ЗМІСТ 

Вступ 2

1. Особливості податкового права як інституту фінансового права 5

2. Поняття податків та система оподаткування в Україні 9

2.1. Податкова система України 9

2.2. Класифікація та функції податків 12

2.3. Принципи оподаткування в Україні 19

3. Перспективи розвитку податкової політики в Україні 23

Висновки 27

Список  використаних джерел 30 

Вступ

     Актуальність  проблеми. Протягом усього періоду незалежності України податкова система зазнавала змін у принципах та способах оподаткування. Перехід до якісно нових методів господарювання, інфляційні процеси та необхідність збільшення фінансування соціальних програм призвели до надмірного податкового навантаження платників. Тому при формуванні бюджетів не враховувалося економічне обґрунтування необхідності введення податків, нехтувалися принципи справедливості при виконанні платниками своїх податкових зобов’язань, що в кінцевому результаті призводило до проведення значної частини фінансових операцій "у тіні ".

     В умовах переходу до ринкової економіки  важливим завданням економічної політики держави є створення і забезпечення функціонування в країні ефективної податкової системи. Податкова політика є безпосереднім інструментом впливу на розвиток економіки, відтворення виробничих процесів, перерозподіл доходів у суспільстві та покращення добробуту населення. Подолання соціально-економічних труднощів становлення економіки ринкового типу в Україні з урахуванням комплексного розвитку її регіонів вимагає суттєвих змін у діючій податковій системі та приведення її у відповідність до вимог нинішнього етапу розвитку суспільства.

     Завдання  державного регулювання економіки  України на сучасному етапі полягає у прямому та опосередкованому коригуванні дії ринкового механізму, у формуванні стратегії, пріоритетів і основних завдань економічної політики та розробці засобів впливу на соціально-економічні процеси розвитку. Серед методів державного регулювання найвпливовішими в сучасних умовах є економічні методи, які дозволяють створити передумови для вибору таких рішень суб’єктами економіки, які б відповідали визначеним цілям економічної політики держави. При цьому найбільш широкого розповсюдження в економіках ринкового типу набули фінансові важелі. Серед цих важелів податки можна вважати основною ланкою, так як саме вони впливають на інші фінансові регулятори (державний бюджет, ціни, грошовий обіг, розмір фінансової допомоги суб’єктам економіки, державні позики тощо) та мають з ними тісний взаємозв’язок.

     Під поняттям "податки " слід розуміти форму економічних відносин між державою та фізичними і юридичними особами щодо обов’язкових грошових внесків до бюджетів різних рівнів за законодавчо визначеними ставками та у встановлені терміни з передачею державі права власності на грошові внески з метою фінансового забезпечення виконання нею своїх функцій.

     Ефективна податкова політика забезпечує не тільки формування доходів держави, але є важливим засобом регулювання економічних процесів, забезпечуючи спонукальний чи стримуючий (залежно від державних пріоритетів) вплив на відтворювальну структуру економіки й темпи науково-технічного розвитку, а також на регіональну і галузеву структуру виробництва, рівень життя населення тощо.

     Аналіз  останніх досліджень. Визначення "податкової політики " у працях вітчизняних економістів трактуються по-різному. Так, С.І.Юрій характеризує податкову політику як "діяльність держави у сферах запровадження, правового регламентування та організації справляння податків і податкових платежів до централізованих фондів грошових ресурсів держави". У "Фінансовому словнику " А.П.Загороднього, Г.Л.Вознюка і Т.С.Смовженко визначається, що податкова політика – це "державна політика оподаткування юридичних і фізичних осіб. Її метою є формування державного бюджету за одночасного стимулювання ділової активності підприємств.

     У вітчизняній економічній науці  дослідженням стану податкової системи, ефективності податкової політики та проблемам їх реформування з метою удосконалення присвячені роботи багатьох науковців, таких, як Ю.О.Волкова, О.В.Отрошко, С.В.Онишко, О.М.Ковалюк, Л.П.Максимова.

