Розробка гірськолижного туру у Карпатах

Карпати мають потужний потенціал для розвитку різних видів  туризму. Мальовничі ландшафти, рельєф створюють сприятливий фон для  короткотривалого відпочинку. Карпати не мають альтернативи на Україні щодо розвитку гірськолижного спорту на рівні світових стандартів.

Вигідне географічне  положення. Регіон розташований в центрі Європи, через нього проходять  різноманітні зв’язки, а щільна мережа транспортних шляхів є сприятливим фактором залучення контингенту відпочиваючих із багатьох країн світу [7, с. 87].

Фактор територіальної забезпеченості суспільних потреб у  рекреаційних послугах. В Україні  фактично є три регіони, умови  яких дозволяють задовольнити потреби  в рекреаційних послугах. Це Кримський, Причорноморський та Карпатський. На фоні перевантаження перших двох і зростаючому попиті Карпати виступають фактично єдиною територією, яка може реалізувати незадоволений попит населення на оздоровлення і відпочинок.

Наслідки Чорнобильської аварії. Порівняно високий рівень екологічної безпеки і наявність великих запасів мінеральних вод для лікування радіаційних захворювань зумовлюють потребу в створенні в Карпатах широкої мережі спеціалізованих оздоровниць для населення, яке потерпіло від радіоактивного забруднення [9].

Екологічний феномен  території. З одного боку, природа  Карпат у порівнянні з іншими регіонами  зазнала менших втрат і в багатьох місцях зберегла свій первісний стан, однак враховуючи винятково важливе  клімато- і водорегулююче значення Карпат як для України, так і для сусідніх європейських держав, гостро стоїть питання збереження унікальної природи цього краю. З іншого боку, звичайно, при забезпеченні екологічної безпеки Карпат, необхідно створювати туристичну інфраструктуру, будувати дороги, мости, гірськолижні підйомники та ін., що залучить велику кількість гостей на відпочинок та лікування в регіон.

Можна навести ще цілий  ряд переконливих аргументів на користь  рекреаційної орієнтації перспективного розвитку Карпатського регіону.

Природно-ресурсний та історико-культурний потенціал регіону  в поєднанні з вигідним географічним положенням в центрі Європи є достатньо  вагомою передумовою розвитку системи  санаторно-курортного лікування, туризму  і відпочинку, орієнтованої як на внутрішнього споживача, так і на обслуговування іноземних туристів [8, с. 16].

Рекреаційно-туристичний  бізнес здавна поширений на Закарпатті. На території області знаходиться  велика кількість санаторіїв, будинків відпочинку, туристичних баз, побудованих у мальовничих куточках Карпатських гір. У 1993 році в Закарпатті функціонувало 15 санаторіїв і пансіонатів з лікуванням на 4446 місць та 7 санаторіїв-профілакторіїв на 920 місць. Усі вони розташовані недалеко від мінеральних джерел, яких в області нараховується близько 300. Найбільш відомі родовища лікувальних мінеральних вод – це Поляна Квасова, Голубине, Сойми, Келечин, Кваси, Шаян та ін. [11].

На даний момент на території Закарпаття функціонують понад 50 зареєстрованих та ліцензованих туристичних фірм (35 з них знаходиться в м. Ужгороді та Ужгородському районі, 7 – у м. Мукачеві, інші – в Рахівському, Іршавському, Перечинському, В. Березнянському та Хустському районах), які займаються обслуговуванням туристів, що прибувають з різних куточків України, а також з-за кордону. Турфірми організовують відпочинок та екскурсійне обслуговування туристів, пропонують екскурсії на вертольоті, сільський, велосипедний туризм, полювання. Карпатські ріки придатні для сплавлення на байдарках і каное, а також для купання. Область відзначається особливими умовами для організації зимового відпочинку, туризму та гірськолижного спорту. Період, сприятливий для проведення зимових видів спорту і відпочинку, триває 4 – 5 місяців – з кінця листопада до середини березня. Так, лише система «Закарпаттурист» приймає клієнтів у 4-х туркомплексах та 10-ти туристичних базах, які вміщують 3200 відпочиваючих. Для гірськолижників – траси маршрутів обладнано 29 канатними дорогами протяжністю від 200 до 1400 метрів.

В Ужгороді (адміністративний, промисловий, культурний центр Закарпатської області) пропонується цілий комплекс готельних послуг, комфортабельні апартаменти в центральних готелях міста, екскурсійне обслуговування, зустріч в аеропорту, кваліфіковані послуги перекладачів.

Природний потенціал рекреації органічно доповнюється багатим арсеналом пам’яток історії, культури, архітектури [9, с. 95].

Згідно природно-економічній класифікації, яку розробив О. Мінц, природні рекреаційні ресурси відносяться до групи невиробничої сфери. Для їх економічної оцінки найбільш важливим є природно – функціональний підхід. На його основі можна в Українських Карпатах виділити дві основні групи природних рекреаційних ресурсів:

• санаторно-курортного лікування (або лікувальні);
• туризму і активного відпочинку.

