Удосконалення соціально-педагогічної роботи з питання взаємодії сім’ї та школи

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЧЕРКАСЬКИЙ НАЦIОНАЛЬНИЙ УНIВЕРСИТЕТ

IМ. Б. ХМЕЛЬНИЦКОГО

Севастопольська фiлiя

 

 

 

 

 

 

                                                                                                     

 

Удосконалення соціально-педагогічної роботи з питання взаємодії сім’ї та школи.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Севастополь

2011

 

 

 

Вступ

 

1. Соцiально-педагогiчна робота з питань взаємодії сім’ї та школи.

1. Соцiально-педагогiчна дiяльiсть в школi.

2. Сім’я як  соцiальна группа.

 ВИСНОВКИ ДО I РОЗДIЛУ

2. Шляхи удосконанення соцiально-роботи в сім’ї та школи.

1. Взаємоз’язок сім’ї та школи.

2. Пошук нових форм спiвробiтництва соціального педагога з сім’єю та школю.

     ВИСНОВКИ  ДО II РОЗДIЛУ

     ЗАГАЛЬНI ВИСНОВКИ

      СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ  ДЖЕРЕЛ

     

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

 

                Сім'я - це суспільний інститут, де відбувається соціалізація дитини, де засвоюються загальнолюдські норми, цінності у процесі взаємин з іншими людьми, формуються перші стійкі враження про навколишній світ. Багато вчених стверджують, що соціалізація дитини була й залишається єдиною специфічною функцією сім'ї, у той час як інші функції (економічні, підтримка добробуту та ін.) є другорядними. Сім'я не тільки закладає основи формування особистості, якою є їхня дитина, а й забезпечує найважливіші умови її розвитку.

 

                Не применшуючи значущості суспільних інститутів виховання, слід визнати, що людство не створило іншої ланки у виховній системі, яка б відповідала сімейному за силою емоційно-етичної дії на особу. Сімейне виховання має ряд переваг. Базуючись на авторитеті батьків, воно впливає безпосередньо на певну особу. Сім'я, як соціальна мікрогрупа, є найважливішим ступенем соціалізації особи, передаючи різносторонній соціальний досвід підростаючому поколінню.

 

                 Різні наукові дослідження підтверджують наявність тісного зв'язку між типом особи, яка формується, й виховним потенціалом сім'ї. Сім'я характеризується безперервністю та тривалістю виховних відносин між людьми різного віку, життєвого досвіду, різних особових якостей, з різним соціальним статусом у суспільстві. Підвищення ролі сім'ї у вихованні значною мірою залежить від школи, характеру її відносин з дітьми та їхніми батьками. Адже багато років упродовж усього строку їх навчання спільні зусилля вчителів і батьків спрямовані на створення повноцінної й гармонійно розвиненої особистості. Їх взаємодія здійснюється в найбільш важливі для дитини й підлітка роки, коли закладаються основи формування особи.

 

             Школа як суспільний інститут не може замінити сім'ю, вирішити багато її соціально-економічних і матеріальних проблем. Вона покликана піднімати виховний потенціал, авторитет сім'ї за допомогою організації продуктивних взаємин з батьками своїх учнів.

         Отже, основа взаємодії «сім'я-школа» має визначатись такими напрямами: підвищення педагогічного рівня знань батьків у період усього навчання дітей у школі, консультування батьків з питань виховання психологами школи, узгодження виховних педагогічних дій педагогів і батьків, організація соціально-педагогічної допомоги сім'ї, спільне вироблення найбільш адекватних напрямів удосконалення виховання підростаючого покоління.

       Актуальність роботи полягає в тому, що одне з головних сьогодні питань соціального педагога у школі - це пошук нових форм спiвробiтництва соціального педагога з сім’єю та школю.

       Отже, актуальність проблеми  обумовила вибір теми курсової роботи «Удосконалення соціально-педагогічної роботи з питання взаємодії сім’ї та школи».

Об’экт –  сім’я та школа.

Предмет: взаємодія сім’ї та школи.

Мета: розглянути особливості удосконалення соціально-педагогічної роботи з питання взаємодії сім’ї та школи.