     Але питання дослідження та аналіз принципів  системи оподаткування, розвитку податкової політики з метою її спрямування на забезпечення економічного розвитку, підвищення добробуту населення та боротьба з тіньовим сектором економіки є актуальним питанням сьогодення.

     Мета  курсової роботи: дослідження головних принципів оподаткування, розвитку та регулювання податкової системи в сучасних економічних умовах, обґрунтування основних напрямків розбудови інституту податкової політики на засадах економічної ефективності та стабільності.

     Об’єкт  дослідження: податкова система України.

     Суб’єкт дослідження: основні принципи оподаткування в Україні.

     Завдання  дослідження:

• охарактеризувати особливості податкового права як інституту фінансового права;
• визначити поняття податків та системи оподаткування в Україні;
• розкрити основну класифікацію та функції податків;
• охарактеризувати основні принципи оподаткування в Україні та перспективи розвитку податкової політики в Україні.

1. Особливості податкового права  як інституту фінансового права

      Для галузі фінансового права характерний  набір інститутів, що забезпечує всі сторони й елементи юридичного режиму руху державних коштів. Необхідно враховувати те, що інститути фінансового права передбачають цілісне регулювання тільки в рамках галузі й мають спеціалізований характер щодо визначеної групи правових норм.

      Якщо  виходити з визначення галузі права, то це насамперед відносно замкнута частина  системи права, яка включає сукупність норм, що регулюють суспільні відносини  у певній дуже своєрідній сфері діяльності людей. Замкнутою частиною системи права виступає саме фінансове право. Податкове ж право не можна розглядати як відокремлену частину системи права: тільки як специфічну і не більше.

      Норми податкового права зумовлені  публічною, тобто загально визначальною для країни діяльністю – діяльністю щодо справляння податкових платежів для загальнодержавних потреб, для утримання державних органів і їх матеріально-фінансового забезпечення. Це поширюється не тільки на діяльність органів влади, а й на органи, що здійснюють свою діяльність відповідно до Конституції України і встановленого розмежування компетенції у цій сфері. У ході цієї діяльності формується система бюджетів, що зосереджує кошти для потреб загального значення. Такий самий публічний характер має і діяльність органів місцевого самоврядування із справляння податкових платежів. Вона спрямована на задоволення місцевих інтересів, які мають загальне значення для певної території і забезпечують формування муніципальних коштів для цієї мети. Отже, публічний характер мають і норми права, які регулюють відносини щодо встановлення податків органами місцевого самоврядування та їх справляння до місцевих бюджетів. Таким чином, всі ці відносини є владно-майновими.

      Податкове право являє собою складний інститут фінансового права, який регулює  основи доходної частини бюджету. Складний характер інституту податкового  права означає певну ієрархічну структуру, яка включає самостійні базові інститути оподаткування (інститут оподаткування фізичних осіб; інститут місцевих податків і зборів; інститут податкової відповідальності та ін.).

      Отже, податкове право:

      1) виступає як інститут предметний, тобто присвячений чітко визначеному  предмету – різновиду відносин, що виникають з приводу встановлення, сплати і стягнення податків і зборів, їх зміни і скасування;

      2) регулює суспільні відносини  щодо встановлення, справляння і  стягнення податкових платежів, їх зміни і скасування; розподіл  і використання бюджетних коштів  перебуває за межами податкових  відносин, як і питання встановлення  і стягнення неподаткових платежів та інших державних зборів;

      3) встановлює обов´язок юридичних  і фізичних осіб сплачувати  податки і збори, а також  регламентує процедуру обчислення  і сплати податків і зборів, порядок здійснення податкового  контролю і застосування заходів  відповідальності за порушення податкового законодавства;

      4) є складним інститутом, що включає  сукупність своєрідних фінансово-правових норм. Ця специфіка передбачає аналіз відносин, які охоплюють рух коштів від платників до відповідних фондів (бюджетів) у формі податкових платежів.