Саме ці ресурси служать  базою розвитку всіх субгалузей рекреаційного  комплексу, наприклад, в групі природних  лікувальних ресурсів такими галузями є бальнео-, грязево-, озокерито- і  кліматолікування, забезпечення запасами мінеральних вод, лікувальних грязей, озокериту, а також лікувальними властивостями клімату.

Карпатський регіон належить до найбагатших на Україні територій  на пам’ятки історії та культури, найстаріші з яких розташовані в районі Дністра та Закарпаття. На території чотирьох областей взято під охорону понад 6 тисяч пам’яток архітектури IX – XX ст., серед яких особливе місце займають споруди Львова, Жовкви, Підгірців, Галича, Ужгорода, Мукачева, Хотина, Чернівців та інші.

Світову славу здобула  дерев’яна архітектура Карпат XIV – XIX ст. В регіоні знаходиться ряд археологічних пам’яток міжнародного значення – трипільські поселення на Дністрі, старослов’янські городища в Стільському, Пліснеську, Звенигороді, Василеві, Непоротові, Рухотині; залишки стародавнього Галича в Крилосі, руїни скельних фортець у Спасі, Уричі, Розгірче, Бубнищі [7].

З Карпатським регіоном пов’язано життя і діяльність Данила Галицького, Ярослава Осмомисла, Івана Вишенського, Маркіяна Шашкевича, Івана Франка, Соломії Крушельницької, Ольги Кобилянської та інших відомих людей. Тут народилися, жили і працювали представники багатьох європейських культур [10, с. 11 – 12].

В регіоні збереглась багата духовна культура – своєрідні звичаї і обряди, народні промисли, фольклор буковинців, бойків, лемків, гуцулів.

Отже, оцінка рекреаційного потенціалу території показує, що його якісні і кількісні параметри в поєднанні з географічними і економічними факторами є важливими об’єктивними передумовами розвитку рекреаційного комплексу Карпатського регіону. Рекреаційно-туристичний потенціал будь-якої території характеризується наявністю рекреаційних ресурсів, їх кількістю та різноманітністю.

За видами ці ресурси  можна поділити на кліматичні, ландшафтні, водні, фауністичні, мінералогічні  та культурно-історичні, а функціонально  вони забезпечують лікування, відпочинок, пізнання природи і культурно-історичних явищ в конкретному регіоні [13].

РОЗДІЛ 3. ОЗДОРОВЧІ КОМПЛЕКСИ КАРПАТ

Клімат виступає не тільки як фактор, який сприяє проведенню різних видів відпочинку на відкритому повітрі. Позитивні зміни, які виникають в організмі людини під дією погодних умов, характеризують клімат і як лікувальний фактор. Найбільш цінні в цьому відношенні кліматичні умови приморських і гірських територій. В горах, особливо в захищених хребтами міжгірних котловинах, різкість зміни погоди, яка супроводжується раптовими скачками температури і вологості повітря, швидкості вітру, зменшується. Цей фактор, поряд з чистотою атмосферного повітря і наявності в ньому великої кількості фітонцидів, позитивно діє на хворих туберкульозом, не туберкульозними захворюваннями органів дихання, функціональними захворюваннями нервової і серцево-судинної системи [2].

До сприятливих для  кліматотерапії відносяться без  морозні і морозні типи погоди. Середньомісячна і річна кількість  днів з сприятливими для проведення кліматолікування умовами в Українських Карпатах свідчать про те, що біокліматичні умови більшості котловин, наприклад зони Верховино-Путильського низькогір’я (Селятинська, Путильська, Яблуницька, Ільці-Верховинська) є сприятливими для відпочинку і лікування в Українських Карпатах і по цьому показнику мало відрізняються від популярних гірських курортів Європи [11, с. 40].

Ландшафтні ресурси  рекреації. До ландшафтних ресурсів туризму і відпочинку відносять  території, які відрізняються живописністю, які мають природний стан, а також штучні чи перетворені для наукових і пізнавальних цілей. Площа ландшафтних ресурсів складає рекреаційний фонд території. його основою в Українських Карпатах є лісові угіддя і післялісні луки, а також гірські луки – полонини. Допомагає зимовому відпочинку і туризму наявність схилів, придатних для облаштування гірськолижних полів і трас.

Практично всі міста  і селища міського типу в карпатському регіоні мають спеціально виділені лісові масиви для відпочинку населення у вихідні дні. Але багатьох людей приваблюють мальовничі гірські ландшафти, які є зоною дальньої рекреації чи місцем проведення довготривалого відпочинку. Рекреаційне використання ландшафтів супроводжується їх активним антропогенним змінам. Якщо на основі якісних і кількісних змін в рослинному покриві рекреаційних територій виділити п’ять стадій рекреаційної дигресії (1 – корінні непорушені, 2 – мало порушені, 3 – помірно порушені, 4 – сильно порушені, 5 – деградовані рослинні групи), то межу стійкого стану корінних фітоценозів можна провести між 3 – 4-ою стадіями. На 4-й стадії ще зберігаються потенціальні можливості відновлення, а на 5-й спостерігається повне розбалансування фітоценозів [5].

