Історичні пам'ятники України як пізнавальний туристичний об'єкт

Загальна кількість туристів, обслужених туроператорами та турагентами, збільшилася (в порівнянні з аналогічним періодом минулого року) на 17%, обсяг послуг - на 10%, платежі до бюджету - на 14%. Про це сьогодні заявив голова Державної служби туризму і курортів України Анатолій Пахля. Як повідомили ЛІГАБізнесІнформ в прес-службі Держслужби, зокрема, на Волині збільшення кількості туристів склало 7%. У Донецькій області за 9 місяців кількість обслужених туристів зросла на 10% (в порівнянні з аналогічним періодом 2008 року), у Миколаївській - на 40%. Туристичними підприємствами Рівненської області обслуговано на 1,3% більше туристів, ніж за 9 місяців 2008 року.

На Львівщині сьогодні інтенсивно розвиваються культурно-пізнавальний, лікувально-оздоровчий, спортивний, релігійний, екологічний, аграрний, гірськолижний  та конгресовий туризм. Комплексна реалізація заходів розвитку туристичної та рекреаційної сфер показала позитивну динаміку зростання показників: обслуговано туристів на 10% більше, ніж за аналогічний період 2005 року, екскурсантів - на 76%, обсяг наданих туристичних послуг збільшено на 44%, надходження до бюджету - на 2% .

В Івано-Франківській області кількість  туристів збільшилася, за рахунок проведених туристичних та культурних заходів, майже в три рази. Позитивну  і усталену динаміку несе і туристичний  сезон в Закарпатській області - кількість обслужених туристів в регіоні зросла в порівнянні з аналогічним періодом 2008 року на 28%. Обсяг наданих послуг за цей час збільшився на 10%.

На Тернопільщині приріст відзначається  і в екскурсійній діяльності (на 5-10%), хоча основна кількість екскурсантів припадатиме таки на осінній період. З початку року в оздоровчих закладах регіону відпочило 81 тис. туристів. Ще близько 90 тис. туристів відпочивали в приватному секторі та самостійно в наметових містечках. Загалом їх у цьому році обслужено на 20% більше.

У Вінницькій області також спостерігається зростання кількості обслугованих туристів на 20% і екскурсантів на 5%. У Запорізькiй області туристів обслужено на 26% більше, ніж за аналогічний період минулого року. В Одеській області збільшення планується на рівні 3%. У Севастополі кількість туристів в порівнянні з минулим роком практично не змінилася.

Для гарантовано високої  потужності туристичних потоків  необхідно диверсифікувати ринки  збуту, завчасно рекламувати в Україні  та за кордоном її туристичний потенціал, акцентуючи увагу на унікальних природнокліматичних ресурсах, екскурсійних програмах, гостинності населення, недорогих послугах харчування, наявності у достатку екологічно чистих фруктів та інших продуктів і тому подібне.

2. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ОСОБЛИВОСТЕЙ ІСТОРИЧНИХ ПАМ'ЯТОК УКРАЇНИ ЯК ПІЗНАВАЛЬНИХ ТУРИСТИЧНИХ РЕСУРСІВ

2.1. Загальна характеристика історичних  пам'яток України 

На території України  збереглися сліди багатьох культур  і народів - від стародавніх курганів і городищ Приазов'я і грецьких полісів прибережної частини Чорного моря, до давньослов'янських поселень і взірцем класичної архітектури пізніших епох. Прекрасні природно-кліматичні умови країни і гірські системи Карпат і Криму дозволяють розвивати тут всі види активного туризму, а протяжне морське узбережжя манить любителів морського відпочинку.

