Місце податків у системі фінансів держави

В нашій країні всіма проявами «тіньової економіки» займається низка державних органів, а саме: Верховна Рада України; структури, що підпорядковуються Президентові України; Кабінет Міністрів України; органи державних інституцій судової справи; СБУ, МВС та ін. Практично всі державні відомства, як на міському так і на регіональному рівнях тією чи іншою мірою зачіпає проблема «тіньової економіки». При цьому існує неузгодженість у діючих відомствах, інколи дублювання управлінських функцій, а отже, дозволяє «тіньовикам» продовжувати та розвивати свою злочинну діяльність.

Слід зазначити, що останнім часом поряд з таким поняттям, як «мінімізація», виникли – «рейдерство», «транзитні підприємства», «нетиповий експорт», «конвертаційні центри», «по­даткові ями», «штучне та фіктивне банкрутство підприємств», «легальне ухилення від сплати податків».

Виходячи з наведеного вище, доцільно створити окремий державний орган, який би взаємодіяв з всіма державними структурами та іншими, як державними так і зарубіжними органами. Даний орган повинен виконувати функції: акумулювання, аналізу та прогнозування, упередження, розслідування та притягнення до відповідальності винних осіб, врахувавши та передбачивши необхідність широких прав, створення та впровадження електронної бази даних, яка б містила в собі різносторонню інформацію про недобросовісних платників податків фінансово-господарської діяльності підприємств і фізичних осіб з наступним обміном, між зацікавленими державними органами, сумнівних операцій. Діяльність цього держаного органу повинна базуватися на таких принципах:

-           прийняття для бізнесу змін правових та господарських умов;

-           формування нового відношення до вітчизняних підпри­ємців;

-           зміцнення довіри до влади;

-           встановлення контролю за діяльністю гос­подарюючих суб'єктів.

Зрозуміло, що значне розширення сфери тіньової економіки, перш за все фіктивної і кримінальної, веде нас не до цивілізованого ринку і демократії, а до встановлення корпоративно-бюрократичного кланового пра­вління, яке, як свідчить історія, може бути тривалим і навіть здатним забезпечити певну соціальну стабільність. Особлива роль в боротьбі з тіньовою економікою повинна належати державному органу, який виконуватиме функції по боротьбі з «тіньовою економікою» і її наслідками. Сприятиме підвищенню ефективності захисту всіх форм власності; вдосконаленню економічного законодавства; посилення правової пропаганди економічного і кримінального законодавства; посиленню суворих заходів, що запобігань та перешкоджанню нелегальному вивозу капіталу за кордон.

Позитивний результат боротьби з тіньовим сектором економіки, вплине на вибір шляху держави щодо подальшого розвитку вітчизняної економіки і суспільства: економіка твердо встане на шлях закону, що дозволить реалізувати величезний потенціал зростання, стати ефективною, як в розвинених країнах, з сильними демократичними традиціями і значними соціальними гарантіями, або її подальше формування піде по латиноамериканському шляху з переважанням вузькокланових інтересів, недосяжних силі закону, що прирікає основні маси населення країни на убогість. Швидше за все, нас чекають поступова еволюція тіньових стосунків, пом'якшення і легалізація деяких з них і повільне вживання неприйнятних для цивілізованого суспіль­ства норм.

Стало зрозуміло, що не існує швидкого інструменту для вирішення серйозної економічної проблеми, що переслідує країну від початку її перехідного періоду. Скоріше, проблема багатогранна, і лежить переважно в сфері внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне та соціальне страхування, податкового адміністрування та податкової моралі.

Отже боротись з тіньовою економікою слід із застосуванням правильного набору інструментів. Ці інструменти можна описати як поєднання «батогів та пряників»: заходи, що роблять дотримання правил легшим і привабливішим  («пряники»)  та заходи, що роблять зловживанням важчими та дорожчими («батоги»). Органам влади слід прагнути побудувати тонкий баланс між цими двома широкими інструментами.

Будь-який дисбаланс між ними, наприклад через поставлення занадто великого акценту на один із них, може виявитись непродуктивним і не допоможе в досягненні бажаного результату.

