Домашнэ насильство: сутнiсть проблеми та шляхи подолання

^{Не  менш важливий фактор - ставлення суспільства  до насильства як такого. Культ агресивного  чоловіка, що спирається при вирішенні  своїх проблем  переважно на силу,- живильне середовище всякого, у тому числі  і сексуального, насильства. В деякому сенсі  суспільство саме формує з жінок  потенційних жертв (культ  жіночої слабкості, пасивності залежності від чоловіка), а  з чоловіків - потенційних  ґвалтівників (культ  чоловічої сили й  агресивності).}

^{Крім  насильства при побаченнях, дуже часті так  звані подружні зґвалтування, коли чоловік, зазвичай п'яний, здійснює свої «права» всупереч бажанню дружини. Проте такі випадки майже не потрапляють у поле зору правосуддя, хіба що сексуальне насильство супроводжувалося особливо жорстокими побоями. Люди не хочуть руйнувати шлюб, виносити сміття з хати і т. д., а тому й сусіди воліють в такі справи не втручатися.}

^{Серед зґвалтованих велика частина жінок  страждають або зазнали  агресію з боку власного чоловіка або  колишнього чоловіка, від члена сім'ї - батька, свекра, дядька, брата (особливо маленькі дівчинки), від знайомого (приятеля сім'ї, колеги, власного лікаря та ін.)}

^{Доведено  зв'язок між насильством  над жінками і  небажаною вагітністю (з-за відсутності можливості використання засобів  контрацепції), вагітністю серед підлітків, збільшеного ризику зараження захворюваннями, що передаються статевим шляхом, включаючи  ВІЛ/СНІД. Згвалтування - найжорстокіша форма сексуального насильства. До наслідків зґвалтування відносяться небажана вагітність і захворювання, що передаються статевим шляхом, у тому числі ВІЛ/СНІД. Однак жертви часто не заявляють про зґвалтування, боячись громадського осуду. Ще рідше винні попадають у руки правосуддя.}

^{ПСИХОЛОГІЧНЕ  НАСИЛЬСТВО}

^{Це  контроль над жінкою або її ізоляція, а також її приниження. Виражається у постійній критиці, образах, приниженнях. А також у вербальних образах; шантажах; актах насильства по відношенню до дітей або інших осіб для встановлення контролю над партнером; погрози насильства по відношенню до себе, жертві або іншим особам; залякуванні за допомогою насильства по відношенню до домашнім тваринам або руйнуванні предметів власності; переслідування; контроль над діяльністю жертви; контроль над колом спілкування жертви; контроль над доступом жертви до різних ресурсів (отримання соціальної і медичної допомоги, медикаментів, автотранспорту, спілкування з друзями, отримання освіти, роботи тощо.); емоційне насильство; примусі жертви до виконання того, що принижують її дій; контроль над розпорядком дня жертви і т.п.}

^{Дуже  важливим аспектом прояви насильства є ізоляція жертви кривдником. Це виражається в  тому, що він поступово  руйнує її соціальне  оточення й контакти, починаючи з батьківської сім'ї. Це відбувається не відразу, не вочевидь, а шляхом поступового  маніпуляцій, наприклад, починаючи з висловлювань "твої батьки мене не беруть" або "твоя подруга  кокетує зі мною", і вона, довіряючи  йому і бажаючи  зберегти свої відносини  з ним, швидше за все перерве контакти зі своїми близькими, ніж піддасть сумніву його слова. Це також підтримується громадською думкою. Все це побічно підтримує і уявлення про ситуацію самими постраждалими, яким досить важко оцінити реальність, в якій вони живуть, в результаті чого жінки самі не намагаються шукати підтримки зовні, виникає ізоляція, і кривдник стає єдиним дзеркалом для постраждалої, і це - криве дзеркало.}

^{Психологічне  насильство також  є найбільш поширеним  і присутнім практично у всіх випадках насильства в сім'ї. Повторюване насильство веде до значних психологічних страждань, посттравматичному стресу, депресії, неминущого почуття страху, а іноді і до більш серйозних наслідків, - наприклад, до спроб самогубства.} 

^{ЕКОНОМІЧНЕ  НАСИЛЬСТВО}

^{Це  відмова жінці  в доступі до засобів  до існування і  контроль над нею. Проявляється у відмові  в утриманні дітей; приховуванні доходів; витрати сімейних грошей, самостійному прийнятті більшості  фінансових рішень - це, наприклад, може виражатися в тому, що при покупці  продуктів не враховуються потреби дітей  або дружини, і  в результаті діти не можуть отримувати необхідне для  їх віку харчування; дружина, здійснюючи покупки, повинна  звітувати чеками, і т.п.}

