Технологія надання страхування в туризмі

     – негайно, але у будь-якому випадку не пізніше за п'ять діб, рахуючи з того дня, коли він дізнався або повинен був би дізнатися про збиток, сповістити про це страхувальну компанію або її представника;

     – вжити всі можливі заходи щодо запобігання або зменшення збитку і щодо рятування застрахованого майна; якщо це є можливим, страхувальник повинен запитати у страхувальної компанії інструкції, які йому слід виконувати;

     – надати страхувальній компанії або її представникам можливість проводити огляд або обстеження пошкодженого майна, розслідування причин і розміру збитку, брати участь у заходах щодо зменшення збитку і рятування застрахованого майна;

     – на вимогу страхувальної компанії повідомити їй письмово всю інформацію, що необхідна для висновку про розмір і причини пошкоджень або загибелі застрахованого майна;

     – у разі загибелі або пошкодження рухомого майна, устаткування;

     – надати страхувальній компанії опис пошкодженого, загиблого або втраченого майна. Ці описи повинні надаватися в узгоджені із страхувальною компанією терміни, але у будь-якому випадку не пізніше за один місяць з дня настання страхового випадку. Описи складаються із зазначенням вартості пошкоджених предметів на день збитку. Витрати із складання описів несе страхувальник;

     – зберегти постраждале майно в тому вигляді, в якому воно опинилося після страхового випадку.

     Страхувальник має право змінювати картину  збитку тільки в тому випадку, якщо це диктується міркуваннями безпеки, зменшенням розмірів збитку, з відома страхувальної  компанії або після закінчення двох тижнів після повідомлення страхувальній  компанії про збиток. [3, с. 138]  
Якщо страхувальник не виконає будь-яке з наведених зобов'язань, страхувальна компанія має право відмовитися від виплати страхового відшкодування.  
            Страхувальна компанія та її представники мають право брати участь у рятуванні і збереженні застрахованого майна, застосовуючи і вказуючи необхідні для цього заходи, проте ці дії страхувальної компанії або її представників не можуть розглядатися як визнання її обов'язку виплачувати страхове відшкодування. Якщо страхувальник перешкоджає цьому, страхове відшкодування скорочується в тій мірі, в якій це привело до збільшення збитку.  
             Представник страхувальної компанії має право приступити до огляду постраждалого майна, не чекаючи сповіщення страхувальника про збиток. Страхувальник не має права перешкоджати йому в цьому.  
Страховик має право відмовитися від виплати страхових сум (страхового відшкодування) у випадку, коли встановлено:

     – навмисні дії страхувальника або особи, на користь котрої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на дії, пов'язані з виконанням ними громадянського чи службового обов'язку або захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації. Кваліфікація дій страхувальника або особи, на користь котрої укладено договір страхування, встановлюється відповідно до чинного законодавства України;

     – вчинення страхувальником-громадянином або іншою особою, на користь котрої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку;

     – подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про об'єкт страхування;

     – отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної за заподіяне;

     – невчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховиком перешкоду визначенні обставин, характеру та розміру збитків та інші випадки, передбачені законодавством України.

     Умовами договору страхування може бути передбачено  інші підстави для відмови від  виплати страхових сум, якщо це не суперечить законодавству України. Рішення про відмову від виплати  страхових сум приймається страховиком  та повідомляється страхувальнику в  письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови. Відмова страховика від виплати страхових сум  може бути оскаржена страхувальником у судовому порядку. 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ОСНОВНИХ ВИДІВ СТРАХУВАННЯ, НЕОБХІДНИХ ТУРИСТАМ

          2.1 Технологія надання медичного страхування як найпоширенішого виду страхування туристів

     Через високу вартість медичних послуг за кордоном оплачувати їх на місці самостійно туристам невигідно. За наявності страхового поліса турботу про життя і  здоров'я туриста бере на себе страхова компанія.

     Страховий поліс мандрівника (Travel Insurance Policy) є  номерним бланком суворої звітності. На паспортній частині поліса, тобто  на його обкладинці, зазначаються повна  назва страхової компанії та її партнера—  закордонної сервісної компанії (Medical Assistance Company). В основній частині  поліса подають реквізити страхувальника, ім'я, прізвище і дату народження туриста, територію дії поліса (країна), страхову суму, розмір збитків, які не відшкодовуються (франшиза), об'єкт страхування, вказують правила страхування, докладно описують ризики, за які страхова компанія відповідає, а також інші умови за згодою сторін і ставляться підписи страхувальника і туриста[8].

     У полісі завжди повинні бути зазначені  адреси і телефони лікарів чи асистанс-центрів, за якими можна звертатися, щоб  одержати безкоштовну екстрену допомогу. Щоб одержати безкоштовну медичну  допомогу чи консультацію, незалежно  від місцезнаходження, турист повинен  звернутися в цілодобовий диспетчерський центр сервісної медичної компанії за вказаним у полісі телефоном. Оператору  асистанс-служби необхідно повідомити такі дані:

     — ім'я і прізвище застрахованої  особи, якій потрібна допомога;

     — номер страхового поліса і термін його дії;

     — назву страхової компанії, що видала поліс;

     — короткий опис проблеми і характер необхідної допомоги;

     — місцезнаходження туриста і номер  контактного телефону для безкоштовної міжнародної розмови.

     Якщо  турист самостійно звертається в  інші медичні організації чи до лікаря готелю, він втрачає право на безкоштовну  медичну допомогу та виписані ними рахунки до оплати не приймаються.

     Страхові  компанії, укладаючи договір з  турфірмою на обслуговування туристів за кордоном, включають у страховий  поліс мандрівника широкий спектр послуг страхування:

     —за раптового захворювання — невідкладну медичну допомогу, амбулаторне та стаціонарне лікування, у тому числі операцію у першокласних клініках;

     —екстрену стоматологічну допомогу (за гострого зубного болю) на суму не більше 200 дол. США;

     —надання медичного устаткування (інвалідні візки, милиці тощо);

     —термінове доправляння одного з найближчих родичів до місця події і назад;

     —екстрене повернення потерпілого на батьківщину разом з особою, що його супроводжує, якщо це необхідно за медичними показниками. У випадках летального результату страхова компанія оплачує всі витрати здоправлення тіла туриста на батьківщину;

     — забезпечення засобами для повернення додому неповнолітніх дітей, які  подорожують із потерпілим туристом;

     —сприяння в організації кваліфікованої юридичної допомоги застрахованому і його захисту;

     —оплату термінових повідомлень, пов'язаних зі страховим випадком;

     —надання допомоги при втраті чи затримці багажу під час закордонної поїздки;

     —страхування цивільної відповідальності автовласників ("зелена картка");

     —страхування від неможливості вирушити в поїздку за кордон;

     —страхування квартир і майна на час перебування власника за кордоном.

     Страховик не відшкодовує витрат туриста, якщо вони не належать до страхових випадків. Не є страховими випадками:

     — хронічні захворювання і сонячні  опіки;

     —захворювання, пов'язані з вживанням алкоголю і наркотичних засобів;

     — захворювання, викликані невиправданим  ризиком (спуск у печери, стрибки  у воду з трампліна тощо);

     —захворювання чи нещасні випадки, які виникли до чи після повернення застрахованого в країну постійного проживання;

     —пластична хірургія, різного роду протезування, щеплення, профілактичні вакцинації та ін.;

     — тілесні ушкодження при участі в  страйках, воєнних діях;

     — навмисне заподіяння собі тілесних ушкоджень;

     — самогубство;

     — витрати на додатковий комфорт (телевізор, телефон, кондиціонер, послуги масажиста  чи косметолога), якщо турист перебуває  в лікарні[5].

     Нерідко туристи самі порушують встановлені  в країні правила поведінки, через  що потрапляють у ризиковані ситуації, які не вважаються страховими випадками: купаються при штормовій погоді, стрибають із парашутом без відповідної  підготовки, займаються віндсерфінгом  у місцях, де існує загроза зустрічі з акулами, необережно поводяться в  містах із підвищеною криміногенністю, відвідують сумнівні розважальні заклади  тощо. Теплових ударів, сонячних опіків, фотодерматитів також можна уникнути, якщо поводитися розумно і звикати  до сонця поступово.

     Уникнути  проблем, які спричиняють вживання незвичних продуктів і зміна  режиму харчування, можна, якщо ретельно мити руки і з обережністю вживати  екзотичну їжу. Якщо на літній відпочинок за кордон їдуть туристи, які страждають хронічними захворюваннями, з надією погрітися, подихати морським чи гірським повітрям, підлікувати старі болячки, їм варто подбати про себе заздалегідь  і захопити медикаменти, якими вони звикли користуватися вдома. Різка зміна клімату і режиму може згубно позначитися на здоров'ї, і відпочинок обернеться проблемами. При цьому жодна страхова компанія не візьме на себе оплату всіх витрат з лікування захворювання.

     При оформленні страхового поліса мандрівника  сума страхового внеску (страхової  премії) становить приблизно 1 дол. США  на день на одну людину. Страхова компанія зазвичай покриває видатки застрахованому туристу на багато видів послуг у  межах страхової суми від 10 тис. до 100 тис. дол . США залежно від умов страхування. Страхова сума —- це сума, в межах якої застрахованому туристу  буде надана медична, юридична та адміністративна  допомога.

     Розмір  страхового внеску залежить від декількох  факторів:

     — від терміну перебування за кордоном — чим триваліший термін, тим  нижчий страховий внесок у день на людину (менше 1 дол. США на день);

     — від країни в'їзду — вартість страховки  при поїздці, наприклад, у США, Канаду чи Австралію, є вищою, ніж в інші країни;

     — від кількості людей у туристській  групі — для групи (від б  осіб) застосовується дешевший, груповий, тариф, а якщо родина подорожує разом, тоді застрахованими повинні бути всі  її члени;

     — від ступеня ризику — страховий  внесок зростає, якщо страхують підвищені  ризики (наприклад, для туристів, які  виїжджають кататися на гірських лижах  і займатися іншими видами активного  відпочинку, базовий тариф зросте в середньому вдвічі);

     — від віку туристів — страховий  внесок для туристів віком до 21 року буде меншим від звичайного базового тарифу, для туристів, старших 65 років, тариф звичайно збільшується вдвічі, старших за 70 років — утричі (туристи, старші 80 років, не підлягають страхуванню).

     Додатково до медичного страхування турист може застрахуватися від інших ризиків. Наприклад, власник пластикової  картки серії "Visa Classic" чи "Master Card" при поїздці за кордон може застрахуватися від фінансового ризику. Страхування  фінансових ризиків при поїздці  за кордон власників пластикових карток розраховане на співпрацю турфірм, страхових компаній, банків і туристів. Такі програми орієнтовані на туристів, які, заощаджуючи свій час, вирушають на відпочинок із пластиковими картками, а не з пачками валюти[4].

     Найчастіше  власник пластикової картки надає  перевагу найбільш повному і мобільному обслуговуванню за сукупністю декількох  страхових програм, зведених до єдиного  поліса мандрівника. Це, як правило, і  страхування тих, хто виїжджає за кордон, і добровільне медичне  страхування, і страхування майнових ризиків (майна, транспорту), і страхування  відповідальності. Такий вид співпраці  турфірм, банків і страхових компаній вигідний і страховику, і страхувальнику, і туристу.