Розвиток регіональної статистики на сучасному еиапі

1.Перший етап передбачає визначення випуску в основних цінах за видами економічної діяльності;

2.На другому етапі визначається проміжне споживання як підсумок матеріальних витрат за вирахуванням вартості зворотних відходів,що мають характер податкових платежів,та обсягу нематеріальних послугза видами економічної діяльності;

3.На третьому етапі розраховується валова додана вартість кожного виду економічної діяльності як різниця між випуском проміжним споживанням і визначається загальний підсумок по цьому показнику;

4.На четвертому етапі одержаний підсумок валової доданої вартості коригується на величину непрямо вимірюваних послуг фінансового посередництва,яка не розподіляється між користувачами,а враховується як проміжне споживання умовної одиниці;

5.На п_ятому етапі обчислюються податки та субсидії на продукти,які не розподіляються за видами економічної діяльності,а враховуються по економіці в цілому;

6.На шостому етапі визначається ВРП як підсумок валової доданої вартості усіх видів економічної діяльності,скоригований на величину непрямо вимірюваних послуг фінансового посередництва та податків за винятком субсидій на продукти;

7.На сьомому етапі здійснюється переоцінка випуску,проміжного споживання та валової вартості у порівнянні ціни попереднього року.

Розрахунки  випуску,проміжного споживання коригуються  на обсяги економічної діяльності,яка  безпосередньо не спостерігається.

Також,у  галузі регіональних національних рахунків проводяться роботи в напрямку відпрацювання  методологічних підходів щодо визначення однієї з витратних категорій  валового регіонального продукту-валового нагромадження основного капіталу в розрізі регіонів.Поряд з  цим здійснено відповідний експериментальний  розрахунок,який дозволить проводити  детальний аналіз інвестиційної  політики регіонів,що впливає на комплексну характеристику їхнього економічного розвитку.

 

1.3Регіональна статистика

 

Сьогодні  регіональна політика є одним  з пріоритетів державної влади  в Україні, Визначення ключових проблем  регіонального розвитку та створення умов для динамічного та збалансованого розвитку територій, усунення найбільш гострих територіальних диспропорцій - основне завдання регіональної політики. Очевидно, що питання аналізу стану та тенденцій соціально-економічного розвитку було і на сьогодні продовжу»: залишатись одним із центральних в практиці державного регулювання територіального розвитку. У зв'язку з цим збільшується потреба у відповідній статистичній інформації на державному, регіональному та місцевому рівнях. Тому досить помітним є зростання ролі регіональної статистики в прийнятті управлінських рішень на всіх рівнях та підвищення її інтегруючих функцій в загальному процесі інформаційного відображення суспільно-економічних явищ на кожній окремій території країни. Особливе значення для користувачів на даний час має характеристика так званих "малих територій" та отримання даних в розрізі районів і міст. Розв'язання цього завдання є однією з найскладніших проблем регіональної статистики.

Слід  зазначити, шо регіональна статистика не є відокремленою частиною національної статистики - вона органічно інтегрована  в загальну національну cтатистичну систему.

Одними  із основних завдань регіональної статистики є:

-аналіз та оцінка потреб регіональних та центральних органів влади та управління в регіональній статистичній інформації;

-визначення системи статистичних показників та індикаторів, які характеризують соціально-економічні процеси в регіоні із врахуванням прийнятої у міжнародній практиці системи обліку та звітності.

У регіональній статистиці поняття "регіони" означає  територіальні утворення, щодо яких збирається інформація, залежно від  мети статистичного спостереження. Виходячи з цього, регіони можна розподілити на два типи угрупувань:

1)за адміністративно-територіальним устроєм України;

2)за покладеними в основу дослідження культурно-етнічними, природо-ресурсними, географічними, кліматичними, економічними та іншими спеціальними ознаками.

Згідно  з адміністративно-територіальним устроєм України, який відображений у Класифікаторі одиниць адміністративно-територіального устрою України (КОАТУУ), всі об'єкти поділяються на чотири рівні:

-до першого рівня віднесені Автономна Республіка Крим, області, міста Київ та Севастополь,

-до другого - міста обласного підпорядкування, райони Автономної Республіки Крим, райони в областях, райони в містах,

-до третього - міста районного підпорядкування, райони в містах обласного підпорядкування, селища міського типу та сільські ради,

-до четвертого - села та селища.Це є регіони першого типу.

Разом з  тим, метою статистичного спостереження  може бути вивчення питань, що виходять за межі адміністративних утворень, а стосуються, наприклад, регіонів із спільними культурно-етнічними, природо-ресурсними, географічними ознаками. Особливу увагу регіональна статистика приділяє територіальним утворенням із спеціальними економічними умовами функціонування (вільним або спеціальним економічним зонам) чи зонам повноважень певних органів управління (органів місцевої влади та місцевого самоврядування, територіальних громад, регіональних залізниць, енергетичних компаній, наукових центрів тощо). Такі регіони відносяться до другого типу.

Регіональна статистика, яка вивчає регіони першого  типу (за адміністративно-територіальним устроєм), поділяється на три рівні:

обласний - вивчає об'єкти першого рівня КОАТУУ; районний (міський) - вивчає об'єкти другого рівня  КОАТУУ; місцевий - вивчає об'єкти третього та четвертого рівнів КОАТУУ.

Регіональна статистика, яка вивчає регіони другого  типу, особливу увагу приділяє територіальним утворенням, які знаходяться у  віданні органів місцевого самоврядування (подібні територіальні утворення  найчастіше називають муніципалітетами). Таку регіональну статистику називають муніципальною.

Муніципальна  статистика, формування якої пов'язане  з розвитком місцевого самоврядування, вивчає масові економічні, соціальні, демографічні, екологічні явища, які спостерігаються на територіях, що перебувають у віданні органів місцевого самоврядування. На відміну від інших видів регіональної статистики, яка здійснює аналіз соціально- економічних процесів на території, що має реальні або умовні кордони, і її об'єкт визначений виключно кордонами території, муніципальна статистика охоплює статистичним спостереженням, як правило, менші за розміром території, і її об'єкт визначається не тільки територіальними, але і господарськими кордонами, а також формами власності

Найважливішим методологічним питанням розбудови  сучасної регіональної статистики є  створення специфічної системи  показників, яка складається з  таких блоків:

показники комплексної  оцінки соціально-економічного становища регіонів;

показники міжрегіональних  порівнянь; показники моніторингу "депресивних" територій; показники та оцінки для  малих територій;

показники муніципальної  статистики;

адміністративні показники, гармонізовані із статистичними  даними.

Методологічною  основою комплексного статистичного  аналізу розвитку регіонів є система  національного рахівництва

Актуальними методологічними питаннями регіональної статистики залишається побудова та розрахунки інтегральних показників, які б давали комплексну характеристику соціально-економічного становища регіонів.

Вдалим  прикладом розроблення інструментарію для таких порівнянь є створена 2001 року фахівцями Держкомстату спільно зі співробітниками Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України методика оцінки рівня регіонального людського розвитку. На основі цієї методики, адаптованої до національних умов, передусім, до наявної інформаційної бази, Держкомстатом були проведені ретроспективні розрахунки показників людського розвитку України в регіональному розрізі, починаючи з 1999 року. Надалі були запроваджені систематичні розрахунки цих показників на щорічній основі, останні з яких здійснені за підсумками 2007 року.

Що стосується інформаційної бази, яка використовується при цих розрахунках, то в її основі лежать дані державних статистичних спостережень. Це обумовлено наступними обставинами [19]:

-система органів державної статистики побудована у повній відповідності до загальної системи адміністративно-територіального устрою країни;

-статистична інформація збирається та обробляється на єдиних методологічних засадах, що забезпечує порівнянність даних по всій території країни;

-наявні дані державної статистики охоплюють всі основні аспекти людського розвитку і регулярно оновлюються, що дає можливість запровадити ці розрахунки без суттєвих додаткових витрат фінансових та трудових ресурсів, і, крім того, підвищити "коефіцієнт корисної дії" статистичної інформації.

У будь-якому  випадку, однією з основних і очевидних  вимог до набору статистичних показників в інтегральній оцінці такого складного об'єкта як людський розвиток, є їх здатність системно характеризувати цей об'єкт. Система показників людського розвитку регіонів України побудована за ієрархічною схемою. На верхньому рівні цієї системи - інтегральний індекс людського розвитку, другий рівень складають узагальнюючі індикатори (індекси). Дев'ять основних компонентів людського розвитку складаються з:

демографічного  розвитку;

- розвитку  ринку праці;

- матеріального добробуту населення;

- умов проживання населення;

- рівня освіти населення;

- стану та  охорони здоров'я;

- соціального середовища;

- екологічної ситуації;

- фінансування людського розвитку.

Комплексна  оцінка кожного окремого компоненту людського розвитку регіонів забезпечується використанням узагальнюючого та складових індикаторів. В свою чергу складові індикатори розподіляються на дві групи:

І - основні  показники, які безпосередньо беруть участь у розрахунку узагальнюючого індикатора;

показники, що можуть бути використані для поглибленого аналізу певного аспекту людського розвитку - так звані профільні показники.

Кожному з аспектів людського розвитку відповідає окремий блок показників, що формують систему індикаторів людського  розвитку регіонів. Схема побудови інтегрального індексу людського  розвитку передбачає 3-етапний процес відповідно до 3-рівневої ієрархічної  системи показників. На відміну від міжнародної методології розрахунку індексу людського розвитку, вітчизняна методика передбачає проміжний етап - побудову узагальнюючих індикаторів, що характеризують кожен із аспектів людського розвитку. Це дозволяє уникнути надмірного інформативного обтяження основного показника при забезпеченні достатньо комплексного підходу до характеристики регіональних особливостей людського розвитку та мінімізації впливу випадкових обставин.

Використання  запропонованої методики забезпечує обґрунтованість порівнянь соціально-економічного розвитку окремих регіонів країни, наукове забезпечення систематичних розрахунків індексів людського розвитку регіонів України, визначення кожного регіону на універсальній шкалі, яка дозволяє виконувати методологічно коректні зіставлення як за інтегральним індексом, так і за кожним з 9 індексів окремих аспектів людського розвитку; додаткові відомості надає аналіз окремих показників складових індикаторів.

Як і  будь-яка інша модель, індекс людського  розвитку є спрощеним віддзеркаленням  реальності. Проте, саме його розрахунки дозволяють побудувати єдину шкалу, на якій у ранжованому порядку  розміщуються всі регіони України. Конкретне значення інтегрального індексу (або індексів, що характеризують окремі аспекти людського розвитку) не мають статистичної інтерпретації - важливим є лише місце, яке належить кожному конкретному регіону на єдиній для України шкалі.