Митна політика України

     - внесення змін до Законів України “Про Митний тариф України” та “Про Єдиний митний тариф” в частині опису та кодування товарів з метою виправлення технічних помилок, пов’язаних з неточністю перекладу оригінального тексту Міжнародної конвенції про Гармонізовану систему опису та кодування товарів.

     Урядом  затверджено розпорядження про  організацію роботи державних контрольних  органів за принципом „єдиного офісу”, проект якого розроблений Держмитслужбою.

     Постановою  Кабінету Міністрів України від 11.07. 2007 № 910 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 09.06.97 № 574” затверджено форми вантажної митної декларації, що відповідають формам бланків єдиного адміністративного документа (single administrative document SAD, далі ЄАД), які відповідно до положень Конвенції про спрощення формальностей в торгівлі товарами застосовуються в Європейському Союзі й країнах Європейської асоціації вільної торгівлі. Запровадження форм вантажної митної декларації, аналогічних формам бланків ЄАД, створює передумови для інтеграції митних систем України та Європейського союзу, зокрема приєднання України до Конвенції про спрощення формальностей в торгівлі товарами, можливість чого визначена положеннями статті 76 Угоди про партнерство та співробітництво між Європейськими співтовариствами і Україною від 14.06.94, а також Конвенції про процедуру спільного транзиту. Окрім приведення зразків бланків у відповідність до бланків, що застосовуються в ЄС, Держмитслужбою також здійснюється розробка нової редакції Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації з урахуванням вимог Конвенції про спрощення формальностей в торгівлі товарами та додатку №37 Регламенту Комісії ЄС від 02.07.93 № 2454/93. [9,34]

     Для забезпечення повноти стягнення  платежів до бюджету проводиться  організаційна робота по збільшенню бази оподаткування шляхом посилення контролю за використанням податкових пільг, вексельних форм розрахунків, митним оформленням на підставі рішень судів.

     Завдяки проведеній роботі протягом І півріччя 2007 року до Державного бюджету України  перераховано податків та зборів на суму 25 млрд.450,6 млн. грн., що на 7 млрд.683,6 млн. грн. (на 43%) більше, ніж у січні-червні 2006 році (17 млрд.767,0 млн. гривень). 

     Здійснення  заходів щодо посилення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів дозволило протягом І півріччя 2007 року додатково направити до Держбюджету 547,6 млн. грн., що на 40,3 млн. грн. більше, ніж за аналогічний період попереднього року.

     Додаткові надходження до бюджету за рахунок  посилення контролю за роботою з  прийняття класифікаційних рішень склали 49,9 млн. грн., за рахунок перевірки країни походження товарів – 5,5 млн. гривень.

     Митними органами забезпечується контроль за дотриманням законності при митному  оформленні товарів та вантажів.

     Протягом  І півріччя 2007 року порушено 170 кримінальних справ про контрабанду на загальну суму 199,9 млн. гривень.

     За  фактами порушень митного законодавства  складено 12 903 протоколів про порушення  митних правил на загальну суму 340,2 млн. гривень.

     При цьому у 9 403 справах реально вилучено предмети правопорушень на суму 197,2 млн. грн., що на 573 справи (52,3 млн. грн) більше, ніж за січень-червень 2006 року.

     Протягом  І півріччя 2007 року вилучено:

     - промислових та продовольчих  товарів, сировини та матеріалів  на 120,9 млн. грн.;

     - валюти на 27,0 млн. грн.;

     - транспортних засобів на 48,1 млн.  гривень. 

     Протягом  січня-червня 2007 року у 384 випадках вилучалися наркотичні речовини, у 214 – зброя, у 46 – історичні та культурні цінності.

     Протягом 2008 року зусилля Держмитслужби були зосереджені на забезпеченні вчасного та якісного виконання її основних завдань, пов’язаних із протидією порушенням митного законодавства, наповненням державного бюджету, вдосконаленням митного законодавства і приведенням його у відповідність до міжнародних стандартів і стандартів Євросоюзу, спрощенням та модернізацією митних процедур на кордоні й усередині держави; активізації міжнародного співробітництва і співпраці з діловими колами та боротьби з корупцією.

     Державною митною службою за січень-березень 2009 року  фактично забезпечено грошовими коштами надходження до Державного бюджету у сумі 20 991,7 млн. гривень, що становить 112,2 % показника розпису доходів на січень-березень 2009 року.

     У тому числі показник розпису доходів  загального фонду державного бюджету виконано на 92,5% - перераховано 16 171 млн.грн. при плані  17 477,7 млн.грн., показник спеціального фонду державного бюджету виконано на 392% - перераховано 4 820,7 млн.грн. при плані 1 229,7 млн.грн.

     Розмір  щоденного середнього перерахування  митних платежів та інших податків і зборів за січень-березень 2009 року складає 349,9 млн. гривень або на 2,8% (9,6 млн.грн.) більше аналогічного періоду минулого року.

     Загальні  обсяги перерахувань у І кварталі 2009 року у порівнянні з січнем-березнем 2008 року зазнали наступних змін:

     по  ПДВ – збільшення на 1622,0 млн. грн. (на 10,24%);

     по  акцизу – збільшення на 198,9 млн. грн. (на 39,8%);

     по миту – зменшення на 1637,0 млн. грн. (на 50,7%);

     по  єдиному збору – зменшення на 5,8 млн. грн. (на 18,7%) (див. додаток 5)

     Досягненням у напрямі наповнення Держбюджету  України значною мірою сприяла  активна взаємодія митної служби із суб`єктами господарювання. Головною метою такої співпраці митної служби з бізнесовими колами є протидія «сірій» контрабанді, подолання тіньових механізмів ввезення в Україну товарів, створення надійних бар’єрів надходженню на споживчий ринок продукції без сплати визначених чинним законодавством податків і зборів, недопущення втрат Державного бюджету.

     Затверджено методичні рекомендації із застосування окремих положень Митного кодексу України, що стосуються питань визначення митної вартості товарів, які імпортуються на митну територію України.

     Слід  відзначити наступні проблемні чинники  сучасної митної політики України:

     1.Відставання митного контролю від сучасних потреб пропускної здатності та світових стандартів контролю товарів.  Суттєве зростання обсягів зовнішньоторговельного обороту вимагає якісно нового підходу до здійснення контролю міжнародних вантажних потоків. Зростання товаропотоків висвітлило такі проблеми митного контролю як: суттєві часові витрати на проведення митних процедур, застарілі механізми технологічного пропуску товарів, неможливість збереження норми чинного законодавства про 100 % фізичний контроль товарів, які переміщуються через кордон України тощо. Про значну недосконалість митної політики України свідчать також:

     - значний вміст в загальному обсязі товарообігу частки товарів, що переміщуються контрабандним шляхом. Серед загальної кількості порушених справ третина стосується промислових товарів, сировини та матеріалів, 25,5% - справ, де предметом правопорушення є продовольчі товари та сільгосппродукція;

     -  збереження загрозливої ситуації з контрабандою наркотичних засобів та зброї. Мала місце негативна тенденція почастішання спроб переміщення через митний кордон України вкрай небезпечних для життя і здоров’я окремих громадян та для держави в цілому товарів;

     - вчинення правопорушень у сфері інтелектуальної власності, особливо через канали незаконного переміщення через митний кордон України дисків для лазерних систем зчитування та іншої аудіовізуальної продукції. Основними осередками цих правопорушень виступають: при ввезені такої продукції в Україну - російсько-українська ділянка кордону, при вивезенні з України – польсько-українська ділянка кордону.

     2.Поширена практика викривлення митної вартості імпортованих товарів. Значна лібералізація ставок ввізного мита, в результаті чого передбачено нульову ставку ввізного мита на 30,9 % від усієї кількості товарних позицій, ставки на рівні від 0 до 5 % - на 30,3 %, та ставки на рівні від 5 до 10 % - на 20 %, не зняла проблем поширеної в Україні практики маніпуляцій з митною вартістю товарів. З посиленням інтенсивності імпортних потоків та високим завантаженням митних контролюючих органів можливо очікувати збільшення зловживань саме в цій сфері, коли висока фізична завантаженість відповідних органів не дозволить ретельно виявляти вказані порушення. [7,473]

     На  сучасному етапі митне законодавство  України спрямовано на розв'язання таких завдань:

     забезпечення  організації та функціонування єдиної, узгодженої, стабільної митної системи, закріплення правових механізмів взаємодії  всіх її елементів;

     визначення  загальних принципів регулювання  митних відносин;

     захист  економічних інтересів України, забезпечення виконання зобов'язань, що випливають із міжнародних договорів України стосовно митної справи;

     встановлення  правових норм, які б забезпечували  захист інтересів споживачів і додержання учасниками зовнішньоекономічних зв'язків  державних інтересів на зовнішньому ринку; створення умов для ефективної боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил, контролю за валютними операціями;

     підвищення  рівня організаційних і правових гарантій суб'єктів митних відносин, удосконалення системи їх відповідальності. [13, c. 19] 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     3. Напрямки удосконалення митної політики України: досвід зарубіжних країн в застосуванні митної політики і оптимізація митно-тарифного регулювання

     Розглянемо  особливості митної політики країн, що є провідними суб'єктами світової торгівлі (Японія, США), та посткомуністичної  країни, яка, як і Україна, нещодавно  почала самостійно визначати свою митну  політику (Польща), потужної країни, що стрімко розвивається, - Китаю, а також нашого найбільшого торговельного партнера - Російської Федерації (див. додаток 6) Cпробуємо виокремити ефективні сучасні прийоми митно-тарифного регулювання в різних країнах та запропонувати використання деяких із них в Україні.

     Розглянемо  ( додаток 7), в якому наведено макроекономічні показники за країнами та показники щодо митно-тарифного регулювання. Насамперед, зазначимо, що середньоарифметичні ставки мита в усіх вищезазначених країнах є значно вищими за середньозважені, що може свідчити як про дієвість механізму тарифного регулювання (особливо для країн з розвиненою ринковою економікою), так і про декларування товарів не за своїм кодом задля уникнення оподаткування (частіше для країн з високим рівнем корупції та недостатньо ефективною організацією митного контролю).

     Також слід зазначити, що у промислово розвинених країнах митно-тарифна політика відіграє, насамперед, регулюючу, а  не фіскальну роль і мито складає  невелику частку ВВП. Так, у США, Японії, країнах Євросоюзу (окрім кількох нових) надходження від справляння ввізного мита складають не більше 0,3% ВВП. На відміну від них, в Україні, Росії, Китаї - від 0,7% до 1,3% ВВП. [5, c. 10]

     Розглянемо  структуру товарної номенклатури в різних країна( додаток 8). Зауважимо, що з усіх країн, які аналізуються, Україна має найбільш розгалужену номенклатуру, що, на жаль, дуже часто може викликати неоднозначне визначення коду товару та ризик декларування товару не за своїм кодом. Крім того, Україна до другої половини 2005 р. застосовувала багато специфічних та комбінованих ставок мита, що притаманно для країн з високим рівнем корумпованості і певною мірою захищає державу від заниження митної вартості (сьогодні ця частка не перевищує 5%).

     Отже, для країн, які не є визначальними гравцями на світових ринках, особливо на етапі стрімкого зростання економіки (Китай та країни-нові члени ЄС) ефективною є політика поміркованого протекціонізму, що в подальшому, зі зростанням споживчого та виробничого попиту на імпортні товари потребує поступового зниження тарифів.

     Високі  тарифні ставки в даному випадку  слід впроваджувати тільки на дорогі товари, а високі ставки мита на товари масового споживання, аналогів яким немає  в Україні, зрештою стають тягарем  для споживача, і більшість країн із ринковою економікою не стримують, а навіть заохочують даний вид імпорту. Паралельно слід також впроваджувати ефективну систему аналізу ризиків та не допускати декларування товарів не за своїм кодом.

     Дана  політика передбачає надання пільгових митних тарифів переважно для країн-постачальників сировини та товарів мінімальної технологічної обробки. При цьому митно-тарифна політика повинна стати, насамперед, інструментом регулювання внутрішнього ринку, а не наповнення державного бюджету і має відповідати економічним інтересам держави, а не окремих суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності.