Феномен самогубства у соціальних дослідженнях

   Своєрідне місце у цій класифікації посідають  пілотажні (пробні) соціологічні дослідження, які дають змогу оцінити якість інструментарію (анкет, опитувальних листів, протоколів спостереження, процедур, аналізу документів тощо), а також внести необхідні корективи у нього. Наслідки цих досліджень, зафіксовані у робочих документах, впливають на поліпшення методик, інструкцій щодо відбору та організації збирання вихідних даних.

3. Програма  соціологічного дослідження  та її компоненти

   Підготовка  соціологічного дослідження насичена різноманітними видами робіт, специфічними науковими процедурами, найголовнішими з яких є:

• вибір методології дослідження й інтерпретації отриманих даних;
• обґрунтування теоретичних засад, логічної послідовності дослідження;
• вироблення інструментарію (анкети, бланка інтерв’ю, кодувального бланка для проведення спостереження тощо);
• розробка методичних документів для збирання первинної інформації (поради інтерв’юеру, спостерігачу тощо);
• формування дослідницької групи відповідно до мети і завдань дослідження – розробників програми та інструментарію, виконавців польових досліджень, спеціалістів з обробки отриманої інформації, аналітиків для підготовки підсумкового звіту;
• навчання спеціалістів польових досліджень (інтерв’юерів, спостерігачів та ін.);
• розробка програми обробки даних.

   Кожне соціологічне дослідження починається  зі з’ясування намірів і мети замовника, уточнення теми дослідження, визначення термінів і витрат, пов’язаних з ними, з’ясування фінансових, матеріально-технічних аспектів справи. Після цього настає безпосередня дослідницька робота, початок якої пов’язаний зі створенням програми.

   Програма  соціологічного дослідження є науковим документом, що містить схему логічно обґрунтованого переходу від загальних теоретичних уявлень про досліджуване соціальне явище, до використання інструментарію і виконання дослідницьких процедур (збирання, обробки та аналізу інформації). Вона є стратегічним документом, який дає змогу зробити висновки щодо концептуальних засад, методики проведення, спрогнозувати його результативність [12].

   Програма  виконує методологічну, методичну, організаційну функції. Їх реалізація впливає на структуру програми, яка складається з методологічної та методичної частин.

   Методологічна частина програми охоплює такі компоненти:

• формулювання та обґрунтування проблеми;
• розробку мети і завдань дослідження;
• визначення об’єкта і предмета дослідження;
• системний аналіз об’єкта дослідження;
• формулювання робочих гіпотез дослідження;
• інтерпретацію та операціоналізацію основних понять дослідження.

   Методична частина програми передбачає:

• розробку стратегічного плану дослідження;
• визначення досліджуваної сукупності, розробку вибірки дослідження;
• вибір і опис методів збирання первинної соціологічної інформації (опитування, аналіз документів, спостереження, експеримент);
• обґрунтування логіки аналізу та інтерпретацію зібраної первинної соціологічної інформації за розробленим інструментарієм;
• опис схеми аналізу отриманих даних.

   Створення програми починається з окреслення проблеми дослідження, тобто з визначення предмета і мети дослідження (наприклад, дослідження громадської думки  щодо майбутніх виборів, вивчення попиту населення на певні товари, тенденцій злочинності серед певного прошарку населення, з’ясування становища молоді на ринку тощо). Отже, предметом дослідження є реальні життєві протиріччя, які створюють проблемну соціальну ситуацію, для вирішення якої необхідна правдива, оперативна, науково обґрунтована інформація.

   Соціальна проблема – суперечлива ситуація реального життя, що має масовий характер і стосується інтересів соціальних спільнот, груп [13].

   Соціологія  використовує різноманітні підходи  до визначення типу соціальної проблеми, беручи за основу мету дослідження, носія проблеми, масштаби її поширення, час дії, глибину суперечності, що створює проблему.

   Відповідно  до мети виокремлюють гносеологічні (логіко-пізнавальні) і предметні проблеми. Гносеологічні проблеми спричинені нестачею інформації про стан, тенденції функціонування соціального об’єкта. Тобто народження проблеми зумовлене недостатністю знання про певні процеси, явища соціального життя. Предметні проблеми – це суперечності, зумовлені зіткненням інтересів соціальних спільнот, інститутів, які дестабілізують їхню життєдіяльність і стимулюють до активних дій.

   За  носіями виділяють такі види соціальних проблем: проблеми окремих соціальних груп (соціально-демографічних, національних, професійних, політичних та інших); проблеми соціальних інститутів, конкретних виробничих підприємств, державних закладів та установ, закладів освіти, організацій тощо.

   За  масштабами поширеності соціальні  проблеми можуть бути державними, регіональними, локальними, відповідно до часу дії – нетривалими і довготривалими.

   Беручи  за критерій глибину суперечностей, можна виокремити однопланові (стосуються одного аспекту соціального явища, процесу); системні (характерні для  багатьох елементів соціального  явища, процесу) і функціональні (спричинені порушенням глибинних зв’язків у механізмі функціонування соціального явища або процесу) соціальні проблеми.

   Для того щоб сформулювати соціальну  проблему, необхідно:

• на підставі аналізу документів замовника скласти уявлення про реальну проблемну ситуацію;
• провести розмову з керівниками і працівниками організації-замовника з метою отримання додаткової інформації щодо проблемної ситуації;
• проаналізувати наукову літературу, статистичні матеріали, дані інших досліджень (соціологічних, економічних, політологічних тощо) для остаточного завершення інформаційного пошуку.

   З’ясування проблеми дослідження є надто важливою справою, оскільки помилки помножуються на всіх наступних стадіях. Потрібно розрізняти реальні й надумані, міфічні, соціальні проблеми; уникати дослідження вельми масштабних соціальних проблем, що може призвести до ускладнення інструментарію, непередбачених матеріальних і часових витрат на проведення дослідження та зробить його громіздким і малоефективним; прагнути до якомога точнішого, конкретнішого формулювання проблеми, що дасть змогу грамотно та оперативно провести соціологічне дослідження і розробити адекватні рекомендації.

   При цьому необхідно розрізняти проблеми соціальні й наукові. Як відомо, соціальна  проблема – це життєве протиріччя, яке потребує вирішення. Неможливість вирішення соціальної проблеми існуючими засобами і методами змушує вдатися до наукового пізнання. Наукова проблема повинна більш-менш точно відображати проблемну соціальну ситуацію. З’ясування власне наукової проблеми дає змогу зафіксувати, з одного боку, наявність соціальної проблеми, а з іншого – відсутність або застарілість шляхів, способів її вирішення. Постановка наукової проблеми означає вихід за межі вже вивченого у сферу того, що тільки починають вивчати. Проблема дослідження завжди передбачає свого носія – певну спільноту чи групу, їх діяльність. Тому об’єктом дослідження найчастіше є те, що містить соціальне протиріччя і породжує проблемну ситуацію.

   Об’єкт соціологічного дослідження – певна соціальна реальність, яка потребує цілеспрямованого вивчення (соціальні спільноти, суб’єкти, процеси у їх конкретних, відносно завершених станах та взаємодії) [13].

   Об’єкт дослідження існує в соціальній реальності незалежно від дослідника. Предмет дослідження має штучне походження, оскільки формулюється дослідником відповідно до мети і завдань дослідження.

   Предмет соціологічного дослідження – найбільш значущі з теоретичної або практичної точки зору особливості, сторони об’єкта, які необхідно дослідити.

   Один  і той самий соціальний об’єкт може мати багато особливостей, якостей, сторін, які відображають певну його характеристику. Тому вибір предмета дослідження передбачає чітку постановку проблеми, формулювання мети і завдань дослідження, системний аналіз його об’єкта.

