Регіональні аспекти розвитку релігійного туризму в світі

Особливо шанобливі у християн реліквії, пов’язані з хресними муками і смертю Ісуса Христа. Найбільш відома з них - терновий вінок - перебуває в Парижі, в соборі Нотр-Дам. Він був проданий константинопольським імператором французькому королю в XVII в. Вінок знаходиться на кришталевому кільці, і його виставляють для поклоніння у Страсну П'ятницю з приходом великої кількості пілігримів. Багато паломників збирається тут і під час Всесвітніх днів християнської молоді. Вони проводяться з ініціативи Папи Римського Іоанна Павла II починаючи з 1985р. Щорічно на цей найбільший форум католицької молоді з'їжджаються до 500 тис. віруючих студентів.

За переказами, тіло Ісуса після смерті було обгорнули у шматок лляної тканини, просоченої світом і оливою, і помістили у печеру в скелі. Саван дбайливо зберегли і стали йому поклонятися як священній реліквії. Однак протягом наступних століть було створено чимало його підробок. До середини XIX ст. залишилося 42 плащаниці, що претендують на достовірність. Найвідоміша серед них - саван, подарований Людовіку Савойському в XV ст. Якщо пильно придивитися, то на тканині видно обриси ран і синців на тілі. Плащаниця зберігається в срібній броньованій скриньці в кафедральному соборі Туріна (Італія). Один раз в чверть століття вона виставляється на загальний огляд. У такі роки Турин відвідують до 3 млн. паломників. У 1978 р. люди вистоювали в черзі по 16 годин, щоб поглянути на реліквію[24].

Інша святиня - краплі крові, традиційно приписувані Ісусу Христу, знаходяться в бельгійському місті Брюгге. Колись єрусалимський патріарх передав їх у дар хрестоносцю графу Тьєррі Ельзаському. Після повернення з походу він вибудував капелу, де належало зберігати реліквію. Сьогодні кожну п'ятницю священну кров у кришталевій посудині можна побачити, а під час свята Днів крові - поцілувати святиню. Раз на рік у четвер на Страсному тижні реліквія в красивій скриньці зі срібла і золота виноситься з капели. Урочиста Процесія проходить по вулицях Брюгге. У ній беруть участь тисячі паломників.

Хрест із написом «Ісус з Назарету Цар Юдейський», на якому розіп'яли Ісуса Христа, знайшла в Єрусалимі Свята Єлена, мати римського імператора Костянтина Великого, який сприяв поширенню християнства. Вона ж відшукала декілька святих цвяхів і спис, яким прокололи Христа. З часом ці реліквії розійшлися по всьому християнському світу, поклавши початок відомих центрів паломництва. Окремі частини «Істинного хреста» залишилися в Константинополі (сучасне місто Стамбул), інші потрапили в  Олександрію, Дамаск, Антіохію (сучасне місто Антакья), а також на Кіпр і Закавказзя.

Багато центрів християнського паломництва пов'язані з ім'ям Діви Марії. Її культ особливо розвинений у католиків. Дві третини з 6 тис. святинь у Європі присвячені Богоматері. Широкі потоки пілігримів направляються в місця явлення образу Марії. Одне з таких чудес сталося в XIX ст. У невеликому непримітному селі Лурд, що розташоване на півдні Франції. Образ Пресвятої Діви з'явився місцевії дівчини. З тих пір інтерес до цього місця не слабшає. Мільйони прочан стікаються сюди в очікуванні нових явищ. Вони відвідують Грот-де-Массаб’єль, де постало бачення, і комплекс неземних і підземних церков навколо нього. Сьогодні Лурд - другий після Риму культовий центр за кількістю християн - пілігримів (4,6 млн. чоловік на рік)[17]. Подібні святі місця існують в Іспанії, Португалії.

Крім культу Ісуса Христа і Богоматері, в християнстві шанують багато святих. Місця, пов'язані з їхніми іменами, так само є центрами паломництва. Наприклад, Неаполь знаний для пілігримів перш за все завдяки Святому  Януарію, покровителю міста. У чудово оформленій капелі собору Сан-Дженнаро зберігається череп святого і посудина з його засохлою кров'ю, що володіє властивістю загадковим чином періодично плавитися. Вперше цей феномен був відзначений у IV ст. і з тих пір повторюється кілька разів на рік.

Найбільшим центром християнського паломництва, де можна вклонитися відразу багатьом святиням, є Рим. Щорічно його відвідують 8 млн. християн-прочан. У Вічному місті розташовані всесвітньо відомі собори. Один з них - Сан-Джованні-ін-Латерано був заснований в IV ст. Неодноразово руйнувався і знов відновлювався. Його величають «матір'ю і головою всіх церков Риму і землі». У ньому зібрані священні реліквії: голови святих Петра і Павла, іудейський Ковчег Заповіту, святий жезл Аарона, накидка Марії, частина столу, за яким проходила Таємна Вечеря, перекладина «істинного хреста». До наших днів збереглися святі сходи. Вони були прив'язані з єрусалимського палацу Пілата. За переказами, по ній вивели Ісуса Христа на страту. Піднятися по 28 мармуровим східцям можна, лише ставши на коліна. В даний час Сан-Джованні-ін-Латерано є кафедральним собором Риму.

У межах Риму знаходиться держава - місто Ватикан - центр католицької церкви, резиденція її глави - Папи Римського. У Ватикані зосереджені найцінніші скарби культури, зокрема собор Святого Петра, що вражає своєю величчю і пишнотою. Мільйони прочан стікаються сюди з усього світу. За звичаєм вони прикладаються губами до стопи знаменитої скульптури Ватажка Апостолів, яка вже витерта від поцілунків декількох поколінь прочан. Особливо багатолюдно у Ватикані на свято Великодня, коли Папа благословляє натовп присутніх на площі Святого Петра. Благословенне слово Верховного Отця всіх католиків з особливою силою проникає в душі і серця віруючих[17].

Вищеназвані християнські святині і не вичерпують повного їх переліку, що знаходяться у Західній Європі. Серед усіх релігій, християнство там має найбільшу  кількість і різноманітність предметів і місць культового поклоніння.

Азія – найбільший регіон паломництва. Туди мандрують  паломники основних світових релігій, адже саме тем вони зародилися. Підтвердженням може слугувати таблиця, представлена нижче, в якій відображено країни-лідери з паломництва:

Таблиця 2.

Країни-лідери з паломництва, тис. осіб [16]

Основне місце серед світових культових центрів займає Єрусалим - святе місце прихильників трьох релігій - іудаїзму, християнства та ісламу. Євреї, котрі сповідують іудаїзм їдуть у Священне місто, щоб побувати біля Стіни плачу. Тут, на невеликій площі перед стіною, вони тужать за колись зруйнованим арабами храмом. Одягнені у все чорне ортодокси розгойдуються у відповідність з внутрішнім ритмом своїх звернень до Бога Яхме.

Для християн Єрусалим пов'язаний з земним перебуванням Ісуса Христа. Найважливішим пунктом їхньої паломницької програми є храм Воскресіння - головна святині християнського світу, кожен віруючий прагне відвідати цей храм, поклонитися його релігіям - Голгофі, каменю Помазання, Живоносному Гробу Господньому - і помолитися. Склеп, що символізує місце поховання Сина Божого, щільно оточений молитовнями різних християнських конфесій. Римські католики підносять хвалу Богові поруч зі схиленими у скорботному мовчанні вірменськими священнослужителями. Поряд шепочуть слова молитви сірійські ортодокси. У межі, заповненій задушливим димом ладану і характерними африканськими ритмами хорового співу, здійснюють свої обряди ефіопи. В іншому хорі, що розташований по сусідству, моляться греки. Ніхто нікому не заважає, кожен сконцентрований на своєму.

