Технологія надання страхування в туризмі

           У  зв’язку  із  зростаючою  кількістю  постійних  клієнтів  та „проштовхуванням”  нових  програм страхування, розробляються нові тарифи, які є нижчими у порівнянні з попередніми. Це сприяє укладанню нових договорів страхування подорожуючих за кордон та подальшій кооперації з тур фірмами.

     Таблиця 3.2

Інформація про  кількість договорів, збитковість

         Зараз найбільшою популярністю серед туристичних фірм користується мінімальний набір послуг, який включає  організацію  та  сплату  послуг  екстреної  медичної  допомоги,  необхідного  транспортування  до лікувального закладу, дострокового повернення на територію України та репатріацію у випадку смерті.

     Щодо  популярності  ризиків  серед  туристів,  то  це  безперечно  страхування  непередбачених медичних витрат та від нещасних випадків під  час перебування за кордоном. З  урахуванням тенденцій вітчизняного туриста перспективним є страхування  неможливості здійснити поїздку, страхування  багажу та страхування непередбачених медичних витрат в Україні (див. табл. 3.3).

     Таблиця 3.3

Перелік послуг, які надаються страховиками та досвід роботи компанії на ринку  страхування туристів.

       Для вирішення питання відмови страховика у виплаті страхового відшкодування необхідно втручання не  тільки  страховиків,  але  й  активна  участь  суб’єктів  туристичної  діяльності  та  відповідних  структур виконавчої  влади,  тому що  туризм  –  це  одна  з  найперспективніших  галузей  нашої  країни,  яка  відкрила українським  туристам  свої  можливості  нещодавно,  та  зацікавленість  у  туризмі  тільки  починає  зростати.

     Тільки  на  протязі  2007  року  кількість  туристичних  потоків  збільшилася  на  30%,  загальна  кількість  подорожуючих склала 2,9 млн. осіб. У  Законі України «Про туризм» ст. 16 вказано обов'язкове страхування, яке  забезпечується  суб'єктами  туристичної  діяльності  на  основі  угод  із  страховиками, що  теж  збільшить потребу у страхуванні [1] .

         Загалом,  суб’єкти  страхової  галузі,  туристичної,  та  держава  повинні  об’єднати  зусилля  по удосконаленню системи страхування і управління страховими виплатами в туристичній діяльності, програм управління ризиками із залученням професіоналів для того, щоб ринок туристичних послуг, а разом з ним і страховий ринок вийшли на якісно новий рівень, який передбачатиме поєднання інтересів та взаємовигідне співробітництво.

     Для  того,  щоб  уникнути  випадків  необхідної  із  некваліфікованими  страховими  агентами,  треба покращити  та  укріпити  захист  споживачів  –  створити  державні  заклади  з  питань  страхування  та запровадження  ліцензування  страхових  агентів,  які  б  здійснювали  завдання  по  створенню  та  підтримці  надійної статистичної бази даних по страховому ринку.

     Висновки 

     Для  того,  щоб  уникнути  типових  проблем  між  суб’єктами  туристичної  діяльності  у  страховому покритті,  а  також  проблем,  з  якими  вони  стикаються  при  укладанні  договорів  страхування,  треба запровадити:

     -  комбіновані дисконтні платіжні  картки, на яких буде  зазначене  комплексне страхування: страхування  депозиту,  платіжної  картки,  особисте  медичне  страхування,  страхування  від  нещасного   випадку  і обов’язкове страхування  всього комплексу туристичних  послуг.

     -  обов'язкове  створення  страхових   пулів (спільних  фондів  виплат)  з  метою  розподілу  зобов'язань   по страхових виплатах на декілька  членів даного співтовариства.

     -  створення  мінімального  розміру   фонду  страхового  відшкодування   для  страхових  компаній  тих,  що працюють в даному  напрямі.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     ВИСНОВКИ

     Динаміка  основних параметрів за останні роки свідчить про зміцнення тенденції  до зростання обсягів страхового ринку. Серед позитивних чинників —  стійке зростання капіталу та обсягів  активів, що є необхідною умовою стабільного  функціонування і розвитку страхового ринку. Поліпшується структура і  якість активів страховиків, зменшується  їх кредиторська заборгованість та підвищується фінансова надійність. Законодавче  встановлення вимог до мінімальних  розмірів статутних капіталів страховиків  сприяло концентрації страхового ринку  та зростанню загального розміру  статутних фондів страховиків. Проте  проблеми підвищення рівня капіталізації  страховиків, ліквідності їх активів  та концентрації страхового ринку залишаються  актуальними.

