Сім'я як соціальний інститут

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зміст

1. Вступ                                                                                                               3
2. Сім'я як соціальний інститут                                                                        4
3. Неповні сім¢ї та джерела їх формування                                                     7
4. Труднощі існування неповної сім'ї                                                              8
5. Проблеми неповних сімей                                                                          13
6. Особливості психологічного розвитку особистості дитини у неповній сім’ї                                                                                                               17
7. Основи соціальної роботи з неповною сім'єю                                          21
8. Аналіз соціалізації дітей із неповних сімей                                              23
9. Висновки                                                                                                      26
10. Список використаної літератури                                                               28

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Проблематика сім’ї –  її соціально-психологічні характеристики, що пов’язані з динамікою сімейних відносин, особливостями їх впливу на розвиток особистості дитини, надання  психологічної допомоги сім’ям у  важких ситуаціях є стабільно  актуальною у психолого-педагогічній науці від початку ХХ ст.

Питання типології сімей, їх специфіка, основні проблеми та види психологічної допомоги перебували у центрі уваги багатьох видатних і відомих психологів. Їх дослідження стали теоретичною й методологічною базою фундаментальних і прикладних розробок проблематики сім’ї.

В умовах розбудови української державності надзвичайно актуальною є проблема формування особистості дитини, а особливо підлітків, їх соціалізації, що зумовлено пошуком оптимальних шляхів підготовки їх до самостійного життя. На сьогодні в Україні спостерігаються негативні тенденції в усіх сферах життєдіяльності людини: високий рівень безробіття, деградація моральних цінностей, соціальна дезадаптація, низька правова захищеність дітей, підлітків та їх сімей, що призводить до низького рівня соціальної компетентності підлітків.

З огляду на те, що сім’я  – основний осередок виховання та формування особистості дитини неможливо  не враховувати її специфічні соціальні  обставини. За останні роки спостерігається  тенденція до зростання розлучень, позашлюбних народжень, смертності населення, що збільшує кількість неповних сімей. За даними Державної доповіді про становище сімей в Україні, неповні сім’ї складають 24,8%, переважна  більшість яких є материнськими. За таких умов визначення психологічних  особливостей дітей саме з неповних сімей є актуальною проблемою.

Перспективи духовного та соціально-економічного прогресу нації, розвиток демократії і громадянського суспільства в Україні безпосередньо  залежить від психологічної атмосфери сім'ї, цілісності внутрішніх взаємин сім’ї.

На сьогодні в наукових дослідженнях недостатньо уваги  ще приділяється питанню визначення психологічних особливостей дітей  з неповних сімей. Актуальність проблеми, її недостатня теоретична розробленість та потреби практики.

Сім'я як соціальний інститут

Сім'я - соціальна група, що має історично  певною організацією, члени якої пов'язані  шлюбними чи родинними відносинами (а також відносинами з узяття дітей на виховання), спільністю побуту, взаємною моральною відповідальністю та соціальною необхідністю, яка обумовлена ​​потребою суспільства у фізичному і духовному відтворенні населення.

Відповідно  до визначення з філософського словника: «Сім'я - це комірка (мала соціальна  група) суспільства, найважливіша форма  організації особистого побуту, заснована  на подружньому союзі і родинних зв'язках, тобто на багатосторонніх  відносинах між чоловіком і дружиною, батьками і дітьми, братами і сестрами та іншими родичами, котрі живуть разом  і провідними спільне господарство »

Слідуючи  за цим визначенням, можна зробити  висновок, що сім'я - це складне багатоаспектне утворення, в якому виявляється 4 характеристики:

1. Сім'я - осередок (мала соціальна група) суспільства.
2. Сім'я - найважливіша форма організації особистого побуту.
3. Сім'я - подружній союз.
4. Сім'я - багатосторонні відносини подружжя з родичами: батьками, братами і сестрами, дідусями і бабусями і т. д., котрі живуть разом і провідними спільне господарство.

При комплексному вивченні сімейного структури вони розглядаються в комплексному поєднанні.