Завдання:

- вивчити соцiальну-педагогiчну роботу з питань взаємодії сім’ї та школи;

-  дослідити соцiальну-педагогiчну дiяльiсть в школi;

- проаналізувати шляхи удосконанення соцiально-роботи в сім’ї та школи ;

- запропонувати пошук нових  форм спiвробiтництва соціального педагога з сім’єю та школю.

Методи дослідження:

- теоретичні;

- емпіричні;

- аналіз літературних  джерел;

Теоретичне значення:

 

Структура роботи:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

I. Соцiально-педагогiчна робота з питань взаємодії сім’ї та школи.

1. Соцiально-педагогiчна дiяльiсть в школi.

    Аналіз науково-педагогічної  літератури з проблем вивчення  основних функцій соціального педагога в загальноосвітніх закладах призвів до висновків, що основними їх функціями є: організаторська, консультативна, захисна, прогностична, діагностична.

    Організаторська  — забезпечення змістовного дозвілля  дітей і підлітків у школі  та соціальному середовищі, залучення сім'ї та представників громадськості до соціально-педагогічного процесу у навчальному закладі.

   Консультативна  — надання порад, рекомендацій  учням, батькам, вчителям та  іншим особам, які звертаються  до соціального педагога.

   Захисна — забезпечення  дотримання норм охорони та  захисту прав дітей і підлітків,  представлення їх інтересів у  різноманітних інстанціях (службі  у справах неповнолітніх, міліції,  суді тощо).

  Діагностична —  вивчення та оцінювання реальних  особливостей діяльності особистості, мікроколективу (класу або референтної групи), шкільного колективу в цілому, неформальних молодіжних об'єднань; спрямованості впливу мікро-середовища, особливостей сім'ї і сімейного виховання, позитивних сил в мікрорайоні та джерел негативного впливу на дітей і підлітків.

  Прогностична —  прогнозування на основі спостережень  та досліджень посилення негативних  або позитивних сторін соціальної  ситуації, що впливає на розвиток  особистості чи групи.

  Російська дослідниця  Р.В. Овчарова на основі цих функцій виокремлює основні напрями професійної діяльності соціального педагога у загальноосвітніх закладах:

— вивчення соціально-психологічних  особливостей особистості та соціального  впливу мікросередовища на вихованців шляхом спостереження, бесід, опитування експертів, інтерв'ювання, тестування, аналізу документів;

— організація соціально-педагогічної взаємодії з особистістю, яка  потребує допомоги, що забезпечується підтримкою дітей із проблемних сімей, спонуканням особистості до самоорганізації та самостійності, сприянням особистості у вирішенні проблем, співробітництво з сім'єю, школою та громадою;

— соціально-педагогічна  допомога та підтримка особистості  у кризових ситуаціях надаються  через з'ясування проблеми, обговорення  шляхів її вирішення, розробки плану дій, допомоги в організації виходу з проблеми, координації зусиль найближчого оточення особистості, створення груп підтримки;

— корекція стосунків, способів соціальної дії, посередництво у  творчому розвитку особи і групи  можуть бути реалізовані при моделюванні ситуацій, які сприятимуть здобуванню підлітками нового досвіду, допомозі у розблокуванні позитивних емоцій, створенні ситуації успіху, зміні уявлень вихованця про своє "Я", підтримці ініціатив окремого учня або групи, створенні умов для творчості.

    Вітчизняні  науковці (Л.Г. Коваль, І.Д. Звєрєва,  С.Р. Хлєбік) пропонують з метою  ефективного забезпечення зазначених  вище функціональних обов'язків  соціального педагога такий метод  аналізу соціуму, як складання  соціального паспорта класу. Соціальна паспортизація класних шкільних колективів здійснюється на основі даних, отриманих соціальним педагогом у результаті вивчення біографічних даних учнів, індивідуальних бесід з ними, а також батьками і класними керівниками, спостереження за класним колективом тощо. На сьогодні у соціально-педагогічній практиці немає стандартизованої форми соціального паспорта класу. Це пояснюється наявністю широкого спектра різних типів навчальних закладів, що у свою чергу зумовлює специфіку певного контингенту учнів. Орієнтовна структура соціального паспорта класу може мати такі блоки.

1. Гендерна характеристика  класу: кількість хлопців; кількість  дівчат.

2. Вікові характеристики  учнів класу (кількість учнів  певного року народження).

3. Стан здоров'я вихованців: здорові; мають тимчасові розлади здоров'я; мають хронічні соматичні хвороби; мають психосоматичні захворювання; мають інвалідність.

4. Види поза навчальної  діяльності вихованців:

— кількість дітей, які  навчаються у музичних школах;

— що відвідують спортивні  секції;

— що займаються в гуртках  і клубах за інтересами;

— які не відвідують позашкільні  заклади.

5. Соціальна поведінка  учнів класу:

— кількість учнів, що скоїли різні правопорушення;

— що стоять на обліку в  кримінальній міліції у справах  неповнолітніх;

— з різними видами активної поведінки;

— які систематично порушують  дисципліну, мають стійкі конфлікти  з вчителями.

6. Інформація про соціальне  середовище розвитку учнів:

— кількість учнів  з повних сімей;

— з неповних сімей;

— яких виховують опікуни  або прийомні батьки;

— що проживають з алкогольно залежними батьками;

— які проживають з  наркозалежними батьками;

— з матеріально забезпечених сімей;

— з малозабезпечених сімей;

— з багатодітних родин.

   Оскільки сім'я  вважається найважливішим соціальним  інститутом виховання підростаючого покоління, то саме вона має бути під пильним наглядом соціального педагога.

  Аналіз наукової  та педагогічної літератури з  проблем сімейного виховання  свідчить, що від умов означеного  середовища залежить майбутній  життєвий шлях особистості. Взаємини між батьками і дітьми часто загострюються, стають драматичними. На жаль, класний керівник або інші вчителі не завжди можуть надати кваліфіковану допомогу батькам. Тому саме робота соціального педагога з сім'ями вихованців сприяє створенню педагогічно доцільних стосунків у сім'ї. Батьків найбільше хвилюють труднощі в поведінці, спілкуванні, навчанні дитини, конфлікти з вчителями, тяжка сімейна атмосфера, бездуховність, гіперактивність, неврози, суїцидальні спроби, проблеми, пов'язані з сексуальною поведінкою і статевим вихованням дітей. Робота шкільного соціального педагога з сім'єю проводиться в кілька етапів: інформаційно-теоретичний (лекції, семінари для батьків); тренінговнй; консультативний.

  Варто зазначити,  що саме останні два етапи роботи соціального педагога з батьками відносно недавно увійшли у соціально-педагогічну практику школи. Однією з ефективних інноваційних форм роботи соціального педагога можна вважати тренінги, в яких разом з батьками беруть участь і діти. Сумісне виконання різноманітних вправ, програвання та розбір певних ситуацій допомагають їм краще зрозуміти потреби, почуття і причини емоційних реакцій одне одного. Ставлення батьків до дитини під час тренінгу як до рівноправної особистості дає змогу останній показати своє бачення життя та суспільно значущих норм.

   Ще одним із  надзвичайно важливих напрямів  роботи соціального педагога  у загальноосвітніх закладах  сьогодні є популяризація серед  учнів переваг здорового способу  життя. Досить тривожним є той  факт, що з року в рік збільшується число неповнолітніх з різними видами наркогенної залежності. Широкомасштабна профілактична робота з підлітками, яка проводиться в Україні останнім часом, на жаль, не принесла відчутних результатів. Однією з причин цього є те, що в більшості випадків ця робота не ведеться систематично в загальноосвітніх закладах і переважно має епізодичний характер. Педагоги недостатньо володіють спеціальними методами роботи з формування знань, умінь і навичок зі збереження і зміцнення здоров'я підлітків, мало використовують у цій роботі сучасні підходи. Профілактична робота освітніх закладів зорієнтована на передавання знань від дорослого до дитини з ігноруванням активної позиції самої дитини, її права на самовизначення щодо власного способу життя. Практика показує, що набуття і закріплення настанов на здоровий спосіб життя і безпечну поведінку є значно ефективнішими у процесі спілкування підлітків між собою.