Соціологія дитинства

Складна, багатоаспектна проблема - проблема дитячої травми. Вона обов'язково виникає  при вивченні дитинства і сім'ї, дослідженні способу життя неповних сімей і виявленні негативних чинників виховання в подібних сім'ях. Однак вона актуальна і для сімей, які вважаються «благополучними». Цю проблему вивчають як соціологи, так і педагоги, психологи, інші дослідники. Як відомо, поняття травми і зокрема культурної травми порівняно недавно увійшло в обіг соціології і використовується в загальносоціологічному аналізі. Цей аналіз, безумовно, є корисним при вивченні дитячої травми. Різні поняття, що використовуються при характеристиці соціальних змін як травми - «травмуючі події», «цінніснодоповнена динаміка», «травматична послідовність» тощо можуть бути використані при виявленні впливу соціальних змін на інституцію дитинства.

Важливою дослідницькою проблемою  є вивчення умов формування символів дитинства і визначення значущості символічного впливу. У розрахунку на потреби масової аудиторії у «видовищах», можливо, мало б сенс рекомендувати журналістам пропонувати тему цінності дітей і повноцінної сім'ї? Але якою мірою це було б ефективним заходом? Які межі символічного впливу і як він пов'язаний з об'єктивними соціально-економічними і демографічними факторами, їх впливом на сім'ю і різні прояви дитинства? Відповідь на ці питання передбачає використання серйозного соціологічного аналізу, котрий враховував би різні суспільні чинники, що визначають різноманіття проявів дитинства.

Раніше вже зверталась увага  на таку багатоаспектну проблему дослідження  дитинства, як проблему неповних сімей. Важливий соціальний факт, що вимагає  уваги суспільства до неповної сім'ї з неповнолітніми дітьми, пов'язаний з якістю здоров'я останніх. Учені-педіатри, які досліджують рівень здоров'я дітей, доходять невтішного висновку: діти з неповних сімей значно частіше, ніж діти з повних, підвладні гострим і хронічним захворюванням, які протікають у більш важкій формі. Медики відзначають наявність суттєвих відмінностей у способі життя неповної сім'ї у порівнянні з повною. Вони звертають увагу на те, що подібні неблагополучні показники здоров'я пов'язані не стільки з наслідками стресу розлучення, скільки з низькою медичною активністю матері. Американські психологи також вважають, що недоліки у вихованні в неповній сім'ї є, перш за все, наслідками обмежених матеріальних ресурсів і низького соціального статусу такої сім'ї і лише побічно пов'язані з відсутністю в ній одного з батьків. Однак проблема ця вимагає подальшого соціологічного дослідження і ретельного опрацювання.

У країнах пострадянського простору суттєвим фактором, що зумовлює становище дітей в суспільстві, є соціально-економічна криза. Низький життєвий рівень сімей, постійна матеріальна нестача є однією з визначальних причин, що спричинюють розповсюдження дитячої зайнятості. Це явище також вимагає серйозного соціологічного вивчення. Серед механізмів виштовхування дітей для заробітку вказується на примус, психологічний тиск і винагороду. Було з'ясовано, що дитяча праця чи зайнятість може бути як примусовою, так і добровільною. До примусової зайнятості відносять більшість випадків, що мають місце в неблагополучних сім'ях, коли остання примушує дитину приносити додому продукти, гроші тощо. Мотивами добровільної зайнятості виступають бажання допомогти батькам, у зв'язку з матеріальним становищем, прагненням до ранньої самостійності, а також «схильність до романтичного проводження часу». Негативним моментом соціалізації в даному випадку є те, що в силу своєї зайнятості діти, природно, жертвують своєю освітою і різнобічним розвитком. Тим більше, що про набуття трудових навичок, як свідчать дослідження, діти практично не думають. На думку деяких дослідників, підлітки йдуть працювати, не прагнучи навчитись праці.

У результаті проведених досліджень виявляється також тенденція  до криміналізації дитячої праці, у  сферу котрої включені продаж і розповсюдження наркотиків, дитяча проституція, крадіжки, жебракування, котрі організовані і управляються дорослими. Основними мотивами використання дитячої праці є відносна дешевизна, відсутність контактів з батьками, втеча від податків, можливість дорослого стати на чолі справи, не зустрічаючи внутрішньої конкуренції в групі, а також уникнення кримінальної відповідальності. Тому не випадково, що діти широко використовуються в тіньовій діяльності, котра все більшою мірою стає предметом аналізу соціологів.

Як висновок слід вказати на основні завдання, котрі формулюють стосовно соціології дитинства:

-         розуміння існуючих у сучасному суспільстві ідеальних, нормативних і «реальних» образів дитинства;

-         вивчення реального стану, характеру і форм діяльності дітей у суспільстві в даний історичний період;

-         аналіз специфіки дитячої субкультури як соціокультурного феномену і механізму підтримки зразків конструювання дитинства, зумовлених реальним станом і формами діяльності.

Вказані завдання є основними, процес реалізації котрих, із врахуванням змін, що відбуваються у сучасному суспільстві, можливо, сприятиме виникненню нових, досі невідомих, а відповідно і невивчених аспектів соціології дитинства. На характеристиці конкретних проблем, які потрібно вирішувати, ми зупинились вище. Найбільш загальним же і важливим завданням слід вважати фокусування уваги соціологів на такій галузі соціології, як соціологія дитинства.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Соціологія дитинства // Пилипенко В.Є., Попова І.М., Танчер В.В. та ін.    Спеціальні та галузеві соціології: Навч. посіб. - 2-е вид. - К.: ПЦ «Фоліант», 2007. – С. 270-307.

2. http://www.sociolog.od.ua