Київ - одне з найдавніших  міст Східної Європи, часто званий "мати міст руських", заснований в V ст. н. е.. Місто вважається однією з  найкрасивіших столиць світу, і  це не дивно - на його території можна побачити такі унікальні пам'ятники історії, як ансамбль Києво-Печерської Лаври (1051 р.) - один зі світових центрів православ'я і безцінний пам'ятник архітектури, включений в список скарбів ЮНЕСКО , Золоті Ворота (XI ст.), унікальний історичний та культурний пам'ятник - острів Хортиця, Ближні і Дальні печери Києво-Печерської Лаври, в яких покояться останки Антонія і Феодосія Печерських, Іллі Муромця, Нестора Літописця і інших легендарних історичних особистостей, знамениті Андріївський узвіз , Володимирська гірка, Поділ і Хрещатик, річка Почайна, в якій князь Володимир хрестив киян, Губернаторський Дім (1780 р.), Кловський (1752-1756 рр..) і Маріїнський (1745-1752 рр.). палаци, величний музей Великої Вітчизняної війни і безліч чарівних вулиць, що додають місту неповторний колорит.

За кількістю церков і храмів Київ не має собі рівних на території СНД - комплекс Софійського  монастиря (XI ст.), Видубицький монастир (XI ст.) З Михайлівський (1070-1088 р.) і  Георгіївський (1696-1701 рр.) собори, церква Спаса на Берестові (1113-1125 рр.., тут похований Юрій Долгорукий), Володимирський собор (1862-1896 рр..), Кирилівська церква (XI ст.), Андріївська церква (1747-1753 рр..), Братський монастир (1616 г .), Воскресенська церква (1701-1705 рр..), Миколаївський (1899-1909 рр.). та Олександрівський (1817-1842 рр.). костьоли, церква Феодосія Печерського (1698-1702 рр..), Флорівський жіночий монастир (XV ст. ) і більше 20 інших культових споруд.

Привертають увагу  і численні музеї міста - Національний музей ім. Шевченка, Музей українського образотворчого мистецтва, західного і східного мистецтва, народного декоративного мистецтва, Національний музей народної архітектури та побуту в Пирогово, археологічний, історії медицини, Києво-Печерський державний історико-культурний заповідник, Музей мистецтв ім. Богдана та Варвари Ханенків, Музей однієї вулиці, Центр Сучасного мистецтва при НаУКМА, Музей історії Великої Вітчизняної війни, Історико-архітектурний пам'ятник-музей "Київська фортеця" та численні художні галереї та виставки.

Одеса - один з найколоритніших  міст країни. Одеса сама по собі - пам'ятка, але обов'язково варто відвідати  знамениті Привоз і Дерибасівську, Одеський Театр опери та балету (другий за красою в Європі) і Потьомкінські  сходи (найбільша в країні), монументи "Пояса Слави" на рубежах оборони Одеси, госпіталь, Приморський бульвар і Напівкруглу площу (1826-1829г.) з пам'ятником Рішeлье, Палаци Воронцова, Наришкіної і Потоцького, Успенський монастир (1824 р.) і Духовну семінарію, Стару біржу, Одеський Морський Порт (найбільший на Чорному морі) тощо. Не менший інтерес викликають чарівні вулиці Пушкінська, Рішельєвська, Ланжеронівська, знаменита Молдаванка, унікальний комплекс підземних виробок ("одеське метро"), руїни турецької фортеці в парку Тараса Шевченка, церква Св. Марії Магдалини, а також першокласні музеї - Археологічний (багатюща колекція єгипетських, скіфських і античних старожитностей), Художній, Музей морського флоту, Літературний, Музей західного і східного мистецтва, Історико-краєзнавчий, літературно-меморіальний музей А. С. Пушкіна та інші. А одеські лимани з лікувальними грязями використовуються як курортів аж з 1829 р. (Аркадія, Лузанівка та ін.)