Темпи й рівень рекреаційної дигресії безпосередньо залежать від рекреаційних навантажень на території, тобто від кількості рекреантів, які одночасно перебувають на одиниці площі. Недопустимі навантаження навіть в короткий термін ведуть до деградації рослинного покриву. Як показали розрахунки, на території Українських Карпат умовно допустимі рекреаційні навантаження на лісові ландшафти треба враховувати в середньому 3,5 – 2,4 рекреанта на 1 га.

Особлива рекреаційна  роль Українських Карпат визначається поєднанням тут сприятливих ресурсних  факторів для організації зимового відпочинку, туризму і гірськолижного спорту. Можливість гірськолижного освоєння території забезпечують задовільні по довжині, крутизні і конфігурації схили Сколівських Бескид, Полонинського і Водороздільного хребтів. Особливо інтенсивно в наш час освоюються гірськолижні зони (Славськ, Яблуниця, Ясиня, Рахів, Ворохта, Верховина), в яких розміщено більше 40 підйомників і канатних доріг [12, с. 29].

Враховуючи все більшу популярність зимового відпочинку в  горах, розпочинається справжній бум  на будівництво і облаштування гірськолижних полів, установки підйомників, освоєння нових місць, які є водночас безпечними і придатними для гірськолижного туризму і відпочинку, розвиток інфраструктури рекреаційних зон.

Кліматичні ресурси  туризму і відпочинку. Якість кліматичних умов з точки зору рекреації полягає в степені їх сприятливості для відпочинку на відкритому повітрі. Тільки комфортні кліматичні умови можуть викликати позитивні зміни в організмі людини. Їх основними показниками є протяжність комфортного періоду і процент днів з сприятливими типами погоди за цей період. В Прикарпатті за рік в середньому спостерігається 140 таких днів,, в Закарпатті їх на 8 – 10% більше, а в гірських районах на 20 – 50% менше середньомісячні показники кількості сприятливих для рекреаційних занять днів дозволяють вирахувати протяжність літнього рекреаційного періоду, включаючи в нього ті місяці, в які ймовірна кількість днів з сприятливими типами погоди складає 50%;. В Прикарпатті цей період триває 5 місяців (травень-вересень), в середньогір’ї – 3 місяці (червень-серпень), в між гірських котловинах, де кількість днів зі швидкістю вітру, яка перевищує 6 м/с не багато(гігієністи таку швидкість вважають найбільш сприятливою для відпочинку на відкритому повітрі) близько 4 місяці (червень – вересень), в Закарпатті – до 6 місяців (травень – жовтень) [13, с. 80 – 81].

Ряд метеорологічних  факторів навіть при приємному тепло  відчутті обмежує рекреаційну діяльність. Найбільш значними з них в Українських  Карпатах є атмосферні опади. Процент днів з інтенсивними (5 мм за добу і більше) опадами в літній період в гірських районах значний (Руська Мокра – 26%, Славське – 23%), в передгір’ях їх менше (Мор шин – 18%, Ужгород – 15%). Зимовий рекреаційний період в Українських Карпатах триває від 3 – 5 місяців в низькогірній зоні до 6 місяців і більше у високогір’ї. Повторюваність сприятливих типів погоди в цей період складає біля 70% [9].

У Закарпатті зосереджено 5,2% об’ємного і 5,1% вартісного потенціалу природних ресурсів рекреації України. Серед уже охарактеризованих одним із основних компонентів природних рекреаційних ресурсів являються різноманітні мінеральні води. Лікувальні властивості мінеральних вод Закарпаття згадували в архівних документах вже в 1463 році XV століття , а їх хімічні аналізи проводилися регулярно з 1803 року XIX століття. У 1800 році з’явилися перші відомості про розлив мінеральної води родовищ Свалявського району, які експортувалися до Відня, Парижу. У 1842 році у Будапешті Свалявська мінеральна вода була визнана однією із кращих за смаковими якостями, а у 1855 році отримала «Золотий диплом» на виставці вод Європи у Парижі.

Мінеральні води Закарпаття різні за хімічним складом і лікувальними властивостями. Із 207 родовищ, занесених  до Кадастру мін. вод України, 18,8 відсотка становлять закарпатські. Із досліджених 30 типів мінеральних вод 27% становлять вуглекислі хлоридні натрієві, 22% – вуглекислі хлоридно - гідрокарбонатні і гідрокарбонатно-хлоридні натрієві, 18% – вуглекислі гідрокарбонатні натрієві, 15% – вуглекислі гідрокарбонатні натрієво-кальцієво-магнієві, по 6% – сульфідні, миш’яковисті, кремнисті. Ряд родовищ є унікальними, їх води відповідають типу Єсентуки, Боржомі та Арзні і не поступаються відомим водам Чехії, Польщі, Франції. Із загальної кількості мінеральних вод 21 внесені до державного стандарту України «Води мінеральні питні» [10, с. 98].