Регіональні аспекти розвитку релігійного туризму в світі

Паломницький туризм - це сукупність поїздок представників різних конфесій з паломницькими цілями. Паломництво - прагнення віруючих людей поклонитися святим місцям[1].

Серед причин для вчинення паломництва можна виділити наступні:

• Бажання зцілитися від душевних і фізичних недуг;
• Помолитися за рідних і близьких;
• Знайти благодать;
• Виконати богоугодну роботу;
• Відмолити гріхи;
• Висловити подяку за послані блага;
• Проявити відданість вірі;
• Прагнення до подвижництва в ім'я віри;
• Знайти сенс життя.

Паломництво припускає  певне відношення людини до дійсності. Ідея паломництва має на увазі дії в умовах особливих труднощів, добровільно взяті на себе зобов'язання бути в цих умовах. Це символізує готовність людини пожертвувати минущими матеріальними цінностями в ім'я вічних духовних. В індуїзмі, православ'ї і католицизмі отримали розвиток піші паломництва. Люди відправляються в паломництва, коли їм недостатньо ритуальних дій у місцях звичайної середовища проживання.

Термін «паломництво», як вважають філологи, походить від  слова «пальма» - гілки саме цього дерева привозили перші прочани-християни, які побували у Святій землі під час свята «Вхід Господній в Єрусалим». Під час тріумфального входу Ісуса Христа в Єрусалим віруючі усипали його шлях гілками пальми. В Україні це свято набуло найменування «Вербна неділя».

У науці зазвичай виділяють кілька видів паломництва, які класифікуються за різними ознаками:

1. за кількістю учасників і сімейної приналежності - індивідуальні, сімейні та групові паломництва;
2. за тривалістю - тривалі і короткочасні паломництва;
3. за сезонності - цілорічні паломництва, а також приурочені до релігійних свят;
4. по об'єктах відвідування - відвідування конфесійних культових місць (церков, монастирів, храмів), а також природних культових місць (гір, озер, печер, джерел, гаїв);
5. за місцем розташування об'єкта паломництва - внутрішні (в межах державних кордонів) і зарубіжні паломницькі тури;
6. за ознакою обов'язковості - добровільні і обов'язкові паломницькі тури (наприклад, в ісламі паломництво хадж є обов'язковим для кожного віруючого).

Прочани зазвичай висувають набагато менше вимог до рівня і якості обслуговування, харчування, розміщення. Вони зупиняються на нічліг у келіях монастирів, на території храмів, в наметових містечках (під час хаджу, наприклад), можуть ночувати в храмах на підлозі або навіть прямо на вулиці. Вибір їжі зазвичай невеликий, і вона досить скромна. У християнських країнах під час постів їжа пісна, в Індії – вегетаріанська[1].

Релігійний туризм екскурсійно-пізнавальної спрямованості припускає відвідування релігійних центрів, в яких туристи зможуть побачити релігійні об'єкти - діючі культові пам'ятники, музеї, відвідати богослужіння, взяти участь у хресних ходах, медитаціях і інших релігійних заходах. Цей вид туризму тісно взаємопов'язаний з науковим туризмом релігійної направленості. Вчені відвідують центри існуючих релігій, країни та регіони з багатими релігійними традиціями. Такі поїздки нечисленні, але вони розширюють географію туристських поїздок. Вчених цікавить релігійна спадщина - рукописи, різні культові предмети, архітектурні форми як сучасних, так і ті, що відійшли в минуле релігії і багато іншого. Дослідники направляються до центрів існуючих релігій, країн та регіонів з багатими релігійними традиціями. На Заході і в Росії є інтерес до країн Сходу - Китаю, Індії, Японії. Відвідуються місця зниклих релігій - Єгипет, Месопотамія, Греція, Італія і Центральна Америка[16].

Щодо значення релігійного  туризму в економіці країни, то він, як і вся туристична індустрія, є важливим джерелом підвищення добробуту держави.