Водночас слід ще раз зазначити, що будь-який успіх в боротьбі з тіньовою економікою може статись лише протягом довгострокового періоду. Швидкі результати не можуть і не будуть досягнуті в цій сфері.

3.3. Реформа податкової системи, її завдання, методи та цілі.

Становлення нових економічних відносин в Україні відбувається в складних політико-економічних умовах, що утворилися в результаті розпаду СРСР, порушення міжреспубліканського поділу праці, втрати інтеграційних зв’язків, поглиблення загальної соціально-економічної кризи. Це вимагає розробки і впровадження якісно нових елементів державного управління, активізації механізму державного регулювання економіки.

Основними недоліками податкової системи України є: відсутність цілісної концепції її побудови; яскраво виражений фіскальний ухил; низький ступінь збирання податків; скорочення податкових надходжень; можливість ухиляння від оподаткування; сприяння розширенню тіньового сектора економіки.

У ході реформування податкової системи в Україні мають бути усунуті упущення у правовому регулюванні податкових відносин, забезпечені правові гарантії як платників податків, так і державних податкових органів, відрегульовані процесуальні питання відповідальності за невиконання, неповне або несвоєчасне виконання податкових зобов'язань, а також за порушення норм податкового законодавства України.

Реформування податкової політики повинно йти через структурну перебудову економіки і фінансів. Тільки на основі цього можна досягти стабілізації і збалансованості як торгово-платіжного балансу, так і бюджету держави.

В цьому напрямі передбачаються два шляхи. По-перше, цілеспрямована підтримка структурної перебудови найбільш важливих для функціонування економіки галузей і виробництва державними коштами, кредитами, державними гарантіями державним інвесторам. По-друге, перебудова виробництва відповідно до вимог ринку за рахунок власних коштів підприємств, кредитів і позичок.

Реформування податкової системи необхідно проводити шляхом послаблення податкового тиску щодо тих, хто платить податки і інвестує кошти у виробництво. Для цього необхідно насамперед знизити кількість податків, тому що наше податкове законодавство цим переобтяжене. З другого боку - необхідно полегшити податковий тиск.

Метою реформування податкової системи є приведення її у відповідність з пріоритетами державної політики соціально-економічного розвитку, сприяння сталому економічному зростанню на основі виваженої інвестиційно-інноваційної політики, забезпечення достатності сукупних податкових надходжень до бюджетів усіх рівнів та державних цільових фондів, виходячи з проведення збалансованої бюджетної політики на середньострокову перспективу.

Основними завданнями податкової реформи в Україні є:

1. Удосконалення інституційного середовища оподаткування, сприятливого для реалізації принципу рівності всіх платників перед законом, відповідального ставлення платників до виконання своїх податкових зобов'язань. Встановлення чітких правил регулювання взаємних зобов'язань держави і платників податків, дієвого контролю за їх дотриманням.

2.                  Підвищення регулюючого потенціалу системи оподаткування на основі запровадження інноваційно-інвестиційних преференцій.

3.                  Підвищення фіскальної ефективності податків за рахунок розширення податкової бази, покращення адміністрування, зменшення масштабів ухилення від сплати податків, формування доходів бюджетів усіх рівнів та державних цільових фондів, виходячи з проведення збалансованої бюджетної політики на середньострокову перспективу.

4.                  Поетапне зниження податкового навантаження на платників.

5.                  Стимулювання зміцнення позицій вітчизняного бізнесу в конкурентній боротьбі за рахунок зменшення частки податків у витратах.

6.                  Гармонізація податкового, валютного, митного-тарифного, зовнішньоекономічного та цивільного законодавства.

7.                  Зменшення кількості контролюючих органів з одночасним створенням єдиних правил контролю за нарахуванням та сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів).

8.                  Забезпечення проведення легалізації доходів та майна, отриманих з порушенням податкового законодавства (з яких не були сплачені податки).

Міністерство фінансів розробило нову стратегію реформування податкової системи. До 2018 року будуть відмінені всі пільги, зрівняно фіскальне навантаження на фізичних і юридичних осіб, а також підвищені акцизні ставки і рентні платежі. .

