Місце податків у системі фінансів держави

При введенні податки наділяються певними функціями або призначенням. Кожний податок виконує передусім фіскальну функцію, тобто забезпечує надходження коштів до бюджету. Однак таке спрощене усвідомлення ролі податків не має достатніх підстав, бо запровадження будь-якого податку потребує чіткого визначення об’єкта чи суб’єкта оподаткування, строків сплати, переліку пільг, що надаються при оподаткуванні тощо.

Надання податкам стимулюючих функцій – досить складне та в економічному сенсі відповідальне завдання. Воно потребує глибоких наукових досліджень і всебічного обґрунтування. Суть питання в тому, що стимулюючі функції можуть бути закладені завдяки зміні або диференціації ставок податків, або ж повному звільненню від їх сплати. У цьому разі здійснюється перерозподіл валового внутрішнього продукту через фінансову систему від одних суб’єктів оподаткування на користь інших.

Слід звернути увагу на такий стимуляційний фактор, як податкові кредити. Суть їх полягає в тому, що корпорації, які сплачують податок на прибуток, мають право залишати в своєму розпорядженні частину податку та використовувати його на фінансування певних економічних і соціальних завдань, визначених законодавством, тобто податкові кредити набувають цільового характеру. Як правило, податкові кредити мають інвестиційне спрямування, а також стимулювання зайнятості.

Об’єктивну необхідність оподаткування обґрунтували в своїх працях кращі представники економічної теорії та фінансової науки – Д.Мілль, А.Маршалль, А.Пігу, М.Фрідмен, І.Фішер та інші.

Для характеристики податку необхідно виділити ті специфічні ознаки, які дозволяють визначити умови і порядок його існування як категорії. Так, податкам властиві такі характерні риси, які закріплені у відповідних нормативно-правових актах, що регулюють відносини в сфері податкової діяльності держави: 

1.      Імперативність, яка означає, що суб'єкт податку не має права відмовитися від покладеного на нього обов'язки безоплатно внести частину свого доходу (згідно закону), а в разі невиконання обов'язку підуть визначені законом санкції за її примусового вилучення;

2.      Зміна форми власності доходу, яка означає, що частина доходу суб'єкта безоплатно переходить у власність держави (суб'єкта федерації, місцевого самоврядування), знеособлюється і використовується державою на свій розсуд;

3.      Безвозвратність і безоплатність переданої частини доходу, які означають, що віддане частина доходу не повернеться суб'єкту податку і він не отримає ніяких прав, у тому числі права на участь у розподілі відданої частини свого доходу;

4.      Легітимність, яка означає не тільки визнання податків на основі законодавчого права, але і їх стягування тільки з законних операцій.

Загальнодержавні податки встановлюються Верховною Радою України і стягуються на всій території країни. До них належать ПДВ, податки на прибуток, землю, транспортні засоби та інші самохідні машини і механізми, промисел, прибутковий податок з доходів громадян та ін.

Місцеві податки  відіграють значну роль у забезпеченні фінансування соціальної інфраструктури, розвитку комунального господарства, наданні безплатних благ і послуг населенню. Є підстави стверджувати, що на сьогодні це об’єктивно необхідний елемент фінансової системи держави.

Призначення податків і податкових платежів у бюджет полягає в тому, щоб покривати витрати держави з утримання держуправління, оборони країни, вирішення економічних і соціальних завдань, а також створювати умови для підвищення ефективності виробництва і регулювання споживання в суспільстві.

Сплата податків і податкових платежів пов'язана з перерозподілом новоствореної вартості. Таким чином, вони є частиною єдиного процесу відтворення, специфічною формою виробничих відносин. Реалізація цих відносин здійснюється через функції, які виконують податки.

1.3. Місце податків у фінансовій системі України

Серед економічних важелів, за допомогою яких держава впливає на ринкову економіку, важливе місце належить податкам. В умовах ринкової економіки будь-яка держава широко використовує податкову політику як певний регулятор впливу на негативні явища ринку. Податки, як і вся податкова система, є могутнім інструментом управління економікою в умовах ринку.

З отриманням незалежності Україна почала формувати свою власну податкову політику, і нині економіка нашої держави знаходиться на надзвичайно відповідальному етапі становлення ринкових відносин.

Україна, як і інші цивілізовані держави, згідно з її Конституцією, є гарантом соціально-економічного розвитку суспільства, забезпечення належного рівня життя громадян і соціального захисту певних груп населення. Для вирішення і фінансування загальнодержавних завдань використовуються засоби державного і місцевого бюджетів, з яких фінансується утримання — державних службових рівнів армії, освіти, охорони здоров'я, культури.

У 2011 році податкова забезпечила надходження до зведеного бюджету на суму 243,8 млрд. гривень (на 58 млрд. гривень більше, ніж за аналогічний період 2010 року), в тому числі до держбюджету - 176,8 млрд. гривень (більше - на 52,5 млрд. гривень), до місцевих бюджетів - 67 млрд. гривень (більше - на 5,5 млрд. гривень).

Застосування податків є одним з економічних методів управління і забезпечення взаємозв'язку загальнодержавних інтересів з комерційними інтересами підприємців, підприємств незалежно від форм власності й організаційно-правової форми підприємства. За допомогою податків визначаються взаємини підприємців, підприємств усіх форм власності з державними і місцевими бюджетами, з банками, а також з вищестоящими організаціями. За допомогою податків регулюється зовнішньоекономічна діяльність, включаючи залучення іноземних інвестицій, формується госпрозрахунковий дохід і прибуток підприємства.

В умовах переходу від адміністративно-директивних методів управління до економічних різко зростає роль податків як регулятора ринкової економіки, як засобу заохочення і розвитку пріоритетних галузей народного господарства, через податки держава може проводити енергійну політику щодо розвитку наукомістких виробництв і ліквідації збиткових підприємств.

Як відомо, податки з'явилися з поділом суспільства на класи і виникненням держави. В історії розвитку суспільства ще жодна держава не змогла обійтися без податків, оскільки для виконання своїх функцій із задоволення колективних потреб їй потрібна певна сума коштів, що можуть бути зібрані тільки за допомогою податків. На основі цього мінімальний розмір податкового тягаря визначається сумою витрат держави на виконання мінімуму його функцій, які стосуються управління, оборони, суду, охорони порядку тощо — чим більше функцій покладено на державу, тим більше вона повинна збирати податків.

Податки за своєю сутністю є фіскальним інструментом держави, а фіскальна функція є основною, і це не варто змінювати. Треба лише забезпечувати фіскальну ефективність останніх, тобто достатність надходжень для формування доходів бюджету. На жаль, не існує більш дієвого фіскального інструменту для забезпечення виконання державою своїх функції. Але, як доводить фінансова теорія і практика, цей інструмент може бути ефективним лише в руках досвідчених державних управлінців. Те чи інше податкове регулювання безпосередньо викликає необхідність у відповідній зміні той чи іншої ланки фінансової системи України, тобто податки в Україні мають місце керуючого важеля у складі фінансової системи, бо саме за допомогою інструментів податкової політики можна ефективно організувати економічний процес країни.

Таким чином, податки виражають обов'язок усіх юридичних і фізичних осіб, що одержують доходи, брати участь у формуванні державних фінансових ресурсів. Тому податки є найважливішою ланкою фінансової політики держави в сучасних умовах.

З вищенаведеного можна зробити висновок, що вилучення державою на користь суспільства певної частини валового внутрішнього продукту у вигляді обов'язкового внеску, який роблять основні учасники виробництва, і складає сутність податку. А економічний зміст податків виражається взаєминами господарюючих суб'єктів і громадян, з одного боку, і держави, з іншого боку, із приводу формування державних фінансів.

Розділ 2. Аналіз ефективності функціонування податків, як складової фінансової системи держави

2.1. Апріорне аранжування чинників, які впливають на ефективне функціонування податків у складі фінансової системи держави

Для виявлення ступеню впливу Хj (чинника) на Y(досліджуване явище) було проведено опитування 20 респондентів, у складі студентів 3 курсу за спеціальністю оподаткування та викладачів кафедри оподаткування. Кожному респонденту було запропоновано заповнити анкету:

Шановний, респондент!

Вашій увазі представлені чинники, які впливають на ефективне функціонування податків у складі фінансової системи. Ставиться вимога оцінити вплив даних чинників на досліджуваний процес за шкалою від 1 до 10, враховуючи, що оцінці 1 присвоюється фактору, який має найбільший вплив на даний процес. Дякуємо за Вашу експертну оцінку!

Згідно даних анкетного опитування була складена матриця рангів (Додаток А. табл.А.1). 

Після заповнення зведеної анкети необхідно провести перевірку виконаних розрахунків. Для цього треба перевірити контрольну суму по всіх графах:

                                                                      (1.1)

де xij – ранг   j-го фактора у i-го респондента;

n - кількість факторів.

Суми всіх стовпців дорівнюють 55, тож розрахунки виконані вірно.

Оцінимо, з точки зору опитуваних респондентів, ступінь впливу відібраних факторів на досліджуваний показник. Для цього в зведеній анкеті підрахуємо суму кожної строки (табл. 1.1). При цьому сума всіх строк повинна дорівнювати сумі всіх стовпців, тобто:

.                                                        (1.2)

Фактор, який з точки зору опитуваних респондентів, найбільше впливає на досліджуваний процес це стабільність національного законодавства та має найменшу суму рангів, а фактор, що найменше впливає рівень розвитку науки  у країні найбільшу суму рангів.

Побудуємо  гістограму розподілу сум рангів впливу відібраних факторів на досліджуваний процес, основуючись на отриманих сумах рангів по строках (табл. 2.1,). При цьому по осі абсцис відкладаються відповідні фактори, а по осі ординат – їх рангові суми ( рис. 2.1).

Рис. 2.1. Розподіл сум рангів впливу відібраних факторів на досліджуване явище.

Оцінимо ступінь узгодженості думок всіх опитаних респондентів. Необхідність проведення даного оцінювання пояснюється тим, що вищенаведені результати дослідження мають сенс лише в тому випадку, якщо середній ступінь узгодженості думок опитаних респондентів є невипадковим.

Для цього необхідно знайти значення коефіцієнта конкордації, який розраховується за формулою (1.3). При цьому, якщо коефіцієнт конкордації дорівнює одиниці, то думка експертів повністю співпадає, а якщо коефіцієнт конкордації дорівнює нулю, то збігу думок експертів немає.

                                                                       (1.3)

де W – коефіцієнт конкордації;

m – кількість експертів, що приймали участь в дослідженні;

n – кількість факторів, що оказують вплив на досліджуваний показник.

Для розрахунку коефіцієнту конкордації необхідно знайти величину S (що визначена в табл.1.1), яка розраховується за формулою:

                                                        (1.4)