Статистика рослинництва

Статистичний аналіз рослинництва включає в себе як посівні площі так і багаторічні насадження.

Посівною площею називають площу ріллі або інших розораних угідь, яка зайнята посівами сільськогосподарських культур. Розміри посівних площ обчислюють по окремих культурах і по кожній культурі за господарським призначенням. Для характеристики загального розміру посівів використовують такі категорії посівних площ: засіяну, весняно-продуктивну, збиральну і фактично зібрану.

Динаміку посівних площ аналізують порівнянням фактичного розміру  посівів у поточному році з відповідними фактичними даними за минулі роки. Аналізуючи структуру і структурні зрушення посівних площ, обчислюють питому вагу посівів окремих культур у загальній площі всіх посівів.

Для характеристики якості посівних площ обчислюють питому вагу посівів кожної культури сортовим насінням у загальній площі. Для оцінки структури посівних площ використовують показник урожайності базисного періоду.

Статистичний аналіз багаторічних насаджень здійснюють так само як і аналіз посівних площ. Проте аналіз багаторічних насаджень має деякі особливості, пов'язані з тим, що багаторічні насадження використовують для одержання продукції протягом тривалого періоду. Для них використовують такі показники: виконання плану закладання нових насаджень, структурні зрушення за видами насаджень, віковим і сортовим складом, тощо. Крім того вивчають показники відтворення багаторічних насаджень: забезпечення господарств садивним матеріалом, насадження молодих рослин у місцях загибелі старих дерев, зрідженості.

Урожай і урожайність - найважливіші результативні показники землеробства і сільськогосподарського виробництва  в цілому. Рівень урожайності відображає вплив економічних і природних умов, а також якість організаційно-господарської діяльності сільськогосподарських підприємств і господарств.

Під урожаєм (валовим збором) у статистиці розуміють загальний обсяг продукції, зібраної з усієї площі посіву окремих сільськогосподарських культур або їх груп. Урожайність - це середній обсяг продукції з одиниці посівної площі. Для культур, що вирощуються у відкритому грунті, урожайність визначають з розрахунку на 1 га, а у закритому грунті - на 1 м².

Для характеристики урожаю використовують такі показники: видовий урожай, урожай на пні, фактичний урожай.

Видовий урожай - це очікувані розміри  валового збору в певний період вегетації. Визначають його спеціалісти агрономічного профілю на око залежно від стану посівів: густоти сходів, ступеня розвитку рослин.

Під урожаєм на пні перед початком своєчасного збирання розуміють весь вирощений урожай без урахування втрат. Урожай на пні визначають:

1) на око, оглядаючи посіви перед збиранням урожаю;

2) вибірковим накладанням метрівок  перед початком збирання врожаю.

Фактичний урожай - це кількість фактично зібраної і оприбуткованої продукції  окремих сільськогосподарських  культур.

Відповідно до показників урожаю розрізняють  такі види урожайності: видову, на пні і фактичну. Фактичну урожайність обчислюють з розрахунку на 1 га весняно-продуктивної площі. Для конопель, сіяних однорічних і багаторічних трав та природних сіножатей урожайність визначають з розрахунку на 1 га фактично зібраної площі. В овочівництві закритого грунту урожайність обчислюють з розрахунку на 1 м² інвентарної і оборотної площі. При цьому визначають коефіцієнт обороту площ.

Для зернових культур важливе значення має показник урожайності, що характеризує чистий збір з розрахунку на 1 га весняно продуктивної площі. Його обчислюють віднімаючи від фактичної урожайності (за масою після доробки) витрати насіння на 1 га весняно продуктивної площі. Чистий збір з 1 га дає змогу правильніше оцінити середню продуктивність озимих і ярих зернових культур, оскільки посіви зернових культур нерідко гинуть у зимово-весняний період, що зумовлює втрату відповідної кількості насіння.

Важливим завданням статистики рослинництва є визначення втрат  урожаю під час збирання і транспортування продукції, що виникли з тих чи інших причин.

Статистичні показники у рослинництві характеризуються абсолютними моментами (площа зрошуваних та осушених земель на певну дату) і інтервальними  рівнями (виробництво продукції, поставка мінеральних добрив за певний період), а також відносними (структура посівних площ, показники інтенсифікації рослинництва) і середніми величинами (середня урожайність, середні втрати продукції під час збирання, тощо).

При статистичному групуванні даних  кожну групу характеризують системою показників, які мають певний взаємозв’язок і взаємозалежність з групувальною ознакою.

 

Розділ 2. Статистична оцінка варіації та аналіз форми розподілу

2.1 Характеристики центру розподілу.

Статистичним рядом розподілу називається розподіл одиниць сукупності по групах за величиною варіюючої ознаки. Він складається з двох елементів: варіантів і частот. Варіантами є окремі значення групувальної ознаки, а частотами – числа, які показують, скільки разів повторюються окремі значення варіантів.

Ряди розподілу можна утворити за якісною (атрибутивною) або кількісною ознакою. Відповідно до цього розрізняють  два види рядів – атрибутивні  і варіаційні. Варіаційні ряди залежно  від групувальної ознаки поділяються  на дискретні і інтервальні. За дискретною ознакою, кількість значень якої обмежена, утворюється дискретний ряд  розподілу. За дискретною ознакою, що варіює в широких межах, або за неперервною  будують інтервальний ряд розподілу. При цьому варіанти групуються в  інтервали, а частоти відносяться  не до окремого значення ознаки, як у  дискретних рядах, а до всього інтервалу.

№ п/п	Урожайність картоплі, ц/га	Внесено органічних добрив під картоплю, т/га	Витрати праці на 1 ц картоплі, люд.-год.
1	200	26	1,8
2	65	11	3,3
3	90	12	3,0
4	245	28	1,7
5	218	16	1,9
6	88	11	2,8
7	238	24	2,0
8	244	27	1,6
9	120	13	2,1
10	130	15	2,5
11	250	28	1,8
12	220	25	1,9
13	130	14	2,8
14	70	10	3,3
15	110	12	3,1
16	180	19	1,9
17	190	20	2,1
18	180	17	2,5
19	160	15	2,8
20	170	16	2,3
21	100	14	2,5
22	140	17	3,1
23	80	13	2,9
24	60	10	3,3
25	140	11	3,1
Сума

 

Визначаємо  кількість груп:

 

Побудуємо ряди розподілу:

-  урожайність картоплі:

 

Обчислюємо  інтервал:

 

Будуємо інтервали та визначаємо скільки  одиниць сукупності потрапить до кожного із них:

x	N
60-98	6 (24,2,14,23,3)
98-136	5 (21,15,9,10,13)
136-174	4 (22,25,19,20)
174-212	4 (16,18,17,1)
212- вище	6 (5, 12,7,8,4,11)
∑	25

- внесено органічних добрив  під картоплю:

Обчислюємо  інтервал:

 

Будуємо інтервали та визначаємо скільки  одиниць сукупності потрапить до кожного із них:

 

X	N
10 -13,6	8 (2, 3, 6, 9, 14, 15, 24, 25)
13,6 – 17,2	9 (5, 10, 13, 18, 19, 20, 21, 22, 23)
17,2 – 20,8	2 (16, 17)
20,8 – 24,4	1 (7)
24,4 - вище	5 (1, 4, 8, 11, 12)
∑	25

- витрати праці на 1 ц картоплі:

Обчислюємо  інтервал:

 

Будуємо інтервали та визначаємо скільки  одиниць сукупності потрапить до кожного із них:

 

x	N
1,6 – 1,94	7 (1, 4,5, 8, 11, 12, 16,)
1,94 – 2,28	3 (7, 9,17,)
2,28 – 2,62	4 (10, 18, 20, 21)
2,62 – 2,96	4 (6, 13, 19, 23, )
2,96 - вище	7 (2, 3, 14, 15, 22, 24, 25)
∑	25

 

Для того, щоб наочно мати уявлення про характер розподілу, застосовують графічне зображення рядів розподілу. Основними способами графічного зображення рядів розподілу є огіва, гістограма, полігон, кумулята і крива Лоренца. 

Огіва – графічне зображення ранжованого  ряду розподілу. На осі абсцис відкладають  номер господарства у ранжованому  ряду, а на осі ординат – значення досліджуваної ознаки(варіанти).

Найчастіше варіаційні ряди зображують у вигляді гістограми(стовпчикової діаграми розподілу) і полігона(многокутника розподілу). Гістограму застосовують для  зображення інтервальних варіаційних рядів. Під час її побудови на осі абсцис відкладають відрізки, які зображують інтервал. Площа кожного стовпчика повинна бути пропорційною частотам(частостям). Для рівних інтервалів ширину стовпчиків беруть однаковою, а висота має бути пропорційна частотам. У разі нерівних інтервалів ширина стовпчиків має бути пропорційна величині інтервалу у кожній групі, а висоту стовпчиків зменшують у стільки разів, у скільки збільшується величина інтервалу.

Гістограма наочно характеризує особливості  розподілу одиниць окремої сукупності за досліджуваною ознакою, але має  недолік – гістограма не дає можливості порівнювати кілька розподілів.

Полігон розподілу застосовують для  зображення дискретних та інтервальних рядів. Координатами точок до того ж  є варіанти(в інтервальних рядах  середини інтервалів) і частоти, що відповідають цим варіантам. Точки  з’єднують прямими лініями. Щоб  замкнути полігон, крайні точки з’єднують  із серединами  інтервалів, у яких частоти дорівнюють нулю.

Кумулята – графічне зображення варіаційного ряду з нагромадженими частотами(частостями). Для її побудови на осі абсцис відкладають варіанти, а на осі ординат – нагромаджені частоти(частості),які показують, скільки  одиниць сукупності мають значення ознаки, що не перебільшує цього  значення. Кумуляту застосовують під  час порівняння різних варіаційних  рядів, а також в економічних  дослідженнях, зокрема для аналізу  концентрації виробництва.

Центром тяжіння будь-якої однорідної статистичної сукупності є типовий  розмір ознаки, який являє собою  узагальнюючу характеристику індивідуальних значень цієї ознаки в окремих  одиниць сукупності. Такою головною характеристикою є середня величина.

Поряд із середніми величинами типовими характеристиками варіативних ознак є мода й медіана. Моду й медіану називають структурними  або розподільними середніми, оскільки вони характеризують особливості розподілу одиниць сукупності за розміром досліджуваної ознаки.

Модою називають значення ознаки, яке найчастіше повторюється в досліджуваній  сукупності. Це варіант, який має найбільшу частоту. У дискретних варіаційних рядах модою є варіант, який найчастіше повторюється. Якщо в ряду розподілу всі варіанти повторюються однаково часто, тобто частоти окремих варіантів дорівнюють одна одній, то в цьому разі моду не можна визначити ,оскільки її немає. Коли ж у ряду розподілу два варіанти мають найбільші й однакові частоти, то такий ряд має дві моди, а розподіл називають бімодальним. Бімодальний розподіл вказує на якісну неоднорідність сукупності за досліджуваною ознакою.

Медіаною називають значення ознаки в одиниці сукупності, що займає середнє положення в ранжованому ряду розподілу, є центром розподілу сукупності і ділить її на дві рівні за кількістю частини.

Медіану і моду найчастіше використовують для характеристики явищ і процесів, за якими немає суцільних даних. У сільськогосподарських підприємствах  структурні середні застосовують під  час визначення типових норм виробітку, коли за базу для розрахунку норм виробітку беруться не середні затрати робочого часу на виконання окремих технологічних операцій, а їх модальне або медіанне значення.

Додатковими статистичними характеристиками рядів розподілу є квартилі і  децилі. Квартилі поділяють ряд розподілу  за сумою частот на 4 рівні частини, а децилі – на 10 рівних частин.

2.2 Статистика вивчення варіації  та форми розподілу.

Середні величини дають узагальнюючу характеристику сукупностей за якою-небудь ознакою. Вивчення розміру відхилень та їх розподілу використовують для оцінювання кількісної однорідності сукупності. Вимірювання й аналіз варіації має велике значення для оцінювання стійкості досліджуваних явищ, а також впливу різних факторів на коливання ознак.