Расчет ТО для автомобиля ПАЗ

Вступ

1 Загальна частина

1.1 Характеристика роботи  АТП 

1.2 Основні завдання  АТП

1.3 Служба управління  АТП

2 Спеціальна частина

2.1 Історія моделі

2.2 Технічна характеристика автобуса ПАЗ-672П

3. Розрахункова частина  

3.1  Розрахунок загального  середньорічного пробігу

3.2 Розрахунок виробничої  програми за кількістю видів  технічних дій

3.3 Розрахунок виробничої  програми в трудових показниках

3.4 Розрахунок чисельності  персоналу

4. Технологічна частина

4.1 Розрахунок кількості  постів ТО, ПР

4.2 Підбір технологічного обладнання для виробничих відділень, постів і зон

4.3 Розрахунок площі  виробничих зон і відділень

5. Охорона праці та навколишнього середовища 
5.1 Загальна характеристика організації робіт з охорони праці

5.3 Протипожежні заходи

5.3 Охорона навколишнього середовища

6. Організаційна частина

6.1 Організація освітлення

6.2 Визначення витрат електроенергії на освітлення дільниці та виробничу діяльність

Висновок 

Список літератури

 

 

1 Загальна  частина

 

1.1 Характеристика роботи АТП

 

   Автотранспортні підприємства організують для перевезень вантажів і пасажирів.

   За характером перевезень автотранспортні підприємства бувають вантажні, пасажирські і змішані, а за належністю і призначенням - загального користування, що обслуговують клієнтуру незалежно від відомчої приналежності, і відомчі, що виконують перевезення тільки для організацій, до складу яких вони входять.

 

1.2 Основні  завдання АТП

 

Основні завдання автотранспортного  підприємства:

• організація та виконання  перевезень відповідно до плану;

• зберігання, технічне обслуговування та ремонт рухомого складу;

• підбір, розстановка  і підвищення кваліфікації кадрів, організація праці;

• планування та облік  виробничо-фінансової діяльності;

• матеріально-технічне постачання;

• утримання і ремонт будівель, споруд та обладнання.

Для виконання цих  завдань на автотранспортних підприємствах  передбачені служби експлуатації, технічна та управління.

 

   Функції служби експлуатації залежать від прийнятої системи керівництва автомобільними перевезеннями:

• децентралізованою, при якій автотранспортне підприємство саме керує ними;

• централізованої, коли керівництво зосереджено в центральній  диспетчерській службі.

   У першому випадку служба експлуатації включає: диспетчерську групу (старший та чергові диспетчери), лінійний персонал (лінійні диспетчери і контролери), начальників автоколон (тільки в автотранспортних підприємствах, що мають понад 150 автомобілів).

   У другому випадку завдання автотранспортного підприємства зводяться до підтримання рухомого складу в справному стані і випуску на лінію, де його роботою керує центральна диспетчерська.

   Служба експлуатації займається питаннями виконання перевезень вантажів або пасажирів, тобто основною виробничою діяльністю. Вона приймає замовлення на перевезення та укладає договори з клієнтурою, складає плани перевезень (в автобусних господарствах - розкладу руху) і керує їх виконанням, організовує вантажно-розвантажувальні роботи, веде облік виконаної роботи.

    Оперативне керівництво роботою рухомого складу на лінії з моменту випуску його на лінію до повернення в автотранспортне підприємство здійснює диспетчерська група, яка становить добовий план перевезень, видає водіям і приймає від них шляхові листи, дає вказівки про особливості майбутньої роботи й умови погоди (сніг, ожеледь і т. п.), спостерігає за своєчасним виходом автомобілів на лінію.

   Диспетчерська група в разі необхідності може перемикати автомобілі з однієї роботи на іншу, змінювати маршрути, забезпечуючи цим більш продуктивну роботу автомобілів. Про виконання добового плану диспетчерська група щодня звітує.

 

Керує роботою служби експлуатації начальник експлуатації, який є заступником директора (начальника) автотранспортного підприємства.

    Технічна служба забезпечує справний стан рухомого складу та підготовку його до виконання перевезень. Вона розробляє графіки технічного обслуговування рухомого складу та забезпечує їх виконання, веде облік автомобілів, займається технічним нормуванням.

    Проводить необхідні заходи по безаварійної роботи і техніки безпеки, вивчає і впроваджує прогресивні методи праці, розробляє і здійснює плани впровадження нової техніки, веде технічну документацію.

    У розпорядженні технічної служби знаходяться: зони стоянки й технічного обслуговування рухомого складу, зона ремонту, майстерні та інші виробничі ділянки, пов'язані з підтриманням рухомого складу в технічно справному стані, а також відділ головного механіка, який відповідає за справність всього обладнання автотранспортного підприємства.

 

1.3 Служба управління  АТП

 

    Служба управління автотранспортним підприємством включає: адміністративно-господарський відділ, бухгалтерію, плановий відділ, відділ постачання і відділ кадрів.

    Адміністративно-господарський відділ відає діловодством, архівом і господарськими питаннями, стежить за дотриманням правил внутрішнього розпорядку, проводить протипожежні заходи і т. п.

    Бухгалтерія проводить розрахунки з клієнтурою, нараховує і видає заробітну плату робітникам і службовцям, веде матеріальний та фінансовий облік усіх цінностей, складає місячні, квартальні та річні звіти про фінансово-господарської діяльності.

    Плановий відділ здійснює планування і статистичний облік роботи автотранспортного підприємства, спостереження за виконанням плану і собівартістю перевезень.

   Відділ постачання забезпечує усіма необхідними експлуатаційними та іншими матеріалами, шинами, запасними частинами і т. п.

   Відділ кадрів наймає і звільняє робітників і службовців, враховує особовий склад, займається підготовкою і підвищенням кваліфікації робітників.

 

2 Спеціальна  частина

 

2.1 Історія моделі

 

 

Перші дослідні зразки автобуса ПАЗ-672 з'явилися в 1960 році. Тим не менш, минуло цілих 8 років, перш ніж  цей автобус змінив на конвейєрі  попередню шістсот п'ятьдесят другий модель. За цей час було створено кілька досвідчених машин, які досить сильно відрізнялися один від одного. 12 листопада 1968, вперше в історії вітчизняного автобусобудування без зупинки головного конвеєра заводу, ПАЗ перейшов до випуску нової базової моделі, що вироблялася аж до 1989 року. Універсальна конструкція автобуса дозволяла використовувати його в різних кліматичних і дорожніх умовах. За 20 років серійного випуску ПАЗ-672 поставлявся в усі куточки Радянського Союзу, а також в 30 зарубіжних країн Східної Європи, Азії, Африки, Латинської Америки. 
 
ПАЗ-672 - автобус малої місткості вагонної компоновки з двигуном, розташованому в передньому звисі. За компонуванні ПАЗ-672 нагадував інший радянський автобус кінця 60-х років - ЛіАЗ-677, але був набагато менше Лікінський моделі. У салоні розташовувалося 23 місця для сидіння, загальна ж місткість досягала всього лише 45 чоловік, при цьому допускалося короткочасне збільшення навантаження до 58 чоловік. Маленькі вікна компенсувалися додатковими вікнами між стінами і похилим дахом, вони часто були зроблені тонованими. Через неширокі, як у 695-х ЛАЗів двері, міг входити / виходити тільки одна людина. У кабіну водія вела окрема двері, сама кабіна, у відмінності від ЛіАЗ, була відгороджена від салону лише шторкою, яку в деяких випадках замінювали неповною перегородкою. Незважаючи на свої недоліки, автобус володів хорошою маневреністю. 
 
Незважаючи на значне зовнішню схожість з ПАЗ-652, нова шістсот сімдесят другого модель відрізнялася від свого попередника вузлами і агрегатами. ПАЗ-672 комплектувався двигуном і коробкою передач ГАЗ-53А, телескопічними амортизаторами типу ЗІЛ-157, балкою переднього моста і гідропідсилювачем керма ЗІЛ-130. Також автобус отримав роздільний привід гальм. Важіль перемикання передач був встановлений на рульовій колонці. Змінилася також конструкція капота, водійського відсіку, перегородки кабіни водія, опалювальних повітроводів, кріплення поручнів, освітлення салону і т.п. 
 
У 1979 році був трохи змінений зовнішній дизайн автобусів ПАЗ-672. Замість маленьких круглих покажчиків повороту з'явилися великі квадратні, до того ж кілька винесені вперед, змінилися також задні ліхтарі - пара круглих ліхтарів з кожного боку була замінена квадратними блоками по 4 ліхтаря в кожному. 
 
У грудні 1982 року з'явилися модернізовані 672-е - ПАЗ-672М. Від звичайних 672-х вони відрізнялися лише невеликою модернізацією двигуна, що дозволила збільшити потужність на кілька кінських сил, травмобезпечними спинками сидінь (м'яка "обкладинка" на трубчастому каркасі спинки) і смугою "термошумоізоляцііі" усередині салону по панелі моторного відсіку. Незабаром автобус піддався ще одному незначному зміні - кількість люків у даху було зменшено з шести до чотирьох. 
 
Існували також однодверні автобуси ПАЗ-672, які не мали власного індексу і носили позначення базової моделі. До 1982 року вони випускалися як ПАЗ-672, після - як ПАЗ-672М. Відмінність їх полягало тільки у відсутності задніх дверей. Особливим попитом однодверний ПАЗ-672М користувалися в останні роки їх випуску в кінці 80-х років, коли їх купували багато організацій в якості службових автобусів. Слід зазначити, що багато однодверні ПАЗ-672, що зустрічаються зараз на наших вулицях, є переобладнаними двухдвернимі машинами. 
 
У 1989 році Павловський автобусний завод припинив випуск ПАЗ-672М і всіх машин, створених на базі цієї моделі. Знову без зупинки головного конвеєра завод перейшов на випуск абсолютно нового автобуса ПАЗ-3205. Незважаючи на це, автобуси шістсот сімдесят другого моделі до сих пір можна зустріти на вулицях багатьох міст колишнього СРСР.

 

2.2 Технічна характеристика автобуса ПАЗ-672П

 

Габаритные размеры
Длина, мм	7150
Ширина, мм	2440
Высота, мм	2952
Колесная база, мм	3600
Колея передних колес, мм	1940
Колея задних колес, мм	1690
Минимальный дорожный просвет, мм	320
Высота потолка в салоне, мм	1886
Ширина дверного проема, мм	724
Масса и наполняемость  автобуса
Масса снаряженного автобуса, кг	4535
Полная масса автобуса, кг	8060
Количество мест для сидения	23
Общее количество мест	45
Двигатель и КПП
Марка двигателя	ЗМЗ-672
Тип	карбюраторный, V-образный, четырехтактный,  верхнеклапанный
Количество цилиндров	8
Рабочий объем, л	4,25
Максимальная мощность, кВт (л.с.)	85 (115)
Тип КПП	механическая
Количество ступеней КПП	4
Главная передача	одинарная, гипоидная
Сцепление	однодисковое, сухое с гидравлическим  приводом
Рулевое управление	глобоидный червяк и трехгребеневый ролик
Максимальная скорость при полной загрузке, км/ч	80
Расход топлива при полной загрузке, л/100 км	20,5
Шины	11,00-20

 

 

 

 

 

 

 

3 Розрахункова  частина

 

3.1  Розрахунок загального середньорічного пробігу

 

Загальний середньорічний пробіг автомобіля L р , в кілометрах, визначається за формулою

 

Lp = L доб * D роб. авт                   (1)

Lp =125*274=34250

 

де L д0б - середньодобовий  пробіг автомобіля, км;

