Удосконалення соціально-педагогічної роботи з питання взаємодії сім’ї та школи

      Одним  із важливих підходів до соціальної  роботи з сім'єю є сімейна  терапія. Психосоціальну роботу  з сім'єю важко проводити без  спеціальної підготовки в сфері сімейного консультування. Застосування психотерапевтичних технік залежить від теоретичних підходів, на які спирається в своїй практичній діяльності соціальний працівник. Цей вид допоміжної професійної діяльності сім'ям включає в себе базові цінності, принципи, об'єкти, цілі, завдання і методичний інструментарій як психологічного консультування, так і практичної соціальної роботи (ведення випадку).

 Бачення роботи з акцентом на роль сім'ї є новим напрямом у сфері загальної освіти. Практика, зорієнтована на сім'ю, докорінно відрізняється від моделі традиційного втручання, при якій спеціалісти вважаються експертами, які визначають і здійснюють втручання без внеску та участі батьків. Ця практика виникла із течій, які визнають права членів родини як отримувачів послуг, а також результатів досліджень, які встановили різноманітність типів впливу на розвиток дитини та позитивний вплив роботи із сім'ями на їх компетентність і самостійність. Вона не визначається як певний набір форм і процедур, а вимагає бажання дотримуватися цінностей, пов'язаних із поважним ставленням до сімей та співпраці з ними.

Практика, орієнтована  на сім'ю, заснована на переконаннях і цінностях, які:

• визнають важливість сімейної системи для розвитку дитини;
• поважають членів сімей як людей, які приймають рішення, що стосуються навчання та догляду за дітьми в перші роки навчання й надалі;
• надають родинам допомогу в розвитку та вихованні дітей.

Цінності та принципи цієї практики можуть використовуватись  фахівцями при взаємодії з  окремими сім'ями.

Відомий учений Мак Брайд пропонує три принципи, що є рушійною силою практики, зорієнтованої на сім'ю. Вони в рівному ступені можуть застосовуватись у різних медичних, соціальних або освітніх установах.

Принципи практики, зорієнтованої  на сім'ю:

1. Необхідність уважати  родину основним одержувачем  послуг. Перша цінність практики, зорієнтованої на родину, полягає  в тому, що вона визнає вплив,  який дитина може робити на  всю систему родини, а також  вплив родини на розвиток дитини. Суть цього принципу полягає в тому, що послуги повинні враховувати потреби всіх членів родини, які займаються вихованням дитини та доглядом за нею.

2. Підтримка та поважання  рішень, прийнятих родиною. Другий  принцип визнає важливість родини  та пропонує фахівцям розглядати її членів як найважливіших учасників освітньої команди й основних людей, які відповідають за прийняття рішень щодо практики, яка впливає на освіту їхньої дитини й турботу про неї.

3. Надання гнучких,  відчутних всеосяжних послуг, покликаних  поліпшити функціонування дитини та родини. Цей принцип розкриває необхідність поважати культуру та розмаїтість родин, допомагати їм у мобілізації своїх неформальних ресурсів (друзів, мешканців свого району) для задоволення потреб усіх членів родини, забезпечувати доступ до офіційних суспільних послуг (медичних, соціальних і громадських, таких як бібліотеки та місця для відпочинку), а також їхню координацію.

    В школах розробляють механізми ефективного партнерства школи та родини, які зв'язують школу та родину, і, у результаті, допомагають усім дітям краще вчитись і досягати успіху. Працівники шкіл співпрацюють з усіма родинами та використовують методи роботи, які дозволяють усім родинам приймати участь у житті школи. До таких методів можна віднести:

Підтримку інституту родини у шкільному середовищі.

• Посередництво між родинами та різними соціальними установами.
• Надання родинам інформації для можливості усвідомленого вибору.
• Використання лексики, вільної від професійного жаргону та зрозумілої батькам.
• Допомогу під час під'їзду родин до місця проведення шкільних заходів.
• Альтернативні варіанти роботи з дитиною.
• Організацію заходів, при якій діти не відділені від батьків під час їх проведення.
• Проведення заходів, зорієнтованих на інтереси та потреби батьків.
• Зустріч із батьками у зручний для них час, наприклад, увечері, у вихідні дні або зранку.

