Митна політика України

     В українському національному законодавстві станом на сьогодні не врегульоване питання щодо надання митним органам статусу правоохоронних, хоч фактично вони виконують подібні функції.

     Виступаючи  одним із засобів вирішення внутрішньо економічних завдань, що стоять перед кожною державою, митна політика відіграє істотну роль у реалізації державної політики в галузі економіки. Особливого значення в Україні це набуло за умови вирішення завдань щодо стимулювання розвитку та структурної перебудови національної економіки, підвищення її конкурентоспроможності та захисту вітчизняного ринку. Від митної політики багато в чому залежить досягнення фінансової стабілізації у державі, стимулювання залучення іноземних інвестицій у національне виробництво.

     Одним із напрямків митної політики є участь у міжнародній діяльності України з метою створення сприятливих умов для прогресивного економічного та соціального розвитку України; забезпечення повноправної участі України в міжнародних організаціях; участь у заходах, пов'язаних з протидією поширенню зброї, засобів її доставки, військового спорядження; поглиблення транскордонного співробітництва; адаптації законодавства України у митній сфері до міжнародного законодавства тощо.

     Митну політику України визначає Верховна Рада України.

     Основними принципами митного регулювання є: верховенство права; законність і верховенство митного закону; захист економічних і політичних інтересів держави; збалансованість інтересів держави, фізичних і юридичних осіб; принцип справедливості; недопустимість подвійного оподаткування; однаковість митних режимів; єдність регулювання митних відносин, стабільність митного законодавства; додержання митними органами (посадовими особами) прав юридичних та фізичних осіб і відповідальність їх за незаконні рішення та дії; гласність. [17,c.100]

     Правові, економічні та організаційні основи митної справи визначено в Конституції, законах України (серед них особливе місце належить Митному Кодексу (далі МК) - комплексному закону в сфері митної справи), нормативних актах Президента України й Кабінету Міністрів України, актах Державної митної служби України (далі - Держмитслужба України) та інших центральних органів виконавчої влади. Виключно законами України визначаються засади митної справи.

     МК  становить основу митного законодавства  України. За своїм характером він є комплексним законом, що регулює різноманітні відносини, які зачіпають різні галузі права - адміністративне, цивільне, фінансове, кримінальне та, у визначеній частині, міжнародне.

     Джерелами митного права є також закони, основним змістом яких є саме митні питання, та інші закони, в яких містяться норми митного права.

     До  першої групи належать Закони України  «Про Єдиний митний тариф» від 5 лютого 1992 р., «Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й  оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України» від 10.10. 2001 р.

     До  другої групи належать, наприклад, Закон України «Питання ввезення на митну територію України промисловими підприємствами товарів з метою створення нових виробництв із впровадженням енергозберігаючих технологій» від 18.03.09 №284, “Про затвердження Порядку використання у 2009 році коштів Стабілізаційного фонду на придбання для Державної митної служби рентгенотелевізійних скануючих систем  від 25.03.09 № 252.

     Оперативне  регулювання митних відносин забезпечують укази Президента й постанови  Кабінету Міністрів України, наприклад, Указом Президента України від 02.03.09 №116/2009 «Про Цільовий план Україна - НАТО на 2009 рік у рамках Плану дій Україна – НАТО», від 24 серпня 2000р. - Положення про державну митну службу України.

     Значне  місце в регулюванні питань митної справи посідають накази Держмитслужби  України, положення, правила, інструкції, у деяких випадках - методичні рекомендації, вказівки, розпорядження, інформаційні листи, які вона видає. [19,c.113]

     Митна політика слугує забезпеченню та реалізації зовнішньоекономічних завдань й  інтересів держави. Поміркована та урівноважена, а головне, стабільна митна політика створює умови для функціонування у стабільному стані національної економіки, її зміцнення, сприяння розвитку експортного потенціалу вітчизняної продукції, пришвидшення й поглиблення інтеграції у європейську і світову економічну систему та активізації участі у міжнародних економічних і фінансових організаціях, протидії внутрішнім та зовнішнім загрозам, якщо вони виникають.

     Функціональну систему заходів митно-тарифного  регулювання можна розглядати як головну складову реалізації митної політики.

     Митно-тарифне  регулювання - це економічні заходи цінового регулювання зовнішньої торгівлі для стимулювання балансу внутрішнього й зовнішнього ринків, обсягів виробництва і споживання. [6,c.445]

     Система митно-тарифного регулювання реалізує базові (основні) функції: економічну, політичну, фіскальну, регулятивну, охоронну та адміністративну.

     Законодавством  України у сфері митно-тарифного  регулювання визначено:

     принципи  формування митного тарифу та інших  видів мита і податків (сталість, передбачуваність, можливість оперативного реагування);

     види  ставок, що застосовуються (див. додаток 3);

     рівень  ставок мита та інших видів еквівалентних  мит, податків і зборів, що застосовуються при експорті/імпорті;

     порядок справляння мита (на загальній, пільговій, сезонній або преференційній основі тощо);

     характер  побудови та рівень деталізації товарної номенклатури;

     перелік товарів і країн, які підпадають під дію національної схеми преференцій. [3]

     Митно-тарифна  політика України упродовж 1993-2009 років пройшла кілька етапів свого розвитку - від застосування заходів ліберальної тарифної політики до політики селективного протекціонізму.

     Митне оподаткування товарів та інших  предметів при їх ввезенні на митну  територію України здійснюється за ставками Єдиного митного тарифу України який є систематизованим звітом ставок ввізного мита. Єдиний митний тариф набрав чинності згідно з Законом України "Про Митний тариф України" від 5 квітня 2001 року №2371-111.

     Для виконання державою своїх функцій  у рамках митної політики, окрім  заходів впливу на відповідну групу суспільних відносин (заходи тарифного та нетарифного регулювання), існує специфічний інститут держави, який визначається поняттям "митна справа". Стаття 3 Митного кодексу України визначає митну справу як порядок переміщення через митний кордон України товарів й інших предметів, митне регулювання, пов'язане з встановленням мита і митних зборів, процедури митного контролю та інші засоби втілення у життя митної політики. До митної справи входять також організаційно-правові питання функціонування митних органів, на які згідно з ч.1 ст.11 МКУ покладено безпосереднє здійснення митної справи.

     Митна справа має внутрішню спрямованість, зумовлену тим, що засоби митного  регулювання, контролю, встановлений порядок  переміщення товарів через митний кордон існують у рамках функціонування державного управління і тому безпосередньо пов'язані з територіальною юрисдикцією держави і можуть застосовуватися лише щодо суспільних відносин, які виникли у зв'язку з перетином товарами митного кордону України.

     Безпосередньо митна справа реалізується митними органами, яким делеговано здійснення митного контролю і митного оформлення товарів, транспортних засобів та інших предметів, які переміщуються через митний кордон України.

     Встановлення  митно-тарифних і нетарифних заходів  є складовою дій, які забезпечують зовнішньоекономічну безпеку, а виконання митних правил, порядків і процедур, у тому числі заходів реалізації забезпечення митної політики, справляння податків та зборів, організації протидії митним порушенням, тобто реалізація митної справи, і належать до заходів, які забезпечують митну безпеку держави. 

     Чітко визначивши складники оцінки діяльності митних органів з реалізації митної справи, можна визначити стан митної безпеки, яка досягається шляхом ефективної реалізації митної справи у країні в цілому.

     Місце й роль митної політики у системі  загальнодержавної політики визначається багатьма внутрішньоекономічними та зовнішньоекономічними чинниками.

     Митна політика як суспільне явище має  комплексний характер, тісно взаємопов'язана з іншими складовими державної політики, перебуває у прямій чи опосередкованій залежності від них, але й сама має істотний вплив на них, фокусує у собі інтереси держави у внутрішньоекономічній, зовнішньоекономічній, фінансовій, податковій, валютній, кредитній сферах.

     Втілюючи  у життя митну політику, треба  розглядати діяльність державних органів  у рамках єдиного інституціонального механізму, спрямувавши їх на виконання  конкретних завдань у цій сфері  з єдиною метою - забезпечення національної безпеки та захисту національних інтересів України.

     2. Аналіз сучасного  стану митної політики  України

     У сучасних умовах економічного розвитку України, розширення зовнішньоекономічних зв'язків особливого значення набуває  митна політика, основу якої становить  митне законодавство. Останнє визначає принципи організації митної справи в Україні з метою, з одного боку, створення сприятливих умов для розвитку економіки, зовнішньоекономічних зв'язків, а з іншого - захисту та забезпечення конституційних прав і свобод громадян, держави, суб'єктів підприємницької діяльності всіх форм власності й додержання ними правил, установлених у цій галузі.

     Протягом  І півріччя 2007 року в умовах зростання  обсягів зовнішньоторговельних  операцій митними органами забезпечено  безперебійне оформлення 235,4 млн. тонн вантажів, з них експорт – 70,6 млн. тонн, імпорт – 62,0 млн. тонн, транзит – 102,8 млн. тонн. В середньому щодня оформлялося майже 1,3 млн. тонн вантажів, пропускалися близько 200 тис. громадян, 61 тис. транспортних засобів.

     Порівняно з І півріччям 2006 року обсяги ввезення товарів в 2007 році зросли на 8,8 млрд. дол. США (на 47%), обсяги експорту – на 5,7 млрд. дол. США (на 33%).

     Державною митною службою за 2007 рік фактично забезпечено грошовими коштами  надходження до Державного бюджету у сумі  54 119,5 млн. гривень, що становить  101,8% показника розпису доходів на 2007 рік.

     Порівняно з аналогічним періодом 2008 року сума надходжень збільшились на 12 945,6 млн. гривень.

     Розмір  щоденного середнього перерахування  митних платежів та інших податків і зборів за  2007 рік складає 217,3 млн.гривень або на 30,4% більше аналогічного періоду 2008 року (на 50,6 млн.грн.). Порівняно з аналогічним періодом 2008 роком сума надходжень збільшились на 12 945,6 млн. гривень.

     Розмір  щоденного середнього перерахування митних платежів та інших податків і зборів за  2007 рік складає 217,3 млн.гривень або на 30,4% більше аналогічного періоду 2008 року (на 50,6 млн.грн.) (див. додаток 4).

     Забезпеченню  митного оформлення зовнішньоторговельних  операцій сприяла робота з вдосконалення структури митної служби, а також технологій митного контролю та оформлення, спрямована на прискорення та спрощення процедур митного оформлення товарів, що перетинають митний кордон України, при одночасному здійсненні ефективного контролю за дотриманням суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності чинного законодавства України.

     Активно проводилась робота щодо розробки нормативно-правових актів, спрямованих на прискорення  товаро - та пасажиропотоків, спрощення митних процедур, а також в цілому процедур державного контролю.

     Верховною Радою України у І півріччі 2007 року прийнято у першому читанні  розроблені Держмитслужбою законопроекти  щодо:

     - запровадження оподаткування за  пільговими ставками товарів  українського походження, які імпортуються в Україну. Це сприятиме створенню рівних умов оподаткування продукції українського походження та походженням з інших країн; припиненню можливих ухилень від сплати податків шляхом вивезення виробленої з давальницької сировини продукції з наступним її зворотнім ввезенням без оподаткування ввізним митом;

     - удосконалення визначення бази  оподаткування товарів, які надходять  в міжнародних поштових відправленнях.  Законопроект спрямований на  припинення можливості використання  фізичними особами каналів поштового зв’язку для комерційної діяльності шляхом подрібнення товарної партії до обсягів неоподаткованого мінімуму;