D р роб. авт - кількість днів роботи автомобіля в році

 

 D Р р0б. авт =D кр * a_в           (2)

D р роб. авт = 365 •  0,75 = 274

 

де D р кр - кількість  календарних днів у році;

а в - коефіцієнт випуску  автомобілів, а в= 0,7...0,85

 

 

3.2 Розрахунок виробничої  програми за кількістю видів технічних дій

 

Річна програма ремонту (N рх ) ТО-1, ТО-2 і КР усіх облікових автомобілів (А обл)

певної моделі визначають із виразу

 

Npx = ( L р / L х -  ΣN рх + 1 ) А _обл

 

де L р, А обл - за попереднім;

L х - періодичність  цього виду дії, км;

N рх +1 - кількість дій  складнішого виду на один автомобіль

 

Річна програма ремонту  КР, ТО-1, ТО-2

 

N Ркр = ( L р / L кр ) * А обл           (4)

N Ркр =(34250/350000)*460=45

N РТ0.2 = ( L р / L хто-2 ) * А  обл - N р кр         (5)

N РТ0.2 =(34250/20000)*460-45=742

N Рто-1 = ( L р / L то-1 ) * А  обл - (N Р кр + N Рт0-2 )       (6)

N Рто-1 =(34250/5000)*460-(45+742)=2364

 

де L кр, L хто-2 5 L то-1 - періодичність відповідного виду ремонту;

А обл - за попереднім

 

Річна виробнича програма ЩО автомобілів визначається із виразу

 

Npmo = Lp • Аобл /Lдоб - (Nркр + NРто.2 + Nрт0-1 )       (7)

Npmo =34250*460/125-(45+742+2364)=122889

де L р, L доб - за попереднім;

А обл - облікова кількість  автомобілів певної моделі

 

Річна виробнича програма CO автомобілів визначається із виразу

 

N р со = 2 • А обл  ,            (8)

N р со =2*460=920

 

де 2 - кількість сезонних обслуговувань автомобілів за рік;

А обл - за попереднім

 

Добова виробнича програма ТО-1 автомобілів визначається за формулою

 

N ^добТо-1 = N рто-1/ D Рр0б                    (9)

N ^добТо-1 =2364/274=8

 

де N рто_1 - за попереднім;

D Рроб - Дні роботи  зони обслуговування за рік  (їх беруть в межах 255...365

залежно від кількості  вихідних і святкових днів у році)

 

Добова виробнича програма ТО-2 автомобілів визначається за формулою

 

N^добто-2= NpTO- 2/Dpp o 6                                       (10)

N^добто-2=742/274=3

 

3.3 Розрахунок  виробничої програми в трудових показниках

 

Трудомісткість виконуваних  робіт при технічному обслуговуванні відповідного виду, в людино-годинах, визначається за формулою

Тто =N^PX • t x                   (11)

 

де N р

х - кількість дій технічного обслуговування;

t х - відкоректована  трудомісткість одиниці ТО автомобілів,  людино-годин

 

 

Тто-2 = N ^Рто-2 * t то-2 5               (12)

Тто-2 =742*18=13356

Т то-1 = N P т о - 1 * t то-1 ,                (13)

Т то-1 =2364*5.5=13002

Т що= N що * t що ,                 (14)

Т що=122889*0.7=86022

Т со = 2* А обл * t то-2 * К  др ,               (15)

Т со =2*460*18*0.3=4968

 

де N Р то-2 N Р то-1 , N Р що - кількість дій відповідного виду ТО;

t то-2, t то-1, t що - трудомісткість  одного ТО автомобілів, людино-годин;

А обл - за попереднім;

К др.. - коефіцієнт додаткових робіт при СО автомобілів (для  дуже жаркого та

сухого кліматичного району К др.. = 0,5; для холодного  і жаркого сухого районів

К др.. = 0,3; для інших  районів К др.. = 0,2).

 

Трудомісткість поточного  ремонту пР автомобіля в людино-годинах