Принципи оподаткування в Украъны

     5. Залежно від способу стягування:

     1) часткові (кількісні) – встановлюють розмір податку для кожного платника окремо, враховують майновий стан платника і його можливості сплати. Загальний розмір податку формується як сума платежів окремих платників;

     2) розкладкові (репартиаційні) – податки, які нараховуються на цілу корпорацію платників, що самостійно здійснюють між собою остаточний розподіл податкового тягаря. Історично це перша форма стягування податків, що проходила кілька етапів: перший – встановлення загальної суми потреби держави в доходах; другий – розподіл цієї суми між територіальними одиницями; третій – розподіл її між платниками. На сьогодні застосовується на місцевому рівні. У Росії в 1885 р. був встановлений додатковий розкладковий збір, який стягувався із промислових і торгових підприємств. Загальна його сума законодавчо визначалася за губерніями, у губерніях – за повітами, де вже, згідно з прибутковістю, розподілялася між торговими і промисловими підприємствами.

     6. Залежно від характеру використання:

     1) загального призначення – податки, які використовуються на загальні цілі, без конкретизації витрат, на які вони витрачаються (фактично це і є податки);

     2) цільові податки – податки, зараховані в позабюджетні цільові фонди і призначені для цільового використання.

     7. Залежно від періодичності стягування:

     1) разові – податки, що сплачуються один раз протягом визначеного часу (найчастіше – податкового періоду) при здійсненні визначених дій (податок із власників транспортних засобів; податок із майна, що переходить у порядку спадкування чи дарування). Переважно ций різновид податків має характер зборів;

     2) систематичні (регулярні).

     8. Залежно від обліку податкового платежу:

     1) податки, що фінансуються споживачем (акциз, податок на додану вартість);

     2) податки, що вносяться до собівартості (податок із власників транспортних засобів, земельний податок);

     3) податки, що фінансуються за  рахунок балансового прибутку, тобто прибутку до сплати податку (податок на майно, податок на рекламу);

     4) податки, що фінансуються за  рахунок чистого прибутку, тобто прибутку після сплати податку (збір за право торгівлі, за використання національної символіки). До окремої підсистеми належить група загальнодержавних зборів, які диференціюються на:

     • збори економічного характеру (збір за використання радіочастотного ресурсу України; плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності; збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства; збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію та ін.);

     • збори соціального характеру (збір на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування; збір на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та ін.);

     • збори природоресурсного характеру (збір за спеціальне використання природних ресурсів; збір за спеціальне використання об’єктів тваринного світу; збір за спеціальне використання лісових ресурсів та ін.).

     Система елементів правового механізму податку складається з обов’язкових і факультативних елементів. Обов’язкові елементи складаються з двох груп.

     1. Основні елементи – визначають фундаментальні, сутнісні характеристики податку, які формують основне уявлення про зміст податкового механізму. Відсутність будь-якого з основних елементів правового механізму податку не дозволяє однозначно визначити тип цього платежу і робить податковий механізм невизначеним.

     До  основних елементів правового механізму  податку і збору належать а) платник  податку чи збору;

     б) об’єкт оподаткування;

     в) ставка податку чи збору.

     2. Додаткові елементи правового механізму податку деталізують специфіку конкретного платежу, створюють завершену і повну систему податкового механізму. Слід ураховувати, що додаткові елементи такі ж обов’язкові, як і основні, і не мають факультативного характеру. Цілісний правовий механізм податку можливий тільки як сукупність основних і додаткових елементів, і відсутність хоча б одного з додаткових елементів не дозволяє законодавчо закріпити окремий податок чи збір (наприклад, неможливо представити податок, якщо незрозуміло, куди він надходить: до якого виду бюджету чи цільового фонду). До додаткових елементів правового механізму податку належать:

     а) податкові пільги;

     б) предмет, база, одиниця оподаткування;

     в) джерело сплати податку;

     г) методи, терміни і способи сплати податку;

     д) особливості податкового режиму;

     е) бюджет чи фонд надходження податку (збору);

     ж) особливості податкової звітності.

     3. Факультативні елементи є необов’язковими для правового механізму податку і можуть бути закріплені в законодавчих актах, підкреслюючи своєрідність саме цього податкового механізму, але можуть і бути відсутніми. Наприклад, ведення спеціальних кадастрів за майновими податками; бандерольний спосіб сплати при акцизному зборі та ін.

      

 

3. Принципи  оподаткування в Україні

      Проблеми  формування принципів оподаткування  тривалий час не виходили за межі наукових видань, тобто навіть не було спроби вирішити їх у податковому законодавстві України. Реформи законодавства, в тому числі у сфері податків, які проводились раніше, навіть у постановочному аспекті не торкалися питання про принципи оподаткування. Такий підхід не сприяв єдності фінансової системи держави, впродовж тривалого часу не дозволяв здійснювати систематизацію фінансового законодавства, складовою частиною якого є податкове законодавство. Необхідність більш детального і всебічного визначення єдиних принципових засад формування фінансової системи та правових форм її дії, а також шляхи забезпечення єдності фінансової системи та об’єднання відповідних інститутів фінансового права і фінансового законодавства на цих засадах можуть бути встановлені тільки за допомогою всестороннього дослідження системи принципів оподаткування.

      Удосконалення податкової системи починається з визначення принципів оподаткування та їх раціонального впровадження, на цій основі має будуватися податкове законодавство. Руйнувати та форму-

      вати  нову законодавчу базу недоцільно, необхідно вносити корективи відповідно до змін у податковому просторі. Чинне податкове законодавство можна охарактеризувати як суперечливе, невизначене, нестабільне, неадекватне нинішнім умовам господарювання. Реформування податкової системи визначається як оптимальне поєднання фіскальної ефективності та регулюючих механізмів економічного зростання, що відображається у принципах оподаткування, на основі яких здійснюється реформування податкового законодавства.

      Слід відзначити здобутки вітчизняних вчених у дослідженні теоретичних і практичних аспектів оподаткування. Зокрема А. Крисоватий, П. Мельник, А. Соколовська, Л. Шаблиста та інші приділяють значну увагу визначенню причин сучасного стану податкової системи, напрямів здійснення її реформування, дослідженню впливу податкової системи на розвиток як фінансової сфери країни в цілому, так і окремих її складових. Однак продовження досліджень щодо визначення комплексу цілей і заходів держави, спрямованих на ефективне функціонування податкової системи є актуальним.

      В основу формування податкової системи закладено принципи оподаткування, які вперше були сформульовані А. Смітом. Вченим обґрунтовано чотири принципи, що лежать в основі сучасної податкової системи: пропорційності оподаткування, визначеності, зручності та справедливості. Громадяни повинні здійснювати платежі на користь держави пропорційно своєму доходу, стверджував А. Сміт. Податок, його розмір, строк сплати, спосіб платежу повинні бути чітко визначеними і зрозумілими для платника. Автор зазначав, що податок потрібно стягувати тоді, коли найзручніше його сплачувати. Справедливість податку стосується того, як його розмір відбивається на матеріальному становищі платників, оскільки податок повинен становити необтяжливу частку доходу громадян [5].

      У своїх працях Д. Рікардо підтримував і розвивав думку А. Сміта. Він вважав, що "найкращий податок – найменший податок". Тобто справедливість податку слід вважати першопоштовхом до формування системи оподаткування та правильних ефективних взаємовідносин між суб’єктами податкової системи.

      Потрібно  встановлювати рівновагу між державними витратами та доходами, що формуються за рахунок податків, стверджував М. Тургенєв. Він запропонував такі принципи оподаткування:

      • рівномірний розподіл податків – відповідність їх доходу платника;

      • визначеність податку;

      • збір податків у зручний час;

      • орієнтація значної частини податкового  тягаря на чистий дохід;

      • дешеве збирання податків.

      Узагальнюючи викладене, можна запропонувати низку принципів, що характеризують податкову систему, а саме: економічної ефективності, рівного податкового тягаря, соціальної справедливості, стабільності та гнучкості.

      Принцип економічної ефективності можна розглядати з двох позицій. З одного боку, відбувається виконання фіскальної функції податків. Розглядаючи дотримання цього принципу в аспекті опосередкованого оподаткування, слід зазначити, що саме непрямі податки є головними наповнювачами бюджету та мають переважно фіскальну спрямованість, забезпечують швидкість, повноту та регулярність надходжень від цих платежів; "вони є надійною і легко контрольованою дохідною базою бюджету" [4]. Дотримання цього принципу дозволить мінімізувати можливість уникнення від сплати податків, залежно від конкретного виду платежу. Несплата непрямих податків пояснюється лише тим, що товари та послуги, у ціні яких є частка відповідного платежу державі, не споживаються. Прозорість механізму визначення податкових зобов’язань непрямих податків це підтверджує.

      Однак запобігти несплаті прямих податків складно, оскільки механізм їх обчислення важче прослідкувати та проконтролювати. З іншого боку, принцип економічної ефективності тісно пов'язаний із виконанням податками регулюючої функції. За допомогою цих фінансових інструментів здійснюється формування конкурентного середовища, впровадження прогресивних технологій.

      Рівнонапруженість податкового тягаря між платниками повинна забезпечуватись прогресивним характером, тобто розмір сплаченого податку повинен прямопропорційно залежати від розміру одержаного доходу. "Чим менше дохід, тим більшу його частину забирають непрямі податки". Головним недоліком непрямих податків, на противагу прямим, є саме регресивність цих платежів. Рівного податкового тягаря можна досягти лише за допомогою диференціації ставок непрямих податків, а саме звільнення від дискримінації в порядку сплати та розміру податку.

      Основою реалізації принципу соціальної справедливості є орієнтація на платників податків, оскільки показником вимірювання справедливості є рівень матеріального добробуту громадян. Лише на цьому повинно базуватись поступове встановлення оптимальної структури податкової системи, що максимально задовольнятиме всіх учасників податкових відносин. Порушення справедливості здійснюється за рахунок необґрунтованого надання пільг певним категоріям платників, нераціонального встановлення розміру податкових платежів тощо.

      Стабільність  податкової системи забезпечується незмінною законодавчою базою, чіткими механізмами справляння податків. Цей принцип досить актуальний для України. Часті податкові реформи, зміни в законодавстві негативно впливають на економічне життя у державі, хоча це може бути зумовлено досить об’єктивними факторами.

      Вдале пристосування до постійного оновлення системи оподаткування відповідає основному її завданню – забезпеченню доходами бюджету країни. Саме тому податкова система повинна бути гнучкою і постійно пристосовуватись до змін в економічній сфері, які проводить держава в певний період її розвитку. Слід зауважити, що досягнення максимально граничних величин як стабільності, так і гнучкості негативно впливає на розвиток податкової сфери. Ефективність податкової системи залежить від досягнення оптимального співвідношення цих критеріїв.

      Дотримання  розглянутих вище принципів створюватиме передумови для правильної, виваженої діяльності держави у сфері оподаткування. На жаль, вони використовуються не повною мірою, а іноді й зовсім не використовуються. Це можна назвати спотворенням фундаментальних основ оподаткування. Розглянуті принципи формування податкової політики дозволяють визначити пріоритетні напрями їх використання. Однак дотримання принципів оподаткування у їх гармонійному поєднанні надзвичайно важливе для ефективного формування податкової системи сьогодні та її реформування як справедливої та економічно виправданої в найближчому майбутньому.