Адже сьогодні провідні країни світу одержують значні прибутки від туріндустрії (Табл. 1.)

Таблиця 1.

Дохід держав світу від туризму за 2008р. [16]

Зокрема, індустрія туризму виконує важливу функцію в розвитку господарського комплексу і економіки країни, тому що:

1. збільшує місцеві доходи
2. створює нові робочі місця
3. сприяє розвитку галузей, орієнтованих на виробництво туристських послуг
4. розвиває соціальну і виробничу інфраструктуру в туристських центрах
5. збільшує валютні надходження в бюджет країни.

Ці ж функції виконує і релігійний туризм, який останнім часом почав знову набувати популярності. Він вже більше не є другорядним сектором, перетворившись на справжню індустрію з оборотом у 18 млрд. дол. США. Близько 300 млн. чоловік беруть участь у релігійних турах кожен рік. Доходи від цього напрямку становлять 2% від виручки всієї туріндустрії [38].  
Релігійний туризм є одним з найбільш прогресивних в плані розвитку секторів. У наш час він приваблює не тільки літніх, а й молодих людей. Паломницькі тури дещо відрізняються від звичайних. Чималу роль тут грають підготовленість і гідів, і самих віруючих. Гіду треба розуміти потреби релігійного характеру, необхідні туристам. Зокрема, деякі їдуть з бажанням присвятити себе молитві та колективному співу, що доповнює загальну атмосферу подорожі і допомагає отримати повне задоволення від поїздки. У них є бажання відвідати ті місця, які безпосередньо пов'язані з їх вірою. Часто ці пам'ятки є недоступними для звичайних туристів.

Крім того, в ряді країн релігійний туризм став крупною самостійною галуззю господарства, що займає провідне місце в економіці. Це пояснюється тим, що сучасна індустрія релігійного туризму пропонує широкий спектр послуг для туристів під час закордонних подорожей. Це перш за все, послуги:

1. доставка туристів у країну і перевезення туристів по країні відвідування
2. розміщення туристів
3. забезпечення туристів харчуванням
4. реклама туристського продукту
5. послуги туристичних агенств 
6. служб охорони природи, пам'ятників, музеїв
7. забезпечення туристів засобами зв'язку
8. державних туристських органів
9. страхових компаній.

Проте є і певні проблеми у розвитку релігійного туризму. Зокрема, виникають колізії податкового регулювання, труднощі визначення та відділення релігійних паломників від звичайних туристів, які нарівні з першими відвідують святі місця, причому всі підряд (іудейські, християнські, мусульманські) для задоволення пізнавальних і розважальних устремлінь, сприймаючи релігійну церемонію як шоу. В результаті найчастіше люди, істинно віруючі, терплять незручності, утиски, обмеження своїх прав на об'єктах, що належать до їхньої релігії, утруднення у відправленні обрядів. Спостерігається зіткнення інтересів великого туристичного бізнесу, що використовує об'єкти культурної спадщини як туристичні ресурси, і інтересів релігійних громад, у відання яких ці об'єкти передані і знаходяться, відновлюються і містяться на їх кошти та кошти віруючих[1].

2. Передумови виникнення та чинники розвитку релігійного туризму в світі.

Безумовно, на зародження і розвиток релігійного туризму  в світі найбільший вплив мала релігія. Саме з її виникненням і  пов’язане зародження цього виду туризму. Адже багато віруючих знаходяться не поблизу їх святинь і їм хочеться доторкнутися до них, пройнятися їх енергетикою, наблизитися до Бога. Крім того, в деяких релігіях паломництво є обов’язковою догмою (наприклад, в ісламі мульманин щонайменше один раз в житті повинен відправитися в паломництво в Мекку. Це одна з п’яти заповідей ісламу – «хадж»).