     Завданням курсової роботи було визначення функцій  страхування. Страхування виконує чотири функції: ризикову, попереджувальну, ощадну, контрольну. 
          Зміст ризикової функції страхування полягає у відшкодуванні ризику. В межах дії цієї функції відбувається перерозподіл грошової форми вартості між учасниками страхування у зв'язку з наслідками випадкових страхових подій. Ризикова функція страхування є головною, бо страховий ризик, як ймовірність шкоди, безпосередньо пов'язаний з основним призначенням страхування по відшкодуванню міжнародних втрат потерпілим.

     Попереджувальна функція страхування полягає у фінансуванні за рахунок коштів страхового фонду заходів по зменшенню страхового ризику.

     Ощадна  функція страхування сприяє накопиченню грошової суми на подальше життя.

     Контрольна  функція страхування полягає в перевірці цільового формування та використання коштів страхового фонду.

     Що  стосується особливостей страхування  в туризмі, то вони стосуються безпосередньо страхування туристів. Застосовуються наступні види страхування: медичне; від нещасного випадку; майнове; на випадок затримки транспорту; витрат, пов'язаних із неможливістю здійснити поїздку; асистанс; страхування відповідальності власника автотранспортних засобів та інші.

     Одним із основних видів страхування в  туризмі є медичне страхування, яке, в основному, покриває всі витрати  на медичні послуги, послуги стаціонарного  лікування, перевезення машиною  швидкої допомоги, придбання ліків, догляд за хворим, а у випадку  смерті за кордоном - траспортування тіла на батьківщину.

     Не  менш важливим є страхування від  нещасних випадків. Страховим      випадком визнаються: смерть застрахованого, яка настала в результаті нещасного випадку, що відбувся із застрахованим під час дії договору страхування; інвалідність, одержана в результаті нещасного випадку; часткова втрата працездатності в результаті нещасного випадку, який мав місце під час дії договору страхування.

       Стаття 17 Закону України "Про туризм" передбачає, що "Страхування туристів (медичне та від нещасного випадку) обов'язкове і здійснюється суб'єктами туристичної діяльності на основі угод зі страховими компаніями, які мають право на здійснення такої діяльності"[1].

     Суб'єкт  туристичної діяльності, який надає  туристичні послуги, зобов'язаний забезпечити  страхування туристів та осіб, які  їх супроводжують. Для цього договір  страхування із страховиком можуть укласти самі туристи або суб'єкт  туристичної діяльності як агент  страхової компанії. У першому випадку перевіряється наявність у туриста страхового полісу і його копія додається до договору про надання туристичних послуг. У другому – договір страхування укладається безпосередньо в туристичному підприємстві агентом страхової компанії, яка має ліцензію на право здійснення діяльності, пов'язаної з організацією медичного страхування і страхування від нещасного випадку.

     Особливим видом страхування є асистанс. Він забезпечує туристів або  спеціалістів, відряджених за кордон, допомогою на місці в технічній (ремонт автомобіля), грошовій або іншій формі.

     Асистанс - це перелік послуг (в межах угоди), які надаються в необхідний момент в натурально-речовій формі або у вигляді грошових коштів через технічне, медичне і фінансове сприяння.

     Об'єктом  страхування відповідальності власників  автотранспорту є їх          громадянська відповідальність за можливе спричинення шкоди іншим особам при дорожньо-транспортній пригоді. Завдані матеріальні збитки та витрати, зумовлені нанесенням тілесних пошкоджень потерпілим громадянам, підлягають відшкодуванню страховою компанією. За цим видом страхування виплачуються матеріальні збитки, пов'язані з відновленням транспортних засобів та іншого майна, проводиться оплата витрат на лікування потерпілих громадян, протезування, перекваліфікацію, відшкодовуються втрати сімейного бюджету у зв'язку із тілесними пошкодженнями або смертю потерпілого тощо.