 Соцiальни педагоги шкіл підтримують бажання родин долучитись до життя школи та громади. Працівники поважають різноманітність способів, які родина обирає для участі в житті школи, вони цінують такий вибір і співпрацюють з батьками з метою допомогти їм усвідомити важливість ролі, яку вони можуть відіграти у традиційних шкільних заходах.

       М. Епштейн, який є провідним дослідником із питань співпраці родини та школи, у своїй праці, що була опублікована в 1995 році, визначає шість способів участі родин у шкільному житті.

• Виховання дітей: батьки можуть створити вдома відповідні умови для навчання.
• Комунікація: батьки можуть забезпечити зв'язок дому зі школою у відповідь на зв'язок школи з домом (у формі листівок, об'яв, інформаційних бюлетенів, консультацій та заходів), досягаючи двостороннього зв'язку для взаємодії та обміну інформацією.
• Волонтерська діяльність: батьки можуть присвячувати свій вільний час і ділитися своїми вміннями та знаннями як під час навчального процесу, так і в позашкільний час.
• Навчання вдома: батьки можуть допомагати своїм дітям готувати домашнє завдання, брати участь у визначенні навчальних задач і сприяти засвоєнню знань, отриманих у школі.
• Прийняття рішень: батьки можуть брати участь у роботі шкільної ради, інших органів управління/самоуправління школою, батьківських громадських організацій.
• Взаємодія з громадою: батьки можуть отримати доступ до громадських ресурсів і послуг, які були б корисні для дітей та батьків.

   Кожний вид залучення батьків по-своєму цінний і має важливе значення для успішного навчання дітей. Соцiальни педагоги шкіл визнають унікальність внеску кожної родини та налагоджують взаємодію, що зміцнює зв'язок школи та родини. Це, у кінцевому результаті, призводить до зростання ролі родини у відстоюванні прав дітей з особливими освітніми потребами на освіту, поширення цієї освітньої моделі серед закладів освіти.

       У своїй діяльності соціальний педагог повинен керуватися такими важливими принципами, як гуманізація, демократизація, повага до людини, її захист. Українські дослідники А.Й.Капська, Р.Х.Вайнола визначають, що позиція захисту дитини має стати основним аспектом у її соціалізації. Саме ця позиція на їх думку, допоможе дітям і підліткам реалізувати свої інтереси, виявити позитивні якості, розширити свої знання і пізнавальні інтереси.

ВИСНОВКИ ДО II РОЗДIЛУ:

1. Школа і сім'я - рівноправні суб'єкти соціального виховання дітей.
2. Сім’я завжди була й залишається природним середовищем первинної соціалізації дитини, джерелом матеріальної та емоційної підтримки, необхідної для розвитку її членів, особливо дітей і підлітків, засобом збереження і передачі культурних цінностей від покоління до покоління. Дитина в сім’ї навчається, беручи приклад з батьків, з того, як вони ставляться до своїх обов’язків, одне до одного, до інших людей. Тому дуже важливою є робота соціального педагога з батьками.
3. Основою метою роботи соціального педагога забезпечення соціального посередництва між школою, сім’єю, державними та громадськими організаціями з питань правового і соціального захисту дітей та підлітків для покращення соціальної адаптації та соціалізації особистості і створення сприятливих умов для її розвитку.
4. Соцiальни педагоги шкіл визнають унікальність внеску кожної родини та налагоджують взаємодію, що зміцнює зв'язок школи та родини. Це, у кінцевому результаті, призводить до зростання ролі родини у відстоюванні прав дітей з особливими освітніми потребами на освіту, поширення цієї освітньої моделі серед закладів освіти.

ЗАГАЛЬНI ВИСНОВКИ

           Формування свідомості людини відбувається на протязі всього її життя. Те, що дитина винесе зі своєї сім`ї, закріпить у навчальних закладах та суспільних відносинах стане основою орієнтації її у подальшому житті.

             Аналіз науково-педагогічної літератури з проблем вивчення основних функцій соціального педагога в загальноосвітніх закладах призвів до висновків, що основними їх функціями є: організаторська, консультативна, захисна, прогностична, діагностична.

                 Однією з ефективних інноваційних форм роботи соціального педагога можна вважати тренінги, в яких разом з батьками беруть участь і діти. Сумісне виконання різноманітних вправ, програвання та розбір певних ситуацій допомагають їм краще зрозуміти потреби, почуття і причини емоційних реакцій одне одного. Ставлення батьків до дитини під час тренінгу як до рівноправної особистості дає змогу останній показати своє бачення життя та суспільно значущих норм.

        Сім'я - це суспільний інститут, де відбувається соціалізація дитини, де засвоюються загальнолюдські норми, цінності у процесі взаємин з іншими людьми, формуються перші стійкі враження про навколишній світ.

     Основа  взаємодії «сім'я-школа» має визначатись  такими напрямами: підвищення педагогічного рівня знань батьків у період усього навчання дітей у школі, консультування батьків з питань виховання психологами школи, узгодження виховних педагогічних дій педагогів і батьків, організація соціально-педагогічної допомоги сім'ї, спільне вироблення найбільш адекватних напрямів удосконалення виховання підростаючого покоління. Школа і сім'я - рівноправні суб'єкти соціального виховання дітей.

          Сім’я завжди була й залишається природним середовищем первинної соціалізації дитини, джерелом матеріальної та емоційної підтримки, необхідної для розвитку її членів, особливо дітей і підлітків, засобом збереження і передачі культурних цінностей від покоління до покоління. Дитина в сім’ї навчається, беручи приклад з батьків, з того, як вони ставляться до своїх обов’язків, одне до одного, до інших людей. Тому дуже важливою є робота соціального педагога з батьками.

               Основою метою роботи соціального педагога забезпечення соціального посередництва між школою, сім’єю, державними та громадськими організаціями з питань правового і соціального захисту дітей та підлітків для покращення соціальної адаптації та соціалізації особистості і створення сприятливих умов для її розвитку.

