Розробка гірськолижного туру у Карпатах

Кліматичні умови сприяють використанню рекреаційних можливостей  краю протягом 9 – 10 місяців на рік. В цілому клімат помірно континентальний, м’який, вологий. Середня кількість днів зі сніговим покривом від 80 (у рівнинній частині) до 120 (в горах), тому термін можливого користування лижними маршрутами досить тривалий. Аналіз температур свідчить, що з квітня по жовтень на території Буковини встановлюється так званий «період комфорту», найбільш сприятливий для відпочинку, протягом якого на курортах використовується кліматотерапія.

Тривалість цього періоду  істотно впливає на розвиток територіально-рекреаційних формувань [8, с. 12].

Ландшафтні ресурси  Чернівецької області утворюються з особливостей гірського рельєфу і займають 600 тис. га. Площа, придатна для організації відпочинку і лікування, досягає 299 тис. га, проте на даний момент використовується менше ніж 1/5 її частина. За особливостями рельєфу область поділяється на три частини: рівнинну, передгірську та гірську. Північна рівнинна частина займає Прут-Дністровське межиріччя і лежить у межах Подільської та Хотинської височин. Поверхня прорізана мальовничими каньйоноподібними долинами річок, ярами та балками. В середній смузі, на півдні від Пруту, виділяється Чернівецька височина Цсцино (537 м).

Гірська частина – Покутсько-Буковинські Карпати, які займають близько 25 % території [11, с. 42].

Геологічні утворення  Північної Буковини мають велике пізнавальне та естетичне значення. Серед них виділяються: урочище «Протяте Каміння», печера Довбуша, скелі «Кам’яна Багачка» та «Чорний Діл», дністровські стінки біля сіл Василів та Звенячин. Гірські масиви Буковинських Карпат створюють сприятливі можливості для розвитку альпінізму, гірськолижного, пішохідного і спортивного кваліфікаційного туризму. Унікальні гіпсові печери «Буковинка-1» та «Буковинка-2» можуть використовуватись для спелеотуризму. Поблизу села Подвірне Новоселицького району знаходиться карстова печера «Попелюшка», яка є третьою за величиною у Європі і добре відома фахівцям та спелеоспортсменам.

Серед природних рекреаційних угідь нашого краю чільне місце посідають  водні ресурси. В області – 76 річок довжиною понад 10 км кожна. Вони належать до басейнів Дунаю та Дністра, що тече вздовж північної межі області на відрізку в 272 км. Разом з Прутом, Сіретом і Черемошем, Дністер є основою річкової системи краю. Глибокі долини, звивистість русел, швидка течія, нестійкий водний режим, наявність бистрин і перекатів придають особливу своєрідність річкам Буковини, і хоча, в основному, вони малосприятливі для масового відпочинку, існують широкі невикористані можливості для організації індивідуальних туристичних маршрутів та нетрадиційного екстремального туризму [9].

Фауністичні ресурси представлені надзвичайно цікавим у рекреаційному відношенні тваринним світом, що налічує 303 види, які включають 50 видів риб, 17 видів земноводних та 12 видів плазунів [2, с. 85].

Мисливське угіддя «Буковинське» одне з найбагатших на Україні. Середня щільність мисливських видів тварин тут у 3 – 5 разів перевищує відповідні показники сусідніх територій. Однією з перспективних форм рекреаційного використання цієї місцевості є організація спортивно-мисливського полювання, зокрема шляхом проведення турів для вітчизняних та іноземних мисливців-спортсменів. Враховуючи обмеженість сервісних можливостей парку, слід орієнтуватись на такі національні типи полювання, які ще не набули значного поширення в Західній Європі і які рекомендують вітчизняні дослідники, – полювання з гончими на зайця, полювання з борзими на зайця і лисицю, комбінування двох перших видів полювання, полювання на копитних. В обмеженій кількості (3 – 4 полювання на сезон) можуть проводитись облавні полювання на копитних і хижих звірів [1, с. 75].

Організація мисливського туризму для іноземців повинна  враховувати історичні особливості  національного полювання, що, як свідчить зарубіжний досвід, приносить більше морального задоволення і створює  ефективну рекламу.

Мінералогічні ресурси Чернівецької області включають родовища мінеральних вод та грязей. З геологічною будовою (особливо в Північній Буковині) пов’язані практично невичерпні запаси лікувальних мінеральних вод найрізноманітнішого хімічного складу, що використовуються для лікування багатьох захворювань.

На сьогодні відомо понад 60 родовищ мінеральних вод, але  вони недостатньо досліджені і слабо  використовуються.

Здійснюється промисловий  розлив столових і лікувально-столових вод – «Буковинська», «Брусницька», «Кельменсцька», «Валя-Кузьминська», «Новоселицька», «Зеленчанська» та ін. Особливо цінною вважається вода Брусницького родовища, яка містить сірчано-водневі та содові гідрокарбонатно-хлоридно-натрієві компоненти, які визначають її лікувальні властивості та профіль курорту. Затверджені запаси цього родовища дозволяють організувати курортний комплекс до 10 тис. місць.