Найбільш сильне враження залишається у паломників, які відвідали Єрусалим у переддень Великодня, коли в Святу Суботу в храмі Воскресіння відбувається «сходження Благодатного Вогню». Для віруючих ця подія має особливий сенс і означає, що Господь дає людству ще один рік життя. До каплиці, зведену безпосередньо над Гробом Господнім входить Єрусалимський патріарх. Двері опечатуються. Біля них несуть варту стражники. Численні християни-паломники, які прибули з усього світу, з хвилюванням чекають виходу патріарха. Нарешті, він з'являється з палаючими свічками, від яких присутні із захопленими криками, зі сльозами радості на очах запалюють свої свічки.

Місцем тяжіння мусульман до Єрусалиму є мечеть Омара - найстаріша з тих, що дійшли до наших днів ісламських культових будівель. Її купол символізує священну скелю, з якої згідно з релігійним уявленням пророк Мухаммед воззнісся на небеса. Дужий крик муедзина, багаторазово посилений динаміками п'ять разів на день розноситься над пагорбами стародавнього міста, закликаючи віруючих до молитви[11].

Крім того, мусульмани мають свої центри релігійного тяжіння. Головним серед них вважається м. Мекка в Саудівській Аравії. Слово «Мекка» стало синонімом паломництва далеко за межами мусульманського світу, але лише прихильникам ісламу дозволяється відвідувати священне місто, де, згідно з релігійними вченнями, народився пророк Мухаммед.

У свято куба-байрам ті, хто сповідує іслам, ідуть до храму Кааба. Він являє собою великий грубий куб, складений з сіро-зелених гранітних блоків. В основі якого - майже правильний квадрат, одна діагональ якого проходить з півночі на південь, а інша - із заходу на схід, що свідчить про певний, спочатку закладений астрономічному сенсі. У кутку Кааби знаходиться чорний камінь, ймовірно, метеоритного походження. За переказами, його помістив туди сам Мухаммед.

Ще одне місце паломництва мусульман Медіна - сучасне арабське місто, з широкими автомагістралями. У порівнянні з Меккою земля тут родючіша, тому місто потопає в зелені. Мечеть в Медіні поступається за розміром храму аль-Харам, але відрізняється дивовижною красою. Рожевий граніт прикрашає кахлями і мозаїкою, карбованим візерунком і золотом. Посеред мечеті обгороджене місце, де, за існуючим повір'ям, жив і навчав Мухаммед, глинобитна хатина, де він відпочивав і харчувався, і могила, де пророк був похований. Святині Мекки і Медіни мають велике значення для всіх мусульман[27].

Щодо буддистів, то їх центрами паломництва є численні статуї Будди. Вони досягають гігантських розмірів і справляють сильне враження. У Японському м. Нара, неподалік від Осаки, у монастирі Тодайдзі, знаходиться відома пам'ятка Японії - бронзова статуя Великого Будди. Сидяча фігура досягає висоти 16 м. Права рука Будди з відкритою долонею протягнута вперед на знак благословення, положення лівої руки символізує виконання бажань. Поруч з Буддою встановлена дерев'яна колона з невеликим отвором, через яке кожен паломник намагається пролізти. На переконання віруючих, у разі успіху він опиниться в раю. Пілігрими стікаються сюди по два, по три, іноді поодинці. Їх легко можна відрізнити в натовпі туристів.

Крім статуй, паломники інтенсивно відвідують місця пов'язані з етапами життєвого шляху Будди. Є вісім центрів шанування Будди, чотири з них є головними для віруючих:

• на території сучасного містечка Лумбіні (Непал) в 543 р. до н. е.. народився Сіддхартха Гаутама. Поруч знаходяться руїни палацу, де він жив до 29 років. У Лумбіні знаходиться більше 20 монастирів;
• Бодхгая (штат Біхар, Індія) знаходиться в 12 км від відомого центру паломників індуїстів Гая. Саме тут Будді було послано просвітлення. Центром залучення паломників є Махабодхі Мандір, храм, що знаходиться на тому місці, де Будда знайшов просвітлення;
• Сарнатх (штат Уттар Прадеш, Індія) розташований в 6 км на північ від м. Варанасі. Тут Будда прочитав свою першу проповідь про чотири благородні істини;
• Кушинагар (штат Уттар Прадеш, Індія) знаходиться біля містечка Горакхпур, тут Будда покинув своє тіло у віці 80 років[40].