Найдавніші віровчення сягають часів родоплемінного ладу, коли людство для відображення і  опису сущого застосовувало лише усне слово. Такі віровчення прийнято поділяти на тотемізм, фетишизм, анімізм, аніматизм, магія, міфологія. В їх основі лежала віра у надприродні можливості предметів побуту, елементів природи, які були поширені практично повсюди. Також, в цей час ще не будувалися храми, а саме релігія мала місцеве значення. Тому в цей період паломництво як таке ще не проявляється, адже ще не було загальноприйнятних об’єктів поклоніння (у кожного племені був свій об’єкт – тотем).

Пізніше зароджуються світові  релігії, які набули найбільшого  поширення серед населення Землі: християнство, іслам, буддизм, індуїзм, іудаїзм та інші (Діаграма 1). Саме з їхнім виникненням пов’язаний розвиток релігійного туризму і утворення світових центрів паломництва (Єрусалим, Мекка, р. Ганг та ін.). А тому проаналізувавши зародження цих релігій, можна дослідити виникнення, а як наслідок і розвиток релігійного туризму в світі.

Рис.1. Найпоширеніші релігії світу [40]

Найстарішою світовою релігією є індуїзм, коріння якого сягають  ІІ-І тисячоліття до н. е. Тоді найдавніша цивілізація на території Індії, що досягла чи не найвищого для свого часу рівня розвитку матеріальної і духовної культури, була завойована кочівниками-аріями (індоіранцями). Арії сприйняли досягнення давньої індійської культури, зі свого боку збагативши її власними релігійними уявленнями і пов'язаними з ними міфами, нормами звичаєвого права і соціально-етичними установками. Цей початковий період в історії індуїзму отримав у літературі назву ведизму («Веди» — чотири збірки священних текстів і ритуальних правил – Рігведа, Яджурведа, Самаведа, Атгарваведа). У середині І тисячоліття до н.е. почався новий етап в історії індуїзму, який дослідники називають брахманізмом («брахман» — жрець). Він характеризувався остаточним формуванням індуїзму як національно-державної релігії, що в основних своїх рисах збереглася до нашого часу.

Найпопулярнішими місцями паломництва індуїстів (таке місце має назву «тіртха») до сьогоднішнього дня залишаються, безумовно, річки, гори, священні міста, а також храми (особливо 24 з них). На знак виконання цього релігійного обов'язку, з паломництва прийнято повертатися з металевим посудом, наповненим водою зі священного джерела. «Святу воду» потім довго зберігають на домашньому вівтарі і використовують для окроплення зображень богів, лікування різноманітних хвороб і проведення різних ритуалів.

Основними тіртхами в індуїзмі є:

• Аллахабад
• Харідвар
• Варанасі
• Вріндаван

Слід виділити місто Аллахабад, що розташоване поблизу злиття річок Гангу і Джамни. В цьому місці індуїсти проводять обряд змивання гріхів. Ще в Рігведі, написаній на рубежі II-I тис. до н.е., говориться, що купання при злитті цих двох річок забезпечує віруючому "Небесне блаженство" і що добровільно померлі там набудуть безсмертя. Саме тому тут збирається багато паломників.

Також важливими місцями  паломництва є наступні міста, які  особливо знамениті своїми прадавніми храмами:

• Пурі - там розміщений один із найбільших вайшнавських храмів у світі, де щорічно проходить найбільший вайшнавский фестиваль Ратга-Ятра;
• Тірупаті - там розташований вайшнавский храм Тірумала Венкатешвара - найбагатший і найвідвідуваніший індуський храм у світі, який називають «індуїстським Ватиканом»;
• Катра — там знаходиться храм Вайшно Деві[7].

Крім того, Індія була батьківщиною ще однієї світової релігії - буддизму, що виник в VI ст. до н.е. і згодом однією з трьох основних релігій.  Засновником його був Сіддхартха Гаутама Шакьямуні (563 - 483 рр. до н.е.). Він пізнав чотири великі істини і став "людиною просвітленою" - Буддою. Це сталося, коли йому було 35 років. Упродовж інших 45 років свого життя Будда невпинно подорожував по північній Індії, проповідуючи своє вчення. У нього з'явилися тисячі послідовників. Після смерті Будди тіло його кремували і прах був розділений між послідовниками. Ці останки стали першими реліквіями. Їх поміщали в ступах - священних вежах, в деяких районах Азії їх називають пагодами. До цих святинь стали стікатися численні паломники, і вони стають одними з перших центрів релігійного туризму.