Перспективними для  рекреаційного використання є запаси лікувальних грязей, які характеризуються високими лікувальними властивостями: поблизу сіл Черешенька (Вижницький р-н), Костинці (Сторожинецький р-н), Брусниця (Кіцманський р-н), Щербинці (Новоселицький р-н) та Селятин (Путильський р-н) [7, с. 175].

Вважаю, в області необхідно  провести більш детальне гідрогенеологічне  обстеження найбільш перспективних  родовищ мінеральних вод із наступним затвердженням їх запасів.

Одним із найважливіших  природних рекреаційних ресурсів Буковини є багата і різноманітна рослинність, яку представляють ліси (38,9 тис. га), де переважають цінні деревостої з дуба, бука, липи. У передгір’ї розповсюджені широколистяні та змішані породи.

Таким чином, Чернівецька  область має достатньо високий  природно-рекреаційний потенціал, необхідний для створення високоефективних рекреаційно-туристичних зон. У цілому забезпеченість природними рекреаційними  ресурсами 1-го кв. км території та 1-го жителя відповідно в 1,4 та 1,8 раза вищі, ніж по Україні, що знову підтверджує можливості розвитку сфери лікування та відпочинку [13].

Туристичний потенціал  Буковини формується також за рахунок інших складових-історичних та архітектурних пам’ятників, релігійних споруд, пам’яток культури та мистецтва, традиційних народних промислів та ремесел тощо. Чернівецька область – одна з небагатьох областей України, яка володіє архітектурно-містобудівною спадщиною, вельми різноманітною як в етнічному, так і в хронологічному, стилістичному й типологічному відношеннях. До найцінніших належать середньовічні фортеці, муровані та дерев’яні храми унікального «хатнього» типу, окремі будівлі та їх комплекси. В області взято на державний облік 631 пам’ятку архітектури і містобудування, з яких близько 200 – загальнодержавного значення. Відомо понад 300 нововиявлених пам’яток.

Пам’ятники археології включають слов’янські городища ІХ – Х століть та древньоруські поселення ХІІ – ХШ століть. Споруди культового паломництва представлені чи не найдовершенішими зразками [13, с. 80].

До списку історичних міст і селищ увійшли: Вижниця, Кіцмань, Лужани, Путила, Сторожинець, Усть-Путила, Хотин, Чернівці. Найбільший інтерес  в екскурсантів викликає саме обласний центр, де сконцентровані найбільш цікаві об’єкти екскурсійного огляду.

 Головну увагу привертає  старе місто, тобто центральна  частина; тут виділяється архітектурний  ансамбль Чернівецького національного  університету, муздрамтеатр, палац  текстильників, приміщення міської ради та облдержадміністрації, собор Святого Духа та костьол «Серце Ісуса», церква св. Параскеви, римо-католицький храм, будівлі залізничного вокзалу та поштамту і багато інших, не менш цікавих прикладів таланту буковинських, австрійських, румунських майстрів. Крім того, в місті діє велика кількість музеїв та меморіальних місць, пов’язаних з життям і творчістю видатних людей Буковини та Західної Європи.

В регіоні до цього  часу існують художні промисли з  виробництва килимів, вишивання  та виготовлення виробів з дерева. Ці промисли розвинені у центральній, південно-західній і західній частинах Чернівецької області [5, с. 34].

Окрім природних, культурно-історичних та релігійно-мистецьких умов, туристично-рекреаційний потенціал краю визначають наступні особливості:

Зручне та вигідне  географічно-транспортне положення, оскільки для України Буковина є  воротами до країн Південно-Східної  Європи – через регіон проходять важливі автомобільні та залізничні шляхи як державного, так і міжнародного значення. Туристи, які рухаються транзитом, досить часто зупиняються в Чернівцях для отримання різноманітних послуг – харчування, короткочасного проживання, оглядових екскурсій і т.п.

Національно-етнографічна особливість регіону, яка проявляється у своєрідній етнографічній культурі. Крім української, тут збереглась російська, румунська, польська, молдовська, вірменська, австрійська культури, відбулося змішування народів.

Це забезпечує певні  переваги при встановленні економічних  та культурних відносин з відповідними країнами.

Відносно сприятлива екологічна ситуація, оскільки Чернівецька  область характеризується незначною  забрудненістю внаслідок Чорнобильської катастрофи та діяльності промислових  підприємств. За результатами досліджень, проведених Інститутом реформ, в нашому регіоні здійснюється найменше викидів шкідливих речовин в повітря [7, с. 98].

Соціально-економічні особливості – край має порівняно низький рівень індустріалізації території, що може сприяти розширенню потенційних можливостей розвитку туристичної індустрії.

Невелика площа території, що дає змогу влаштовувати туристичні поїздки в межах 1 – 2 діб із врахуванням виїзду в сусідні області, які, до речі, багаті на місця культового паломництва та пам’ятки природи.