У міністерстві відзначають, що ліквідація преференцій буде компенсована держдотаціями. Експерти вітають відміну пільг, але вважають, що натомість необхідно передбачити зниження податкових ставок.

Для ефективного реформування податкової системи необхідно:

- забезпечити макроекономічну й соціальну й політичну стабільність у суспільстві;

- створити, крім фіскальних достатні умови для активізації інвестиційних процесів, зокрема надійного захисту конкуренції й контрактів, а також прав власності;

- реформувати бюджетну систему з урахуванням Європейської хартії про місцеве самоврядування ;

- узгодити податкову , бюджетну і грошово-кредитну політику;

- забезпечити прозорість економічних відносин;

- створити належні не фіксовані умови для активізації підприємницької діяльності;

- ефективно використовувати кошти державного бюджету, одержані в результаті сплати податків і зборів, раціоналізації структури державних видатків з метою збільшення обсягу державних інвестицій у людський капітал .

Таким чином, запропонована програма реформування податкової системи України в контексті Податкового Кодексу ґрунтується на найкращому світовому досвіді та пракриті більшості країн СНД в управлінні подібними трансформаційними програмами. Досвід свідчить, що запровадження гармонійної податкової системи на основі Податкового Кодексу є важливим кроком на шляху реформування й динамічного розвитку економіки.

Реформування податкової системи відбувається в контексті Податкового кодексу. Прийняття Податкового кодексу України сприяє систематизації та узагальнення нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері оподаткування, яких нараховується понад 2 тисячі. Податковий кодекс усуне істотну кількість суперечностей між нормативно-правовими актами, які регулювали питання оподаткування до його прийняття. Норми Податкового Кодексу України адаптовані до принципів і директив Європейського Союзу.

Висновки

Функціонування та розвиток будь-якої держави неможливе без сталої розвиненої фінансової системи, яка поєднує у собі певні структурні одиниці, що функціонують у взаємозв’язку та потребують постійного врегулювання для швидкого адаптування до економічних процесів, які постійно змінюються і викликають зрушення у економічній системі держави, зміну макро- та мікропоказників, що відображають загальний соціально-економічний стан держави. Ланки фінансової системи мають різні зв’язки та характер взаємодії і пов’язану з цим ефективність функціонування, що залежить від політичних, ідеологічних, природно-кліматичних, економічних та культурних чинників, що формують особливості фінансової системи. Але діяльність цієї сфери економіки неможлива без акумулювання коштів, які забезпечують функціонування фінансового механізму. Саме цей процес неможливий без системи оподаткування який дозволяє накопичувати ресурси, розподіляти та перерозподіляти у складі фінансової системи. Успішне функціонування податків та їх сутність полягає у виконанні фіскальної та регулюючої функції, які забезпечують виконання податкової політики, яка може бути направлена як на стимулювання так і на стримання деяких галузей економіки. Тобто податки виступають регулюючим важелем у фінансовій системі країни. Враховуючи це стає зрозумілим, що розвиток та вдосконалення економічного стану країни неможливий без роформацій у податковій системі, але ці реформації повинні завжди відповідати основним принципам загальності, своєчасності та повноти уплати, справедливості та визначеності. Порушення цих принципів викликає негативні тенденції у економіці країни, що актуально і для нашої держави. Тобто недостатньо врегульоване та суперечливе оподаткування може призвести до неефективного функціонування фінансової системи в цілому. Для забезпечення відповідності податкової системи цим принципам необхідно проводити заходи щодо інформування громадян з приводу сутності, порядку та наслідків сплати податків, для їх адекватного сприйняття платниками, також необхідно сформувати чіткі правові норми щодо урегулювання правовідносин у цій сфері, а також забезпечити механізми урегулювання економічних змін.

Тож для вирішення проблем та визначення перспектив розвитку існуючої системи оподаткування необхідно вирішити наступні завдання:

                  удосконалити середовище оподаткування. Необхідно створити середовище, сприятливе для активізації підприємницької діяльності. Забезпечити рівність усіх платників перед законом та поступово сформувати відповідальне ставлення платників до виконання своїх податкових зобов’язань.

                  Поетапне зниження податкового навантаження на національну економіку з урахуванням збалансованості бюджетної системи.