               Соцiальни педагоги шкіл визнають унікальність внеску кожної родини та налагоджують взаємодію, що зміцнює зв'язок школи та родини. Це, у кінцевому результаті, призводить до зростання ролі родини у відстоюванні прав дітей з особливими освітніми потребами на освіту, поширення цієї освітньої моделі серед закладів освіти.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Безпалько О. В. Соціальна педагогіка: схеми, таблиці, коментарі : навч. посіб. [для студ. вищ. навч. закл.] / Безпалько О. В.– К. : Цент учбової літератури, 2009. – 208 с.
2. Звєрєва І. Д. Соціально-педагогічна робота з дітьми та молоддю в Україні: теорія і практика : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора пед. наук : спец. 13.00.05 «Соціальна педагогіка» / І. Д. Звєрєва. – К., 1999. – 39 с.
3. Караман О. Л. Захист дитинства як соціально-педагогічна категорія, її сутність і зміст / О. Л. Караман // Соціальна педагогіка: теорія та практика. – 2004. – № 1. – С. 10–18.
4. Мордовцев А. С. Социально-юридический механизм обеспечения прав и свобод человека / Мордовцев А. С. ; под ред. Н. И. Мотузова. – Саратов : МВД РФ, 1996. – 198 с.
5. Никитин В. А. Начала социальной педагогіки / Никитин В. А. – М. : Московск. психолого-социальный ин-т : Флинта, 1999. – 72 с.
6. Поддубная Т. Н. Социальная защита детства в России и за ребусом : учеб. пособ. для студ., высш. учеб. заведений / Поддубная Т. Н. – М. : Издательский центр "Академия", 2008. – 320 с.
7. Сучасний тлумачний словник української мови /[уклад.: Л. П. Олексієнко, О. Л. Шумейко]. – К. : Кобза, 2004. – 544 с.
8. Соціальна педагогіка. Навчальний посібник, Киїів - 2000 р, 259 с.
9. Шульга Т. И. Социально-психологическая помощь обездоленным детям: опыт исследований и практической работы : учеб. пособ. / Шульга Т. И., Олиференко Л. Я., Биков А. В. – М. : Изд-во УРПО, 2003. – 400 с.
10. Рабінович П. М. Основи загальної теорії права та держави : навч. посіб. / Рабінович П. М. – 5-те вид., зі змінами. – К. : Атака, 2001. – 176 с.
11. Держава і право : зб. наук. пр. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2001. – Вип. 12. Юридичні і політичні науки. – 568 с.
12. Дзюбан В. А. Социальная защита детей и подростков в деятельности современной школы: дис. … канд. пед. наук : 13.00.01 / В. А. Дзюбан. – Брянск, 2002. – 157 с.
13. Фирсов М.В., Спгуденпгова Е.Г. Теория социальной работы: Учеб. пособие для студ. высш. учеб. завед. — М., 2001.
14. Шептпенко ПА., Воронина ГА. Методика и технология работы социального педагога: Учеб. пособие для студ. высших пед. учеб. заведений / Под ред. В.А. Сластенина. — М., 2000.
15. Безпалько О.В. Зміст та напрями професійної діяльності соціального педагога в загальноосвітніх закладах // Проблема педагогічних технологій. — Вил. 2. — Луцьк, 2002.
16.   Василькова Ю.В., Василькова ТА. Социальная педагогика: Курс лекций. — М., 1999.
17. Капська А.И., Безпалько О.В., Вайнола Р.Х. Актуальні проблеми соціально-педагогічної роботи (модульний курс дистанційного навчання). — К., 2002.
18.   Мустпаева ФА. Основы социальной педагогики: Учеб. для студ. высших пед. заведений. — М., 2002.
19. Овчарова Р.В. Справочная книга социального педагога. — М., 2001.
20.   Социальная педагогика: Курс лекций / Под общ. ред. М.А. Галагузовой. — М., 2000.
21. Социальная работа: теория и практика: Учеб. пособие / Отв. ред. Е.И. Холостова. — М., 2001.
22. Антонов, А.И. Социология семьи. / А.И. Антонов, В. И. Медков. - М.: Изд-во МГУ: Изд-во Международного университета бизнеса и управления («Братья Карич»), 1996.-304 с.
23. Арнольдов, А.И. Живой мир социальной педагогики (В поддержку актуальной науки). / А.И. Арнольдов - М.: РАО, 1999. - 136 с.
24. Бим-Бад Б.М., Петровский A.B. Образование в контексте социализации / Б. М. Бим-Бад, А.В. Петровский // Педагогика. - 1996. - №1. - С. 3-8.
25. Болотов, В.А. Проблема педагогического образования семьи всё ещё остаётся «за кадром» / В.А. Болотов // Социальная работа. - 1994. - №1/4. - С. 4-5.
26.   Бочарова, В.Г. Педагогика социальной работы: Пособие. / В.Г. Бочарова - М.: SvR -Аргус, 1994.-208 с.
27. Буева, Л.П. Социальная среда и сознание личности. / Л.П. Буева - М.: МГУ, 1968. -268 с.
28. Василькова, Ю.В. Методика и опыт работы социального педагога. / Ю.В. Василькова - М.: Издательский центр «Академия», 2001. - 160 с.
29. Вишневский, А.Г. Семья вчера, сегодня, завтра / А.Г. Вишневский // Современная семья. Трудности и надежды: Тезисы Всесоюз. науч.-практ. конференции. -М., 1989.-С. 3-6.
30. Дементьева, Н.В. Технология индивидуальной работы с детьми и подростками из неполных семей / Н.В. Дементьева // Социальная педагогика: новые исследования, 2002. -№ 1. - С. 22-28.
31. Лодкина, Т.В. Социальная педагогика. Защита семьи и детства: Учеб.пособие / Тамара Владимировна Лодкина. - М.: Изд. центр "Академия", 2003. - 192 с.
32. Осипова, И.И. Установление контактов с семьей в процессе патронажа: методики и технологии / И.И. Осипова // Отечественный журнал социальной работы. - 2005. - № 3. - с. 56-65.