^{Економічний тиск є одним з  найпоширеніших видів  насильства. Жінки  змушені регулярно  просити гроші  у чоловіка, звітувати  за все або більшу частину зроблених  витрат. Вони не мають, на відміну від  чоловіків грошей, які можуть витратити  на себе. Часто економічне насильство проявляється як заборону з боку чоловіка вчитися  і робити кар'єру, загрози залишити без засобів до існування, погані відгуки  про роботу дружини, висловлювання про  те, що від неї  на роботі ніякого  толку, відмова в  грошах з-за "поганого" поведінки дружини.}

^{Ця  форма насильства не підпадає під визначення правопорушення і  дуже небезпечна. Вона створює передумови до безкарного вчинення психічного, фізичного  та сексуального насильства, так як жертва стає залежною від свого  кривдника.Економічна залежність робить жінку  особливо вразливою  і підвищує вірогідність домашнього насильства.}

^[ http://rebenok.by/articles/together/nasilie/~id=2982] 

1.2.Законодавство  України щодо захисту  від домашнього                       насильства

    Ніхто не заслуговує бути об’єктом насильства. Всі причини, що виправдовують застосування сили – є надуманими. Ні стан алкогольного сп’яніння, стрес чи сварка, ревнощі  чи страх перед розірванням стосунків iз партнером, ані переживання, пов’язані  з розлученням, невірність чи відмова  у статевій близькості – не дають  на це право.

    Якщо  насильство почалося, то само по собі воно не припиниться. Жодна жінка не повинна терпіти насильство через те, що важливіше зберігти сім’ю. Кожна жінка і кожна дитина мають право на життя без насильства.

    [Домашнє насильство. Як захистити себе. Марія Шкарлат]

    Так, було прийнято закон України «Про попередження насильства в сім'ї».

       У ст. 28 Конституції України враховані  міжнародні стандарти прав людини  й закріплена норма про те, що ніхто не може бути підданий  катуванню, жорстокому, нелюдському  або такому, що принижую його  гідність, поводженню чи покаранню.  Ці положення Конституції України  відповідають ст. 5 Загальної декларації  прав людини 1948 р. і ст. 7 Міжнародного  пакту про громадянські та  політичні права 1966 р., ратифікованих  Україною. Відповідно до ст. 2 зазначеного  Пакту Україна взяла на себе  зобов`язання «вжити необхідних  заходів відповідно до своїх  конституційних процедур і положень  цього Пакту щодо прийняття  таких законодавчих або інших  заходів, які можуть бути необхідними  для здійснення прав, що визначені  цим Пактом».

      Україна ратифікувала Конвенцію  ООН проти катувань та інших  жорстоких, нелюдських або таких,  що принижують гідність, видів  поводження і покарання 1984 р., положення якої розвивають і  уточнюють міжнародні стандарти  в цій галузі.      Відповідно до цієї конвенції, Україна визнала, що катування означає будь-яку дію, якою будь-якій особі умисно заподіюються сильний біль або страждання, фізичне чи моральне , щоб отримати від неї або від третьої особи відомості чи зізнання, покарати її за дії, які вчинила вона або третя особа чи у вчиненні яких вона підозрюється, а також залякати чи примусити її або третю особу, чи з будь-якої причини, що ґрунтується на дискримінації будь-якого виду, коли такий біль або страждання заподіюються державними посадовими особами чи іншими особами, які виступають як офіційні, чи з їх підбурювання, чи з їх відома, чи за їх мовчазної згоди.

      Україна є учасницею Конвенції  про захист прав і основних  свобод людини 1950 р., де в ст. 3 передбачено  свободу особи від катувань  чи нелюдського або такого, що  принижує її гідність, поводження  чи покарання. Україна також  ратифікувала 24 січня 1997 р. Європейську  конвенцію про запобігання тортурам  і нелюдському або такому, що  принижує гідність, поводженню й  покаранню 1987 р., яка не дає  визначення катувань, але передбачає  дієвий міжнародний механізм  реалізації ст. 3 Конвенції про  захист прав і основних свобод  людини.

      Україна, виконуючи взяті на  себе міжнародні зобов`язання, послідовно  вживає заходів у напрямі подолання  насильства над жінками. З моменту  проголошення незалежності в  країні сформувалася законодавча  база та інституційний механізм  у цій сфері. Верховною Радою  України (ВРУ) було прийнято  Постанову «про рекомендації  учасників парламентських слухань  щодо реалізації Україні Конвенції  ООН «Про ліквідацію всіх форм  дискримінації щодо жінок» (298/96 ВР), у якій прямо вказувалось на  необхідність створення державних  структур із надання кваліфікованої  психолого-консультативної допомоги  жінкам, які постраждали від насильства  й зневаги в сім`ї. Зазначена  постанова активізувала процес  виконання нашою державою Конвенції  ООН «Про ліквідацію всіх форм  дискримінації про жінок».[ http://conferences.neasmo.org.ua/node/267] 

РОЗДІЛ  II. ОСНОВНІ ПРИЧИНИ ВИНИКНЕННЯ ДОМАШНЬОГО НАСИЛЬСТВА ЯК СУСПІЛЬНОГО ФЕНОМЕНА 

    Стати жертвою домашнього насильства можуть жінки як з бідної, так і з багатої сім’ї, з вищою освітою чи без, різної зовнішності та вдачі. Єдине, що їх поєднує, це те, що вони періодично зазнають насильство від своїх чоловіків або партнерів. І хоч домашнє насильство не є однаковою мірою властивим кожній сім’ї й кожній культурі, та саме патріархальна субкультура і патріархальний тип родини «традиційно» підтримують насильство над жінками, створюючи перешкоди щодо подолання цього негативного явища. 
      Тому головною причиною домашнього насильства над жінками є ґендерні стереотипи, нерівність статей, яка насамперед дискримінує жінку. Домашнє насильство є найтяжчим видом саме ґендерного насильства. Витоки насильства в сім’ї закладені у звичаях суспільства, в системі норм і правил, які передбачають для чоловіків і жінок різну визначену поведінку: активну та агресивну для чоловіків і покірну та поступливу для жінок. Значною мірою така поведінка є наслідком традиційного виховання, при якому агресивна поведінка чоловіків розглядається як єдиний та прийнятний спосіб залагодження існуючих проблем. Хлопчиків вчать будь-що наполягати на своєму і для досягнення мети виявляти агресію проти тих, хто стоїть на заваді; тоді час як дівчаток вчать терпіти й пристосовуватися, обмежуючи власні бажання та інтереси. Результатом ґендерного впливу сім'ї та оточення є сьогоднішня сумна картина насильства над жінками в нашій країні, та, власне, й взагалі насильства в світі.

[http://develop.gender-ua.org/page13.php]          

Ця проблема залежить від багатьох причин як зовнішніх так і внутрішніх.         

До зовнішніх причин можна віднести:         

1. Зниження  життєвого рівня сімей в умовах  сучасної соціально-економічної  кризи в суспільстві, бідність, постійний брак грошей, що призводить  до пияцтва, наркоманії, алкоголізму          

2. На  виникнення домашнього насильства  впливає загальний рівень духовності, інтелігентності, вихованості в  сімейних відносинах. Суспільні  стереотипи сприяють тому, що  проблема домашнього насильства  замовчується, інформованість суспільства  про неї є низькою. Тема ця  напівзакрита для суспільства.         

3. Сприяє  цьому жахливому явищу в Україні  низька соціальна та юридична захищеність жертв домашнього насильства. Незважаючи на існування Закону України «Про попередження насильства в сім’ї»,  суспільство все ще терпимо відноситься до насильства в цілому, а не тільки до насильства в сім’ї і як висновок – держава не в повній мірі  захищає жінку від домашнього насильства.         

Такі  чинники, як економічна криза та негативний вплив середовища об’єктивно задані на „макрорівні”, обумовленому загальним  рівнем розвитку суспільства. Відповіді  експертів свідчать, що низький рівень життя, безробіття, неможливість матеріально  забезпечувати сім’ю, житлові проблеми, економічна залежність одного з членів сім’ї є економічним та соціальним підґрунтям насильства в сім’ї. Для  вказаних чинників призводить, з одного боку, до зростання психологічної  напруги та агресивності людей, а  з іншого – до посилення економічної  залежності між шлюбними партнерами.          

Вплив соціально-економічних факторів (низький  рівень життя, безробіття, економічна залежність тощо) та юридично правових факторів (незнання власних прав і  можливостей їх захисту, недосконалість правозахисної системи у випадках захисту жертв насильства).         

У ситуації, коли зовнішні проблеми безперервно  тиснуть на особистість і сімейний клімат також починає погіршуватися, перед родиною постає нове коло проблем  – психологічні наслідки всередині  сімейного конфлікту.         

Це вказує на існування ще однієї групи причин, які призводять до насильства в сім’ї. Це внутрішні причини насильства в сім’ї. Вони, зокрема, пов’язані з індивідуально-психологічними особливостями особи що чинить насильство. Це передусім: