадку основною метою, що обрана туроператором, є створення іміджу того чи іншого регіону.

Рекламою різноманітних  туристичних зон і турпрограм займаються насамперед туроператори: користуючись інформованістю потенційного споживача, публікують невеличкі оголошення в друкованих чорно-білих виданнях, що стосуються запропонованих послуг і рівня тарифів. При цьому для майбутніх клієнтів основним аргументом виступають низькі ціни.

Один із основних етапів — просування товару. На міжнародному рівні необхідна не тільки реклама, а й участь в міжнародних ярмарках і виставках, що дають можливість привернути увагу не до одного конкретного  продукту, а до фірми в цілому. Розрізняють наступні види виставок:

— туристичні виставки загального призначення для професіоналів  і публіки;

— спеціалізовані виставки, що організуються за визначеними критеріями, наприклад, зимові види спорту;

— багатоцільові ярмаркові  експозиції.

Основними туристичними центрами, де організуються відомі в усьому світі ярмарки і виставки, є Брюссель, Мілан, Люксембург, Париж, Лондон.

Окрім сегментації ринку  і вибору маркетингової стратегії  необхідно враховувати, що туристичні послуги мають свій життєвий цикл, що складається з декількох фаз:

1. Розробка — період дослідження ринку, аналізу інформації, розрахунку вартості послуг, пошуку партнерів, налагодження зв'язків.

2. «Запуск» — період розповсюдження рекламних оголошень, завоювання потенційних клієнтів, для якого характерні непостійний об'єм збуту і коливання ціни.

3. «Зрілість» — період, коли турпродукт стає відомим, з'являються постійні клієнти, число бажаючих скористатися послугами зростає, збільшується об'єм продажу.

4. Спадання — період, коли попит на даний вид послуг спадає, якщо з'являються нові удосконалені тури.

Необхідно пильно аналізувати  і продукти, що є маловідомими, новими для певного ринку, і добре  відомі, для збуту яких потрібна зміна іміджу. Крім того, для туризму  характерні фази, що залежать від пори року. Вони основані на перевагах клієнтів, які можуть вибрати для відпочинку найбільш принадний для їхніх  інтересів сезон.

2. Організація та управління туристичним бізнесом за кордоном

 

Виконання міжнародних туристичних  операцій передбачає певні відносини  між туристами-споживачами туристичних  послуг та туристичними фірмами —  їх виробниками і реалізаторами, а також відносини останніх з  різноманітними організаціями, що забезпечують виконання цього виду послуг.

До суб'єктів туристичної  діяльності в зарубіжних країнах  належать: