ЗАКОНОДАВЧА ВЛАДА ТА ЇЇ ФУНКЦІЇ

(курсова  робота з теорії держави і права) 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Зміст

Вступ............................................................................................................................3 
Розділ 1. Загальнотеоретична характеристика органів законодавчої, виконавчої та судової влади...........................................................................................................5 
1.1. Поняття парламенту та парламентаризму........................................................11 
Розділ 2. Характеристика функцій законодавчої влади.........................................20 
2.1. Загальна характеристика компетенцій парламенту.........................................20

2.2. Політико  упралінські функції парламенту.......................................................27 
Розділ 3.Місце Верховної Ради України в системі розподілу влад. ЇЇ роль як парламенту держави..................................................................................................33 
Висновки....................................................................................................................39 
Список використаної літератури..............................................................................41 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП 

      Актуальнысть  теми дослідження. Систему органів держави досліджуюють різні науки. Орган держави — це структурно організований колектив державних службовців, що є громадянами певної держави, наділені владними повноваженнями та необхідними засобами, утворений на законних підставах для виконання завдань і функцій держави.

        Будь-який державний орган є складовою частиною державного апарату. Саме на державний апарат покладаються завдання щодо здійснення функцій держави вцілому. Кожен державний орган, виконуючи свої функції, реалізує функції держави. Державний апарат не створюється раз і назавжди визначеною системою органів. У результаті розвитку держави з”являються одні функції, а необхідність у здійсненні інших зникає. З появою нових функцій державиутворюються і нові державні органи, а в разі зникнення певних функцій припиняється її діяльність відповідних державних органів.

      Парламент (від лат. Parlare — говорити,англ. - фр. - parlеmet) — вищий загальнонаціональний представницький орган державної влади, правомочний виконувати на основі конституційних приписів законодавчу, контрольну та ін.

      Попередниками парламентів були державні установи представницького характеру Стародавніх  Греції та Риму (наприклад рада п”ятисот в Афінах). У ХІІ-ХІV ст. у країнах Європи виникають станово-представницькі установи, які певною мірою обмежували владу монарха (наприклад, іспанські кортеси, генеральні штаби у Франції, рада королівства в Англії). Вважається, що англійський парламент існує з 1265 р., коли вперше були скликані збори, які обмежували владу короля досить широко представляли інтереси країни (поряд з баронами в ньому засідали по два лицарі від кожного графства і по два представники від кожного міста). Проте історія сучасного парламенту як загальнонаціонального представницького і законодавчому органу починається лише після буржуазних революцій ХVІІ-XVIII ст.

      Таким чином, викладене вище зумовлює актуальніть  дослідження курсової роботи.

      Об”єктом  дослідження курсової роботи є теоретичні аспекти права.

      Предмет дослідження — законодавча влада та її функції.

      Метою кусової роботи є дослідження законодавчої влади та її функції.

      Мета  роботи передбачає виконання таких  завдань:

1. Визначити теоретичні засади дослідження законодавчої влади;
2. Охарактеризівать функції законодавчої влади;
3. Дослідити функції законодавчої влади України;

Методологічною  основою роботи є принцип об”єктивізму. Серед методів дослідження слід  назвати аналітичний, порівняльний, описовий, статистичнийю.

Практичне значення. Практичне значеннямкурсової роботи полягає в можливості застосування матеріалу роботи при підготовці семінарських занять, а також використання матеріалу у подальшій науковій роботі. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Розділ  1. Загальнотеоретична характеристика органів законодавчої, виконавчої та судової влади

      Діяльність апарату держави засновується на принципі розподілу влади. Вказаний принцип визначає необхідність чіткого та повного визначення функцій органів держави, а також наявності системи стримувань та противаг, що забезпечують неможливість втручання однієї влади у діяльність іншої.

      Визначеність  повноважень органу держави передбачає необхідність з'ясування особливостей статусу державної структури  на теоретичному рівні.

З точки зору теорії держави, законодавчі органи будь-якої з держав характеризуються наступними загальними ознаками, які конкретизуються національним законодавством та відображають особливості певної держави.

      1. Представницький характер органів  законодавчої влади означає виборність  останніх. На їх основі народ  передає владу своїм представникам  і уповноважує представницькі органи здійснювати державну владу.

      2. Первинний характер законодавчих  органів зумовлюється їх важливістю  у апараті держави як представника  народу.

      3. Верховенство — це забезпечення  повновладдя народу та наявність  сумісних і політико-юридичних обмежень законодавчої влади, викликаних залежністю від волі виборців.

      4. Це делегована колегіальна влада,  якій народ передає частину  повноважень, рішення у межах  якої приймаються після обговорення  відповідного питання шляхом  голосування.

      Характерними  рисами також є:

— наявність спеціальних функцій, основними серед яких є фінансова, що реалізується у праві щорічного затвердження державного бюджету країни та контролю за його виконанням; розпорядчі, пов'язані з формуванням вищих виконавчих та судових органів; контрольні повноваження, які стосуються роботи уряду, посадових осіб виконавчої влади та можливості давати політичну оцінку діяльності політичних лідерів і структур;

— поєднання єдиноначальності та колегіальності означає можливість керівництва парламентом одноособово головою, який представляє парламент у взаємовідносинах з іншими органами, керує обговореннями, координує роботу внутрішньопарламентських органів. Попередній розгляд питань здійснюється у комісіях, які можуть мати постійний або тимчасовий характер;

— наявність законодавчих повноважень, що здійснюються у процесі прийняття законів як актів вищої юридичної сили, внесення змін та доповнень до останніх і тлумачення їх положень;

— професійний характер визначається діяльністю парламентарів на постійній основі, що зумовлює значні вимоги до неї, звітуванням парламентарів перед виборцями та наявністю відповідальності за неналежне виконання покладених обов'язків;

— наявність спеціального статусу, який характеризується виключними повноваженнями, що закріплені конституційно та надають можливість вирішувати найважливіші для суспільства питання;

— наявність процедурного порядку роботи, що зумовлюється сесійною діяльністю парламенту відповідно до Регламенту, який закріплює особливості та стадії законодавчого процесу.

      Таким чином, законодавча влада — це відокремлена гілка влади, що має  представницький характер та виключні повноваження на прийняття законів.

      Органи  виконавчої влади є самостійною частиною державного апарату. Вони характеризуються наступними загальними ознаками, що визначають не лише їх своєрідність, а й відносну самостійність.

      Виконавча влада — це вторинна, підзаконна гілка державної влади, що має універсальний характер, спрямована на виконання законів та інших актів законодавчої влади шляхом здійснення виконавчо-розпорядчих повноважень. Загальнотеоретична характеристика цих органів пов'язується з необхідністю визначення їх специфічних ознак:

— виконавча влада здійснюється урядом, який у різних країнах має неоднакову назву (Рада міністрів у Італії, Адміністрація президента у США, Уряд в Росії, Кабінет Міністрів в Україні, Федеративна рада — у Швейцарії, Кабінет — у Японії);

— основною функцією виконавчої влади є виконання законів шляхом конкретизації їх положень у підзаконних актах та їх реалізації;

— органи виконавчої влади приймають підзаконні нормативно-правові акти на основі, на виконання і відповідно до законів;

— органи виконавчої влади є підзвітними представницьким органам влади;

— вони є системою органів, які знаходяться у ієрархічному підпорядкуванні (в Україні цю систему складають вищі, відомчі та місцеві органи виконавчої влади);

— виконавча влада передбачає чітку організацію державно-службових відносин, підпорядкованість та відповідальність;

— важливим напрямом діяльності виконавчих органів є здійснення розпорядчих повноважень із визначення внутрішньої структури органів виконавчої влади;

— виконавчі органи функціонують за принципами подвійного підпорядкування — органу, що їх створив, та вищестоящому в порядку підлеглості органу і субординації, тобто чіткого підпорядкування;

— органи виконавчої влади приймають індивідуальні акти, що конкретизують загальні норми до певного випадку чи суб'єктів та поширюються на управлінську сферу;

— універсальний і предметний характер виконавчої влади забезпечує можливість безперервної діяльності цих органів на всій території держави та їх спирання на людські, матеріальні і фінансові ресурси та використання системи службових заохочень і просувань по службі;

— наявність у виконавчих органів права на видання актів делегованого законодавства та права законодавчої ініціативи;

— наявність у системі виконавчих структур місцевих органів влади, які формуються шляхом призначення центром або ж обираються органами місцевого самоврядування.

      Незалежною  структурною частиною апарату держави є судові органи. Судова влада — одна з гілок державної влади, основною метою якої є здійснення правосуддя. Найважливіше її завдання — розгляд та вирішення правових спорів, забезпечення балансу свободи у суспільстві та обов'язку виконання законів. Обов'язковою умовою функціонування судової влади є забезпечення незалежності її діяльності та самостійності у вирішенні питань внутрішньої організації адміністрування у судах. Будучи самостійним елементом апарату держави, судові органи характеризуються головними особливостями, які полягають у наступному:

— основною функцією діяльності судової влади є здійснення правосуддя;

— виключність повноважень суду, що полягає у неможливості інших суб'єктів здійснювати правосуддя та делегування судових повноважень;

— незалежність органів судової влади від інших державних структур та їх підпорядкованість виключно закону;

— діяльність судових органів здійснюється у особливій формі розгляду і вирішення цивільних, адміністративних, господарських та кримінальних справ у судових засіданнях;

— діяльність судових органів здійснюється відповідно до вимог суворого дотримання визначеної процесуальним законодавством процедури розгляду справ та винесення рішень;

— основними принципами діяльності судової влади є рівність прав громадян на судовий захист; гласність, змагальність, обов'язковість рішень;

— результатом розгляду справ судовими органами є винесення індивідуального акта, що має форму рішення, вироку, постанови чи ухвали та вміщає індивідуально-владне обов'язкове веління;

— можливість оскарження прийнятих рішень зацікавленими особами;

— можливість здійснювати функцію захисту прав і свобод людини та громадянина шляхом їх гарантування та поновлення;

— акти, що є результатом розгляду справ, приймаються судовими органами від імені держави;

— повноваження у сфері правосуддя реалізуються одноособово суддею чи судовою комісією у межах судової процедури;