   У реальному соціологічному дослідженні  визначення об’єкта і предмета іноді зумовлює певні труднощі. Тому програма дослідження обов’язково передбачає системний аналіз об’єкта, основною метою якого є побудова гіпотетичної (концептуальної) моделі об’єкта з урахуванням комплексу його елементів, зовнішніх і внутрішніх зв’язків. Такий аналіз об’єкта дослідження дає змогу:

• зафіксувати його складові, зовнішні та внутрішні зв’язки;
• описати механізм його функціонування і розвитку;
• встановити головні й другорядні чинники, що визначають цей механізм;
• конкретизувати проблемну ситуацію;
• з’ясувати предмет дослідження;
• визначити й проінтерпретувати основні поняття дослідження;
• розробити робочі гіпотези;
• виокремити категорії та одиниці аналізу.

   Важливим у системному аналізі є встановлення сукупності чинників, які впливають на об’єкт і визначають напрями і тенденції його функціонування та розвитку. Тому дослідник повинен виокремити та описати якнайбільше цих чинників, встановити їх значення, зв’язок, силу і специфіку впливу. Загалом чинники класифікують:

• на загальні (характерні для всього класу подібних об’єктів),
• специфічні (характерні для конкретного об’єкта),
• зовнішні (знаходяться у навколишньому середовищі),
• внутрішні (містяться у самому об’єкті),
• функціональні (визначають функціональні зв’язки елементів об’єкта),
• структурні (забезпечують спосіб зв’язку елементів об’єкта),
• генетичні (зумовлюють походження і послідовність станів об’єкта),
• об’єктивні (їх дія не залежить від функціонування об’єкта),
• суб’єктивні (залежать від функціонування об’єкта),
• прямі (результати їх впливу виявляються безпосередньо),
• опосередковані (результати їх впливу проявляються у взаємодії з іншими факторами),
• індивідуальні (пов’язані з діяльністю окремих учасників),
• колективні (пов’язані з діяльністю соціальної спільноти, групи, колективу).

   Оскільки  соціологічне дослідження охоплює  значну кількість операцій, конкретних процедур, специфічних технологій, важливо, щоб усі вони були чітко  визначені, детально описані, логічно взаємопов’язані. Цьому сприяє робочий план, який розробляють поряд з програмою та організаційно-методичним планом соціологічного дослідження. Завдання його полягає у впорядкуванні відповідно до програми основних етапів, термінів дослідження, використання матеріальних і людських ресурсів. Робочий план передбачає такі види робіт:

• обговорення і затвердження програми та інструментарію дослідження;
• розробку проекту вибірки і схеми її коригування;
• складання інструкцій для групи, яка збиратиме первинну інформацію;
• тиражування методичного матеріалу та інструментарію для проведення пілотного (пробного) дослідження;
• проведення пілотного (пробного) дослідження, спрямованого на опанування методики збору первинних даних, випробування розробленого інструментарію;
• аналіз результатів пілотного (пробного) дослідження, внесення за його результатами коректив у програму, методичні документи та інструментарій;
• тиражування методичного матеріалу та інструментарію для проведення масового збирання соціологічної інформації;
• формування групи збирання первинної інформації та проведення відповідного інструктажу;
• остаточне вирішення організаційних питань щодо проведення масового дослідження;
• проведення польового дослідження для отримання первинних даних;
• складання інструкції щодо підготовки первинної інформації до обробки (перевірка зібраного матеріалу, редагування, кодування тощо);
• розробку аналітичних завдань для комп’ютера;
• введення первинної інформації до комп’ютера та її обробку;
• побудову таблиць, проведення математичних обчислень, перевірка гіпотез, проведення математичних розрахунків із застосуванням різних видів аналізу – регресійного, факторного, кластерного тощо;
• аналіз результатів дослідження і підготовку попереднього звіту;
• обговорення попереднього звіту, його висновків і рекомендацій;
• доопрацювання і затвердження остаточного звіту про дослідження, впровадження вироблених рекомендацій.