      Взаємодіючи з усіма інститутами фінансового  права (особливості механізму оподаткування  характерні і для регулювання  банківської діяльності, і для  страхування, і для ринку цінних паперів), податкове право тісно пов´язано з деякими з них, насамперед з бюджетним правом (оскільки саме податки становлять основу надходжень до доходної частини бюджету, і важко уявити механізм державних доходів без податкових платежів); і з інститутом фінансового контролю (який включає сукупність норм, що регулюють діяльність податкових органів). Крім того, ряд органів фінансового контролю здійснює свої повноваження через податкові адміністрації та інші податкові органи.

      Податкове право включає досить широку сукупність фінансово-правових норм, об´єднаних у  певну систему. Остання розбита  на групи, які мають специфічні особливості, логічну структуру. Отже, система  податкового права являє собою  об´єктивну сукупність фінансово-правових норм, які зумовлюють внутрішню структуру  податкового права, зміст і особливість розміщення його інститутів. Специфіка відносин, урегульованих податковим правом, дозволяє виділити його в самостійний фінансово-правовий інститут, у чому Н. І. Хімічева вбачає перспективи його подальшого розвитку.

      Юридичні  норми утворюють галузь права  не безпосередньо, а через інститути. Формування галузі може охоплювати кілька ступенів (інститут – складний інститут – підгалузь – галузь). Податкове право займає чітко виражене проміжне положення. З одного боку, воно обіймає інститути більш вузької групи відносин (інститут місцевих податків і зборів, оподаткування юридичних осіб тощо), з іншого – складний інститут податкового права є одним з елементів, які утворюють цілісну галузь фінансового права.

      Отже, складний інститут податкового права  являє собою відокремлений комплекс юридичних норм, які забезпечують цілісне регулювання різновиду відносин, пов´язаних з надходженням до бюджетів податків і зборів. Податкове право являє собою відносно самостійний сектор фінансового права і займає автономне положення щодо інших інститутів цієї галузі. Певна відмежованість його полягає в регулюванні дуже специфічного виду суспільних відносин. Замкнутість, відмежованість податкового права менш виражена, порівняно з іншими галузями, оскільки у взаємодії з іншими інститутами здійснюється загальне регулювання відносин, що складають предмет фінансового права. Тому тільки разом з іншими інститутами податкове право забезпечує загальне галузеве регулювання.

      Взаємодія з іншими інститутами фінансового  права передбачає певні відносини  субординації. Самостійні підрозділи всередині податкового права свідчать про складний характер цього інституту. Внутрішня організація інституту податкового права, характер охоплюваного ним нормативного матеріалу передбачає наявність певної структури цього інституту. Природно, що структура інституту податкового права визначається багатьма деталями, однак вона підпорядкована низці загальних принципів.

      Наявність комплексу рівних приписів. До інституту податкового права входить комплекс однопорядкових нормативних положень, які регулюють відносно однорідні відносини. Це система норм, які визначають оподаткування юридичних осіб та відносини щодо регулювання оподаткування фізичних осіб тощо. При цьому необхідно розрізняти комплекс норм і асоціацію норм, що очолюється однією генеральною нормою з на­ступною її конкретизацією.

      Різнобічний вплив податкових норм на врегульовані відносини, що забезпечують єдиний підхід, який і ув´язує їх у складний інститут.

      Об´єднання  всіх норм інституту податкового права за допомогою стійких закономірних зв´язків, відображених у загальних приписах. Такими зв´язками виступають принципи податкового права, принципи оподаткування, що мають законодавче закріплення. Зміст інституту податкового права пронизаний загальними юридичними основами. Тому в складному інституті податкового права окремі інститути підпорядковуються нормам-принципам, визначеним прямо в тексті законодавчого акту (визначення податку, принципів оподаткування в Законі України "Про систему оподаткування"). Окремі інститути податкового права також підпорядковують нормам-принципам (визначення прибутку, доданої вартості тощо).