У сучасному  суспільстві найбільшого поширення  набула нуклеарна сім'я. Вона може бути:

• елементарна - сім'я з трьох членів: чоловік, дружина і дитина. Така сім'я може бути, у свою чергу: повної (в складі є обоє батьків і хоча б одна дитина) та неповної (родина тільки з одного з батьків з дітьми, або сім'я, що складається тільки з батьків без дітей);
• складова - повна нуклеарна сім'я, в якій виховуються кілька дітей. Складову нуклеарную сім'ю, де трохи дітей, слід розглядати як кон'юнкцію декількох елементарних.

Соціолог  А.Г. Харчев визначав сім'ю як «малу соціальну групу, члени якої пов'язані шлюбом або кровною спорідненістю, спільністю побуту і взаємною моральною відповідальністю і соціальна необхідність у якій обумовлена ​​потребою суспільства у фізичному і духовному відтворенні населення. Сім'я є відношення, через яке і завдяки якому здійснюється відтворення людини, суспільний механізм цього відтворення ». Але в останні два десятиліття в області сімейно-шлюбних відносин спостерігається ряд негативних тенденцій, які не можуть дати цьому визначенню реалізувати себе повною мірою. Вони виражаються в наступному:

• зменшення цінності шлюбу, сім'ї і особливо дітей у порівнянні з цінностями матеріального благополуччя і достатку;
• збільшення так званих «легковажних», необдуманих шлюбів;
• нерозуміння деякої частини молоді проблем і труднощів сімейного життя, взаємних прав та обов'язків у сім'ї;
• зростання кількості сімей з однією дитиною, що не забезпечує навіть простого відтворення населення;
• збільшення числа абортів і всіх наслідків, пов'язаних з ними;
• зростання неповних сімей, в яких діти виховуються одним з батьків;
• збільшення числа чоловіків і жінок, які потім не можуть повторно вступити у повторний шлюб;
• зростання алкоголізму, який сильно підриває сімейні підвалини і веде до народження дітей з різними вродженими дефектами і аномаліями;
• значне зростання розлучень по етико-психологічним мотивам і причин сексуальної безграмотності подружжя, а, отже, незадоволеності інтимною стороною подружнього життя .

У зв'язку з цим, стан сім'ї як соціального  інституту можна оцінити як кризовий.

Незважаючи на всі зміни, яких зазнала  родина за все своє існування, незмінними залишилися дві її характеристики:

1) Сім'я як соціальний інститут  суспільства. Суспільство зацікавлено як сім'ї і організації цього соціального інституту.

2) Сім'я як мала соціальна  група. Члени сім'ї зацікавлені в її організації впродовж усього життя.

Таким чином, можна зробити висновок про те, що положення інституту сім'ї  в сучасному суспільстві дуже нестабільно, тому що відбувається процес диференціації родини і суспільства в цілому. Зміни зачіпають всі сторони суспільного життя, в тому числі і шлюбно-сімейні відносини. Змінюється і роль сім'ї у суспільстві: сім'я починає розглядатися не як виробничий осередок, а як сукупність функціонування соціально-економічного, виховного, духовного та інших факторів, що впливають на життєдіяльність людини.

 

 

Неповні сім¢ї та джерела їх формування

Сім¢я грає винятково важливу роль у формуванні й розвитку особистості дитини. З перших митей життя вона розвивається як соціальна істота. Батьки здобувають статус життєво важливих фігур автоматично, тому що фізичне життя в самому буквальному значенні залежить від них; надалі потреби в їхній любові й схваленні здобувають для дитини таке ж значення. У взаєминах з родителями дитина черпає й освоює поведінкові навички, навички міжособистісного спілкування, статево-ролеві зразки поводження багато чого іншого. Родительське відношення — один з найбільш важливих аспектів міжособистісних відносин у сім¢ї.

Сім¢я за всіх часів перебувала в центрі уваги громадськості. Особливої уваги заслуговує положення в нашому суспільстві неповних сімей. Неповна сім¢я — це один з основних соціально-демографічних типів сучасної родини. Неповна сім¢я — це мала група із частковими неповними зв'язками, де немає традиційної системи відносин мати-батько-дитина.

Причин збільшення числа  сімей з одним родителем в  сучасному житті більш ніж  достатньо. Ріст неповних сімей безпосередньо зв'язаний зі сферою шлюбно-сімейних відносин:

• зміна моральних норм в області статевих взаємин;
• поширення дошлюбних зв'язків,
• зміна традиційних ролей (сімейних) чоловіків й жінок;
• втрата сім¢єю своєї виробничої функції;
• непідготовленість молоді до шлюбу;
• завищені вимоги стосовно шлюбного партнера;
• алкоголізм і наркоманія.

Виділяють кілька джерел формування неповних сімей. Найбільш масове з них  пов'язане з розпадом сім¢ї внаслідок розлучення чоловіка й жінки. Накопичена дослідниками соціологічна інформація свідчить про те, що найпоширенішими причинами розлучень є алкоголізм, несхожість характерів, зрада або створення іншої сім¢ї. Звертає на себе увагу той факт, що в переважній більшості випадків ініціатором розлучення виступає жінка. Що стосується ранніх шлюбів, то вони виявляються менш життєстійкими, ніж звичайні. Цей процес, безсумнівно, стимулюється соціальною й цивільною незрілістю чоловіка й жінки, їх безвідповідальним, легковажним відношенням до сім¢ї, а також збільшенням числа змушених шлюбів, внаслідок вагітності й народження дитини. Формуванню неповних сімей значною мірою також сприяє спостережуваний в останнє десятиліття непропорційний ріст смертності чоловіків у працездатному віці від неприродних причин (отруєння, виробничі травми, воєнні дії й т.д.).

В зв'язку зі зміною моральних  норм в області статевих взаємин, поширенням дошлюбних зв'язків, непідготовленості  молоді до шлюбу, завищенні вимог  до шлюбного партнера, збільшується число дітей, народжених поза шлюбом.

У сучасний час спектр неповних сімей поповнюється, крім названих вище, сам¢ями фактично роздільно проживаючих чоловіка й жінки (наприклад заробітчан); за рахунок практики всиновлення дитини самотньою матір'ю, а також встановленням опіки або піклування у випадку сирітства.

Труднощі існування  неповної сім'ї

Існує ряд  проблем, що стосуються неповних сімей, до яких відносяться соціально - економічні, педагогічні, медичні та психологічні.

Серед проблем  неповних сімей у більшості випадків особливо гостро стоїть проблема економічного характеру (матеріальні труднощі, випробовувані  родиною). Сукупний бюджет сім'ї складається з індивідуального трудового доходу, посібників, пенсій, компенсаторних виплат і пільг, визначених державою, аліментів на дітей після розлучення, подарунків в грошах або речами, продуктів від родичів і друзів.

Так як, частіше за все, головою такої  сім'ї є жінка, то варто звернути увагу на політику зайнятості в країні в даний час. Сьогодні йде витіснення жінок з робочих місць на біржу праці, або у сферу низькооплачуваних бюджетних установ. Необхідність утримання та виховання дитини / дітей частіше спонукають жінок бути більш активними і підприємливість в пошуках більш оплачуваної роботи або додаткового заробітку.

Останнім  часом значно скоротився перелік  соціальних гарантій і знизився рівень соціального захисту. Жінка - мати, яка виховує дитину без батька, сама повинна нести відповідальність за добробут своєї сім'ї. Особливу потребу відчувають неповні сім'ї, в яких ростуть діти з відхиленнями від норми у фізичному або нервово - психічному розвитку, а тим більше діти-інваліди. Якщо дитина-інвалід потребує постійного нагляду і догляду, то жінка не має ніякої можливості поліпшити матеріальний добробут, їм доводиться жити на пенсію по інвалідності дитини та дитячу допомогу.

Необхідність  догляду за дитиною в відсутність  допомоги з боку, руйнування сфери  побутових послуг не дозволяють жінці  проявити себе у професійній сфері: вирішальне значення на їх вибір і  формування поведінки надає матеріальна  відповідальність. Багато жінок вважають виховання і догляд за дітьми своїм головним призначенням і відсувають на другий план професійний успіх і кар'єру. У той же час матеріальне благополуччя і нерідко зайнятість на двох роботах усуває самотню матір від виховання та догляду за дитиною, і він наданий самому собі.

Навіть  сама турботлива жінка в неповній сім'ї, фізично не має достатньо  часу для виховання своєї дитини. Через надмірну зайнятості та трудової перевантаженості матері діти надані самі собі.