Таким чином в Азії розміщенні значущі і найбільш відвідувані  святині основних релігій світу. Водночас, Америка, Австралія і Африка не привабливі для паломницького руху, тому що тут немає культових релігійних споруд, адже релігії були привезені сюди з інших регіонів.

4. Релігійний туризм в контексті глобалізаційних тенденцій.

Серед сучасних тенденцій  розвитку світового господарства в  цілому і туристичної індустрії  як його невід’ємної частини, особливої уваги заслуговують два процеси: глобалізації та регіоналізації.

Термін "глобалізація" (франц. global – загальний, від лат. globus – куля) з’явився у літературі з менеджменту і бізнесу у 1970-х  роках на позначення нових стратегій  світового виробництва та розподілу сировини, енергії, товарів, фінансів тощо. У суспільні науки термін увійшов через географію та соціологію, а в гуманітарні – через антропологію та дослідження культури.

Глобалізація є відправною точкою для нового етапу розвитку світу, якому притаманне різке прискорення темпів інтернаціоналізації усіх сфер суспільного життя. Крім того, глобалізаційні процеси мають вагомі підстави аби привести до утворення нової суспільно-політичної формації – глобалізму, яка може прийти на зміну капіталізму. Підставою для такого висновку є те, що глобалізація вже привела до формування специфічних виробничих відносин, нових технологічних систем і способу виробництва в цілому[21].

Щодо туризму, то остання чверть ХХ і початок ХХІ століття пройшли під знаком його прискореного розвитку, що перетворило дану галузь на глобальне явище за масовістю, формами і технологіями організації відпочинку. Незважаючи на планетарний розмах, туризм залишився регіональним і національним за змістовним наповненням. Туристична індустрія світу, пропонуючи уніфіковані системи відпочинку й обслуговування, експлуатує регіональні природні відмінності і національну та культурну самобутність етнічних груп і місцевих громад, що у багатьох випадках стає головним мотивом для здійснення подорожі. У світовій господарській практиці важко знайти ще один вид продуктивної діяльності, який одночасно сприяє глобалізації господарства і розвитку регіонів[17].

Це стосується і релігійного  туризму. Адже, можна бути напівфранцузом і напівалжирцем, але неможливо бути напівмусульманином і напівкатоликом. Крім того, сьогодні немає ані світового масштабу спроб шукати релігійних альтернатив, ані, тим більше, виникнення якоїсь спільної для землян „глобальної релігії”. Нові (або порівняно нові) глобальні релігійні культури з’являються поряд зі старими, проте не замінюють їх повністю. Замість спостерігати виникнення в єдиному світі єдиної релігії, планета стає свідком мало не повсюдного „повстання” релігій, що виявляють більшу чи меншу нетерпимість до інших релігій. У соціології релігії такою собі банальністю стали міркування про „великий реванш” релігії, про її „повернення з вигнання на світову арену”, про її нову войовничу появу, ознаменовану вихором нетерпимості, що прокотився „від Алжиру до Айдахо” й жертвами якого стали й Індіра Ганді, й Іцхак Рабин, і вежі Світового торгового центру. Релігія полишає „гетто приватизації”, а глобалізація релігії не тільки не скасовує демаркаційних ліній, а й зміцнює їх. Як довів Пітер Беєр, глобалізація спричиняється до того, що релігія отримує новий імпульс, і в публічному дискурсі відбувається зміцнення її впливу. Або, як говорять про це американські соціологи релігії, „глобалізація руйнує бар’єри політики й культури, але вона також дає поштовх рухам, спрямованим на підтвердження ідентичності і самовизначення”. Іншими словами, глобальне повстання релігії означає глобальну битву за автентичність, глобальні пошуки „фінальних значень”[21].