Буддизм був вченням, опозиційним офіційним релігіям Індії - брахманізму, а потім індуїзму, що змінив його. Буддизм виступав за загальну рівність, проти існуючого кастового ладу. Буддизм, таким чином, вступив в протиріччя з державною ідеологічною доктриною. На буддійських ченців почалися гоніння з боку офіційної влади, монастирі руйнувалися. Почалася масова буддійська еміграція. Це призвело до того, що буддизм почав широко поширюватись    по всій Азії: Центральної Азії, Тибету, Шрі Ланки, Південно-Східної Азії, а також до країн Східної Азії, — Китаю, Монголії, Кореї та Японії (Додаток А). Наприкінці XIX — початку XX ст. прихильники буддизму з'явилися у країнах Європи та США.

Нині у світі є  близько 360 млн. мирян, які сповідують буддизм, і близько 1 млн. ченців та черниць.

Тіло Будди після його відходу в нірвану кремували, останки розділили на 8 частин і помістили в ступи. Паломництва в буддизмі почалися з поклоніння останкам Будди. Паломництво в буддизмі полягає у відвідуванні святих місць для отримання духовних результатів, поклоніння і вираження поваги вищим силам. У каноні сказано, що паломник -  це той, хто відмовився від світу, а місця паломництва височіють драбинками в небо.

В загальному, місця паломництва  буддистів можна поділити на п’ять  категорій:

1. святі місця, пов'язані з важливими етапами в житті Будди;
2. святі місця, які відвідував Будда або де він провів частину життя;
3. святі місця, пов'язані з видатними святими і майстрами буддизму;
4. святі місця, пов'язані з буддизмом як релігією, його історією і культурою;
5. святих місць, в яких триває буддійське життя.

З цих категорій слід виділити перші дві, адже згідно з каноном Тріпітака, Будда заповідав своїм послідовникам відвідувати місця, де він народився (Лумбіні, Непал), отримав просвітлення (Бодхгая, штат Біхар, Індія), прочитав свою першу проповідь (Сарнатх, близько р. Варакасі, штат Уттар Прадеш, Індія) і пішов з цього світу (Кушинагар, близько м. Горакхпур, штат Уттар Прадеш, Індія)[40].

Християнство з'явилося в I ст. н. е. в Іудеї - східній провінції римської імперії. У основі його - вчення про Бога людині Ісусові Христу, синові Божому, який прийшов до людей з добрими діяннями і заповідав їм закони праведного життя. Він прийняв в спокутування їх гріхів великі страждання і мученицьку смерть на Хресті. Але, воскресши, Господь вознісся на небеса. Євангеліє, що оповідає про життя і вчення Христа, провіщає його другу появу, яка ознаменує для людей панування Царства справедливості.

Перші кроки християнства в I - II ст. обмежувалися районом Середземномор'я, потім воно проникло в центральноєвропейські країни і лише в VIII - XII вв. - на північний Схід Європи. У епоху великих географічних відкриттів (XV - XVII  ст.) почалася відкрита діяльність християнських місіонерів (проповідників релігійного вчення), яка триває і у наш час. У кінці XV ст. вони разом із завойовниками висадилися на берегах тільки-но відкритої Америки.

У XVI ст. християнському світу  була приєднана велика частина Філіппін.

Невдача спіткала місіонерів в Африці. Лише XIX ст. в результаті активної колонізації вдалося обернути в християнство багатьох жителів "чорного континенту". Та ж колонізація залучила до нього і основну частину населення Океанії. Віруючі християни складають сьогодні 1/3 населення, що живуть в Європі і Австралії, в Північній і Латинській Америці, Новій Зеландії і Нової Гвінеї[16].

Рис.2. Найпоширеніші світові релігії, (%) [16]

Сьогодні християнство поділене на три головні гілки - католицизм, православ'я і протестантизм, кожна з яких має певні свої особливості.

Щодо особливостей паломництва в християнстві, то воно може розрізнятися у різних напрямах, сектах і деномінаціях. Характер цих поїздок, їх інтенсивність залежать також від особливостей економічного і політичного стану в тій або іншій країні, рівня матеріального добробуту громадян, їх соціального і професійного положення. Прямо або побічно на особливості поїздок релігійних туристів впливає географічне положення і клімат в місцях поїздок.

Серед основних мотивів паломництва слід виділити наступні:

• бажання помолитися і доторкнутися до чудотворної ікони, нетлінних мощів;
• сповідуватися в культовому центрі або релігійному центрі, або у відомого релігійного діяча;
• виконати богоугодні роботи;
• зробити пожертвування;
• набути благодаті;
• вилікуватися від хвороби;
• виконати обітницю.

Серед християнського паломництва виділяється те, яке припадає на період Середньовіччя. В цей період міграція з релігійних мотивів, набуває нових рис. Паломництво приймає масових характер у своєрідній формі Хрестових походів. Вони робилися під прапором боротьби проти «невірних» (мусульман) і звільнення від них святих місць християн. Хрестові походи - це явище, яке змінює положення народів, без їх урахування неможливо відновити хід історичних подій. Для хрестових походів характерна, по-перше, повсюдність, загальність. У них брало участь, так чи інакше, все населення Європи. Це «загальноєвропейське подія в кожній країні було народним, де об'єднувалися всі стани: королі, лицарі, городяни, хлібороби», воно формувало моральну єдність нації [3].

Іслам зародився в  Аравії в VII столітті нашої ери. Походження його ясніше, ніж походження християнства і буддизму, тому що воно майже із самого початку висвітлюється письмовими джерелами. Але і тут дуже багато невідомого. За мусульманською традицією, засновником ісламу був пророк Божий Мухаммед, араб, що жив у Мецці; він нібито одержав від Бога ряд «одкровень», записаних у священній книзі Корані, і передав їхнім людям. Коран – основна священна книга мусульман, як Пятикнижжя Моісеєве для євреїв, Євангеліє –для християн.

Іслам є наймолодшою  релігією з існуючих трьох конфесій, проте він встиг поширитися по всьому світові (Додаток В). У ісламі сунітського напряму (цього напряму дотримуються більшість мусульман (Додаток Г)) відсутній культ святих. Ніщо не повинне порушувати принципи верховності і єдності Бога і відволікати вірян від поклоніння Аллаху. Тому в ісламі заборонені зображення Бога, людей, тварин. Відповідно в ісламі відсутня іконографія.

Відсутність культу святих, чудотворних ікон, монастирів -  усе  це призводить до того, що в ісламі значно менше, ніж в християнстві, священних місць, що притягують туристів-паломників. Незважаючи на це, релігійний туризм мусульман має яскраво виражену паломницьку складову. Для кожного мусульманина необхідно хоча б раз у житті здійснити паломництво (хадж) в священні міста - Мекку і Медіну. Характерна риса - різкий сплеск числа паломників мусульман саме під час хаджу, який буває раз на рік, з мінливими залежно від місячного календаря, датами. Ці міста дозволяється відвідувати тільки мусульманам, що обмежує екскурсійну складову, оскільки екскурсанти - представники інших релігій, не можуть відвідати головні святині ісламу[18].

Таким чином, розвиток релігій сприяв зародженню світового релігійного туризму у вигляді паломництва. Виникнення і розповсюдження паломництва відбувалося згідно заповідей і догм відповідної релігії і здійснювалося до головних святих місць. Це і визначило характер і регіональні особливості релігійного туризму в світі на сьогоднішній день.