Один з найбільших і найстаріших міст України - Львів, це справжній музей під відкритим небом, включений в список світових скарбниць ЮНЕСКО. У цьому місті змішалися західноєвропейська і слов'янська архітектурні традиції, тут працювали кращі майстри і випускалися перші книги. Зараз у місті налічується близько 2 тисяч архітектурних та історичних пам'яток, серед яких особливо популярні Високий і Низький замки на Замковій горі, кафедральний готичний собор Іоанна Хрестителя (XIV-XV вв.) З ренесансними капелами Боїмів і Кампіанів (XVII ст.), Каплиця Трьох святителів (XVI ст.), Вільчковський і Чорна кам'яниці (XVI-XVII ст.) в стилі Відродження, площу "Старий Ринок" з прекрасними фонтанами, Королівський та Міський арсенали (XVIII ст.), Ратуша (1381 р.), Порохова вежа , церква Параскеви П'ятниці, синагога Золота Роза, Італійський дворик, церква Петра і Павла, Личаківський цвинтар, костели Св. Антонія, Богоматері Остробрамської, єзуїтів (XVII ст.), домініканців (XVIII ст.), Св. Ельжбетти, собор Св. Юра (XVIII ст.), монастир і церква Св. Онуфрія, Вірменська церква та інші культові споруди. Тисячі туристів приваблюють Театр опери та балету, пам'ятник А. Міцкевичу, усипальниця князів Галицьких, зміцнення Бернардинського монастиря і сам костел бернардинів (XVII ст.), Пам'ятник Івану Федорову, Львівська Політехніка, готель "Жорж", насичені історичними пам'ятниками вулиця Руська, проспект Шевченка і Митна площа, а також десятки музеїв міста, серед яких виділяються Музей дерев'яної архітектури Західної Україні фарфору і фаянсу, Музей меблів, Історичний, Львівська картинна галерея і т. д.

Не можемо не згадати  місто Чернівці, який сміливо можна назвати містом-музеєм, так як майже кожна вуличка тут має свої пам'ятки. Погляд любуют архітектурні ансамблі, виконані в різних стилях, що надає місту надзвичайний колорит. Чернівці відомі своїм Драмтеатром, аналог якого є тільки у Відні, безліччю церков і храмів та іншими спорудами, які не залишать байдужим навіть самого прискіпливого туриста. Але візитною карткою маленької Відня, як часто називають Чернівці історики, є Національний Університет ім. Ю.Федьковича (колишня Резиденція Буковинських митрополитів), до якого щодня з'їжджаються туристи з усіх куточків світу. У 2008 році місто відсвяткувало своє 600 річчя.

Водоспад у Карпатах

Закарпаття - одна з  кращих курортних областей країни. Казково красивий край мальовничих  гір, середньовічних замків, лісів, гірських річок, озер і мінеральних джерел, ця земля здавна населена представниками десятків самобутніх народів. Знамениті курорти Трускавець, Моршин, Миргород, Кобилецька Поляна, Кваси, Шаян, Свалява, Славське, Ясіня, села Карпати і Синяк Мукачівського району, безліч заповідників (Карпатський біосферний, національний парк "Синевир", Ужанський національний природний парк, "Долина нарцисів" і ін), високогірні Синевирське, Солотвинські і Кунігунда (солоні) озера, величні гори Говерла, Стіг, Тростян, Озірна та ін, першокласні карпатські вина - все це додає регіону особливу привабливість.

Але головна туристична зона країни, поза сумнівом, Південний  берег Криму. За кількістю сонячних днів Крим не поступається середземноморським курортам, а м'який середземноморський клімат цих місць абсолютно унікальний - літо спекотне, але не виснажливе, осінь тепла, тривала, зима коротка і м'яка. Тут розташовуються незліченні стоянки і поселення, сховища і городища, античні і середньовічні міста, замки та монастирі, пам'ятники класичної архітектури і військові меморіали.

2.2. Перспективи розвитку курортно-пiзнавального  потенціалу України 

 Нижня ділянка  течії Дністра та Дністровський  лиман з п'ятого століття до  нашої ери став територією, залученої в античну цивілізацію. Тут з'явилися грецькі колонії, пізніше міста-держави Тіра (Тірас), Ніконій та інші, які, перебуваючи на території вивченого тоді світу, здійснювали контакти з «варварськими» народами. Двадцять п'ять століть заселення та господарювання залишили на цих територіях важливі історичні пам'ятники, які безсумнівно представляють інтерес для пізнавально-туристичної діяльності вітчизняних та іноземних туристів.

Сучасна політико-адміністративна  структура території нижньої  ділянки Дністра після розпаду Радянського Союзу ускладнилася і складається з декількох адміністративних районів Одеської області Україна, повітів Молдови та районів невизнаного дипломатично, але існуючого незалежно від Молдови де-факто самопроголошеного Придністров'я, що декларує своєю метою приєднання до Росії. Така геополітична ситуація серйозно впливає на можливості місцевого і, особливо, іноземного туризму і помітно знижує привабливість регіону для туроператорів і потенційних туристів.

Характер заселення  та освоєння цього краю має суттєві особливості, які відрізняють його, наприклад, від західного Причорномор'я або узбережжя Криму. Первинне господарське освоєння, фрагментарне або осередкове за своїми просторовим особливостям, відбулося в період з V століття до н.е. по III століття н.е. в процесі грецької колонізації. Потім, в результаті Великого переселення народів, постійні поселення в краї 600 - 700 років були відсутні, зберігалося лише кочове населення різного етнічного походження. У IX-XIV століттях територія стає об'єктом інтересів Візантії, Київської Русі, Галицько-

Волинського князівства, Угорщини і  створеного на її околиці Молдавського князівства. В цей час відбувається становлення низки міських поселень, і край прилучається до європейської християнської цивілізації. Однак  татаро-монгольські і турецькі завоювання XIII-XV століть знову припиняють тут господарський прогрес. Лише в результаті російсько-турецьких воєн XVIII-XIX століть відбувається сучасне заселення та господарське освоєння краю. При цьому зберігається його поліетнічна контрастність. Але, якщо до початку XIX століття поряд з осілим слов'янським (українською та російською) і романським (молдавським) населенням були широко представлені тюркомовні кочові етноси, то з остаточним переходом в 1812 році території Нижнього Придністров'я до складу Російської імперії стала заохочуватися німецька, болгарська, сербська і грецька колонізація, що заміщає господарство кочівників.

В межах Одеської області територія  нижнього Дністра являє собою  чотири адміністративних району - це Білгород-Дністровський, Біляївський, Овідіопольський та Роздільнянський райони Одеської агломерації. Всі вони в різній мірі володіють об'єктами, атрактивними для пізнавальної туристичної діяльності. Однак, головним напрямком рекреаційно-туристична діяльність на цій території в даний час не є: тут переважають природно-пізнавальний, мисливсько-рибальський і сільський оздоровчий типи діяльності [2,3]. У перспективі, з розвитком транспортної та готельної інфраструктури, роль пізнавального історичного і етнічного туризму в даних адміністративних районах буде зростати. Сприяти цьому безсумнівно будуть кроки по зближенню і інтеграції з країнами Європейського Союзу.

Найбільше число екскурсійно-пізнавальних об'єктів і пам'яток має Білгород-Дністровський - один з найстаріших міст України  з більш ніж 25-віковою історією. Характерні топонімічні трансформації його назв. Заснований в V до нашої ери давньогрецький Тірас після падіння римського панування в Дакії в III столітті н.е. (Догляду римських легіонів в 274 році) приходить в занепад, але до Х-ХI століть відроджується під грецькою назвою Левкополь і старослов'янською Бєлгород. Становлення міста відбувається в складі Угорського королівства (Фехервар) і після формування Молдавського князівства (Четатя-Албе). Наприкінці ХV століття захоплений турецькими військами місто стає Аккермені (Аккерманом), а в королівській Румунії (1918 р.) і радянській Україні (1944 р.) повертає собі колишні назви Четатя-Албе і Білгород (з додатком Дністровський). Свій внесок в історію і найменування міста внесли також італійці-генуезці, які після четвертого хрестового походу в XIII столітті заснували тут колонію Монкастро і татари, які називали завойований ними в середині XIV століття місто Ак-Або. Безсумнівно, більшості з цих назв основою послужила побудована при одному з перших молдавських правителів XV століття Олександра Добром велика фортеця зі світлого вапняку, однак і до цього поселення, як показують археологічні розкопки античного Тіраса, теж будувалися з місцевого світлого каменю.