Крім вищеперерахованих переваг, варто відзначити і той факт, що протягом останніх трьох років у Чернівцях та області спостерігається значне покращення криміногенної ситуації – за цим показником Буковина займає лідируючу позицію, як найменш криміналізований регіон України. До того ж, значно підвищився рівень розвитку ринкової інфраструктури краю, завдяки чому зростає його інвестиційна привабливість [11].

Отже, аналізуючи кількісні  та якісні показники рекреаційно-туристичного потенціалу, можна констатувати той  факт, що Чернівецька область має  потужну базу для функціонування всіх видів туризму та санаторно-курортного оздоровлення.

ВИСНОВКИ

За останні десятиліття  рекреація стала однією із провідних  галузей світової економіки, яка  окрім соціально-економічного, має  важливе лікувально-оздоровче, природоохоронне, освітньо-виховне та політичне значення.

Туризм, зокрема, в різних його проявах став частиною стилю  життя більш як третини людства  і участь у туристичній діяльності можна розглядати як складову якості суспільного становища. Проте, розвиток туристичної індустрії в Україні спрямований головним чином на вивіз туристів за кордон, що реально означає втрату капіталу для держави та подальше ускладнення сучасної соціально-економічної ситуації в державі.

У зв’язку з цим  важливим завданням економічної  та географічної наук на сьогодні є проведення комплексних досліджень, основою яких є вирішення проблем освоєння нових рекреаційних територій, відновлення старих і стимулювання діяльності нині існуючих рекреаційних об’єктів, підняття престижу внутрішнього та міжнародного в’їздного туризму.

Для подальшого розвитку туризму в Карпатському регіоні  варте уваги налагодження зв’язків з туристськими підприємствами інших  регіонів та держав світу, обмін промисловою  продукцією для туристської діяльності, видання краєзнавчої, рекламно-інформаційної літератури із популяризації туристських маршрутів та культурної спадщини краю, створення туристичних і екскурсійних маршрутів різної спеціалізації, впорядкування туристичних об’єктів та реставрацію культурно-історичних пам’яток, залучення зарубіжних та вітчизняних інвесторів для ремонту та будівництва об’єктів інфраструктурного забезпечення і індустрії туризму і всього господарства регіону, проведення туристських ярмарок, конференцій. Крім того, варте уваги промислове налагодження випуску туристського та спортивного спорядження, взуття, одягу.

Туризм в Карпатах потребує комплексного ґрунтовного  дослідження ресурсного потенціалу регіону на основі якого визначення пріоритетних напрямків розвитку туризму  та рекреації. А також розробка регіональної туристської програми, про яку вже давно йдуть розмови, адже в рамках регіонального рекреаційного комплексу можливе вирішення найоптимальніших варіантів транспортного забезпечення, підготовки кадрів, забезпечення продуктами харчування, створення комплексних туристичних маршрутів, які б у всеохоплюючому вигляді представляли цей неповторний регіон.

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ

1. Бейдик О.О. Словник-довідник з географії туризму, рекреології та рекреаційної географії. – К, 1998. – 235с.
2. Ващенко Н.П. Рекреаційний комплекс України: Конспект лекцій. –К.: КДТУ, 1998. – 320с.
3. Гринів Л., Мацола В. Розвиток рекреаційного підприємництва в Українських Карпатах // Проблеми регіональної політики: Зб. наук. пр./ Ін.-т регіональних досліджень. – Львів, 1995. – 348.
4. Географічна енциклопедія України. – К.: Укр. рад. Енцикл, 1990. – т.2. – 357с.
5. Гетьман В.І. Курортно-рекреаційні системи Українських Карпат. // Український географічний журнал, 1999. – №3. – С. 34 – 35.
6. Карпатский рекреационный комплекс. Под. ред. Долишнего М.И – К.: Наукова думка, 1984. – 456с.
7. Крачило Н.П. География туризма. –М.: Высшая школа, – 1987.
8. Олишевський В. Розвиток рекреаційної інфраструктури // Економіка РАД. України, 1991. – №4. – 347с.
9. Розвиток туризму в України: Проблеми і перспективи: Зб. наук. ст. – К., 1995. – 67с.
10. Карпатський єврорегіон. – Ужгород, 2001. – 16 с.
11. Фоменко Н. Рекреаційні ресурси та курортологія: Підруч. для студ. екол. спец. вищ. навч. закладів. – Івано-Франківськ: Ін-т менеджменту та економіки, 2001. – 240 с.
12. Адаменко Я. Рекреаційні особливості // Природничі основи екологічного моніторингу Карпатського регіону. – К., 1996. – С. 29.
13. Адаменко Я. Рекреаційні ресурси // Природничі основи екологічного моніторингу Карпатського регіону. – К., 1997. – С. 80 – 81.
14. Адаменко О., Кравців В. Геоекологічні дослідження регіональних рекреаційних зон Українських Карпат // Дослідження передкризових екологічних ситуацій в Україні: Зб. наук. праць. - К., – 1994. - С. 101-103.
15. Заставний Ф.Д. Фізична географія України: Підручник для 8 класів серед, загальноосвіт. шк. – К.: Форум, – 2000. – 239с.